Ухвала суду № 18453483, 18.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"18" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-11446/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька

на постанову господарського суду Донецької області від 19 лютого 2008 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року

у справі №37/78а

за позовом обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»(надалі –ОКП «Донецьктеплокомуненерго»)

до державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька (надалі –ДПІ у Ворошиловському районі м.Донецька)

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У лютому 2007 року позивач звернувся до господарського суду Донецької області з адміністративним позовом, в якому поставлено питання про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення №0004991640/0 від 24.07.2006р.

Позовні вимоги обґрунтовано безпідставним прийняттям оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за встановлені порушення, що не підтверджуються належними доказами та спростовуються обставинами справи. При чому, позивач стверджує, що протиправність застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість підтверджується поданими до податкового органу уточнюючими розрахунками з цього податку за відповідний період.

Постановою господарського суду Донецької області від 19 лютого 2008р. залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008р., позовні вимоги було задоволено у повному обсязі. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення №0004991640/0 від 24.07.2006р.; стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40грн. судового збору.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість шляхом подачі уточнюючого розрахунку не доведено відповідачем як підстава ненадходження до Державного бюджету України належних платежів, та у податкового органу не було підстав для застосування штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішенням судів попередніх інстанцій, вказуючи на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції, як такі, що прийнято з порушенням норм матеріального права та неправильним застосуванням норм процесуального права, і прийняти у справі нове рішення.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено перевірку своєчасності сплати позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість (далі –ПДВ), про що складено акт від 19.07.2006р. №602/15-3/03337119.

Висновками акта, зокрема, виявлено порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме, при терміні сплати по декларації з ПДВ за вересень 2005р. - 31.10.2005р., платником сплачено узгоджене зобов’язання із запізненням на 149 днів.

Згідно підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання,—у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання,—у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання,—у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

На підставі зазначених висновків відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0004991640/0 від 24.07.2006р., яким визначено позивачеві зобов’язання зі сплати штрафних санкцій в розмірі 50% від суми несвоєчасно сплаченого узгодженого зобов’язання (3696619грн.) в сумі 1848309,50грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зазначені в розрахунку до вказаного вище акта перевірки платіжні доручення є уточнюючими розрахунками позивача до декларації з ПДВ.

Так, 28.02.2006р., 17.03.2006р., 29.03.2006р. позивачем надавались до податкового органу уточнюючі розрахунки податкових зобов’язань з ПДВ у зв’язку із самостійним виправленням виявлених помилок за звітні податкові періоди: лютий 2006р., січень та березень 2006р. відповідно.

Таким чином, оскільки зазначеними уточнюючими розрахунками позивач зменшив податкові зобов’язання з ПДВ, то відсутня несвоєчасна сплата податкового зобов’язання, про яке йдеться в акті перевірки.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Втім, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій.

За таких обставин, судова колегія касаційної інстанції погоджується із висновками судів попередніх інстанцій, що зменшення позивачем податкового зобов’язання з податку на додану вартість шляхом подачі уточнюючих розрахунків не свідчить про порушення терміну сплати узгодженого зобов’язання, яке зменшено в результаті самостійно виявлених помилок в поданих раніше деклараціях.

Доводами касаційної скарги зазначені висновки суду не спростовані.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м.Донецька –залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Донецької області від 19 лютого 2008 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17 червня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                             ____М.І. Костенко

____С.Е. Острович

____А.О. Рибченко

____О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак