Ухвала суду № 18453467, 18.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"18" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-15782/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Островича С.Е., Рибченка А.О., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу підприємства «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації»

на постанову Господарського суду м.Севастополя від 18 червня 2008 року

та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2008 року

у справі №20-4/471

за позовом підприємства «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації»(надалі –підприємство)

до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Севастополя (надалі –ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя);

провизнання дій відповідача такими, що порушують права позивача, визнання податкових повідомлень-рішень нечинними, -

встановив:

У листопаді 2007 року позивач звернувся до Господарського суду м.Севастополя з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, поставлено питання про визнання дій відповідача такими, що порушують права позивача, визнання податкових повідомлень-рішень ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя №000386172/1 від 18.06.2007р., №000386172/2 від 17.08.2007р. та №000386172/3 від 22.10.2007р. нечинними.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскільки транспортні засоби, які знаходяться на балансі підприємства, зареєстровані в Російській Федерації, то позивач не є платником податку з власників транспортних засобів і відсутні порушення з боку позивача статті 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»з тих підстав, що обов’язковою умовою для сплати цього податку є реєстрація транспортних засобів в Україні.

Постановою Господарського суду м.Севастополя від 18 червня 2008р. залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2008р., у задоволенні позовних вимог було відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи рішення про відмову в позові суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що транспортні засоби зареєстровані в України відповідно до Угодою між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, підписаної 28.05.1997р., ратифікованою Законом України від 24.03.1999р. №547-XIV передбачено, що експлуатація незареєстрованих транспортних засобів забороняється, а транспортні засоби Чорноморського флоту повинні мати реєстраційний номер і чіткий знак, при цьому використання номерних знаків України не допускається. Таким чином, оскільки транспортні засоби позивача зареєстровані відповідно до законодавства України, хоча орган реєстрації - установа Російської Федерації, а Закон України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»не передбачає звільнення від сплати податку в залежності від органу реєстрації транспортних засобів, то позивач є платником податку з власників транспортних засобів, отже повинен був своєчасно його сплачувати.

Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій позивач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, ставить питання про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанції і прийняття у справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне.

Контролюючим органом було проведено виїзну планову комплексу документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства позивачем за період з 01.01.2006р. по 31.12.2006р., про що складено акт №42/23-1/30120798/1638/10 від 06.04.2007р.

Висновками зазначеного акта перевірки встановлено, що позивач в порушення ст.ст. 5, 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів» не надавав розрахунки податку з власників транспортних засобів за 2006р. та розрахунку податку на знову набуті транспортні засоби, що призвело до заниження податку з власників транспортних засобів на суму 239792,00грн.

На підставі висновків перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №000386172/0 від 16.04.2007р. про визначення зобов’язання зі сплати податку власників транспортних засобів в розмірі 360245,50грн.

В адміністративному порядку, в результаті розгляду первинної скарги платника податку, первісне податкове повідомлення-рішення було скасовано в частині визначення позивачеві податкового зобов`язання в сумі 1101,00 грн. та в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 550,50 грн., та прийнято нове податкове повідомлення-рішення №000386172/1 від 18.06.2007р. про визначення позивачеві податкового зобов`язання в сумі 358594,00грн. у тому числі за основним платежем – 238691,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями –119903,00 грн.

При подальшому апеляційному узгодженні до Державної податкової адміністрації в місті Севастополі та Державної податкової адміністрації України рішеннями від 17.08.2007р. №1308/10/25-020 та від 22.10.2007р. №10582/6/25-0215 скарги позивача були залишені без задоволення, а сума податкового зобов’язання залишилась незмінною, що вказано у оскаржуваних повідомленнях-рішеннях №000386172/2 від 17.08.2007р. та №000386172/3 від 22.10.2007р..

Як встановлено судами попередніх інстанції, підприємство «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації»(в/ч 53074) зареєстровано Севастопольською міською державною адміністрацією 19.02.1999р. за №ДП-11/11029, та перереєстровано 28.05.2004р. під №4055587ІО0010269 із зазначенням форми власності – власність міжнародних організацій юридичних осіб інших держав.

Підприємство створене на повній власності юридичної особи –Міністерства оброни Російської Федерації на підставі директиви заступника Міністра оборони СРСР від 16.03.1961р. №ПТ/882535, є правонаступником підприємства «Будівельне управління Чорноморського флоту»- Дочірнього підприємства «Головне управління спеціальне будівництво Міністерства оборони Російської Федерації».

На податковому обліку в ДПІ у Ленінському районі м.Севастополя підприємство перебуває з 24.02.2005р. під №7205.

Відповідно до статті 2 Угоди між Російською Федерацією та Україною про статус та умови перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України, підписаної 28.05.1997р., ратифікованої Україною відповідним законом від 24.03.1999р. N547-XIV, основна база Чорноморського флоту Російської Федерації знаходиться у місті Севастополі. На основній базі Чорноморського флоту Російської Федерації розміщуються його штаб і інші органи управління, а також військові формування, підприємства, організації і установи Чорноморського флоту Російської Федерації. Перелік і параметри об'єктів, які використовуються Чорноморським флотом Російської Федерації в місті Севастополі, містяться в Додатку №2. В перелік, якій міститься в розділі 23 «Будівельні організації», вказаний в Додатку №2, також включено Будівельне управління Чорноморського флоту.

Господарська діяльність підприємств, організацій і установ Чорноморського флоту Російської Федерації не повинна суперечити законодавству України. Підприємства, організації і установи Чорноморського флоту Російської Федерації проводять податкові відрахування відповідно до законодавства України (пункт 2 статті 6, стаття 14 Угоди).

В ході проведеної податковим органом перевірки встановлено, що станом на 01.01.2006р. на балансі підприємства позивача перебуло 215 транспортних засобів, які всі були зареєстровані в 157 Військовій автомобільній інспекції (вул. 4 Бастіона, 34, місто Севастополь). Разом з тим, в порушення ст. 6 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»підприємством розрахунок з податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на 2006 рік до ДПІ в Ленінському районі м.Севастополя не подавався та податок не сплачувався.

Статтею 1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»встановлено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Відповідно до статей 5, 6 вказаного вище Закону, юридичні особи зобов’язані обчислювати податок виходячи з звітних даних про кількість транспортних засобів станом на 1 січня поточного року, подавати до податкового органу розрахунок податку та сплачувати податок щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Транспортні засоби позивача зареєстровані відповідно до законодавства України, хоча орган реєстрації - установа Російської Федерації.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що позивач є платником податку з власників транспортних засобів згідно з вимогами Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», а отже, податкові рішення прийнято правомірно.

Доводи касаційної скарги відповідача не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обгрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу підприємства «Будівельне управління Чорноморського флоту Міністерства оборони Російської Федерації» –залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду м.Севастополя від 18 червня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного господарського суду від 12 серпня 2008 року –залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:                                                  ____Н.Є. Маринчак

Судді:                                                             ____М.І. Костенко

____С.Е. Острович

____А.О. Рибченко

____О.І. Степашко

Суддя Н.Є. Маринчак