Постанова № 18451701, 20.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 вересня 2011 року 12:37 № 2а-8968/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Амельохіна В.В., при секретарі Чупринко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»

до

третя особаСпеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

Національна комісія регулювання електроенергетики України

провизнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2011р. №0000534110/0,

за участю:

позивача Какун Н.В., Гайдук Є.О.

відповідача Карпенко О.В.

третьої особи Проноза Г.С.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 20 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” (далі по тексту позивач) звернулось з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту відповідач), третя особа Національна комісія регулювання електроенергетики України про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.06.2011р. №0000534110/0, в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 1878275грн. та штрафних санкцій на суму 469568,75грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення рішення в частині суми донарахованого прибутку на суму 1878275грн. та штрафних санкцій на суму 469568,75грн. прийнято незаконно, необґрунтовано з перевищенням повноважень.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач проводив збиткові операції по зовнішньоекономічних контрактах, що суперечить вимогам п.1.32 ГК України та ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, якими визначено, що господарська діяльність, направлена на отримання доходу, що призвело до порушення п.п. 1.20.1 п. 1.20, п. 1.32 статті 1, п. 4.1 статті 4, п. 5.9 статті 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Представник третьої особи позовні вимоги підтримав.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків 27.05.2011р. проведено перевірку Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»за результатами якої складено акт №296/41-10/19480600 про результати виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за періоди з 01.01.2010р. по 31.12.2010р. (далі по тексту Акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено порушення п.п. 1.20.1 п. 1.20, п. 1.32 статті 1, п. 4.1 статті 4, п. 5.9 статті 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994р. №334/94, а саме: заниження податку на прибуток за перевіряємий період в сумі 1882084грн., в тому числі по періодах: 1 квартал 2010 року 1978грн.; 2 квартал 2010 року 118грн.; 3 квартал 2010року 1878366грн.; 4 квартал 2010 року 1622грн.

На підставі встановлених порушень відповідачем 14.06.2011р. винесено податкове повідомлення рішення №0000534110/0, яким за порушення п.п. 1.20.1 п. 1.20, п. 1.32 статті 1, п. 4.1 статті 4, п. 5.9 статті 5, п.п. 11.3.1 п. 11.3 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у звязку з чим збільшено суму грошового зобовязання) позивачу визначено суму грошового зобовязання з податку на прибуток за основним платежем - 1882084грн. та штрафними (фінансовим) санкціями 470521грн.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що між позивачем та Державним виробничим обєднанням електроенергетики «Бєленерго»14.05.2009р. укладено зовнішньоекономічний контракт №44д-26/09/44/4-56, відповідно до якого Продавець (позивач) поставляє, а Покупець (ДВОЕ «Бєленерго») приймає електроенергію українського походження на умовах DAF кордону Республіки Білорусь.

Крім того, між позивачем та Державним виробничим обєднанням електроенергетики «Бєленерго»укладені Додаткові угоди до Контракту від 14.05.2009р. №49д-26/0944/4-56, зокрема №9 від 20.09.2010р., відповідно до якого Продавець (позивач) постачає, Покупець (ДВОЕ «Бєленерго») приймає електроенергію українського походження на умовах DAF кордону Республіки Білорусь в період з 01.01.2010р по 31.12.2010р. включно в кількості 2600000000кВтч (1980000000 кВтч в період з 01.01.2010р. по 31.08.2010р. та 620000000 кВтч в період з 01.09.2010р. по 31.12.2010р., в тому числі в вересні 2010 року 140000000кВтч, в жовтні грудні 2010 року 160000000кВтч щомісячно), додаткова кількість по домовленості сторін до 1400000000кВтч (в період з 21.09.2010р. по 31.12.2010р.).

Експортована позивачем до Республіки Білорусь електроенергія купувалась Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»у оператора оптового ринку електроенергії України Державного підприємства «Енергоринок»відповідно до Договору від 19.06.2009р. №44/1-64/5470/01.

В Акті перевірки відповідачем зроблено висновок, що ціну придбання позивачем електроенергії в ДП «Енергоринок»слід вважати звичайною ціною, оскільки відповідно до п.п. 1.20.1 п. 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»- «Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися».

Крім того, на думку відповідача ДП «Енергоринок»та позивач є повязаними особами, оскільки вони є підприємствами, в яких держава безпосередньо володіє найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку.

З зазначеною позицією відповідача суд не погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Підпунктом 7.4.3 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що положення підпунктів 7.4.1, 7.4.2 поширюються також на операції з особами, які не є платниками податку, встановленого статтею 10 цього Закону, або сплачують податок на прибуток за іншими, ніж платник податку, ставками.

Вище зазначені норми законодавства застосовуються до операцій платників податку з повязаним особами.

Відповідно до п. 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» Пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак: юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку; фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку. Членами сім'ї фізичної особи вважаються її чоловік або дружина, прямі родичі (діти або батьки) як фізичної особи, так і її чоловіка або дружини, а також чоловік або дружина будь-якого прямого родича фізичної особи або її чоловіка (дружини); посадова особа платника податку, уповноважена здійснювати від імені платника податку юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або зупинення правових відносин, а також члени її сім'ї.

Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо або через більшу кількість пов'язаних фізичних чи юридичних осіб найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного капіталу платника податку або управління найбільшою кількістю голосів у керівному органі такого платника податку або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного капіталу платника податку.

В перевіряємий період Держава здійснювала контроль позивача та ДП «Енергоринок»через різні уповноважені органи управління, які є окремими юридичними особами, а саме: ДП «Енергоринок»через Кабінет Міністрів України, Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»через Міністерство палива та енергетики України.

З норми п. 1.26 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»випливає, що повязаними особами, є фізичні, посадові або юридичні особи, а не держава в цілому.

У відповідності до п.п. 1.20.2 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну.

Суд погоджується з позицією позивача, що звичайною ціною в даному випадку слід вважати саме ціну її продажу за зовнішньоекономічним контрактом на користь ДВО «Бєленерго», тобто ціну, визначену в Контракті, укладеному між позивачем та ДВО «Бєленерго».

Відповідно до частини четвертої статті 189 Господарського кодексу України при здійсненні експортних та імпортних операцій у розрахунках з іноземними контрагентами застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку та індикативних цін.

Згідно з п.п. 1.20.10 п. 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом.

Так, Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачаються конкретні випадки застосування звичайних цін при визначенні податкових зобовязань з податку на прибуток підприємств. Однак, жоден з випадків, перелічених в Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств», не підпадає під порушення, описане в Акті перевірки, а саме купівля електричної енергії у ДП «Енергоринок», яке не є повязаною з позивачем особою в розумінні пункту 1.26 статті 1 вказаного Закону та її подальша реалізація за Контрактом з ДВО «Бєленерго»за ціною, нижче за ціни купівлі електричної енергії на внутрішньому ринку України. Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»не містить положень проте, що продукція субєкта господарювання не може бути реалізована за ціною, що є нижчою за собівартість такої продукції.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу, що Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств” не містить жодної норми, яка б вимагала віднесення до складу валових витрат лише витрати з придбання товарів, від продажу яких отримано прибуток.

При цьому, висновки відповідача про те, що господарська діяльність в межах спірних правовідносин не є господарською діяльністю, є такими, що суперечать чинному законодавству, оскільки законодавцем не визначено обовязку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик субєкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості.

Статтею 57 Господарського кодексу України передбачено, що статут субєкта господарювання обов'язково повинен містити відомості про порядок розподілу збитків, а отже, Господарський кодекс України передбачає, що від ведення господарської діяльності можна отримати не лише прибуток, але і збитки, і від цього господарська діяльність не перестає бути господарською.

Положення пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, статті 3, 42 Господарського кодексу України та стаття 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” встановлюють, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнута, так і не бути досягнута, а жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що низькорентабельна господарська діяльність, не є господарською.

Відповідно до статті 15 Закону України “Про електроенергетику” купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на вітроелектростанціях, незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюються на оптовому ринку електричної енергії України.

Згідно з статтею 30 Закону України “Про електроенергетику” для здійснення експорту електричної енергії енергопостачальники закуповують необхідний її обсяг на оптовому ринку електричної енергії України за оптовою ринковою ціною.

Щодо причин (умов), з якими пов'язаний продаж позивачем електроенергії протягом липня вересня 2010 року за цінами, що були нижче ціни її придбання на ринку електроенергетики України, суд зазначає наступне.

На виконання домовленостей, прийнятих на засіданні міжурядової комісії під головуванням Перших Віце-премєр-міністрів України та Республіки Білорусь, що відбулось 15.01.2009р. у м. Гомелі, а також домовленостей, досягнутих в ході переговорів Президентів обох країн 06.05.2009р. у м. Гомелі, позивач забезпечує поставку української електроенергії в Республіку Білорусь на умовах Контракту.

Забезпечення експорту української електроенергії на умовах Контракту від 14.05.2009р. №44д-26/09/44/4-56 погоджено відповідними розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 27.05.2009р. № 574-р та від 17.06.2009р. № 673-р та дорученням Першого Віце-прем'єр-міністра Турчинова О.В. від 22.12.2009р. №73584/1/1-09.

Позивач згідно із Законом України «Про електроенергетику»від 16.10.1997р. № 575/97-ВР та згаданими вище розпорядженнями КМУ, здійснює купівлю електроенергії на оптовому ринку електроенергії України за оптовою ринковою ціною, яка формується погодинно, без урахування обсягу дотації для компенсації втрат, пов'язаних з постачанням електроенергії за регульованим тарифом, яка орієнтовно розраховується за прогнозною оптовою ринковою ціною на наступний місяць з коефіцієнтом 0.72, який дозволяє орієнтовно виключити з ціни обсяги дотації для компенсації втрат, пов'язаних з постачанням електроенергії за регульованим тарифом, на умовах договору між ДПЗД «Укрінтеренерго»та ДП «Енергоринок».

Щомісячний обсяг дотацій для компенсації втрат, пов'язаних з постачанням електроенергії за регульованим тарифом, встановлюється Національною комісією регулювання електроенергетики України і затверджується відповідними постановами.

Фактична середньозважена ціна купівлі електроенергії на ОРЕ України на умовах зазначеного договору розраховується ДП «Енергоринок»і надається протягом 10 днів з місяця закінчення поставки електроенергії (ціна купівлі зазначається у рахунку-фактурі за куповану у відповідному періоді електроенергію). Ціна купівлі електроенергії ДПЗД «Укрінтеренерго»в ОРЕ України в липні 2010 року за попереднім розрахунком передбачала експорт цієї ж електроенергії без збитків позивача, але, зважаючи на постійне збільшення оптової ринкової ціни на ОРЕ України, особливо в пікові години, розрахована середньозважена ціна купівлі електроенергії виявилась більшою за ціну реалізації електроенергії за контрактом.

Тобто особливості ціноутворення щодо електроенергії на оптовому ринку електричної енергії України полягають в тому, що позивач, здійснюючи продаж електричної енергії за Контрактом до Республіки Білорусь в липні, серпні та вересні 2010 року мав відомості лише щодо ціни продажу електричної енергії на користь ДВО «Бєленерго», обумовлену в Контракті, та щодо прогнозної оптової ринкової ціни електроенергії, але не був обізнаний та жодним чином не міг вплинути на фактичну ціну, за якою він буде розраховуватись з ДП "Енергоринок" за куплену в останнього для подальшого експорту електричну енергію.

Фактичну ж ціну, за якою позивач купив електричну енергію в ДП «Енергоринок»для подальшого експорту, він дізнається з рахунку-фактури, який ДП «Енергоринок»надсилає позивачу протягом 10 днів з дня поставки електричної енергії в розрахунковому періоді.

Контрактом з ДВО «Бєленерго»передбачено фіксовану ціну продажу української електроенергії на весь період 2010 року, яка на 9,2% вища порівняно з 2009 роком. Враховуючи постійне непрогнозоване зростання оптової ринкової ціни електроенергії на ОРЕ України (з січня по липень поточного року - на 11,7%,) та відповідальність ДПЗД «Укрінтеренерго»за гарантованість поставок електроенергії згідно з умовами Контракту, українська сторона ініціювала проведення переговорів з ДВО «Бєленерго»щодо підвищення ціни продажу української електроенергії, які проведено 20 липня 2010 року в м. Києві.

В результаті, між позивачем та ДВО «Бєленерго»09.08.2010р. підписано та погоджено з боку Міністерства палива та енергетики України додаткову угоду до Контракту, умовами якої, в період з 16.08.2010р. по 31.12.2010р. передбачено продаж української електроенергії за збільшеною ціною на 4%, до рівня 45,458дол.США/МВтг, який, за попередніми прогнозами, вважався достатнім, оскільки подальше зростання оптової ринкової ціни електроенергії не було передбачене прогнозним балансом електроенергії, затвердженим Міністерством палива та енергетики України, та не було закладене в розрахунок ціни за Контрактом.

Збільшення ціни з 16.08.2010р. обумовлено винесенням питання перегляду цінових умов Контракту на розгляд комісії з питань імпорту енергоресурсів при Раді Міністрів Республіки Білорусь, що передбачено умовами згаданої додаткової угоди.

На вересень 2010 року НКРЕ України затверджено прогнозовану ОРЦ на рівні, що майже на 2% перевищував ціну липня-серпня 2010 року (до рівня 502,5 грн./МВтг).

Керуючись вказівкою Міністерства палива та енергетики України, 1-2 вересня 2010 року ДПЗД «Укрінтеренерго»проведено переговори з ДВО «Бєленерго», в ході яких білоруську сторону проінформовано стосовно різкого росту оптової ринкової ціни в серпні 2010 року.

14 вересня 2010 року, за дорученням Міністерства палива та енергетики України, між ДПЗД «Укрінтеренерго»та ДВО «Бєленерго»проведено повторні переговори з питань перегляду цінових умов контракту. За результатами переговорів ціна збільшена на 8,45%, до рівня 49,3дол. США/МВтг, яка, в свою чергу, становила приблизно 389,87грн./МВтг (за курсом НБУ на 14.09.2010р. - 7,9082 грн./дол.США), що позволило забезпечити прибуткову реалізацію електроенергії за контрактом до кінця року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що продаж позивачем електроенергії на користь ДВО «Бєленерго»обумовлений низкою об'єктивних причин, які суттєво перешкоджали забезпеченню беззбиткових операцій протягом липня-вересня 2010 року. Наявність цих причин свідчить про відсутність вини ДПЗД «Укрінтеренерго»у продажу електроенергії протягом вказаного періоду до Республіки Білорусь за цінами, нижчими цін її придбання у ДП «Енергоринок».

З урахуванням викладеного, операції з експорту електроенергії у липні-вересні 2010року слід розглядати як такі, що були направлені на отримання доходу.

Таким чином, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, позивач здійснював реальну господарську діяльність, спрямовану на виконання функцій держави з експорту енергоносіїв, з метою одержання від цього доходу, що не заперечується відповідачем, здійснення позивачем низькорентабельних експортних операцій мало тимчасовий характер, обумовлений обєктивною (розумною) причиною, що перебувала поза волею позивача.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення від 14.06.2011р. №0000534110/0, в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 1878275грн. та штрафних санкцій на суму 469568,75грн., з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позовні вимоги Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго” підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). У звязку з тим, що позивачем не заявлено вимогу про стягнення з бюджету судового збору, суд не присуджує понесені ним судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163, Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго»задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.06.2011р. №0000534110/0, в частині донарахування податку на прибуток в розмірі 1878275грн. та штрафних санкцій на суму 469568,75грн.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Повний текст постанови виготовлено 27.09.2011р.

Суддя В.В. Амельохін