Постанова № 18451540, 29.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

29.09.2011р. справа № 2а- 8841/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Акціонерного товариства відкритого типу " Харківський канатний завод"

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Харкова

проскасування податкових повідомлень-рішень, - встановив:

Позивач, Акціонерне товариство відкритого типу "Харківський канатний завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова № 0000220700 та № 0000230700 від 31.05.2011р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне.

Судження субєкта владних повноважень, які викладені в акті перевірки від 30.05.2011 р. № 1180/07-12/00306443, є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ «Укрнадраресурси»(код ЄДРПОУ 36627473), ТОВ «Ротофлекс»(код ЄДРПОУ 32438158), ТОВ «Перероблюючий завод»(код ЄДРПОУ 32943460), ТОВ «Харківметал-1»(Код ЄДРПОУ 01883007), ПП «Джин»(код ЄДРПОУ 34758098), ТОВ «Канат-Сировина»(код ЄДРПОУ 37191006) обчислював правильно, господарські операції з контрагентами мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином. У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне.

Згідно з висновками акту перевірки від 30.05.2011 р. № 1180/07-12/00306443 АТВТ «Харківський канатний завод»внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по операціям з контрагентами: ТОВ «Укрнадраресурси», ТОВ «Ротофлекс», ТОВ «Перероблюючий завод», ТОВ «Харківметал-1», ПП «Джин», ТОВ «Канат-Сировина», порушено п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.17 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7. ст. 201, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України. На думку податкового органу, проведені між позивачем та зазначеними контрагентами господарські операції не створюють ніяких правових наслідків, бо були здійснені в межах нікчемних правочинів, а відтак, підлягають виключенню з податкового обліку як такі, що не спричиняють виникнення обєкту оподаткування та формування податкового кредиту.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З 17.05.2011р. по 20.05.2011р. Державною податковою інспекцію у Жовтневому районі м. Харкова було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку Акціонерного товариства відкритого типу «Харківський канатний завод»згідно поданої декларації з ПДВ за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалась за січень 2011 року.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 30.05.2011р. № 1180/07-12/00306443.

31.05.2011р. відповідач з посиланням на згаданий акт прийняв спірні податкові повідомлення рішення № 0000220700 про зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 88.502,00 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1,0 грн. та № 0000230700 про збільшення суми грошового зобовязання з ПДВ в розмірі 11.321,00грн. (згідно з тестом спірного податкового повідомлення - рішення) або в загальному розмірі 18435,00 грн. (згідно з цифровими показниками спірного податкового повідомлення - рішення: основний платіж 14.748,00грн., штраф 3.687,00грн.).

Як зясовано судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугував відображений в акті перевірки висновок субєкта владних повноважень про порушення АТВТ «Харківський канатний завод»п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.17 ст. 200, п.201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 187.1 ст.187 Податкового кодексу України, ч.ч.1 і 2 ст. 215, ч.ч.1 і 5 ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України, а саме: безпідставне відображення в податковому обліку з ПДВ показників фінансово-господарських операцій з ТОВ «Канат-Сировина», ТОВ «Укрнадраресурси»(код ЄДРПОУ 36627473), ТОВ «Ротофлекс»(код ЄДРПОУ 32438158), ТОВ «Перероблюючий завод»(код ЄДРПОУ 32943460), ТОВ «Харківметал-1»(код ЄДРПОУ 01883007), ПП «Джин»(код ЄДРПОУ 34758098), оскільки ці господаські операції відбувались в межах нікчемних правочинів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що адміністративному суду при вирішенні адміністративного спору належить перевірити, зокрема, обґрунтованість саме тих висновків, стосовно обставин спірних правовідносин, які покладені субєктом владних повноважень в основу спірного рішення. Перевірка судом інших обставин спірних правовідносин виходить за межі предмету доказування в адміністративній справі і має своїм фактичним наслідком перебирання судом на себе функцій субєкта владних повноважень, а правовим мотивування спірного рішення додатковими фактичними підставами, що не відповідає запровадженому ст.6 Конституції України принципу розподілу державної влади та запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, при вирішенні справи суду належить перевірити обґрунтованість судження відповідача про порушення платником податків п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п.200.17 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст.215, ч.ч. 1, 5 ст.203, ст. 216 ЦК України виключно з мотивів наявності розбіжностей між сумами податкового кредиту з ПДВ, що були задекларовані позивачем, АТВТ «Харківський канатний завод»та сумами податкових зобовязань з ПДВ, що були задекларовані контрагентами позивача, наявності у контрагентів статусу платника податків за даними баз органів державної податкової слудби України, що відрізняється від статусу «0», наявності у контрагентів позивача взаємовідносин з субєктами господарсювання з ознаками сумнівності.

З приводу даного судження суд зауважує, що відповідно до п.п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт укладання між позивачем, АТВТ «Харківський канатний завод»(в якості комітента) та ТОВ «Укрнадраресурси»(в якості комісіонера) договору №К-41/11 від 15.12.2010 р., предметом якого є забезпечення позивача газом природним, факт укладення між позивачем, АТВТ «Харківський канатний завод»(в якості покупця) та ТОВ «Ротофлекс»(в якості постачальника) договору №050144 від 05.01.2011р., предметом якого є поставка добавок для мішків поліпропіленових (метаксипропанол, етилацетат, розчинник, лак), факт укладення між позивачем, АТВТ «Харківський канатний завод»(в якості покупця) та ТОВ "Перероблюючий завод" (в якості виконавця послуг) договору №63 від 15.02.2006 р., предметом якого є надання позивачеві місця для вивезення твердих побутових відходів та подальша його утилізація, факт укладення між позивачем, АТВТ «Харківський канатний завод»(в якості покупця) та ТОВ "Харківметал-1" (в якості постачальника) договору №1 від 04.01.2011 р., предметом якого є поставка проволоки, кутків металевих, факт укладення між позивачем, АТВТ «Харківський канатний завод»(в якості покупця) та ТОВ "Канат-Сировина" (в якості постачальника) договору №10-0209 від 02.09.2010 р., предметом якого є поставка сировини для канатної продукції (набивки сальникової, канатів), мішків поліпропіленових, факт укладення між позивачем, АТВТ «Харківський канатний завод»(в якості покупця) та ПП "Джин" (в якості постачальника) договору №3 від 04.01.2011 р., предметом якого є поставка підвіконь та заглушок.

У ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, які в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів, до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів, відсутності у сторін спірних правочинів наміру безпідставно одержати податкову вигоду ДПІ ні при проведенні перевірки, ні в ході судового розгляду не має.

Суд також відмічає, що предметом спірних правочинів є товари, котрі не обмежені в цивільному обороті, зміст прав та обовязків сторін спірних правочинів не суперечить закону.

Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки позивача у спірних правовідносинах при укладанні і виконанні договорів з контрагентами ДПІ до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Витребувані судом та приєднані до справи документи засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів та послуг за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто, вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи не має.

Оцінивши витребувані та приєднані до справи копії первинних документів, суд доходить висновку, що оглянуті документи не мають дефекту форми, змісту або походження, котрі в силу положень ст.44 Податкового кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Окрім того, суд бере до уваги, встановлений в ході судового розгляду і визнаний представниками відповідача факт належності оформлення всіх первинних документів, які були включені АТВТ до складу податкового кредиту з ПДВ.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що відповідачем в ході розгляду справи не доведена відсутність у спірних правовідносинах обставин, з якими Податковий кодекс України пов'язує виникнення податкових зобов'язань з ПДВ.

За таких обставин, слід дійти висновку, що судження податкового органу про порушення позивачем п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду.

Зясувавши обставини спірних правовідносин і перевіривши їх добутими доказами, суд відзначає помилковість судження субєкта владних повноважень про відсутність реальності господарських операцій за спірними правочинами, оскільки вказане судження грунтується виключно на мотивів недекларування контрагентами позивача своїх зобов'язань з ПДВ. З цього приводу суд відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" позивач та контрагенти позивача є окремими суб'єктами права зі статусом юридичної особи, а відтак позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість в розумінні норм Податкового кодексу України. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти - відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення суб'єкта права до відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, є неможливим.

Слушність наведеного висновку окружного адміністративного суду підтверджується правозастосовчою практикою Європейського Суду з прав людини (рішення від 22.01.2009р. у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03), а також правозастосовчою практикою Верховного Суду України (постанова від від 09.09.2008р. у справі №21-500во08, постанова від 01.06.2010р. у справі №21-573во10, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ “Мукачівський лісокомбінат” до Мукачівської ОДПІ про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, постанова від 31.01.2011р. у справі за позовом ТОВ “Фірма “ВІК” до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень), врахування якої при відправленні правосуддя є обовязковим в силу приписів ст.244-2 КАС України.

Окрім того, з приводу викладеного в акті перевірки судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності спірних правочинів суд також зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).

З приписів ст.228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011 р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.

Відтак, з 01.01.2011 р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, належать до повноважень судів.

З огляду на положення п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984) суд доходить висновку, що до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.

Як встановлено судом спірні правочини податковою інспекцією в судовому порядку не оскаржувались.

Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. №985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом Порядок №985), суд доходить висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень рішень з приводу самостійного визначення грошових зобовязань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.

Проте, в акті перевірки від 30.05.2011 р. № 1180/07-12/00306443 не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємоповязаності позивача та ТОВ «Укрнадраресурси», ТОВ «Ротофлекс», ТОВ «Перероблюючий завод», ТОВ «Харківметал-1», ТОВ Канат-Сировина», ПП «Джин», про відсутність використання позивачем отриманих товарів і послуг у власній господарській діяльності, про фактичну відсутність товару або неможливість проведення господарських операцій з поставки товару з урахуванням просторових, часових, економічних чинників, про несумісність товару з напрямом господарської діяльності платника податків, про наявність збиткового фінансового результату, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність перелічених договорів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

За таких обставин, слід дійти висновку, що за правилами ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів судження про порушення АТВТ «Харківський канатний завод»п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.17 ст. 200, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.7 ст. 201, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, ч.ч. 1, 2 ст. 215, ч.ч. 1, 5 ст. 203, ст. 216 Цивільного кодексу України за взаємовідносинами з ТОВ «Укрнадраресурси», ТОВ «Ротофлекс», ТОВ «Перероблюючий завод», ТОВ «Харківметал-1», ТОВ Канат-Сировина», ПП «Джин».

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду ДПІ не було доведено правомірності мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення, що зумовлює висновок про необґрунтованість визначення додаткових податкових зобовязань і, як наслідок, наявність факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів АТВТ "Харківський канатний завод", то поданий позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст. 7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Акціонерного товариства відкритого типу "Харківський канатний завод" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати в повному обсязі податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова від 31.05.2011р. №0000220700 та від 31.05.2011р. №0000230700.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Сліденко А.В.