Постанова № 18450702, 28.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2011 року 2а-3150/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів»про стягнення податкового боргу,

в с т а н о в и в:

У липні 2011 року Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва (далі позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Український фонд розвитку регіонів»(далі відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 364 804 грн. 04 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що станом на 05.07.2011 у відповідача сформувався податковий борг перед Державним бюджетом України у розмірі 364804 грн. 04 коп., з яких:

-313228,53 грн. з орендної плати за землю з юридичних осіб, що підтверджується поданими відповідачем деклараціями;

-51575,51 грн. з податку на додану вартість, який виник у звязку з нарахуванням пені в період з 25.03.2011 по 19.06.2011 за несплату в строк відповідно до вимог чинного законодавства узгодженої суми податкового зобовязання.

28.09.2011 представником позивача в судовому засіданні подано заяву про зменшення позовних вимог, згідно з якою він просив суд стягнути з відповідача податковий борг з податку на додану вартість в сумі 51575 грн. 51 коп.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив суд в задоволенні позову відмовити повністю у звязку з тим, що пеню за несплату в строк узгодженої суми податку на додану вартість нараховано позивачем безпідставно. Так, відповідач стверджує, що узгоджена ним сума податкового зобовязання зі сплати ПДВ за січень 2011 року відповідно до поданих уточнюючих декларацій від 24.03.2011, на яку нараховано пеню, була нарахована у звязку з помилкою, а в період, за який нараховано пеню, відємне значення ПДВ по обліку позивача мало позитивне значення.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступних висновків.

Відповідач зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності Печерською районною державною адміністрацією м. Києва 17.10.2001, йому присвоєно ідентифікаційний код №31750211 та взято на облік в ДПІ у Печерському районі м. Києва як платника податків 01.11.2001 за №26791.

Відповідно до довідки позивача від 28.09.2011 у відповідача існує борг перед Державним бюджетом України, загальна сума якого склала 51575,51 грн. Сума позовних вимог, за твердженням позивача, складається із заборгованості відповідача зі сплати пені, нарахованої за несплату в строк узгодженої суми ПДВ.

З даного приводу судом встановлено наступне.

В результаті проведення 24.03.2011 уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок з реєстраційним номером звіту №9001589435 відповідачем було зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів в декларації з ПДВ за січень 2011 року на суму 3834847 грн.

В результаті повторної подачі протягом 24.03.2011 другої уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок з реєстраційним номером №9001589465 за січень 2011 року з такими самими показниками, як в попередньо поданому уточнюючому розрахунку за січень 2011, було помилково повторно зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів в декларації з ПДВ за січень 2011 року на таку саму суму - 3834847 грн.

Оскільки станом на 24.03.2011 у відповідача обліковувалась переплата у розмірі 3867554 грн., сума податкового боргу з ПДВ по картці обліку платника за результатами поданих уточнюючих декларацій склала 3802140 грн.

Листами від 30 березня, 6 квітня та 24 травня 2011 року відповідач звертався до позивача та просив провести звірку з обліку ПДВ і надати акт звірки. Також, просив привести у відповідність з декларацією суми обліку ПДВ по карточці підприємства у звязку з тим, що кожне повторне проведення уточнюючого розрахунку призводить до дублювання сум ПДВ по обліковій картці. Крім того, листом від 6 квітня 2011 року відповідач просив позивача вилучити один із двох уточнюючих розрахунків, проведених 24.03.2011, і таким чином виправити існуючу помилку, що полягала у помилковому збільшенні податкових зобовязань відповідача на суму 3834847 грн. На жоден з листів позивач відповіді не надав, дій, спрямованих на виправлення помилки, не вчиняв.

06.06.2011 позивачем та відповідачем складено акт звірки платника з бюджетом за період з 01.01.2011 по 06.06.2011, де зафіксовано розбіжність за даними ДПС та платника, яка полягала в наявності заборгованості платника в сумі 3802140 грн.

20.06.2011 відповідачем самостійно зменшено податкове зобовязання з ПДВ у розмірі 3834847 грн. згідно з поданим уточнюючим розрахунком податкових зобовязань з ПДВ у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок декларацією за січень 2011 року за №9004246180.

У листі від 20.06.2011, адресованого позивачу, відповідач зазначив, що в результаті повторної подачі протягом 24.03.2011 другого уточнюючого розрахунку з реєстраційним № 9001589465 за січень 2011 року з такими самими показниками, як в попередньому уточнюючому розрахунку за січень 2011 року №9001589435, було помилково повторно зменшено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів в декларації з ПДВ за січень 2011 року на таку саму суму -3 834847 грн.

Суд дійшов висновку, що повторне зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів не могло бути проведено з причин вже відсутності заявленої суми до відшкодування, що призвело до математичного збільшення по картці обліку з ПДВ податкового зобовязання відповідача з ПДВ на суму 3834847 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, таке податкове зобовязання з ПДВ відповідачем не декларувалось і не відповідає дійсності здійснення господарських операцій підприємства. В той же час, за січень 2011 року відповідачем було заявлено зобовязань з ПДВ на суму 1376 грн. При цьому залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового кредиту згідно з декларацією з ПДВ за грудень 2010 року складав 3981238 грн., та залишок суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобовязань з ПДВ наступних податкових періодів складав 22940 грн.

Як зазначалось вище, 20.06.2011 відповідачем подано ще одну уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з ПДВ за січень 2011 року для виправлення помилки.

Зважаючи на вказане, позивач зменшив податкові зобовязання відповідача з ПДВ на 3834847 грн., проте за період з 25.03.2011 по 19.06.2011 нарахував відповідачу пеню в сумі 51575,51 грн. з податку на додану вартість, тобто за той період, коли відємне значення ПДВ по обліку позивача фактично мало позитивне значення.

Крім того, судом встановлено, що позивач виставляв відповідачу першу податкову вимогу від 29.04.2010 №1/4659 зі сплати ПДВ на суму 170 грн., та другу податкову вимогу від 16.07.2010 №2/7604 зі сплати податку з доходів найманих працівників і орендної плати з юридичних осіб на загальну суму 626,63 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 14.1.179 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання для цілей розділу V цього Кодексу - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді.

Підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України встановлено, що після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом.

Відповідно до пункту 203.1 статті 203 ПК України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

В той же час, пункт 203.2 цієї статті ПК України визначає, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Як вбачається з наведених норм податкового законодавства, пеня нараховується у випадку несплати у встановлені законодавством строки саме грошового зобовязання платника. З матеріалів справи зрозуміло, що у період, за який нараховано пеню, у відповідача непогашених в установлений законом строк грошових зобовязань з ПДВ перед бюджетом фактично не було. Зазначене представником позивача, також, не заперечується. Отже, у звязку з відсутністю непогашених у строк грошових зобовязань з ПДВ у відповідача перед Державним бюджетом України і пеня нарахуванню не підлягає.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги пояснення сторін і ту обставину, що податкове зобов`язання відповідача з ПДВ у період, за який нараховано пеню, мало відємне значення, а тому нарахування позивачем пені в сумі 51575,51 грн. є безпідставним та необґрунтованим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Постанова у повному обсязі виготовлена 03 жовтня 2011 року.