Постанова № 18450669, 16.09.2011, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2011 р. Справа № 2a-381/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Боброва Ю.О.

за участю секретаря судового засідання Дмитрашко О.М.,

представника позивача: Кузя А.П.,

представника відповідача: Пони В.Д.,

прокурора: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигазмаш»

доКоломийської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області

про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2010 року за №№0004942310/0 та 0004952310/0; від 30.08.2010 року за №№0004942310/1 та 0004952310/1; від 26.10.2010 року за №№0004942310/2 та 0004952310/2,-

ВСТАНОВИВ:

31.01.011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигазмаш»(надалі позивач) звернулося з адміністративним позовом до Коломийської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (надалі відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 30.07.2010 року за №№0004942310/0 та 0004952310/0; від 30.08.2010 року за №№0004942310/1 та 0004952310/1; від 26.10.2010 року за №№0004942310/2 та 0004952310/2.

02.02.2011 за вказаним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №2а-381/11/0970 та вона призначена до судового розгляду.

Ухвалою суду від 14.03.2011 року провадження в справі зупинено відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 156 КАС України, у звязку з неможливістю розгляду цієї справи до вирішення господарської справи №Б-23/25-13/92 до набрання законної сили судовим рішенням у господарській справі.

23.05.2011 року провадження в справі поновлено у звязку з набранням чинності ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2011 року в справі № Б-23/25-13/92 про банкрутство ТОВ «Карпатигазмаш», якою затверджено реєстр вимог кредиторів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Коломийською ОДПІ на підставі акту перевірки від 15.07.2010 року за №1661/231/31603641, всупереч фактичних обставин справи, вимог податкового та іншого законодавства України, Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України №3382-XII від 14.07.1993 року, протиправно винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими відповідачу встановлені зобовязання зі сплати податку на прибуток (доходи) приватних підприємств в сумі 5499440,50 грн. та податку на додану вартість в сумі 1175715,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві та пояснив суду наступне.

Коломийською ОДПІ безпідставно включено до складу валових доходів підприємства кредиторську заборгованість в сумі 730000,00 грн. перед ТОВ «НВП «Системні технології», оскільки попередньою документальною перевіркою цього питання контролюючим органом порушень не було встановлено, а на момент перевірки податкове зобовязання щодо включення вказаної суми до складу валових доходів визначено податковим органом всупереч вимог підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-III, із змінами та доповненнями, поза межами 1095-ти днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації з податку на прибуток.

В порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР, із змінами та доповненнями, податковим органом безпідставно виключено зі складу податкового кредиту кошти по взаєморозрахунках позивача з ТОВ «Олімп»векселем серії АА №0144028 на суму 4708650,00 грн., так як контрагенту товариства було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість після здійснення операції з придбання робіт (надання послуг), проведення розрахунку за них та виписки податкової накладної. Крім того, правочин не є нікчемним чи недійсним, оскільки його недійсність (нікчемність) не встановлена відповідно до вимог чинного законодавства або рішенням суду.

Також, податковим органом безпідставно, всупереч вимог статей 8, 20, 22 Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів віднесені на валові доходи підприємства кошти в сумі 4357432,90 грн. за товар, придбаний в ТОВ «Петро Продукт».

Крім того, відповідач неправомірно прийняв рішення про віднесення позивачу коштів у сумі 842082,93 по взаєморозрахунках з ТОВ «АСТ «Арсенал»на валові доходи, не врахувавши, що вказана сума погашена з моменту передачі векселя серії АА №0144029.

У звязку з викладеним, вважає податкові повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ від 30.07.2010 року за №№0004942310/0 та 0004952310/0; від 30.08.2010 року за №№0004942310/1 та 0004952310/1; від 26.10.2010 року за №№0004942310/2 та 0004952310/2, якими податковим органом встановлені зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 1175715,00 грн. та податку на прибуток (доходи) приватних підприємств в сумі 5499440,50 грн. протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Просив задовольнити позов повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, зазначених у письмових запереченнях. Просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, дослідивши і оцінивши докази, суд установив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Карпатигазмаш»(надалі ТОВ «Карпатигазмаш», Товариство) зареєстроване як юридична особа 02.08.2001 року Коломийською міською радою Івано-Франківської області (а.с. 82 т.1). 15.09.2004 року Товариство взяте на податковий облік в органах державної податкової служби за №85 ОС-24Ю021.

З 21.06.2010 року по 12.07.2010 року Коломийською обєднаною державною податковою інспекцією Івано-Франківської області (надалі Коломийська ОДПІ) проведена планова виїзна перевірка Товариства з питань додержання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року.

За результатами перевірки складений акт від 15.07.2010 року за №1661/231/31603641 (а.с. 18-40 т.1).

Відповідно до акту перевірки податковим органом встановлені наступні порушення: підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 року №283/97-ВР (надалі Закон №283/97-ВР), із змінами і доповненнями, заниження валових доходів на загальну суму 5959065,00 грн., заниження валових витрат на загальну суму 5279406,00 грн. в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 2809618,00 грн.; підпунктів 7.2.1, 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року за №168/97-ВР (надалі Закон №168/97-ВР), із змінами і доповненнями, завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на 784775,00 грн. в результаті чого занижено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 783810,00 грн. та зменшено залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 26 податкової декларації) у сумі 965,00 грн. за березень 2010 року (а.с. 40 т.1).

На підставі акту перевірки Коломийською ОДПІ винесені податкові повідомлення-рішення від 30.07.2010 року: за №0004942310/0, яким Товариству визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 1175715,00 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі 783810,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 391905,00 грн.; за №0004952310/0, яким Товариству визначено податкове зобовязання з податку на прибуток (доходи) приватних підприємств на загальну суму 5499440,50 грн., в тому числі, за основним платежем в сумі 2809618,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2689822,50 грн. (а.с. 12,15 т.1).

У ході адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень скарги позивача залишені без задоволення. За результатами розгляду скарг відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 30.08.2010 року за №№0004942310/1 і 0004952310/1 та від 26.10.2010 року за №№0004942310/2 і 0004952310/2, відповідно до яких суми податкових зобовязань зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток (доходи) приватних підприємств залишились незмінними (а.с. 13-14, 16-17, 41-55 т.1).

В судовому засіданні встановлено, що господарським судом Івано-Франківської області прийнято рішення у справі №18/269 від 09.02.2006 року про стягнення заборгованість з ТОВ «Карпатигазмаш»в сумі 928868,80 грн. на користь ТОВ «НВП Системні технології», яке набрало чинності 20.02.2006 року.

22.02.2006 року на виконання вказаного рішення господарським судом Івано-Франківської області виданий наказ за №1700, який був предявлений ТОВ «НВП Системні технології»для примусового виконання до державної виконавчої служби (а.с. 79 т.1). Тридцятий календарний день від дня прийняття рішення судом про стягнення вищевказаної заборгованості припадає на березень 2006 року або у звітному податковому періоді з податку на прибуток за перший квартал 2006 року. Вказані кошти віднесені до складу валових витрат позивача.

Відповідно до підпункту 12.1.5 пункту 12.1 статті 12 Закону №283/97-ВР платник податку покупець зобов'язаний збільшити валові доходи на суму непогашеної заборгованості (її частини), визнаної у порядку досудового врегулювання спорів або судом чи за виконавчим написом нотаріуса, у податковому періоді, на який припадає перша з подій:

а) або 90-й календарний день від дня граничного строку погашення такої заборгованості (її частини), передбаченого договором або визнаною претензією;

б) або 30-й календарний день від дня прийняття рішення судом про визнання (стягнення) такої заборгованості (її частини) або вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Строки, визначені абзацом «а»цього підпункту, поширюються також на випадки, коли покупець не надав відповідь на претензію, надіслану продавцем, у строки, визначені господарсько-процесуальним законодавством.

Строки, визначені абзацом «б»цього підпункту, застосовуються незалежно від того, чи розпочав державний виконавець або особа, прирівняна до нього згідно із законом, заходи із примусового стягнення боргу чи ні.

Зазначене у цьому підпункті збільшення валового доходу покупця не здійснюється стосовно заборгованості (її частини), яка погашається таким покупцем до настання строків, визначених абзацами «а»або «б»цього підпункту.

Даний період був охоплений виїзною плановою документальною перевіркою Товариства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства (акт Коломийської ОДПІ від 31.08.2007 року за №93/231-31603641), за результатами якої порушень щодо розрахунків з вказаним контрагентом податковим органом не виявлено та підстав щодо включення вказаної вище суми до складу валових доходів ТОВ «Карпатигазмаш»не встановлено (а.с. 110-137 т.1).

Згідно підпункту 15.1.1 пункту 15.1 статті 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі Закон №2181-ІІІ), із змінами і доповненнями, за винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 пункту 15.1 Закону, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, підстав для включення кредиторської заборгованості перед ТОВ «НВП Системні технології»в сумі 730000,00 грн. до складу валових доходів позивача як простроченої немає.

Судом установлено, що 15.09.2006 року та 02.10.2006 року позивачем укладені договори про надання рекламних послуг з ТОВ «Олімп»(а.с. 147, 148).

Виконання вказаних угод підтверджується дослідженими в судовому засіданні актами приймання-здачі виконаних робіт від 15.11.2006 року та від 28.12.2006 року (а.с. 69, 70).

Крім того, виконавцем угод ТОВ «Олімп»були виписані позивачу податкові накладні №13 від 15.11.2006 року та №20 від 28.12.2006 року. На момент видачі накладних ТОВ «Олімп»було зареєстроване належним чином, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а.с. 152-155 т.1). Також, вказане Товариство було платником податку на додану вартість. Анулювання свідоцтва платника ПДВ ТОВ його відбулось 05.03.2007 року.

Оплата за надані послуги проведена позивачем простим векселем серії АА №0144028 на загальну суму 4708650,00 грн., що підтверджується актом прийому-передачі векселя від 25.04.2008 року (а.с. 71 т.1).

Суд зазначає, що правовідносини щодо сплати податку на додану вартість, які виникли у позивача в 2008 році, були регламентовані нормами Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (надалі Закону № 168), із змінами та доповненнями.

Відповідно до вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є обєктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування відповідно до статті 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Згідно підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168 встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього Закону).

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 Закону № 168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 1.3 статті 1 Закону № 168 визначено, що платник податку особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підпунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 статті 10 вказаного Закону відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.

Відповідно до вимог частини 1 статті 9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним (частина 2 статті 215 ЦК України).

Згідно до частини 3 цієї ж статті, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно частини статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Згідно частини 3 статті 228 ЦК України у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін в разі виконання правочину обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави. Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 28.04.1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»до угод, укладених з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства належать, зокрема угоди, спрямовані на використання всупереч закону колективної, державної або приватної власності з корисливою метою, на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування прибутків та доходів, використання майна, що перебуває у їх власності або користуванні, всупереч інтересам суспільства, на незаконне відчуження землі або незаконне користування нею, розпорядження чи придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обмежених в обігу.

В матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи вказані господарські договори про надання рекламних послуг з ТОВ «Олімп», позивач діяв з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу при укладенні угоди, що мала місце під час підприємницької діяльності позивача, оскільки мета є субєктивною ознакою, притаманною фізичним особам, юридичні особи діють через органи управління і, як наслідок, через фізичних осіб, котрі входять до складу таких органів управління, а тому для встановлення умислу та мети в діях юридичної особи необхідно довести наявність умислу та мети в діях фізичних осіб, що діяли від імені відповідної юридичної особи.

Доказів на підтвердження факту порушення позивачем установленого порядку здійснення підприємницької діяльності Коломийською ОДПІ також до суду не надано.

Окрім того, суд зазначає, що послуги, які стали предметом угоди, відносної якої податковим органом зроблено висновок щодо її нікчемності, не виключено із цивільного обігу, немає й інших законодавчих обмежень стосовно їх надання.

Таким чином, відсутність наявності в діях хоча б однієї зі сторін угоди умислу на її укладання з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства, зумовлює відсутність підстав для застосування визначених в статті 215 та 216 ЦК України правових наслідків, повязаних із стягненням виконаного.

Тому, суд вважає безпідставними твердження відповідача, що вищезазначений договір укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно частини 1 статті 203, частини 2 статті 215 ЦК Українийого слід вважати нікчемним.

У звязку із вищевказаним, віднесення позивачем до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум коштів за операціями з придбання у ТОВ «Олімп»послуг є правомірним і підстав для визнання правочинів укладених між ТОВ «Карпатигазмаш»та ТОВ «Олімп»нікчемними немає, оскільки вони повністю відповідають вимогам законодавства України, їх умови виконані сторонами в повному обсязі.

Щодо віднесення податковим органом на валові доходи позивача коштів у сумі 4357432,90 грн. за товар, поставлений ТОВ «Петро Продукт»судом установлено наступне.

06.09.2005 року ТОВ «Карпатигазмаш»уклало контракт з ТОВ «Петро Продукт»за №0609-2 загальною вартістю 7000000,00 доларів США на поставку метил-трет-бутилового ефіру (а.с. 60-63 т.1).

Позивач своєчасно не розрахувався за товар поставлений по вказаному контракту і станом на березень 2008 року кредиторська заборгованість перед фірмою-нерезидентом складала 862858,00 доларів США. Оскільки закінчувався строк позовної давності щодо оплати товару, позивачем направлено на адресу ТОВ «Петропродукт»листа з клопотанням на підставі норм міжнародного права у галузі купівлі-продажу товарів продовжити строки позовної давності, які спливали у березні 2008 року, ще на чотири роки (а.с. 66 т.1). Отримання вказаного листа та погодження питання щодо продовження строків позовної давності на чотири роки підтверджується листом генерального директора ТОВ «Петро Продукт»за вих. № 30/08 від 30.08.2008 року, відповідно до якого борг в сумі 862858,00 доларів США згідно договору переуступки боргу переходить до компанії «LIBRANO LLC»(а.с. 64 т.1).

Суд вважає, що такі дії позивача відповідають вимогам Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України №3382-XII від 14.07.1993 року (надалі Конвенції), виходячи з наступного.

Так, статтею 1 Конвенції встановлено, що вона визначає умови, за яких вимоги покупця та продавця один до одного, що випливають з договору міжнародної купівлі-продажу товарів або пов'язані з його порушенням, припиненням або недійсністю, не можуть бути задоволені внаслідок закінчення певного періоду часу. Такий період часу надалі іменується «строком позовної давності».

Згідно статті 8 Конвенції строк позовної давності встановлюється у чотири роки. Частиною 1 статті 20 визначено, що у разі якщо боржник до закінчення строку позовної давності у письмовій формі визнає своє зобов'язання перед кредитором, то від дня такого визнання розпочинається новий чотирирічний строк давності позову.

Відповідно до вимог статті 22 Конвенції строк позовної давності та порядок його застосування не можуть бути змінені шляхом заяви або угоди між сторонами, за винятком випадків, передбачених пунктом 2 цієї статті, відповідно до якого боржник може в будь-який час протягом строку позовної давності продовжити цей строк шляхом письмової заяви на адресу кредитора.

Статтею 19 Закону України «Про міжнародні договори України»встановлено, що чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

У звязку з викладеним, відповідачем безпідставно віднесені на валові доходи товариства кошти в сумі 4357432,90 грн.

Щодо віднесення відповідачем заборгованості в розмірі 842082,92 грн., яка виникла перед ТОВ «АСТ «Арсенал», на валові доходи ТОВ «Карпатигазмаш»судом установлено, що 22.04.2005 року між товариствами укладено договір на поставку продукції за №12-2005 (а.с. 57-59 т.1).

Під час проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Карпатигазмаш»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 року по 31.03.2010 року відповідачем зазначено, що у звязку із ліквідацією ТОВ «АСТ «Арсенал», товариством безпідставно не віднесено на валові доходи суму заборгованості перед вищезазначеним контрактом в розмірі 842082,93 грн.

Однак статтею 4 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»від 05.04.2001 року за №2346-ІІІ встановлено, для проведення переказу можуть використовуватися кошти як у готівковій, так і в безготівковій формі. Види безготівкових розрахунків визначаються законами та прийнятими на їх основі нормативно-правовими актами Національного банку України.

Частиною 3 статті 341 Господарського кодексу України передбачено, що безготівкові розрахунки можуть здійснюватися у формі платіжних доручень, платіжних вимог, вимог-доручень, векселів, чеків, банківських платіжних карток та інших дебетових і кредитових платіжних інструментів, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні», у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.

Пунктом 3.5 договору на поставку продукції №12-005 від 22.04.2005 року передбачено, що проведення оплати за отриману продукцію можливе будь-яким способом, що не заборонені діючим законодавством, за згодою сторін.

10.03.2008 року ТОВ «Карпатигазмаш»було видано та передано ТОВ «АСТ «Арсенал»простий вексель №0144029 серії АА на суму заборгованості, яка існувала перед даним кредитором, а саме на суму 842082,93 грн., що підтверджується дослідженому в судовому засіданні актом прийому-передачі векселя (а.с. 72 т.1).

Отже відповідач безпідставно стверджує, що кошти в розмірі 842082,93 грн. не були оплачені ТОВ «АСТ «Арсенал»та в звязку з його ліквідацією є безповоротною фінансовою допомогою ТОВ «Карпатигазмаш»та підлягають віднесенню до валових доходів позивача.

Крім того, судом установлено, що ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 28.12.2010 року в справі №Б-23/25-13/92 подано оголошення про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигазмаш»(а.с. 184-184 т.1).

Предметом розгляду господарського суду за заявою кредитора Товаритсва ОСОБА_5 від 16.02.2011 року були векселі серії АА №0144028 від 25.04.2008 року, №0144029 від 10.03.2008 року, №0144030 від 10.04.2008 року.

Відповідно до ухвали господарського суду Івано-Франківської області від 21.04.2011 року в справі №Б-23/25-13/92 затверджено реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигазмаш», серед яких вимоги кредитора ОСОБА_5 в реєстрі визнані кредиторськими вимогами четвертої черги на суму 10325462,93 грн. (а.с. 183, 195-197 т.1).

Відповідно до вимог частини 1 стаття 67 Конституції України кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Діючим на момент спірних правовідносин Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-III (надалі Закон № 2181) встановлювався порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів).

Відповідно до вимог підпунктів «а», «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону № 2181 контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію; б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Відповідно до вимог частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у судовому засіданні не спростовані доводи позивача про правомірність формування валових витрат, податкового кредиту внаслідок господарських операцій з ТОВ «НВП Системні технології», ТОВ «Олімп», ТОВ «Петро Продукт», ТОВ «АСТ «Арсенал».

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб про захист яких вони просять.

Таким чином, проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки Коломийської обєднаної державо податковою інспекції Івано-Франківської області від 15.07.2010 року за №1661/231/31603641 не відповідають фактичним обставинам справи та суперечать вимогам податкового та іншого законодавства, Цивільного кодексу України, Конвенції про позовну давність у міжнародній купівлі-продажу товарів від 14.06.1974 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України №3382-XII від 14.07.1993 року, а податкові повідомлення-рішення від 30.07.2010 року за №№ 0004942310/0 та 0004952310/0; від 30.08.2010 року за №№ 0004942310/1 та 0004952310/1; від 26.10.2010 року за №№ 0004942310/2 та 0004952310/2, якими податковим органом встановлені зобовязання зі сплати податку на додану вартість в сумі 1175715,00 грн. та податку на прибуток (доходи) приватних підприємств в сумі 5499440,50 грн. слід визнати протиправними та скасувати.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що позов ТОВ «Карпатигазмаш»до Коломийської ОДПІ в Івано-Франківській області підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому на користь ТОВ «Карпатигазмаш»слід стягнути з Державного бюджету України понесені ним судові витрати в сумі 3,40 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 11, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Коломийської обєднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області від 30.07.2010 року за №№ 0004942310/0 та 0004952310/0; від 30.08.2010 року за №№ 0004942310/1 та 0004952310/1; від 26.10.2010 року за №№ 0004942310/2 та 0004952310/2.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатигазмаш»(код ЄДРПОУ 31603641, вул. Богдана Хмельницького, 2, м. Коломия Івано-Франківської області, 78200) судові витрати в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Бобров Ю.О.

Постанова в повному обсязі складена 21.09.2011 року.