Постанова № 18450549, 22.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2011 р. справа № 2а-19272/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А. С.

при секретаріКобець О.А.

за участю:

представника позивачаМітрюшина Д.Ф.,

представників відповідача Таранов Є.Г., Красовської І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного підприємства «ХІММЕТ ПЛЮС» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.06.2010 № 0000232334/0, від 25.06.2010 № 0000222334/0, від 16.07.2010 № 0000232334/1, від 16.07.2010 № 0000222334/1, -

В С Т А Н О В И В:

29.07.2010 Приватне підприємство «ХІММЕТ ПЛЮС» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.06.2010 № 0000232334/0, від 25.06.2010 № 0000222334/0, від 16.07.2010 № 0000232334/1, від 16.07.2010 № 0000222334/1 (т. 1 а.с. 3-9).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі Акту перевірки Горлівською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000232334/0 від 25.06.2010, яким донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1124678,90 грн. та № 0000222334/0 від 25.06.2010р., яким донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 996 821,10 грн. Після адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишені в силі, а скарга підприємства без задоволення. Крім того, за результатами розгляду скарги ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» прийняті нові податкові повідомлення-рішення № 0000232334/1 від 16.07.2010, яким донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1124678,90 грн. та № 0000222334/1 від 16.07.2010, яким донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 996 821,10 грн.

Із даними податковими повідомленнями-рішеннями позивач не погоджується з огляду на наступне.

Підставою донарахування податкових зобовязань з податку на додану вартість податковий орган вказує завищення податкового кредиту з вказаного податку на 3415727 грн., у звязку із тим, що ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку, сплаченого у складі вартості товарно-матеріальних цінностей у розмірі 841624,00 грн. (обсяг поставки без ПДВ 4073118,00 грн.), отриманих від ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» за нікчемними угодами та без первинних бухгалтерських документів, які підтверджують зв'язок витрат на придбання ТМЦ із господарською діяльністю підприємства.

На думку позивача, Горлівська ОДПІ, вказуючи на нікчемність укладених договору постачання №10/12 із ТОВ «Стар Лайтс» та договору постачання №1/10 із ТОВ «Торгівельна компанія», вийшла за межі повноважень, наданих Законом України «Про державну податкову службу в Україні». Крім того, податковий орган у акті перевірки робить висновок про те, що угоди ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» з ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» є нікчемними оскільки вони є економічно неефективними. Жодним законом не встановлено такої підстави нікчемності правочину як його економічна неефективність.

Вказані договори мають усі істотні умови, що передбачені законодавством, зокрема, щодо найменування, асортименту, кількості та якості товару. Що стосується посилання податкового органу на відсутність документів, які посвідчують транспортування нафтопродуктів, то специфіка господарської діяльності позивача не передбачає обовязкового транспортування нафтопродуктів до своїх сховищ, оскільки цей товар придбавався з метою його подальшої реалізації споживачам, а не для власного використання. Оскільки вказані нафтопродукти були позивачем реалізовані, це доводить зв'язок витрат на їх придбання із власною господарською діяльністю підприємства.

За наслідками господарських операцій поставки нафтопродуктів ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» видали позивачу податкові накладні, на підставі яких позивач включив суму сплаченого ПДВ у ціні товару до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів, що повністю відповідає приписам п.п. 7.1.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підставою для донарахування позивачу податкового зобовязання з податку на прибуток став висновок податкового органу про завищення валових витрат на 3624805 грн. по вказаним вище господарським операціям за нікчемними правочинами, укладеними із ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія». Разом із тим, як зазначено вище, вказані правочини не можуть бути визнані нікчемними, оскільки податковий орган не мав на це відповідних повноважень. Крім того, позивач підтверджено зв'язок понесених витрат на придбання нафтопродуктів із власною господарською діяльністю підприємства. При віднесенні витрат на придбання нафтопродуктів у вказаних постачальників до складу валових витрат позивач керувався приписами п. 3.1 ст. 3, п. 5.1, п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

На підставі викладеного позивач вважає необґрунтованим донарахування податковим органом податкових зобовязань з податку на додану вартість та з податку на прибуток, що обумовлює й необґрунтованість застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Просив позов задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні надали письмові заперечення проти позову, у яких зазначили, що проведеною перевіркою позивача було встановлено порушення ним п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у вигляді неправомірного віднесення до складу валових витрат суми витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей за нікчемними правочинами, укладеними із ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія», та, відповідно, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у вигляді завищення сум податкового кредиту з податку на додану вартість внаслідок віднесення до його складу сум ПДВ по зазначеним вище нікчемним правочинам.

Висновок про нікчемність вказаних правочинів зроблено з тих підстав, що у договорах поставки всупереч вимог п.п. 3, 4 ст. 180 ГК України відсутні умови щодо предмету договору, ціни, найменування (номенклатури) товару, вимоги щодо кількості та якості продукції. Також позивачем не були надані специфікації на товар, а також документи, що свідчать про транспортування товару-нафтопродуктів, наявність яких є обовязковою відповідно до вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, та Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України».

Горлівською ОДПІ були направлені відповідні запити до податкових інспекцій, в яких ці підприємства перебувають на обліку, внаслідок чого були отримані акти про неможливість проведення перевірок. У цих актах, зокрема, зазначено, що підприємства не знаходяться за юридичними адресами, в них відсутні основні засоби, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності, що обумовлює неможливість здійснення реальних господарських операцій.

Просили відмовити у задоволенні позову (т. 2 а.с. 155-161).

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач приватне підприємством «ХІММЕТ ПЛЮС» зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 14.02.2006, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 299383 (т. 1 а.с. 78). Згідно з довідкою Відділу статистики у місті Горлівці № 03-78-77 від 15.02.2006 (т. 1 а.с. 79), позивач включений до ЄДРПОУ за № 34032040. Позивач є платником податку на додану вартість з 21.02.2006, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість № 08378720 від 21.02.2006 (т. 1 а.с. 80).

З 09.06.2010 по 15.06.2010 Горлівською ОДПІ проводилася позапланова виїзна перевірка ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 по 30.04.2010, за наслідками якої складено акт від 18.06.2010 № 1233/23-3/34032040 (т. 1 а.с. 11-60). Згідно з вказаним актом, позивачем допущено наступні порушення вимог законодавства:

1. п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.01.2010 по 31.03.2010 на суму 906201 грн.

2. п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 814 624 грн., у тому числі по періодам:

- за січень 2010 року на суму 267885 грн.;

- за лютий 2010 року на суму 210570 грн.;

- за березень 2010 року на суму 246506 грн.;

- за квітень 2010 року на суму 89663 грн. (т. 1 а.с. 59-60).

На підставі вказаного акту перевірки та згідно з п.п. «б» п.п. 4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» 25.06.2010 Горлівською ОДПІ були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000232334/0, яким за порушення п.п. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 1124678,90 грн., у т.ч. за основним платежем 814624 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 310054,90 грн. (т. 1 а.с. 61);

- № 0000222334/0, яким за порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та на підставі п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу донараховано податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 996821,10 грн., у т.ч. за основним платежем 906201,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 90620,10 грн. (т. 1 а.с. 62).

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до начальника Горлівської ОДПІ (т. 1 а.с. 63-67). Рішенням в.о. начальника Горлівської ОДПІ від 16.07.2010 № 9303/10/25-013-2 скарга позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін (т. 1 а.с. 68-75).

За наслідками адміністративного оскарження Горлівською ОДПІ були прийняті податкові повідомлення-рішення від 16.07.2010 № 0000232334/1 (т. 1 а.с. 76) та від 16.07.2010 № 0000222334/1 (т. 1 а.с. 77), аналогічні раніше прийнятим.

29.07.2010 позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним адміністративним позовом (т. 1 а.с. 3-9).

У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Горлівська ОДПІ не довела правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень з огляду на таке.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень у акті перевірки Горлівської ОДПІ вказано нікчемність укладених позивачем із ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Стар Лайтс» правочинів поставки нафтопродуктів, а також не підтвердження фактичного здійснення господарських операцій поставки відповідними документами бухгалтерського обліку.

Дійсно, 01.10.2009 між ТОВ «Торгівельна компанія» (Постачальником) та ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» (Покупцем) було укладено договір поставки № 1/10, відповідно до умов якого Постачальник зобовязується поставити у власність Покупця нафтопродукти, ціна та кількість яких вказується у витратних накладних (п.п. 1.1., 1.2. договору), на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000р.) (п. 3.1. договору). Постачальник протягом 5 днів з дати відвантаження надає Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру на оплату продукції, податкову накладну, накладну (п. 3.2. договору). Оплата продукції здійснюється у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Постачальника у національній валюті (п. 4.1. договору). Строк дії договору встановлено до 31.12.2009 (п. 8.2. договору) (т. 1 а.с. 97-98).

04.01.2010 між сторонами було підписано додаткову угоду № 1, у якій продовжено строк дії договору до 31.12.2010 (т. 1 а.с. 99).

Виконання умов договору підтверджено рахунком-фактурою № 589 від 11.01.2010 на суму 154991,34 грн. у т.ч. ПДВ 25831,89 грн. (т. 1 а.с. 101), видатковою накладною № 589 від 11.01.2010 (т. 1 а.с. 102), згідно з якими було здійснено поставку бензину А-76, А-92.

За наслідками господарської операції поставки ТОВ «Торгівельна компанія» видало позивачу податкову накладну № 589 від 11.01.2010 (т. 1 а.с. 100), у якій вказано обсяг господарської операції та суму ПДВ, сплачену у ціні товару.

Оприбуткування товару у бухгалтерському обліку позивача підтверджено карткою рахунку 63.1 (т. 1 а.с. 103).

Крім того, 10.12.2009 між ТОВ «Стар Лайтс» (Продавцем) та ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» (Покупцем) було укладено договір постачання № 10/12, умовами якого передбачено, що Постачальник зобовязується поставити у власність Покупця нафтопродукти, ціна та кількість яких вказується у витратних накладних (п.п. 1.1., 1.2. договору), на умовах поставки EXW (Інкотермс 2000р.) (п. 3.1. договору). Постачальник протягом 5 днів з дати відвантаження надає Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру на оплату продукції, податкову накладну, накладну (п. 3.2. договору). Оплата продукції здійснюється у безготівковому порядку на поточний банківський рахунок Постачальника у національній валюті (п. 4.1. договору). Строк дії договору встановлено до 31.12.2010 (п. 8.2. договору) (т. 1 а.с. 104).

Виконання умов договору підтверджено наступними документами:

- рахунками-фактурами № 136 від 04.01.2010 на суму 147309,91 грн. у т.ч. ПДВ 24551,65 грн. (т. 1 а.с. 107), № 361 від 09.01.2010 на суму 103986,78 грн. у т.ч. ПДВ 17331,13 грн. (т. 1 а.с. 110), № 454 від 11.01.2010 на суму 285899,04 грн. у т.ч. ПДВ 47649,84 грн. (т. 1 а.с. 113), № 587 від 14.01.2010 на суму 235917,36 грн. (т. 1 а.с. 116), № 825 від 19.01.2010 на суму 246830,16 грн. у т.ч. ПДВ 41138,36 грн. (т. 1 а.с. 119), № 686 від 20.01.2010 на суму 159661,92 грн. у т.ч. ПДВ 26610,32 грн. (т. 1 а.с. 121), № 991 від 23.01.2010 на суму 134223,48 грн. у т.ч. ПДВ 22370,58 грн. (т. 1 а.с. 125), № 1219 від 28.01.2010 на суму 138487,74 грн. у т.ч. ПДВ 23081,29 грн. (т. 1 а.с. 128), № 1410 від 01.02.2010 на суму 157619,88 грн. у т.ч. ПДВ 26269,98 грн. (т. 1 а.с. 130), № 1728 від 08.02.2010 на суму 140405,40 грн. у т.ч. ПДВ 23400,90 грн. (т. 1 а.с. 133), № 1718 від 08.02.2010 на суму 265422,00 грн. у т.ч. ПДВ 44237 грн. (т. 1 а.с. 136), № 1847 від 11.02.2010 на суму 160216,56 грн. у т.ч. ПДВ 26702,76 грн. (т. 1 а.с. 139), № 1893 від 12.02.2010 на суму 263541,60 грн. у т.ч. ПДВ 43923,60 грн. (т. 1 а.с. 142), № 2214 від 19.02.2010 на суму 140075,28 грн. у т.ч. ПДВ 23345,88 грн. (т. 1 а.с. 145), №2392 від 23.02.2010 на суму 25572,96 грн. у т.ч. ПДВ 4262,16 грн. (т. 1 а.с. 148), № 2539 від 26.02.2010 на суму 110566,80 грн. у т.ч. ПДВ 18427,80 грн. (т. 1 а.с. 151), № 2904 від 02.03.2010 на суму 270111,76 грн. у т.ч. ПДВ 45018,63 грн. (т. 1 а.с. 154), № 2905 від 05.03.2010 на суму 158987,66 грн. у т.ч. ПДВ 26497,94 грн. (т. 1 а.с. 157), № 3031 від 09.03.2010 на суму 274881,60 грн. у т.ч. ПДВ 45813,60 грн. (т. 1 а.с. 160), № 3164 від 12.03.2010 на суму 231768,00 грн. у т.ч. ПДВ 38628,00 грн. (т. 1 а.с. 163), № 3518 від 20.03.2010 на суму 268407,12 грн. у т.ч. ПДВ 44734,52 грн. (т. 1 а.с. 166), № 3928 від 29.03.2010 на суму 274881,60 грн. у т.ч. ПДВ 45813,60 грн. (т. 1 а.с. 169), що виставлялися до сплати постачальником;

- видатковими накладними № 136 від 04.01.2010 (т. 1 а.с. 106), № 361 від 09.01.2010 (т. 1 а.с. 109), № 454 від 11.01.2010 (т. 1 а.с. 112), № 587 від 14.01.2010 (т. 1 а.с. 115), № 825 від 19.01.2010 (т. 1 а.с. 118), № 868 від 20.01.2010 (т. 1 а.с. 122), № 991 від 23.01.2010 (т. 1 а.с. 124), № 1219 від 28.01.2010 (т. 1 а.с. 127), № 1410 від 01.02.2010 (т. 1 а.с. 131), № 1728 від 08.02.2010 (т. 1 а.с. 134), № 1718 від 08.02.2010 (т. 1 а.с. 137), № 1847 від 11.02.2010 (т. 1 а.с. 140), № 1893 від 12.02.2010 (т. 1 а.с. 143), № 2214 від 19.02.2010 (т. 1 а.с. 146), № 2392 від 23.02.2010 (т. 1 а.с. 149), № 2539 від 26.02.2010 (т. 1 а.с. 152), № 2904 від 02.03.2010 (т. 1 а.с. 155), № 2905 від 05.03.2010 (т. 1 а.с. 158), № 3031 від 09.03.2010 (т. 1 а.с. 161), № 3164 від 12.03.2010 (т. 1 а.с. 164), № 3518 від 20.03.2010 (т. 1 а.с. 167), № 3928 від 29.03.2010 (т. 1 а.с. 170), згідно з якими було здійснено поставку бензину А-76, А-92, А-95, дизпалива.

За наслідками господарської операції поставки ТОВ «Стар Лайтс» видало позивачу податкові накладні № 136 від 04.01.2010 (т. 1 а.с. 105), № 361 від 09.01.2010 (т. 1 а.с. 108), № 454 від 11.01.2010 (т. 1 а.с. 111), № 587 від 14.01.2010 (т. 1 а.с. 114), № 825 від 19.01.2010 (т. 1 а.с. 117), № 868 від 20.01.2010 (т. 1 а.с. 120), № 991 від 23.01.2010 (т. 1 а.с. 123), № 1219 від 28.01.2010 (т. 1 а.с. 126), № 1410 від 01.02.2010 (т. 1 а.с. 129), № 1728 від 08.02.2010 (т. 1 а.с. 132), № 1718 від 08.02.2010 (т. 1 а.с. 135), № 1847 від 11.02.2010 (т. 1 а.с. 138), № 1893 від 12.02.2010 (т. 1 а.с. 141), № 2214 від 19.02.2010 (т. 1 а.с. 144), № 2392 від 23.02.2010 (т. 1 а.с. 147), № 2539 від 26.02.2010 (т. 1 а.с. 150), № 2904 від 02.03.2010 (т. 1 а.с. 153), № 2905 від 05.03.2010 (т. 1 а.с. 156), № 3031 від 09.03.2010 (т. 1 а.с. 159), № 3164 від 12.03.2010 (т. 1 а.с. 162), № 3518 від 20.03.2010 (т. 1 а.с. 165), № 3928 від 29.03.2010 (т. 1 а.с. 168), у яких вказано обсяги господарських операцій та суми ПДВ, сплачені у ціні товару.

Оприбуткування товару у бухгалтерському обліку позивача підтверджено карткою рахунку 63.1 (т. 1 а.с. 171-176).

На нафтопродукти, що поставлялися ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Стар Лайтс» були надані позивачу сертифікати відповідності, копії яких наявні у матеріалах справи (т. 3 а.с. 97-122).

Здійснення оплати за поставлені ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Стар Лайтс» нафтопродукти підтверджено банківськими виписками по рахунку позивача (т. 1 а.с. 177-207).

Суми витрат на придбання нафтопродуктів за вказаними вище договорами поставки позивач відніс до складу валових витрат, що відобразив у декларації з податку на прибуток за І квартал 2010р. (т. 1 а.с. 208-211).

Суми ПДВ, сплачені у ціні придбаних нафтопродуктів, згідно виданих постачальниками податкових накладних позивач відніс до складу податкового кредиту відповідних податкових періодів 2010 року, про що вказав у деклараціях з податку на додану вартість (т. 1 а.с. 212-223, 228-243).

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначений перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок (ст. 228 ЦК України): правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи,держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочин, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідач не зазначив у акті перевірки та не надав суду доказів, які б з огляду на приведені вище положення ЦК України та розяснення Пленуму Верховного Суду України свідчили про нікчемність правочинів - договорів, укладених позивачем з ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Стар Лайтс». Також, вказані правочини не визнавались недійсним у судовому порядку.

В якості доказів нікчемності вказаних правочинів відповідач у акті перевірки зазначає відсутність документів, що підтверджують транспортування нафтопродуктів, а також акти ДПІ у Калінінському районі м. Донецька про неможливість проведення перевірки контрагентів позивача та їх незнаходження за юридичною адресою, за змістом яких у ТОВ «Стар Лайтс» відсутні основні засоби, трудові ресурси, складські приміщення, виробничі потужності для здійснення господарської діяльності. Стосовно ТОВ «Торгівельна компанія» відповідачем було направлено запит до ДПІ у Київському районі м. Донецька, але станом на час проведення перевірки відповідь на запит не було отримано. Згідно з інформацією по ТОВ «Торгівельна компанія» щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України було встановлено ненадання вказаним підприємством декларацій з податку на прибуток та податок на додану вартість за відповідні періоди 2010 року.

Однак, на думку суду, вказані у актах ДПІ у Калінінському районі м. Донецька обставини не можуть вважатися доказами нікчемності договору, укладеного з ТОВ «Стар Лайтс», оскільки документально ці обставини у судовому засіданні представники відповідача не підтвердили. Також представники відповідача не надали суду декларації з податку на прибуток підприємства, розрахунку комунального податку, на які маються посилання у актах.

Суд також звертає увагу, що можлива відсутність необхідних умов для ведення господарської діяльності, відсутність основних фондів, технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень у контрагентів позивача не може бути підставою для висновку про нікчемність укладених з ними договорів на підставі ч.ч 1, 5 ст. 203, п.п. 1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України. Зазначені норми законодавства не повязують нікчемність правочину із відсутністю умов для здійснення господарської діяльності.

Згідно з наданими суду довідками з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 3 а.с. 92-96), ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» значаться зареєстрованими у вказаному реєстрі. Щодо ТОВ «Стар Лайтс» 09.06.2010 були внесені відомості про прийняття рішення власником підприємства про припинення юридичної особи, тобто вже після здійснення господарських операцій за укладеним із ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» договором поставки нафтопродуктів.

Також суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на відсутність документів, що підтверджують транспортування нафтопродуктів, з таких підстав.

Обґрунтовуючи вказаний висновок, Горлівська ОДПІ у акті перевірки посилається на приписи Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568, та Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів», якими передбачено необхідність складання товарно-транспортних накладних.

Разом із тим, відповідач не врахував, що згідно умов договорів поставки, укладених ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» із позивачем, поставка здійснювалась на умовах EXW згідно Інкотермс 2000р. (термін «франко-завод»). Як передбачено правилами Інкотермс 2000р., термін "франко-завод" означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці (наприклад, на заводі, фабриці, складі і т. ін.), без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб. Таким чином, цей термін покладає мінімальні обов'язки на продавця, а покупець несе всі витрати і ризики у зв'язку з перевезенням товару з площ продавця до місця призначення. При цьому, обовязок укладати договір перевезення у продавці та покупця відсутній.

Отже, у даному випадку була відсутня необхідність у складанні товарно-транспортних накладних, оскільки це не передбачено умовами поставки. Крім того, як пояснив у судовому засіданні представник позивача та це було підтверджено документально, нафтопродукти у вказаних контрагентів придбавалися не для власного використання, а для їх подальшого продажу споживачам, що обумовлює також відсутність необхідності у веденні журналів обліку, товарних книг, встановлених Інструкцією, на яку посилається відповідач у акті перевірки.

Суд також бере до уваги, що позивачем надано суду Журнал реєстрації довіреностей підприємства (т. 4 а.с. 5-7), згідно з яким нафтопродукти від ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» отримувались на підставі виданої довіреності посадовій особі ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» ОСОБА_4, яка згідно наказу від 09.07.2007 була прийнята на роботу до ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» (т. 4 а.с. 4). Отже, факт отримання нафтопродуктів, на думку суду, є документально підтвердженим.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що інформація щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України не може братися до уваги як доказ нікчемності правочинів, укладених ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» із позивачем, оскільки жодними нормами законодавства не це передбачено. Крім того, нормами Закону України «Про податок на додану вартість» право платника податку на формування податкового кредиту не поставлене в залежність від несвоєчасності формування податкового зобовязання його контрагентами.

Суд звертає увагу, що Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг), за правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування, правильність відображення їх у податковому обліку та інше.

Проте, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача також посилався на постанову Центрально-Міського районного суду м. Горлівки від 16.08.2010 у справі про адміністративне правопорушення № 3-2651/10, якою директора ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 170 грн. (т. 4 а.с. 43). За змістом вказаної постанови, підставою для притягнення вказаної особи до адміністративної відповідальності стало порушення правил ведення податкового обліку підприємства.

Разом із тим, як вказувалося судом вище, пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Вказаною вище постановою у справі про адміністративне правопорушення не було встановлено вини, вираженої у намірі порушити публічний порядок, а також не встановлено знищення, пошкодження майна держави чи незаконного заволодіння ним.

Також суд враховує, що відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України, постанова суду у справі про адміністративний проступок, яка набрала законної сили, є обовязковою для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалено постанову, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

У даному випадку судом не розглядається питання щодо наслідків дій чи бездіяльності директора ПП «ХІММЕТ ПЛЮС», а вирішується справа щодо законності та обґрунтованості рішень податкового органу про донарахування ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» податкових зобовязань.

Крім того, у акті перевірки Горлівська ОДПІ на цю постанову не посилалась, а надана під час судового засідання представником відповідача копія зазначеної постанови не містить відмітки про набрання нею законної сили.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів суду обставин, які б свідчили про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія». Натомість, позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про звязок витрат по придбанню нафтопродуктів за вказаними договорами із господарською діяльністю ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» та фактичне їх використання у власній господарській діяльності.

Так, у відповідності до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До того ж, у Постанові Президії Верховного Суду України та Президії Ради суддів України № 7 від 03.04.2009 «Про стан здійснення судочинства адміністративними судами» наголошується, що згідно з практикою Верховного Суду України у даній категорії справ під час судового засідання судом мають зясовуватися обставини щодо фактичного наміру підприємства одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, придбані у ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» нафтопродукти (бензин, дизпаливо) позивач реалізував іншим підприємствам, а саме ТОВ «Олді Трейд», ПП «АЛТИС СВ», ПП «ТУРЕК», ТОВ «Фірма «Авто-Сервіс», ТОВ «ТД «Південьзахідсхід», ТОВ «Южнефть», ПП «Хартс», ТОВ «Юг-Ойл Сервіс», ТОВ «Техносфера».

Реалізація товару вказаним підприємствам підтверджена укладеними із ними договорами поставки, довіреностями на отримання нафтопродуктів, рахунками-фактурами, що виставлялися позивачем до оплати покупцями, видатковими накладними, згідно з якими поставлявся бензин А-76, А-92, А-95, дизпаливо, товарно-транспортними накладними, згідно з якими перевозилися нафтопродукти. За наслідками господарських операцій поставки позивачем були видані покупцям податкові накладні, у яких він зазначив обсяг господарської операції а також суму ПДВ, сплачену у ціні товару. Вказані податкові накладні були внесені позивачем до реєстрів виданих та отриманих податкових накладних. Копії вказаних документів наявні у матеріалах справи (т. 2 а.с. 1-149; т. 4 а.с. 8-32).

Вказані обставини, на думку суду, підтверджують зв'язок витрат, понесених позивачем у звязку з придбанням нафтопродуктів у ТОВ «Торгівельна компанія» та ТОВ «Стар Лайтс», із власною господарською діяльністю підприємства, що підтверджує правомірність віднесення сплачених позивачем сум в якості оплати товару до складу валових витрат.

Що стосується включення сум ПДВ, сплачених у ціні придбаних нафтопродуктів, до складу податкового кредиту цього податку, то як визначено п.п. 7.4.1. п.7.4. ст .7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду.

Підпунктом 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вищевказаного Закону встановлено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Виникнення у ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» права на формування податкового кредиту у за наслідками господарських операцій по договорам з ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» підтверджено вказаними вище податковими накладними, виданими зазначеними контрагентами позивачу за наслідками господарських операцій. В акті перевірки немає жодного зауваження податкового органу щодо правильності оформлення цих податкових накладних.

Крім того, в межах розгляду даної адміністративної справи судом була призначена судово-економічна експертиза, згідно з висновком якої № 6023/24-3470/25 від 18.07.2011 (т. 3 а.с. 129-164), відповідно до проведеного експертами на підставі даних наданих бухгалтерських документів, регістрів бухгалтерського обліку та відомостей податкової звітності ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» дослідження та в межах компетенції судових експертів-економістів, висновки акту Горлівської ОДПІ, зазначені в акті перевірки № 1233/23-3/34032040 від 18.06.2010 не підтверджуються у повному обсязі, тобто є документально необґрунтованими.

За змістом висновку судово-економічної експертизи, даними наданих документів та регістрів бухгалтерського обліку підтверджується факт придбання ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» у ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» товару (нафтопродуктів), їх оприбуткування та подальше використання у господарській діяльності. Таким чином, ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» мало право декларувати валові витрати від операцій по придбанню товару у ТОВ «Стар Лайтс» та ТОВ «Торгівельна компанія» у 1 кварталі 2010 року у сумі 3624804,96 грн. Також у результаті проведеного дослідження підтверджується право ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» на формування податкового кредиту з ПДВ у січні 2010р. на суму 267884,62 грн., у лютому 2010р. на суму 210570,08 грн., у березні 2010р. на суму 246506,29 грн., у квітні 2010р. на суму 89662,68 грн., всього на суму 814623,67 грн. відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (т. 4 а.с. 163).

З огляду на приписи ст.ст. 69, 70, 82 КАС України суд приймає вказаний висновок судово-економічної експертизи в якості доказу у даній адміністративній справі.

Таким чином, з урахуванням наведених правових норм та наданих письмових документів, суд дійшов висновку про те, що висновки акту перевірки про порушення позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість» є безпідставними та такими, що спростовуються фактичними обставинами справи, у звязку з чим є необґрунтованим донарахування податковим органом ПП «ХІММЕТ ПЛЮС» податкових зобовязань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

Необґрунтоване визначення Горлівською ОДПІ податкових зобовязань обумовлює безпідставність застосування до позивача й штрафних (фінансових) санкцій відповідно до п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі.

На підставі ст. 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 3,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов приватного підприємства «ХІММЕТ ПЛЮС» до Горлівської обєднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 25.06.2010 № 0000232334/0, від 25.06.2010 № 0000222334/0, від 16.07.2010 № 0000232334/1, від 16.07.2010 № 0000222334/1 задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції від 25.06.2010 № 0000232334/0, яким приватному підприємству «ХІММЕТ ПЛЮС» визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1124 678 (один мільйон сто двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 90 коп., у тому числі за основним платежем 814 624 (вісімсот чотирнадцять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 310054 (триста десять тисяч пятдесят чотири) грн. 90 коп.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції від 25.06.2010 № 0000222334/0, яким приватному підприємству «ХІММЕТ ПЛЮС» визначене податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 996821 (девятсот девяносто шість тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 10 коп., у тому числі за основним платежем 906201 (девятсот шість тисяч двісті одна) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 90620 (девяносто тисяч шістсот двадцять) грн. 10 коп.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції від 16.07.2010 № 0000232334/1, яким приватному підприємству «ХІММЕТ ПЛЮС» визначене податкове зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 1124 678 (один мільйон сто двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят вісім) грн. 90 коп., у тому числі за основним платежем 814 624 (вісімсот чотирнадцять тисяч шістсот двадцять чотири) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 310054 (триста десять тисяч пятдесят чотири) грн. 90 коп.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської обєднаної державної податкової інспекції від 16.07.2010 № 0000222334/1, яким приватному підприємству «ХІММЕТ ПЛЮС» визначене податкове зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 996821 (девятсот девяносто шість тисяч вісімсот двадцять одна) грн. 10 коп., у тому числі за основним платежем 906201 (девятсот шість тисяч двісті одна) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 90620 (девяносто тисяч шістсот двадцять) грн. 10 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «ХІММЕТ ПЛЮС» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 22 вересня 2011 року. Постанова виготовлена в повному обсязі 27 вересня 2011 року.

Апеляційну скаргу на постанову може бути подано до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Зеленов А. С.