Постанова № 18450413, 15.07.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2011 р. справа № 2а/0570/10436/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15:15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді <Довідник >

при секретаріХлопові А.А.

за участю представника позивача Кирилова Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АМІС» до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку про зобовязання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «АМІС» звернулося до суду з позовом до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку (далі ВДВС Калінінського РУЮ), в якому просило зобовязати відповідача зняти арешт з майна, а саме квартири, що розташована за адресою: вул. Полоцька, буд. 5, кв. 4, м. Донецьк, 83047, яка належить позивачу на праві власності та зобовязати відповідача протягом одного робочого дня, з дати набрання судовим рішення законної сили, внести до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про зняття арешту з вищезазначеного майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у червні 2011 р. позивач звернувся до восьмої донецької державної нотаріальної контори з метою продажу вищевказаної квартири, проте, згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна № 31828781 від 17.06.2011 р. на вказану квартиру 23.07.2004 р. за № 76769 першою донецькою державною нотаріальною конторою накладено арешт на підставі постанови ВДВС Калінінського РУЮ серія АА № 204120 від 09.07.2004 р. Позивач вважає, що зазначена квартира підлягає звільненню з-під арешту, оскільки у витягу вказано, що власником квартири є ТОВ «АМІС», код ОКПО 24655579, проте дійсним власником квартири є ТОВ «АМІС», код ОКПО 13488776, тобто позивач, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія А00 № 315764 від 16.03.1993 р., статутом ТОВ «АМІС», договором купівлі-продажу нерухомого майна серія АЕР № 766031 від 26.03.2002 р. Отже, відповідачем помилково накладено арешт на майно, яке належить позивачу. У звязку з тим, що відповідач добровільно не знімає арешт з майна, який на думку позивача накладено помилкова, ТОВ «АМІС» просить зобовязати відповідача здійснити відповідні дії.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача до суду за викликом не зявився. Приймаючи до уваги положення ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі доказів, що наявні в матеріалах справи.

Представник третьої особи до суду за викликом не зявився. Надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив наступне.

ТОВ «АМІС» (позивач у справі) є юридичною особою, код ЄДРПОУ 13488776, місцезнаходження: вул. Полоцька, буд. 5, кв. 4, м. Донецьк, 83047 (а.с. 4, 19-21).

Згідно договору купівлі-продажу, що посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу 22.03.2002 року, ТОВ «АМІС», юридична адреса: м. Донецьк, вул. Нижнекурганська, 15 «А», статут підприємства зареєстровано рішенням виконкому Будьонівської районної ради 15.04.1998 року за № 208/1 (а.с. 12-14) придбало нерухоме майно, а саме квартиру номер 4, в будинку номер 5 по вул. Полоцька в місті Донецьку. (а.с. 7).

У відповідності до постанови ВДВС Калінінського РУЮ від 09.07.2004 року, при примусовому виконанні наказу Господарського суду Донецької області від 17.12.2002 року, на квартиру номер 4, в будинку номер 5 по вул. Полоцька в місті Донецьку, що належить ТОВ «АМІС» накладено арешт та оголошено заборону на її відчуження. (а.с. 31).

Суд вважає такі дії відповідача щодо накладання арешту на вищезазначене нерухоме майно незаконними з огляду на наступне.

У відповідності до вимог ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» № 606-XIV від 21 квітня 1999 року (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі примусове виконання рішень покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 3 Закону № 606 державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; 8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу; 9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу; 10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Відповідно до ст. ст. 5, 7 Закону № 606, п. 2.1.2 Інструкції про проведення виконавчих дій від 15.12.1999 року № 74/5, основними обовязками державного виконавця при примусовому виконанні виконавчих документів є: неупередженість, своєчасність, повнота вчинення виконавчих дій; законність і недопущення порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Вказані обовязки кореспондуються зі ст. 19 Конституції, на підставі якої органи державної влади повинні діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач, як орган державної влади, при винесенні постанови про арешт майна (квартира № 4, в будинку № 5 по вул. Полоцька в місті Донецьку) повинен був діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, згідно із ч. 5 ст. 50 Закону № 606 у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Частинами 1, 2 ст. 55 Закону № 606 передбачено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Державним виконавцем за постановою про відкриття виконавчого провадження або за постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений арешт у межах суми стягнення за виконавчими документами з урахуванням витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій на виконання на все майно боржника або на окремо визначене майно боржника. У разі потреби постанова, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, надсилається державним виконавцем до органу нотаріату та інших органів, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Отже, аналізуючи вищенаведені норми закону, суд приходить до висновку, що арешт майна та оголошення заборони на його відчуження може бути накладений на майно, що належить боржникові у виконавчому провадженні.

Як вбачається з витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна (а.с. 8) та повідомлення про накладання заборони відчуження обєктів нерухомого майна (а.с. 30) арешт накладено на квартиру № 4, в будинку № 5 по вул. Полоцька в місті Донецьку, що належить ТОВ «АМІС», юридична адреса: бул. Шевченка, буд. 27, код ЄДРПОУ 24655579.

Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців під ідентифікаційним кодом 24655579 зареєстровано товариство з обмеженою відповідальністю «Тепло-Енергетична компанія» (ТОВ «ТЕК»). (а.с. 16-18).

У відповідності до повідомлення ВДВС Калінінського РУЮ, ТОВ «АМІС», код ЄДРПОУ 13488776 (позивач у справі) стороною виконавчого провадження у відділі не значиться. (а.с. 35).

Отже, приймаючи до уваги той факт, що ТОВ «АМІС» код ЄДРПОУ 13488776, місцезнаходження: вул. Полоцька, буд. 5, кв. 4, м. Донецьк, 83047, якому належить нерухоме майно, а саме квартира № 4, в будинку № 5 по вул. Полоцька в місті Донецьку не є боржником у виконавчому провадженні і те, що арешт накладався на майно, що належить ТОВ «АМІС» код ЄДРПОУ 24655579, місцезнаходження: бул. Шевченка, буд. 27, м. Донецьк, суд приходить до висновку про незаконність дій відповідача щодо накладення арешту на нерухоме майно, а саме квартиру за № 4, в будинку номер 5 по вул. Полоцька в місті Донецьку, а отже позовні вимоги ТОВ «АМІС» в частині зобовязання відповідача зняти арешт з вищезазначеного нерухомого майна підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про зобовязання відповідача протягом одного робочого дня, з дати набрання судовим рішення законної сили, внести до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про зняття арешту з вищезазначеного майна суд зазначає наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 59 Закону № 606 у разі прийняття судом рішення про звільнення майна з-під арешту або сплати боржником повної суми боргу за виконавчим документом до реалізації арештованого майна боржника, майно звільняється з-під арешту за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про звільнення майна з-під арешту надсилається боржнику та до органу (установи), якому була надіслана постанова про накладення арешту на майно боржника на виконання.

Згідно із п. 1.5 Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 09.06.1999 № 31/5 (із змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2008 р. N 829/5) реєстраторами Реєстру заборон є: державні нотаріальні контори, державні нотаріальні архіви, приватні нотаріуси, які уклали відповідні договори з Адміністратором і мають повний доступ до Реєстру заборон через комп'ютерну мережу; державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України та його регіональні філії.

Отже, приймаючи до уваги вищезазначене, а саме те, що відповідач не наділений повноваженнями щодо реєстрації або вилучення обтяжень об'єкта нерухомого майна, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині зобовязання відповідача внести до Єдиного реєстру заборон відчуження нерухомого майна запис про виключення обтяження є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 зазначеної статті КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене позовні вимоги ТОВ «АМІС» до ВДВС Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку про зобовязання вчинити певні дії підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 94 КАС України, враховуючи, що позов ТОВ «АМІС» задоволено частково, суд дійшов висновку про необхідність присудити останньому з Державного бюджету України сплачений ним судовий збір відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 94, 159, 160, 161, 162, 163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «АМІС» до відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку про зобовязання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобовязати відділ державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку зняти арешт з нерухомого майна, а саме квартири номер 4 (чотири), в будинку номер 5 (пять) по вул. Полоцька в місті Донецьку, який було накладено за постановою відділу державної виконавчої служби Калінінського районного управління юстиції у м. Донецьку від 09.07.2004 року серія АА № 320558 при виконанні наказу Господарського суду Донецької області від 17.12.2002 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АМІС» судовий збір у сумі 1 (одну) гривню 40 копійок.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини 15 липня 2011 року.

Постанова виготовлена у повному обсязі 20 липня 2011 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Лазарєв В.В.