Ухвала суду № 1844547, 20.12.2007, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 22а-1210//07 Головуючий суддя у 1 -ій

Категорія статобліку - 29 інстанції - Кеся Н. Б.

№ А 37/295-06

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2007 року м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Туркіної Л. П.

суддів - Коршуна А. О., Проценко О. А.,

при секретарі - Кудіновій О. В.

за участю представників

позивача - Гаврилової О. М., дов. № 86 від 07.11.2007 року

- Наконечної Н. О., дов. 306-юр від 10.01.2007 року

відповідача - Ткач А. І., дов. № 2777/9/10-10 від 02.10.2007 року

- Прошакової М. В., дов. № 24029/9/10-012 від 19.12.2006 року

- Циби А. В., дов. № 28803/10/10-010 від 19.11.2007 року

прокуратури - не прибув

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року

у справі № А 37/295-06

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалургзабезпечення», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська

за участю: Прокуратури Красногвардійського району м. Дніпропетровська, м. Дніпропетровськ

про: визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпрометалургзабезпечення», м. Дніпропетровська (далі по тексту ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення») подало до господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 13.02.2006 року № 0000122301/0/2396, №0000132301/0/2397 від 24.03.2006 року, № 0000122301/1, № 0000132301/1 від 16.06.2006 року № 0000122301/2811377, від 05.09.2006 року № 0000122301/3, № 0000132301/3.

Позивач, оспорюючи зазначені податкові повідомлення-рішення, вказав, що висновки акту перевірки відносно заниження підприємством валових доходів на 14000018,88 грн. і податкових зобов'язань по податку на додану вартість в сумі 2450002,62 грн. не відповідають чинному законодавству.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року позов задоволено частково, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 13.02.2006 року № 0000132301/0/2397, від 24.03.2006 року № 0000132301/1, від 16.06.2006 року № 0000132301/2/11378, від 05.09.2006 року № 0000132301/3, якими позивачу донараховано податок на додану вартість на суму 5725482,96 грн. та застосовано штрафні санкції з ПДВ на суму 5725482,96 грн.

Визнано частково недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська від 13.02.2006 року № 0000122301/0/2397, від 24.03.2006 року № 0000122301/1, від 16.06.2006 року № 0000122301/2/11377, від 05.09.2006 року № 0000122301/3, на суму податку на прибуток в розмірі 3872398,11 грн. та штрафних санкцій в розмірі 3872450,00 грн.

 Постанова суду мотивована тим, що висновки податкової інспекції про факти безоплатної передачі позивачем у листопаді 2004 року товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Торгівельний будинок ДПЗ», ТОВ «Дніпроспецекспорт», а також про безоплатне отримання у листопаді 2004 року труб від ТОВ «Дніпроспецекспорт» суперечать матеріалам справи, які дозволяють суду зробити висновок про наявність операцій з повернення внесків учасникам товариства, що вийшли зі складу товариства, та внесення внесків новими учасниками. Відповідно до п/п.7.6.1 п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правила оподаткування не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку , а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку. Згідно з п./п.3.2.8 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, а також повернення основних фондів, попередньо внесених до статутного фонду юридичної особи іншими юридичними або фізичними особами, у разі їх виходу з числа засновників або учасників такої юридичної особи. Суд зазначив, що наведені норми також поширюються на правовідносини між позивачем та ТОВ «Підприємством Південінтех», ПП «Лілель» та ПП «Кофрос».

Суд також не погодився із висновком податкової інспекції щодо порушення позивачем у грудні 2004 року п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у зв'язку із несвоєчасним оприбуткуванням у січні 2005 року продукції, відвантаженої та отриманої у грудні 2004 року. Суд дійшов висновку, що оприбуткування товару, зроблене позивачем у січні 2005 року на підставі платіжних вимог-доручень, оформлених постачальником у січні 2005 року, які містять інформацію про характеристику продукції, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну суму вартості продукції, відповідають ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до якого, підставами для здійснення податкового обліку є саме первинні бухгалтерські документи.

Суд дійшов висновку, що податкова інспекція безпідставно виключила зі складу податкового кредиту позивача податкову накладну № 155 від 29.10.2005 року на придбання «механізації загрузки печі «Древер»», оскільки наявність податкової накладної на «обладнання механізації вигрузки печі «Древер»» не може бути підставою, що унеможливлює включення вартості обладнання «загрузки» до податкового кредиту, навіть якщо податкові накладні на обладнання «загрузки» та на обладнання «вигрузки» мають однаковий номер.

 Суд також дійшов висновку, що позивач обґрунтовано відносив до складу податкового кредиту податкові накладні за фактом їх отримання, оскільки відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

 Суд також дійшов висновку про необґрунтованість доводів податкової інспекції відносно того, що ст. 1048 Цивільного кодексу України передбачає можливість надання позики та позички виключно з нарахуванням та сплатою відсотків, вказавши, що ст. 1048 Цивільного кодексу України прямо передбачено про можливість надання позички без сплати івідсотків, якщо це передбачено договором.

 Суд не погодився з висновками податкової інспекції відносно того, що нарахування амортизаційних нарахувань на придбане обладнання можливе лише за наявності дозволу контролюючих органів на початок здійснення робіт, зокрема виробництва труб, оскільки позивач надав докази щодо введення в експлуатацію придбаного обладнання, а саме акти прийому-передачі (внутрішнього приміщення) основних засобів, в яких зазначається про їх приймання в експлуатацію. Щодо нарахування податку на додану вартість суд зазначив, що п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла в спірний період) прямо передбачено, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

 Не погодившись із рішенням суду, ДПІ в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що судом першої інстанції при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Посилаючись на відомості, зазначені у акті перевірки, податкова інспекція вказує, що висновки суду та пояснення позивача відносно того, що у четвертому кварталі 2004 року та першому кварталі 2005 року ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» не отримувало та не передавало безкоштовно товарно-матеріальні цінності, а також не одержувало безоплатно їх та корпоративні права від осіб, які виходили зі складу учасників підприємства позивача, та входили до складу його учасників, не відповідають дійсності та спростовуються крім акту перевірки, особовою справою ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення», наявною у державного реєстратора, та матеріалами справи про банкрутство № Б 19/154/04.

 Щодо інших порушень, зазначених у акті перевірки, податкова інспекція вказує:

- перевіркою встановлено, що несвоєчасне відображення у бухгалтерському та податковому обліку операції по отриманню труб у кількості 217,749 тонн призвело до завищення скоригованих валових витрат ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення», відображених у декларації з податку на прибуток за 2004 рік на 428823,18 грн., відповідно вищевказаному встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 107205,80 грн., фінансові санкції складають 107205,80 грн. Стосовно того, що документи, оформлені груднем 2004 року, надійшли до бухгалтерії підприємства у січні 2005 року у зв'язку з тим, що 27, 28 та 29 грудня 2004 року були передсвятковими днями, податкова інспекція вказує, що діючим законодавством не передбачено, що документи, оформлені у передсвяткові дні можуть надходити до бухгалтерії підприємства після свят та відповідно відображатись у наступних звітних (податкових) періодах;

- в порушення п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, зі змінами та доповненнями ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» завищено податковий кредит на суму 152817,00 грн., а саме: розбіжність у квітні 2005 року пояснюється наступним: ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» до «Книги придбання товарів (робіт, послуг)» включено податкову накладну № 155 від 29.10.2005 року на загальну суму 916900,00 грн., в тому числі ПДВ - 152816,67 грн. від ТОВ «Дніпроспецекспорт» (іпн - 321308304639), згідно якої ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» придбало наступні товари: «Механізацію загрузки печі «Древер», теліжка широкої колії, теліжка вузької колії». Під час перевірки податкова інспекція дійшла висновку, що названу податкову накладну та ПДВ за нею включено до податкового кредиту двічі:

- в порушення п.п.7.2.6 п.7.2, п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, підприємство завищило податковий кредит у сумі 545543,27 грн., включивши до податкового кредиту суми за фактом отримання податкових накладних, яке мало місце після поставки товару. Податкова інспекція вказує, що у разі, якщо підприємство не отримало на кожну поставку звітного податкового періоду податкову накладну, то відповідно до п.п. 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, обов'язковою умовою включення суми податку на додану вартість є заява підприємства до податкового органу;

- абз. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України визначено, що «позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсотків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін % виплачуються щомісяця до дня повернення позики». Отже, в порушення п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» занизило валові доходи у перевіряємому періоді на суму 137220,73 грн., відповідно з вищевказаного порушення встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 34305,18 грн., фінансові санкції складають у розмірі 34305,18 грн.;

- щодо порушень, пов'язаних з амортизацією основних фондів, податкова інспекція в апеляційній скарзі зазначає наступне: «фінансово-господарська операція (придбання обладнання та віднесення до складу основних засобів) підприємством відображена у бухгалтерських регістрах наступними проводками:

- придбання обладнання Кт 631 Дт 152

- приймання та введення в експлуатацію обладнання Кт 152 Дт 104.

 Згідно стандартів бухгалтерського обліку (наказ Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92) облік основних засобів повинен рахуватися пооб'єктно з використанням інвентарних карток типової форми № ОЗ-6, для зарахування окремих об'єктів в склад основних засобів їх введення в експлуатацію використовується типова форма первинного обліку Акт приймання-передавання основних засобів» (затверджена наказом Міністерства статистики України від 29.12.1995 року № 352).

 Перевіряємим підприємством за четвертий квартал 2004 року та перший квартал 2005 року в податковому обліку амортизація не рахувалась та Додаток К1/1 таблиця № 2 заповнювалась з прочерками, за перше півріччя 2005 року підприємством нараховувалась у податковому обліку та відображена у Декларації у розмірі 570,3 тис. грн.. (у т. ч. 1-група 91,2 тис. грн.., 2-група 479,1 грн.) та за 9 місяців 2005 року наростаючим підсумком нараховувалась амортизація та відображена у Декларації та Додатку К1/1 у розмірі 1105,3 (у т. ч. 1 група - 181,4 тис. грн.., 2 група - 923,9 тис. грн.). Згідного договору № 123 від 01 жовтня 2004 року «оренди нежитлових приміщень та обладнання» підприємство ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» (далі - Орендодавець) передає та ТОВ «НЗТТ» (далі - Орендатор) приймає в платне користування наступне майно: -нежитлове приміщення за адресою: 53201, м. Нікополь, пр-т. Трубників, 56, загальною площею 1000,00 кв. м., яке є власністю Орендодавця (реєстраційне посвідчення надане КП «Нікопольське міжміське бюро технічної інвентаризації» 30.12.2003 року, реєстраційний номер 1607494), - реєстраційне обладнання (далі - Обладнання). Згідно законодавчих актів України об'єктом договору лізингу може бути неспоживча річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів. Відповідно до п.п.8.2.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року за № 334/94-ВР під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. У ході документальної перевірки ДПІ у Красногвардійському районі надіслано запит на адресу ДП «Придніпровського ЕТЦ Держнаглядохоронпраці України» за № 423/10/23-130 від 16.10.2006 року щодо надання інформації стосовно обов'язковості отримання підприємством дозволу на початок робіт (далі - Дозвіл) на виробництво труб. Згідно вищевказаного листа ДП «Придніпровський ЕТЦ ДержнаглідохоронпраціУкраїни» до ДПІ Красногвардійського району підприємство до підписання акта введення в експлуатацію обладнання для виробництва труб повинно було: - - отримати позитивний висновок експертизи експертно-технічного центру Держнаглядохоронпраці; - одержати Дозвіл Держнаглядохоронпраці або його територіального органу.»

Позивачем було подане заперечення на апеляційну скаргу з посиланням на те, що суд обґрунтовано зробив висновок про наявність операцій з повернення внесків учасникам товариства, що вийшли зі складу товариства, та внесення внесків новими учасниками. Тож суд обґрунтовано зробив висновок, що факти безоплатно переданих труб на користь ТОВ «Торговий будинок ДПЗ» в сумі 1750005,80 грн., безоплатно переданих позивачем труб на адресу ТОВ «Дніпроспецекспорт» в сумі 2750003,68 грн., безоплатно отриманих від ТОВ «Дніпроспецекспорт» ТМЦ (труб) в сумі 1750005,80 грн., не підтверджуються матеріалами справи. Позивач зазначив, що рішення суду відносно інших правопорушень, вказаних у акті перевірки, також є законними та обґрунтованим. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову господарського суду - без змін.

У судове засідання з'явилися представники позивача, які підтримали доводи та обґрунтування заперечень на апеляційну скаргу, та представники відповідача, які підтримали доводи та обґрунтування апеляційної скарги, просили постанову господарського суду скасувати, ухвалити нову, якою позовну заяву залишити без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши доводи апеляційної скарги та заперечень до неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

На підставі акту перевірки від 03.02.2006 року № 9/23-1/30540015 «Про результати планової виїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» за період з 01.10.2004 року по 30.09.2005 року», складеного ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська, а також за результатами адміністративного оскарження позивачем рішень податкової інспекції відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення 13.02.2006 року № 0000132301/0/2397, від 24.03.2006 року № 0000132301/1, від 16.06.2006 року № 0000132301/2/11378, від 05.09.2006 року № 0000132301/3, якими позивачу донараховано податок на додану вартість та застосовано штрафні санкції з ПДВ, від 13.02.2006 року № 0000122301/02396, 24.03.2006 року № 0000122301/1, від 16.06.2006 року № 0000122301/2/11377, від 05.09.2006 року № 0000122301/3, якими позивачу донараховано податок на прибуток та застосовано штрафні санкції. Визначення податкових зобов'язань мало місце, виходячи з наступного.

1. Під час перевірки податковою інспекцією встановлено заниження податку на прибуток внаслідок не включення до складу валового доходу вартості безоплатно переданих труб, що є порушенням п.п.4.1.1, 4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Заниження податку на прибуток внаслідок не включення до складу валового доходу вартості переданих корпоративних прав, з чим також пов'язується заниження податкових зобов'язань з ПДВ, що є порушенням п.п.7.6.1, 7.6.4 п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.4.1, 4.2 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Свої висновки податкова інспекція обґрунтовує фактом передачі майна (труб) від позивача до учасників товариства, що виходили з його складу, фактами отримання майна від осіб, що вступали до складу учасників товариства, фактами отримання товариством корпоративних прав від учасників, що виходили з його складу та протоколами загальних зборів учасників, на підставі яких відбувалась зміна учасників товариства.

Податкова інспекція зазначає, що на підставі п. 2 розділу «Постановили» протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» від 02.11.2004 року № 38 були внесені зміни в установчі документи ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення», а саме: «Задовольнити прохання про вихід з числа учасників та про передачу своєї частки в статутному капіталі ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення», ТОВ «Торговий будинок ДПЗ» ТОВ «Дніпроспецекспорт». Тобто, була здійснена лише зміна учасника товариства (частка ТОВ «Торговий будинок ДПЗ» була передана ТОВ «Дніпроспецекспорт») і не передбачалось ні повернення ТМЦ ТОВ «Торговий будинок ДПЗ» при виході зі складу часників, ні внесення ТМЦ до уставного фонду новим учасником ТОВ «Дніпроспецекспорт».

Але, при цьому, на підставі акта прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей із уставного фонду ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» в ТОВ «Торговий будинок ДПЗ» від 02.11.2004 року здійснено відвантаження труби сталевої на суму 1750005,80 грн., що у відповідності п.1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями є операцією з продажу товарів (безоплатно надані товари).

Таким чином, в порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) до складу валових доходів ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» у листопаді 2004 року не віднесена вартість безоплатно переданих труб ТОВ «Торговий будинок ДПЗ» в сумі 1750005,80 грн. (акт прийому-передачі від 02.11.2004 року).

На підставі акта прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей в уставний фонд від 02.11.2004 року ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» отримало від ТОВ «Дніпроекспорт» труби на суму 1750005,80 грн., тобто отримало товарно-матеріальні цінності без оплати, оскільки протоколом загальних зборів засновників від 02.11.2004 року не передбачено додаткових внесків від ТОВ «Дніпроспецекспорт» до статутного фонду ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення».

В порушення п.п.4.1.6 п.4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР (зі змінами та доповненнями) ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» не включило у листопаді 2004 року до складу валових доходів вартість безоплатно отриманих ТМЦ в сумі 1750005,80 грн.

З висновками податкової інспекції не можна погодитись, виходячи з того, що передача товарно-матеріальних цінностей при зміні складу учасників товариства здійснювалася шляхом повернення товарно-матеріальних цінностей учаснику, що вибув, та внесення товарно-матеріальних цінностей новим учасником до статутного фонду. Кожний факт прийому-передачі товарно-матеріальних цінностей оформлювався окремими актами прийому-передачі, копії яких залучено до матеріалів справи. Зміни щодо складу учасників товариства зареєстровані державним реєстратором у встановленому порядку.

Відповідно до п.п.6.3, 6.4 Статуту позивача, учасник товариства може за згодою решти учасників уступити свою частку (її частину) одному чи кільком учасникам цього ж товариства, або третім особам. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена переданням майна в натурі.

Під час проведення спірної перевірки та в ході судового розгляду позивачем надавалися додаткові протоколи загальних зборів учасників товариства за тими ж датами та номерами, в яких зазначалося про передачу позивачем на користь учасника, що виходив зі складу учасників товариства, його майна в натурі.

Посилання податкової інспекції на ту обставину, що названі протоколи в реєстраційній справі державного реєстратора відсутні, не приймаються до уваги судом, виходячи з того, що статтями 17, 29 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців» не визначено обов'язковим державну реєстрацію відомостей про процедуру передачі часток учасників.

Доказів щодо факту підробки названих протоколів податкова інспекція суду не надала.

У акті перевірки зазначено, що згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» від 25.11.2004 року № 39, прийнято рішення задовольнити прохання про вихід з числа учасників та передачу безоплатно своєї частки в статутному капіталі ТОВ «Дніпроспецекспорт» до ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення». Наведені в акті перевірки обставини не підтверджуються даними реєстраційної справи державного реєстратора, а саме вказаним протоколом зазначається про передачу ТОВ «Дніпроспецекспорт» своєї часткина користь ТОВ «Підприємство Південінтех». В акті перевірки вказано, що згідно з протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» від 14.03.2005 року № 40 надано згоду на вихід із складу учасників та про відчуження своєї частки у статутному капіталі ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» учасниками ТОВ «Підприємством Південінтех» та ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» на користь ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення». Наведені в акті перевірки обставини не підтверджуються даними реєстраційної справи державного реєстратора, а саме протоколом зазначається про передачу ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» та ТОВ «Підприємство Південінтех» своїх часток на користь ПП «Лілель» та ПП»Кофрос», на вступ яких до учасників господарського товариства надало згоду. Відповідно до п.п.7.6.1 п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правила оподаткування не поширюються на операції з емісії корпоративних прав або інших цінних паперів, що здійснюються платником податку, а також з їх зворотного викупу або погашення таким платником податку. Згідно з п.п.3.2.8 п.3.2 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права, а також повернення основних фондів, попередньо внесених до статутного фонду юридичної особи іншими юридичними або фізичними особами, у разі їх виходу з числа засновників або учасників такої юридичної особи.

Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано дійшов висновку, що операції з передачі труб не підлягають оподаткуванню, оскільки вони є операціями з емісії та погашення корпоративних прав позивача.

Зазначене стосується також операцій щодо корпоративних прав ТОВ «Підприємство Південінтех», ЗАТ «Завод нестандартного обладнання», ПП «Лілель» та ПП «Кофрос». Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. В обґрунтування своєї позиції щодо безоплатного отримання податкова інспекція посилається на ту обставину, що в протоколі № 38 прямо не зазначено про обов'язок передачі майна від позивача до учасника, що виходить із його складу, та отримання майна від нового учасника, що виключає характеристику операцій по передачі майна як операції, пов'язаних з емісією та погашенням корпоративних прав.

Однак, за відсутності рішень позивача щодо передачі та отримання майна, таке отримання та передача повинні вважатися безпідставними, а майно також таким, що отримано безпідставно. Відповідно до ст. ст. 1111, 1112 Цивільного кодексу України безпідставно отримане майно підлягає поверненню в силу закону, воно не є придбаним товаром, а повинно обліковуватись у якості кредиторської заборгованості правовий статус та наслідки існування якої, в сфері оподаткування визначається нормами ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а не нормами п. 1.23 ст. 1 названого Закону. Що стосується протоколів № 39 та № 40 у первинній редакції, то слід зазначити, що сама наявність угоди про здійснення певної операції (наприклад передачі майна), ще не є доказом, що така операція відбулася. Як свідчать матеріали справи, податкова не надала жодного доказу, який свідчить про фактичне здійснення безпосередньої передачі корпоративних прав від ТОВ «Дніпроспецекспорт», ТОВ «Підприємство Південінтех», ЗАТ «Завод нестандартного обладнання» до позивача, або від позивача до ПП «Лілель», ПП «Кофрос». Документи первинного бухгалтерського обліку, наявні у справі свідчать, що зазначені операції фактично не відбулися, навіть якщо вважати досягнутою угоду про їх здійснення.

2. Податкова зазначає про порушення підприємством п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення скоригованих валових витрат підприємства, відображених у декларації з податку на прибуток за 2004 рік на суму 428823,18 грн. Зокрема, позивачем 12.02.2003 року укладено договір № 7-046/66 з ВАТ «Нікопольський південний трубний завод» на постачання труб. Згідно даних підприємства по рахунку 631 («Розрахунки з вітчизняними постачальниками») протягом четвертого кварталу 2004 року та першого кварталу 2005 року підприємством ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» від ВАТ «Нікопольський південний трубний завод» отримано товарно-матеріальних цінностей (труби у асортименті) на загальну суму 1377311,08 грн. (у тому числі ПДВ 229551,85 грн.), у тому числі:

- жовтень 2004 року - 92186,46 грн. (у тому числі ПДВ 236817,20 грн.)

- листопад 2004 року - 618931,44 грн. (утому числі ПДВ 103155,20 грн.)

- грудень 2004 року - 151605,13 грн. (утому числі ПДВ 25267,52 грн.)

- січень 2005 року - 514588,05 грн. (у тому числі ПДВ 85764,68 грн.)

За результатами перевірки встановлено, що згідно з первинними документами (нарядів на відвантаження, записів у книзі реєстрації виданих довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідно до реєстру, що додається до акту перевірки), що товар на загальну суму 1377311,08 грн. (у тому числі ПДВ 229551,85 грн.) фактично був отриманий ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» від ВАТ «Нікопольський південний трубний завод» протягом четвертого кварталу 2004 року, а саме:

- жовтень 2004 року - 92186,46 грн. (у тому числі ПДВ 236817,20 грн.)

- листопад 2004 року - 618931,44 грн. (у тому числі ПДВ 106514,44 грн.)

- грудень 2004 року - 666193,18 грн. (у тому числі ПДВ 111032,20 грн.)

За висновком відповідача, товари отримані від ВАТ «Нікопольський південний трубний завод» у період з 10.12.2004 року по 22.12.2004 року підлягають відображенню у бухгалтерському обліку ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення», а відповідно й в податковому обліку у грудні 2004 року, що позивачем зроблено не було. У зв'язку з цим актом перевірки зазначається про несвоєчасне відображення у бухгалтерському та податковому обліку операцій по отриманню труб у кількості 217,749 тонн, що призвело до завищення скоригованих валових витрат ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» відображених у декларації з податку на прибуток за 2004 рік на 428823,18 грн. Таким чином, відповідачем встановлено заниження податку на прибуток у розмірі 107205,80 грн., фінансові санкції складають у розмірі 107205,80 грн.

Суд вважає в цій частині донарахування податку на прибуток необґрунтованим з таких підстав.

Згідно з п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податку веде податковий облік приросту (збитку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але неотриманих (неоприприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. За зазначеною нормою прямо передбачено необхідність оприбуткування отриманого товару для врахування його вартості в податковому обліку.

Матеріали справи, а саме копія наряду на відвантаження товару (а.с. 18 том 5), які надходили до підприємства разом з отриманим товаром від ВАТ «Нікопольський південний трубний завод» у період з 10.12.2004 року по 22.12.2004 року, свідчать про неможливість оприбуткування позивачем отриманого товару на підставі вказаних нарядів, оскільки вони не містять необхідної інформації. Оприбуткування товару зроблене позивачем у січні 2005 року на підставі платіжних вимог-доручень, оформлених постачальником у січні 2005 року, які містять інформацію про характеристику продукції, одиницю виміру, кількість, ціну та загальну суму вартості продукції.

Згідно з п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивач правомірно відобразив лише у січні 2005 року в податковому обліку приросту (збитку) балансової вартості товарів отриману у грудні 2004 року продукцію від ВАТ «Нікопольський південний трубний завод» за фактом отримання бухгалтерських документів, які використовують необхідні для бухгалтерського та податкового обліку грошові вимірники.

3. У акті перевірки зазначається, що в порушення п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» в квітні 2005 року завищено податковий кредит на суму 152817,00 грн. (стор. Акта 42-44). Розбіжність у квітні 2005 року пояснюється наступним - ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» до «Книги придбання товарів (робіт, послуг)» включено податкову накладну № 155 від 29.10.2005 року на загальну суму 916900,00 грн., в тому числі ПДВ - 152816,67 грн., отриману від ТОВ «Дніпроспецекспорт» (іпн - 321308304639), згідно якої ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» придбало наступні товари: «Механізацію загрузки печі «Древер», теліжка широкої колії, теліжка вузької колії». При проведенні перевірки встановлено, що податкова накладна № 155 від 29.10.2005 року ТОВ «Дніпроспецекспорт» вже була включена до податкового кредиту березня місяця 2005 року, що на думку податкової інспекції призвело до подвійного включення до податкового кредиту суми 152817,00 грн.

Однак вказаний висновок не підтверджується матеріалами справи, оскільки має місце факт отримання позивачем від ТОВ «Дніпроспецекспорт» за договором купівлі-продажу від 12.07.2004 року № 101 обладнання механізації загрузки печі «Древер» та отримання обладнання механізації вигрузки печі «Древер». Сума вказаного обладнання однакова, податкові накладні оформлені за кожним обладнанням окремо, за однією датою та номером: від 29.10.2004 року № 155. У зв'язку з викладеним відсутні підстави вважати про завищення позивачем податкового кредиту у квітні 2005 року на суму 152817,00 грн.

4. Під час перевірки податкова інспекція дійшла висновку , що в порушення п/п.7.2.6 п.7.2, п/п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивач зависив податковий кредит у сумі 545543,27 грн. (фінансові санкції у розмірі 272771,64 грн.), що пов'язується з відображенням в податковому обліку податкових накладних минулих періодів.

Суд не погоджується з висновками податкової інспекції, виходячи з такого.

Згідно з п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. Відповідно до п.п 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, позивач обґрунтовано відносив до складу податкового кредиту податкові накладні за фактом їх отримання, що підтверджується реєстрами отриманих та виданих податкових накладних за спірні податкові періоди згідно переліку в узагальнених даних відповідача.

Доводи податкової інспекції, викладені у апеляційній скарзі, відносно того, що у разі якщо підприємство не отримало на кожну поставку звітного податкового періоду податкову накладну, то відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами та доповненнями, обов'язковою умовою включення суми податку на додану вартість є заява підприємства до податкового органу, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки Законом 2181 передбачено право платника щодо виправлення показників податкової звітності у наступних податкових періодах. Зокрема в п.5.1. ст.. 5 названого закону зазначено, що у разі, коли платник в наступних податкових періодах самостійно встановить помилку в показниках, поданої ним податкової декларації, він має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податку має право не надавати такий розрахунок, якщо такі уточнюючі показники вказані ним у складі податкової декларації за будь-який попередній податковий період на протязі якого такі помилки було самостійно виявлено. Форма уточнюючих розрахунків та порядок їх надання затверджені наказом ДПАУ від 30.06.2005 року № 702/10982.

У відповідності до п.п.7.2.3 ст. 47 Закону України «Про податок на додану вартість» платники податку повинні зберігати податкові накладні на протязі строку, передбаченого законодавством для зобов'язань по сплаті податків.

В п.п.15.1.1 ст. 15 Закону № 2181 встановлено строк позовної давності по податкам - 1095 днів. У той же час, ні Законом № 2181, ні Законом України «Про податок на додану вартість» покупцеві не встановлено строк для отримання податкових накладних.

П.п.7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна видається при продажі товарів (послуг) покупцеві за його вимогою. У випадку порушення продавцем порядку виписки податкової накладної або відмови у її видачі за вимогою покупця та згідно п.п.7.2.6 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» покупець має право прикласти до податкової декларації за звітний період заяву зі скаргою в орган Державної податкової служби за своїм місцезнаходженням.

Однак, норми даного підпункту використовуються у випадку, коли продавець відмовився надати податкову накладну, але відносно того, що покупець обов'язково повинен саме у цей період, коли виписана податкова накладна, звертатися за її отриманням Законом України «Про податок на додану вартість» не встановлено.

Згідно п.п.7.5.1 Закон України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, а саме, дата отримання податкової накладної, яка б підтверджувала факт придбання платником податку товарів (послуг).

У відповідності з п.10.1 та 10.2 Порядку ведення «Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг)» та відповідно п.9.2 Порядку ведення Реєстру в графі 2 вказується саме дата отримання податкової накладної покупцем і взагалі не фіксується дата виписки податкової накладної продавцем.

Покупці, які отримують податкові накладні на кілька місяців пізніше дати їх виписки фактично тимчасово позбавляють себе права на податковий кредит та відшкодування ПДВ з бюджету, тим самим безвідсотково кредитують Держбюджет.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» правомірно відобразило в податковому кредиті по ПДВ суму 545545,27 грн.

5. На сторінці акта перевірки 29-33 визначено, що в порушення п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» занизило валові доходи у перевіряємо му періоді на суму 137220,73 грн., чим занизило податок на прибуток на суму 34305,18 грн., (фінансові санкції складаються у розмірі 34305,18 грн.), оскільки при наданні позички своєму працівнику підприємство не нарахувало та не відобразило в податковому обліку відсотків за його користування у розмірі, встановленому чинним законодавством.

Відповідач посилається на ст. 1048 Цивільного кодексу України, відповідно до якої позикодавець має право на одержання від позичальника відсотків від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання відсутків встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір відсотків, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін відсотки виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

В ході судового розгляду справи встановлено, що на підставі протоколів № 46/1 загальних зборів учасників товариства від 25.08.2004 року та № 16 від 14.09.2004 року, а також договорів від 25.08.2004 року № 1 та від 14.09.2005 року № 24 позивач надав позички ОСОБА_1. у розмірі 1000000,00 грн. та 5000000,00 грн. відповідно. Протоколами № 46/3 від 03.09.2004 року та № 16/1 від 16.08.2005 року загальних зборів учасників товариства внесено зміни до рішення учасників загальних зборів та вирішено надати позику ОСОБА_1. з нарахуванням відсотків у розмірі 0,01 в місяць. Додатковою угодою № 1 від 14.09.2005 року № 24 до договору від 25.08.2004 року № 1 внесені відповідні зміни щодо нарахування %. Згідно з розрахунком позивача сума відсотків з наданих позивачем за період з 01.08.2004 року по 30.09.2005 року грошових коштів складає 207,57 грн., а сума податку на прибуток - 51,89 грн. Вказану суму позивач визнає, як не нараховану, не задекларовану та несплачену ним в бюджет.

Колегія суддів вважає, що в цій частині господарський суд обґрунтовано відхилив позовні вимоги з урахуванням розрахунку суми податку на прибуток, здійсненого позивачем. Посилання податкової інспекції на ту обставину, що відповідно до ст.. 1048 Цивільного кодексу України позика у будь-якому випадку є відоплатною, тобто обов'язково, згідно з законом, передбачає виплату відсотків, не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на наступне. Статтею 1048 Цивільного кодексу України прямо передбачено про можливість надання позички без сплати відсотків, якщо це передбачено договором. У зв'язку з тим, що договорами, укладеними між позивачем та ОСОБА_1. в первісній редакції про позичку встановлено, що позичка надається безвідсотково, в подальшому передбачено сплату відсотків у визначеному розмірі, а до договору від 14.09.2005 року № 24 зміни щодо нарахування процентів не вносилися, є безпідставним донарахування податку на прибуток на суму неотриманих відсотків відповідачем , а рівно і застосування штрафних санкцій.

6. Актом перевірки зазначається, що в перевіряємий період позивач придбав обладнання для виробництва труб на загальну суму 22896251,16 грн. Обладнання було придбано по наступним договорам: № 18 від 19.03.2004 року з ТОВ «Промислові технології та системи», № 15-ОП від 30.08.2005 року з ДП «Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут трубної промисловості ім.. Осади», № 1207/1/69 від 12.07.2004 року з ТОВ ПМЗ «Райвел», № 129 від 15.11.2004 року з ТОВ ПКФ «Грізлі», № 1/205 від 29.12.2004 року з ТОВ «НВФ «Днепротехсервіс», № 6-П від 20.09.2004 року з ПП Шевченко Б. І., № 7 від 21.08.2004 рокуз ТОВ «ТД Тепло прибор», № 101 від 12.07.2004 року з ТОВ «Дніпроспецекспорт». За перше півріччя 2005 року підприємством нарахована амортизація, яка була включена до податкового обліку на суму 570,3 тис. грн.., та за 9 місяців 2005 року - 923,9 тис. грн.. придбане обладнання введено в експлуатацію та проведено по бухобліку товариства як основні засоби. Відповідно до договору оренди від 01.10.2004 року, укладеного з ТОВ «Нікопольський завод тонкостінних труб», позивач передав майно в оренду зазначеному товариству. Орендар прийняв майно з метою використання його у своїй діяльності щодо виробництва труб.

В ході проведення перевірки відповідачем отримана інформація від ДП Дніпропетровського Експертно-технічного центру Держнаглядохоронпраці України про те, що позивач не отримував відповідний дозвіл на початок роботи з виробництва труб, що є необхідним згідно зі ст.. 21 Закону України «Про охорону праці» та Порядку видачі дозволів Державним комітетом України з нагляду за охороною праці та його територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 15.10.2003 року № 1631.

У зв'язку з цим, відповідач вважає, що наведені обставини свідчать про порушення позивачем вимог, визначених п.п.8.2.1 п.8.2 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у зв'язку з чим донарахував податок на прибуток на суму 1230975,00 грн. та застосував штрафні санкції на суму 230975,00 грн., а також податок на додану вартість в сумі 2511119,99 грн. та штрафні санкції на суму 1255560,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду відносно того, що вказані нарахування є безпідставними з огляду на таке.

Згідно з п.п. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під терміном «амортизація» основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Підпунктом 8.2.1 п.8.2 ст. 8 зазначеного Закону встановлено, що під терміном «основні фонди» слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

Підпунктам 8.1.2 та 8.1.3 п.8.1 ст. 8 вказаного Закону визначено перелік витрат, які підлягають амортизації.

Зі змісту вказаних норм судом не вбачається зв'язку між правом платника податку на зменшення скоригованого прибутку у межах норм амортизаційних відрахувань та отриманням особами, яким майно передано в оренду, дозволу на початок робіт з використанням орендованого майна.

Ст. 21 Закону України «Про охорону праці» від 15.10.2003 року № 1631 та Положення про порядок організації державного нагляду за охороною праці від 30.03.2004 року № 92 визначають порядок відповідальності за дотриманням роботодавцем вимог нормативно-правових актів по охороні праці, а це означає, що у випадку, який розглядається, відповідальність за дотриманням вимог нормативно-правових актів по охороні праці відноситься до підприємства - орендатора, а не до підприємства - орендодавця. Таким чином, передача ТОВ «Дніпрометалургзабезпечення» в оренду обладнання та нарахування амортизації здійснювалося ним відповідно до норм діючого законодавства, які не вимагали від ТОВ«Дніпрометалургзабезпечення» оформлення дозволу на початок робіт, яких воно не проводило.

Крім того, слід зазначити, що позивач надав докази щодо введення в експлуатацію придбаного обладнання, а саме акти прийому-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, в яких зазначається про їх приймання в експлуатацію. Щодо донарахування податку на додану вартість суд зазначає, що п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла в спірний період) прямо передбачено, що суми податку на додану вартість, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають амортизації, включаються до складу податкового кредиту такого звітного періоду, незалежно від строків введення в експлуатацію основних фондів, а також від того, чи мав платник податку оподатковувані обороти протягом такого звітного періоду.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та відповідає обставинам справи. Доводи апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, виходячи з викладеного вище.

Відповідно до ст.. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Красногвардійському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, постанову господарського суду Дніпропетровської області від 10.04.2007 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст.. 254 КАС України з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена відповідно до ст.. 212 КАС України.

Ухвалу оформлено відповідно до ст. 160 КАС України 14.05.2008 року.

Головуючий суддя: Л. П. Туркіна

Судді: А. О. Коршун

О. А. Проценко