Ухвала суду № 18405701, 14.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" вересня 2011 р. м. КиївК-6087/08

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Маринчак Н.Є., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О.,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Сетвік»

на постанову Господарського суду Львівської області від 15 травня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2007 року

у справі № 5/815-13/131А

за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова

до 1. Закритого акціонерного товариства «Сетвік»,

2. Приватного підприємства «Техномонтажпроект»

про визнання недійсним господарського зобовязання із застосуванням наслідків, -

В С Т А Н О В И Л А :

У квітні 2007 року Державна податкова інспекція у Франківському районі міста Львова (далі позивач) звернулася до суду з позовом до Закритого акціонерного товариства «Сетвік»(далі відповідач 1), Приватного підприємства «Техномонтажпроект»(далі відповідач 2) про визнання недійсним господарського зобовязання між ЗАТ «Сетвік»та ПП «Техномонтажпроект»на загальну суму 138090,00 грн., яке виникло на підставі усної угоди, та застосування наслідків, які передбачені статтю 208 Господарського кодексу України, як при наявності умислу у обох сторін, а саме стягнення всього одержаного ними за укладеним зобовязанням в дохід держави.

Постановою Господарського суду Львівської області від 15 травня 2007 року. Визнано недійсним господарське зобовязання, яке виникло на підставі усної угоди між ЗАТ «Сетвік»та ПП «Техномонтажпроект»на загальну суму 138090,00 грн. та застосовано наслідки, передбачені статтею 208 Господарського кодексу України. Стягнуто з ПП «Техномонтажпроект»на користь ЗАТ «Сетвік»138090,00 грн. Стягнуто з ЗАТ «Сетвік»в доход державного бюджету 138090,00 грн. Стягнуто з ПП «Техномонтажпроект»в доход державного бюджету 850,00 грн. Стягнуто з ЗАТ «Сетвік»в доход державного бюджету 850,00 грн.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2007 року постанову Господарського суду Львівської області від 15 травня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ЗАТ «Сетвік», посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 15 травня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2007 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

У запереченні на касаційну скаргу ДПІ у Франківському районі м. Львова, посилаючись на те, що постанова Господарського суду Львівської області від 15 травня 2007 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2007 року є законними та обґрунтованими, а положення касаційної скарги жодним чином це не спростовують, просить відмовити в задоволенні касаційної скарги та залишити без змін рішення судів попередніх інстанцій.

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

В ході проведення ДПІ у Франківському районі м. Львова невиїзної документальної перевірки ЗАТ «Сетвік»з питань правових відносин з ПП «Техномонтажпроект»за грудень 2005 року, результати якої викладено у акті від 26 січня 2007 року за № 177/23-0/33073065, було встановлено, що в грудні 2005 року відповідачі здійснювали фінансово-господарські операції з приводу купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей, на підставі яких між підприємствами виникли господарські зобовязання на загальну суму 138090,00 грн., у т.ч. податок на додану вартість 23015,00 грн., в яких ПП «Техномонтажпроект»виступало продавцем, а ЗАТ «Сетвік» покупцем.

Зокрема, перевіркою було встановлено, що ПП «Техномонтажпроект» не є виробником реалізованої ЗАТ «Сетвік» продукції, а тільки посередником, постачальником реалізованої продукції є ТОВ «Агро-Пак», яким, в свою чергу, була виписана ПП «Техномонтажпроект» податкова накладна № НН-121220 від 12 грудня 2005 року на суму 165533,28 грн., у т.ч. податок на додану вартість 27588,88 грн. ТОВ «Агро-Пак»також не є виробником реалізованої ЗАТ «Сетвік»продукції, а тільки посередником, постачальником реалізованої продукції є ТОВ «СКС-Техпром», провести перевірку якого немає можливості, оскільки зазначене підприємство зняте з податкового обліку (ухвала господарського суду від 20 жовтня 2005 року № 43/576).

Факт існування господарських зобовязань та проведення відповідних розрахунків між відповідачами підтверджується документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: податковими накладними № 32 від 06 грудня 2005 року на суму 11999,699 грн. в т.ч. податок на додану вартість 2000,00 грн., № 29 від 06 грудня 2005 року на суму 126090,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість 21015,00 грн. (т. 1 арк. справи 17,18), видатковими накладними № ТМ-0000020 від 30 грудня 2005 року на суму 126090,00 грн. в т.ч. податок на додану вартість 21015,00 грн., № ТМ-0000022 від 30 грудня 2005 року на суму 11999,99 грн. в т.ч. податок на додану вартість 2000,00 грн. (т. 1 арк. справи 47,48) та банківськими виписками за 06 грудня 2005 року та за 19 січня 2006 року (т.1 арк. справи 49,50).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що факт придбання товарно матеріальних цінностей ПП «Техномонтажпроект»у ТОВ «Агро-Пак»відбувся 12 грудня 2005 року, у звязку з чим цей товар не міг бути реалізований ЗАТ «Сетвік»06 грудня 2005 року, ПП «Техномонтажпроект»реалізувало ЗАТ «Сетвік»товарно-матеріальні цінності за ціною 126090,00 грн., тобто нижчою, ніж ціна придбання цього товару у ТОВ «Агро-Пак»- 165533,28 грн., що свідчить про те, що господарське зобовязання, укладене між відповідачами, є таким, що вчинене з метою, яка суперечить інтересам держави та суспільства, яка полягає в ухиленні від оподаткування, у звязку з чим спірне господарське зобовязання підлягає визнанню недійсним згідно статті 207 Господарського кодексу України із застосуванням наслідків, передбачених статтею 208 цього Кодексу.

Однак з такими висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, вчинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, - нікчемним.

Згідно частини 2 статті 215 цього Цивільного кодексу України визнання судом такого правочину недійсним не вимагається, а тому позови податкових органів про визнання такого правочину (угоди, господарського зобов'язання) недійсним судовому розгляду не підлягають.

Відповідно до пункту 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів відзначає, що вимога про визнання недійсним правочину, учиненого з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не може бути предметом позову, а отже провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

За таких обставин, постанова Господарського суду Львівської області від 15 травня 2007 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2007 року в частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним господарського зобовязання, яке виникло на підставі усної угоди між ЗАТ «Сетвік» та ПП «Техномонтажпроект», на загальну суму 138090,00 грн., підлягають скасуванню, а провадження у справі в цій частині підлягає закриттю.

Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобовязання обома сторонами в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави (частина 1 статті 208 Господарського кодексу України).

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Доказів на підтвердження вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами спірного правочину або однією зі сторін матеріали справи не містять.

Отже, ухвалені у справі судові рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими, оскільки постановлені без дотримання судами першої та апеляційної інстанцій вимог статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо офіційного зясування всіх обставин у справі.

Згідно з частинами 4 та 5 цієї статті суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для зясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Відповідно до частини 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухвалені судового рішення у справі.

З огляду на вказані порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, які призвели до ухвалення судових рішень, що не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості, ці рішення в частині задоволених позовних вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України, та стягнення з ПП «Техномонтажпроект»на користь ЗАТ «Сетвік»138090,00 грн., стягнення з ЗАТ «Сетвік»в доход державного бюджету 138090,00 грн. підлягають скасуванню із направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно зясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, обєктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 228, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Сетвік»задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Львівської області від 15 травня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2007 року в частині задоволених позовних вимог про визнання недійсним господарського зобовязання, яке виникло на підставі усної угоди між ЗАТ «Сетвік»та ПП «Техномонтажпроект», на загальну суму 138090,00 грн. скасувати із закриттям провадження у справі в цій частині.

Постанову Господарського суду Львівської області від 15 травня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2007 року в частині задоволених позовних вимог про застосування наслідків, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України, та стягнення з ПП «Техномонтажпроект»на користь ЗАТ «Сетвік»138090,00 грн., стягнення з ЗАТ «Сетвік»в доход державного бюджету 138090,00 грн. скасувати, а справу в цій частині направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ Н.Є. Маринчак

______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров