Постанова № 18393859, 13.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" вересня 2011 р. № 2-а-7389/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Ліквідатора Приватного підприємства "СВ" Арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

про визнання дій неправомірними ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Ліквідатор Приватного підприємства "СВ" Арбітражний керуючий Шишлов Олександр Миколайович, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати дії Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова щодо винесення податкового повідомлення - рішення від 10 листопада 2010 року № 0000570070/0 (від 13.12.2010 року № 0000570070/1) протиправними; податкове повідомлення-рішення від 10 листопада 2010 року № 0000570070/0 (від 13.12.2010 року № 0000570070/1) скасувати.

В обґрунтування позову вказано, що у ПП «СВ» були всі законні підстави на внесення суми ПДВ за договорами, що укладено з ТОВ «Торг - Маркет Плюс»до сум податкового кредиту за черговий звітний період, а саме, липень 2010 року.

Представник позивача у судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання зявився та проти задоволення позову заперечувала вказавши, що оскаржене податкове повідомлення-рішення винесено у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова була проведена документальна невиїздна (камеральна) перевірка Приватного підприємства «СВ»за ЄДРПОУ 31982336 з питань достовірності повноти обчислення ПДВ по декларації за період липень 2010 року.

За результатами перевірки було складено акт перевірки від 29.10.2010 року № 4734/07-010/31982336 яким встановлено порушення позивача, а саме: в порушення вимог п. 1.2, п. 1.11 ст. 1, ст. 4 Закону України від 21.12.2000 року за № 2181- III «Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»зі змінами та доповненнями, ст. 9 Закону України від 25.06.1991 року за № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування»зі змінами та доповненнями, п. 1.6 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями не задекларувало податкових зобов'язань від здійснення правочинів з ТОВ «Торг-Маркет Плюс»(код за ЄДРПОУ 37091088) у перевіряємому періоді тим самим ухилившись від обов'язків по їх сплаті, чим порушили інтереси держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість, а ТОВ «Торг-Маркет Плюс»та його покупець по ланцюгу постачання, а саме ПП «СВ», отримали податкову вигоду шляхом формування податкового кредиту з ПДВ; встаноновлено завищення податкового кредиту з ПДВ за липень 2010 року на суму 2 000000 (два мільйони ) грн.. та завищення податкового зобов'язання з ПДВ на суму 616667 (шістсот шістнадцять тисяч шістсот шістдесят сім) грн., внаслідок чого сума, що підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду, з урахуванням від'ємного значення попереднього звітного періоду за результатами перевірки склала 322377 (триста двадцять дві тисячі триста сімдесят сім) грн..

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова було винесено податкове повідомлення - рішення від 10 листопада 2010 року № 0000570070/0.

ПП «СВ»не погодилось з висновками Акту та Податковим повідомленням, керуючись положеннями и 5.2 ст. 5 ЗУ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-Ш від 21.12.2000р., 24 листопада 2010 року до ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова було подано скаргу про перегляд Податкового повідомлення.

Рішенням від 10.12.2010р № 21351/10/25-014 Податкове повідомлення було заліплено без змін, а скарга ПП «СВ»без задоволення. На підставі рішення від 10.12.2010р № 21351/10/25-014 13 грудня було винесено Податкове повідомлення № 0000570070/1.

24 грудня ПП «СВ»подало до ДПА у Харківської області повторну скаргу про перегляд Податкового повідомлення № 0000570070/0 від 10.11.2010р.(№ 0000570070/1 від 13.12.2010р).

Рішенням ДПА у Харківській області від 15.02.2011 року № 591/10/25-103 залишено без змін Податкове повідомлення та рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 10 грудня 2010 року № 21351/10/25-014, прийняте за результатами первинної скарги, а скаргу директора ПП «СВ»Федорова О.М. - без задоволення.

09.03.2011 року поштою з повідомленням про вручення до ДПА України було направлено повторну скаргу про перегляд Податкового повідомлення № 0000570070/0 (№ 0000570070/1).

17.05.2011 року ПП «СВ»поштою було отримано рішення про результати розгляду скарги від 10.05.2011р № 8630/6/25-0115, яким ДПА України залишило без змін Податкове повідомлення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 10.12.2010 р № 0000570070/0 ( від 13.12.2010р. № 0000570070/1) та рішення ДПА у Харківській області від 15.02.2011р № 591/10/25-103, прийняте за розглядом повторної скарги, а скаргу - без задоволення.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом між позивачем та ТОВ «Торг-Маркет Плюс»було укладено договори № 30/06/10-т від 30.06.2010 року про поставку товару, а також угоду № 26/05/10- Усл від 26.05.2010 року про надання послуг.

Суд зазначає, що факт надання послуг, отримання товару сплата, за отриманий товар та послуги підтверджується сторонами по справі не заперечується та підтверджується матеріалами справи.

Суд звертає увагу, що підставою визначеною в акті перевірки визнання вище зазначених право чинів нікчемними є посилання відповідача на інформацію отриману від відділу податкової міліції ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова у відповідності до якої встановлено, що в межах кримінальної справи порушеної по ч. 3 ст. 212 КК України, допитано свідка ОСОБА_2, який згідно установчих документів є директором ТОВ «Торг-Маркет Плюс». Згідно протоколу допиту ОСОБА_2 встановлено, що ніякої фінансовогосподарської діяльності від імені ТОВ «Торг-Маркет Плюс»він не здійснював, ніяких бухгалтерських, платіжних документів від імені ТОВ «Торг-Маркет Плюс»не підписував. Підприємство зареєстрував за винагороду.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючі господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Що стосується посилання відповідача в вище зазначеному акті перевірки, як на підставу винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення, що за інформацію отриману від відділу податкової міліції ДПІ у Комінтернівському районі м.Харкова у відповідності до якої встановлено, що ОСОБА_2, який згідно установчих документів є директором ТОВ «Торг-Маркет Плюс», ніякої фінансовогосподарської діяльності від імені ТОВ «Торг-Маркет Плюс»він не здійснював, ніяких бухгалтерських, платіжних документів від імені ТОВ «Торг-Маркет Плюс»не підписував, підприємство зареєстрував за винагороду, то суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже підпис зазначених вище угод не особисто ОСОБА_2 не вказує на факт не виконання своїх обовязків перед позивачем по вище зазначених угодах, крім цього як було встановлено судом вище відповідачем на вимогу суду не було надано жодних доказів в підтвердження своїх твердження.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Торг-Маркет Плюс»останні знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також був платником податку на додану вартість, а отже мав право на видачу податкових накладних.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.3.1. п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Вимогами п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, податкові накладні видаються платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскільки судом було встановлено реальність проведених господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торг-Маркет Плюс», а також використання товарів та послуг у власній господарській діяльності, а отже податкові повідомлення-рішення від 10 листопада 2010 року № 0000570070/0, від 13.12.2010 року №0000570070/1 винесено ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова з порушенням норм чинного законодавства України.

Що стосується вимог позивача щодо визнання дій по винесенню оскаржених податкових повідомлень рішень є протиправним, то в цій частині позов не підлягає задоволенню оскільки згідно положень Податкового кодексу України податковий орган зобовязаний прийняти податкове повідомлення-рішення в разі якщо актом перевірки встановлені порушення.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Ліквідатора Приватного підприємства "СВ" Арбітражного керуючого Шишлова Олександра Миколайовича до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання дій неправомірними - задовольнити частково.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 10 листопада 2010 року № 0000570070/0, від 13.12.2010 року №0000570070/1.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 вересня 2011 року.

Суддя Спірідонов М.О.