Постанова № 18393856, 13.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" вересня 2011 р. № 2-а-10128/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання М'ясникова Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дом "Харківмаш"

до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова

про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ Торговий дом "Харківмаш", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000040700 від 13 квітня 2011 року, прийняте Державною податковою інспекцією у Фрунзенському районі м. Харкова на підставі акту № 1506/07-024/31635652 від 30 березня 2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дом «ХАРКІВМАШ»з питання правомірності декларування від'ємного значення, задекларованого згідно податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 р. (бланк № 009536).

В обґрунтування позову вказано, що ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова безпідставно було встановлено завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2010 року на 217 012 гривень 00 копійок, завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 422 249 гривень 00 копійок, а також заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму 177 413 гривень 00 копійок.

Представник позивача у судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про день та час розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч. 8, 11 ст. 35 КАС України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Таким чином, суд вважає, що відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання, його відсутність в судовому засідання не перешкоджає розгляду справи, слід розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Судом встановлено, що працівниками ДПІ у Фрунзенському районі м. Харкова з 15 березня 2011 року по 23 березня 2011 року була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дом «ХАРКШМАШ»з питання правомірності декларування від'ємного значення, задекларованого згідно податкової декларації з ПДВ за грудень 2010 р.

За результатами перевірки було складено акт перевірки № 1506/07-024/31635652 від 30.03.2011 року яким встановлено порушення позивача, а саме: порушення п.п. 7.4.1 п.7,4 ст. 7, п.п. 7.7.1 абз. «б», п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року

На підставі акту вище зазначеного акту 13 квітня 2011 року відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000040700 від 13 квітня 2011 року, яким встановлено суму грошового зобов'язання в розмірі 221 766 гривень 25 копійок, з яких: за основним платежем - 177 413 гривень 00 копійок; - за штрафними (фінансовими) санкціями 44 353 гривні 25 копійок.

21 квітня 2011 року ТОВ ТД «ХАРКІВМАШ»було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000040700 від 13 квітня 2011 року до Державної податкової адміністрації у Харківській області, вважаючи його таким, що суперечить законодавству з питань оподаткування та відповідно підлягає скасуванню.

02 червня 2011 року Державною податковою адміністрацією у Харківській області було прийнято рішення № 2392/10/25-203 за результатами розгляду вищезазначеної скарги, відповідно до якого було залишене без змін податкове повідомлення-рішення № 0000040700 від 13 квітня 2011 року, а скаргу ТОВ ТД «ХАРКІВМАШ»- без задоволення.

14 червня 2011 року ТОВ ТД «ХАРКІВМАШ»було подано скаргу на податкове повідомлення-рішення № 0000040700 від 13 квітня 2011 року до Державної податкової адміністрації України, вважаючи його таким, що суперечать законодавству з питань оподаткування та відповідно підлягає скасуванню.

Суд зазначає, що як було зазначено позивачем на час дату подання позовної заяви до суду відповідь на вище зазначену скаргу до ДПА України ним не отримана.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до висновків акту перевірки № 1506/07-024/31635652 від 30 березня 2011 року відповідачем встановлено завищення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань і сумою податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2010 року на 217 012 гривень 00 копійок, завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на суму 422 249 гривень 00 копійок, а також заниження суми ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду на суму 177413 гривень 00 копійок.

Також судом встановлено, що між позивачем та ПП «ГЛЕДІС» було укладено усний договір у відповідності до якого 02 грудня 2010 року та 27 грудня 2010 року останнім були здійснені поставки товару ТОВ Торговий Дом «ХАРКІВМАШ»на загальну суму 1 877 554 гривні 68 копійок.

Суд зазначає, що до перевірки були надані документи, які за своїм змістом відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16 липня 1999 року, отже, визнаються первинними документами бухгалтерського обліку, котрі фіксують факт здійснення господарської операції, а також підтверджують факт передання товару вищезазначеним контрагентом позивачу та факт отримання товару уповноваженим представником останнього (асортимент зазначений у нижченаведених документах), а саме :

- податкова накладна № 25 від 02 грудня 2010 року; видаткова накладна № 25 від 02 грудня 2010 року;

- податкова накладна № 82 від 27 грудня 2010 року; видаткова накладна № 82 від 27 грудня 2010 року.

Оплата ТОВ ТД «ХАРКІВМАШ»за поставлений йому ПП «ГЛЕДІС»товар була здійснена ним частково, в розмірі 1 717 554 гривні 68 копійок, підтвердженням чого є:

1. банківська виписка від 10 січня 2011 року;

2. банківська виписка від 18 січня 2011 року;

3. банківська виписка від 19 січня 2011 року;

4. банківська виписка від 25 січня 2011 року;

5. банківська виписка від 28 січня 2011 року;

6. банківська виписка від 04 лютого 2011 року;

7. банківська виписка від 09 лютого 2011 року;

8. банківська виписка від 15 квітня 2011 року;

9. банківська виписка від 22 квітня 2011 року.

Транспортування товару ТОВ Торговий Дом «ХАРКІВМАШ»було здійснене ПП «ГЛЕДІС», котре, скориставшись послугами перевізника автопідприємства ФОП ОСОБА_2, поставило товарно-матеріальні цінності на склад ТОВ ТД «ХАРКІВМАШ», що підтверджується наступними документами:

1. товарно-транспортна накладна № 25 від 02 грудня 2010 року;

2. товарно-транспортна накладна № 82 від 27 грудня 2010 року.

Склад позивача знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, та який ТОВ ТД «ХАРКІВМАШ»використовувало та використовує на підставі Договору оренди № 6, укладеного 01 січня 2010 року між позивачем та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3.

Також судом встановлено та не заперечувалось відповідачем, що між позивачем та ПП «Восток»було укладено договору поставки № 0112 від 01 грудня 2010 року, за яким 01 грудня 2010 року останнім була здійснена поставка товару ТОВ Торговий Дом «ХАРКШМАШ»на суму 3 022489 гривень 38 копійок.

Суд зазначає, що до перевірки були надані документи, які за своїм змістом відповідають вимогам ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-XIV від 16 липня 1999 року, отже, визнаються первинними документами бухгалтерського обліку, котрі фіксують факт здійснення господарської операції, а також підтверджують факт передання товару вищезазначеним контрагентом позивачу та факт отримання товару уповноваженим представником останнього (асортимент зазначений у нижченаведених документах), а саме:

- податкова накладна № 5 від 01 грудня 2010 року; .

- видаткова накладна № 5 від 01 грудня 2010 року.

Оплата ТОВ ТД «ХАРКІВМАШ»за поставлений йому ПП «ВОСТОК»товар була здійснена ним в повному обсязі, що підтверджується:

1. банківська виписка від 03 березня 2011 року;

2. банківська виписка від 22 березня 2011 року;

3. банківська виписка від 05 квітня 2011 року;

4. банківська виписка від 06 квітня 2011 року;

5. банківська виписка від 07 квітня 2011 року;

6. банківська виписка від 08 квітня 2011 року;

7. банківська виписка від 15 квітня 2011 року.

Транспортування товару ТОВ Торговий Дом «ХАРКШМАШ»було здійснене ПП «ВОСТОК», котре, скориставшись послугами перевізника автопідприємства ФОП ОСОБА_2, поставило товарно-матеріальні цінності на склад ТОВ ТД «ХАРКІВМАШ», що підтверджується товарно-транспортною накладною № 5 від 01 грудня 2010 року.

Також судом встановлено, що товар, придбаний ТОВ ТД «ХАРКІВМАШ» у ПП «ГЛЕДІС»та ПП «ВОСТОК» на підставі усних договорів поставки товару від 02 грудня 2010 року, 27 грудня 2010 року та Договору поставки № 0112 від 01 грудня 2010 року відповідно, не тільки був отриманий та оплачений позивачем, але навіть реалізований ним в подальшому наступним контрагентам та підтверджується такими документами:

1. З AT «НВП «Нафтогазова техніка»:

- податкова накладна № 387 від 01 грудня 2010 року;

- видаткова накладна № 319 від 01 грудня 2010 року;

- товарно-транспортна накладна № 319 від 01 грудня 2010 року;

- податкова накладна № 400 від 27 грудня 2010 року;

- видаткова накладна № 340 від 27 грудня 2010 року;

- товарно-транспортна накладна № 340 від 27 грудня 2010 року.

2. ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України» ГПУ «Шебелінкагазвидобування»:

- податкова накладна № 390 від 23 грудня 2010 року;

- видаткова накладна № 332 від 23 грудня 2010 року;

- податкова накладна № 391 від 23 грудня 2010 року;

- видаткова накладна №333 від 23 грудня 2010 року.

Транспортування товару, згідно з умовами договору № 1-НА-з/Ю від 06 липня 2010 року, відбувалось на умовах поставки: FCA м. Харків (згідно ІНКОТЕРМС - 2000) та за рахунок покупця.

3. ТОВ «Енерго-сервісна компанія «Еско-Північ»:

- податкова накладна № 352 від 18 листопада 2010 року;

- видаткова накладна № 334 від 23 грудня 2010 року.

Транспортування товару відбувалось на умовах поставки: FCA м. Харків (згідно ІНКОТЕРМС fc. - 2000) та за рахунок покупця.

4. ПАТ «Укртатнафта»:

- податкова накладна № 316 від 14 жовтня 2010 року; податкова накладна № 376 від 10 грудня 2010 року;

- видаткова накладна № 322 від 10 грудня 2010 року;

- товарно-транспортна накладна № 321 від 10 грудня 2010 року на транспортування товару за видатковою накладною № 322 від 10 грудня 2010 року.

5. ТОВ «ТД «Інвесттрейд»:

- податкова накладна № 307 від 05 жовтня 2010 року;

- податкова накладна № 377 від 10 грудня 2010 року;

- видаткова накладна № 323 від 16 грудня 2010 року.

Транспортування товару, згідно з умовами договору № 1709/10 від 17 вересня 2010 року, відбувалось на умовах поставки: FCA м. Харків (згідно ІНКОТЕРМС - 2000) та за рахунок покупця.

6. ПП ЗАТ «Запорізький залізорудний комбінат»:

- податкова накладна № 382 від 16 грудня 2010 року;

- видаткова накладна № 325 від 16 грудня 2010 року;

- товарно-транспортна накладна № 325 від 16 грудня 2010 року на транспортування товару за видатковою накладною № 325 від 16 грудня 2010 року.

7. ВАТ «Рубіжанський картонно-тарний комбінат»:

- податкова накладна № 392 від 27 грудня 2010 року;

- видаткова накладна № 335 від 27 грудня 2010 року;

Транспортування товару, згідно з умовами договору № 474 від 16 червня 2010 року, специфікація № 5, відбувалось на умовах поставки: FCA м. Харків (згідно ІНКОТЕРМС -2000) та за рахунок покупця.

8. ПАТ «Лукойл-Одеський нафтопереробний завод»:

- податкова накладна № 393 від 27 грудня 2010 року;

- видаткова накладна № 338 від 27 грудня 2010 року;

- товарно-транспортна накладна № 338 від 27 грудня 2010 року на транспортування товару за видатковою накладною № 338 від 27 грудня 2010 року.

9. ВАТ «Стахановський завод технічного вуглецю»:

- податкова накладна № 368 від 30 листопада 2010 року;

- податкова накладна № 384 від 17 грудня 2010 року;

- видаткова накладна № 336 від 27 грудня 2010 року;

- видаткова накладна № 337 від 27 грудня 2010 року;

Транспортування товару відбувалось на умовах поставки: FCA м. Харків (згідно ІНКОТЕРМС - 2000) та за рахунок покупця.

10. ВАТ «Суха Балка»:

- податкова накладна № 388 від 21 грудня 2010 року;

- видаткова накладна № 329 від 21 грудня 2010 року;

- товарно-транспортна накладна № 329 від 21 грудня 2010 року на транспортування товару за видатковою накладною № 329 від 21 грудня 2010 року.

Таким чином, отримання позивачем товару, його оплата та реалізація в подальшому іншим контрагентам свідчать про використання даного товару у власній господарській діяльності ТОВ ТД «ХАРКІВМАШ», а також про дійсність усних договорів поставки товару від 02 грудня 2010 року, 27 грудня 2010 року та Договору поставки № 0112 від 01 грудня 2010 року, укладених між ТОВ ТД «ХАРКІВМАШ»та ПП «ГЛЕДІС», ПП «ВОСТОК»відповідно.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Що стосується посилання відповідача в вище зазначеному акті перевірки, як на підставу винесення оскарженого податкового повідомлення-рішення, що за даними Системи автоматизованого співставлений податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за грудень 2010 року, встановлено розбіжності між податковим кредитом ТОВ ТД «ХАРКІВМАШ»та податковими зобов'язаннями ПП «ГЛЕДІС»на суму 312 925,78 гри., а також між податковим кредитом ТОВ ТД «ХАРКІВМАШ»та податковими зобов'язаннями ПП «ВОСТОК»на суму 503 748, 23 грн., оскільки згідно даних АІС «Контрагенти»декларації з ПДВ за грудень 2010 року визнані «недійсними»; ПП «ГЛЕДІС»має стан 23 - «місцезнаходження не встановлено», ПП «ВОСТОК»на теперішній час має стан 10 - запит на встановлення місцезнаходження, а в грудні 2010 року - мало стан 23 - «місцезнаходження не встановлено», ПП «ВОСТОК»не задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ за грудень 2010року, то суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже не знаходження ПП «Гледіс»та ПП «Восток»за місцем своєї реєстрації та визнання їх декларацій з ПДВ за грудень 2010 року «недійсними»не вказує та факт не виконання своїх обовязків перед позивачем по вище зазначених угодах, крім цього як було встановлено судом вище відповідачем на вимогу суду не було надано жодних доказів в підтвердження своїх твердження, що данні господарські операція не повязані з господарською діяльністю позивача .

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ПП «ГЛЕДІС», ПП «ВОСТОК»останні знаходились в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість, а отже мали право на видачу податкових накладних.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.3.1. п.7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до п. 3.4. Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 липня 1997 року за N 250/2054, платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає в декларації. Дані, наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, достовірність даних підтверджується: підписом платника, якщо платник - фізична особа, в інших випадках (особа, яка визначена як платник податку на додану вартість, крім фізичних осіб) - підписами відповідальних посадових осіб (керівника, головного бухгалтера) та печаткою, а в разі подання декларації в електронній формі - електронним підписом осіб (які підписують декларацію), зареєстрованим у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Вимогами п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, податкові накладні видаються платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За приписами п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»№ 168/97-ВР від 03 квітня 1997 року, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскільки судом було встановлено реальність проведених господарських операцій між позивачем та ПП «ГЛЕДІС», ПП «ВОСТОК», а також використання товарів та послуг у власній господарській діяльності то висновки відповідача, щодо порушення позивачем положень п.п. 7.4.1 п.7,4 ст. 7, п.п. 7.7.1 абз. «б», п.п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є неправомірними.

Що стосується вимог позивача щодо визнання податкового повідомлення-рішенця Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова № 0000040700 від 13 квітня 2011 року є протиправним, то в цій частині позов не підлягає задоволенню оскільки згідно положень Податкового кодексу України податковий орган зобовязаний прийняти податкове повідомлення-рішення в разі якщо актом перевірки встановлені порушення.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дом "Харківмаш" до Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Фрунзенському районі міста Харкова № 0000040700 від 13 квітня 2011 року.

В іншій частині у задоволенні позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 вересня 2011 року.

Суддя Спірідонов М.О.