Постанова № 18393682, 23.08.2011, Тернопільський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2-а/1970/2200/11

"23" серпня 2011 р.                                                                                           м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Саадулаєва А.І.,

розглянувши у скороченому провадженні у місті Тернополі адміністративну справу

за позовом:           прокурора міста Тернополя в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області;

до:                     фізичної особи –підприємця ОСОБА_1;

про:                     стягнення фінансових санкцій, –

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Тернополя, який виступає в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в особі Територіального управління Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області (далі –позивач) звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області проведено перевірку додержання ФОП ОСОБА_1, вимог законодавства про автомобільний транспорт, під час якої виявлено, що 06.04.2011 року водій автобуса, який належить відповідачу, надавав послугу з перевезення пасажирів з порушенням чинного законодавства, а саме встановлено відсутність індивідуальної контрольної книжки, що є порушенням абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». За наслідком перевірки складено акт №241169 від 06.04.2011 року та винесено постанову №124969 від 01.06.2011 року про застосування до відповідача фінансових санкцій в сумі 1700,00 грн. Станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідачем добровільно не сплачена, а тому підлягає стягненню в судовому порядку.

На підставі норми статті 183 «2»КАС України Тернопільським окружним адміністративним судом винесено ухвалу від 25.07.2011 року про відкриття скороченого провадження у справі, у якій зазначено строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення.

Копія даної ухвали надіслана відповідачу 26.07.2011 року, про що свідчить запис в довідковому листі до справи, однак, згідно довідки Укрпошти від 03.08.2011р. конверт з вищезазначеною ухвалою повернуто до суду та зазначено причина повернення (досилання), а саме: за закінченням терміну зберігання.

Згідно абз. 1, 2, 4 ч. 4 ст. 33 КАС України у разі ненадання особами, які беруть участь у справі, інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються юридичним особам та фізичним особам –підприємцям –за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців. У разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене їм належним чином.

Таким чином, відповідач повідомлений належним чином про строк подання заперечення проти позову, порядок його подання, а також наслідки неподання такого заперечення, проте у зазначені строки заперечення до суду не подав, а тому, відповідно до статті 183-2 справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною третьою цієї статті, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Враховуючи викладене та оцінивши повідомлені позивачем обставини, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1190 від 08.09.2004 року «Про утворення Головної державної інспекції на автомобільному транспорті»урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, що діє у складі Міністерства транспорту та зв'язку і йому підпорядковується, є головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція).

Згідно з п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 року «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтотрансінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим в містах Києві та Севастополі.

Відповідно до абз. 2 ч. 7 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001р. урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

Згідно з ч. 11 ст. 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Згідно із ч. 1 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Згідно із ч. 2 ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт»документи для регулярних пасажирських перевезень: для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до п. 6.3 «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів», яке затверджене Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010р. №340 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 14 вересня 2010 р. за №811/18106, водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку (додаток 3).

Як вбачається із матеріалів справи Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті у Тернопільській області проведено перевірку додержання ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів на автобусі, результати якої оформлено в акті №241169 від 06.04.2011 року.

При проведенні перевірки виявлено, що 06.04.2011 року у водія під час надання послуг по перевезенню пасажирів на автобусі була відсутня індивідуальна контрольна книжка, що є порушенням вимоги абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». В поясненні до акта перевірки відповідач зазначив, що документ забув при виїзді з гаража.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються санкції за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Тернопільській області, 01.06.2011 року винесено постанову №124969, якою до відповідача –ФОП ОСОБА_1 за порушення, передбачені абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовано фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн.

Відповідності до п. 28 Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті»фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій.

Позивачем на адресу відповідача надсилались повідомлення про розгляд акту перевірки №241169 від 06.04.2011 року та постанову №124969 від 01.06.2011 року, про що свідчить поштові повідомлення про вручення поштового відправлення, проте фінансові санкції відповідачем станом на дату розгляду справи в суді в добровільному порядку не сплачені.

Відповідно до ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян і держави у судах.

Згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд встановив, що відповідачем були порушені норми чинного законодавства України, а саме –Закону України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001р. та Постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 «Про затвердження Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті», а тому, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають дійсним обставинам справи та підтверджені належними та допустимими доказами, а отже, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 158-163, 167, 183-3, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 (ід. к. НОМЕР_1, АДРЕСА_1) фінансові санкції в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн., 00 коп. на користь Державного бюджету України на рахунок управління Державного казначейства у м. Тернополі в Головному управлінні Державного казначейства України у Тернопільській області р/р №31118106700002, МФО 838012, код платежу 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», код одержувача коштів 23588119.

3.Копію постанови надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили за правилами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя                                                                                Саадулаєв А.І.

копія вірна

Суддя                                                                                                    Саадулаєв А.І.