Постанова № 18392394, 27.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2011 р. № 2а-4537/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Костіва М.В.,

при секретарі Билень Н.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Демчик О.І., Ступинський Я.В.;

від відповідача: Мазан О.І., Іськів Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ПАТ «Концерн Галнафтогаз»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові про скасування податкового повідомлення рішення від 08.04.2011 р. №0000050803/6738 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 15 799 934,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5 505 509,10 грн.,

встановив:

Адміністративний позов заявлено ПАТ «Концерн Галнафтогаз», м. Львів, до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові, м. Львів, про скасування податкового повідомлення рішення від 08.04.2011 р. №0000050803/6738 в частині визначення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 15799934,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5505509,10 грн..

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 18.04.2011 р. відкрито провадження у справі та призначено до судового розгляду на 02.06.2011 р. Розгляд справи відкладався з підстав, передбачених ст. 150 КАС України.

В судових засіданнях представники позивача позов підтримали з мотивів, зазначених у позовній заяві, уточненнях позовних вимог. Ствердили, зокрема, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено на підставі акту перевірки №245/23-4/31729918 від 14.05.2010 р., яким відповідач безпідставно вказує на порушення п. п. 1.7., 1.8., 3.2.7., 7.2.3., 7.4.1., 7.4.2., 7.4.3. Закону України «Про податок на додану вартість». Порушення відповідач вбачає у включенні до податкового кредиту суми податкових накладних, отриманих від ПП «Союзавтоцентр», яке не задекларувало їх у складі своїх податкових зобовязань. Однак, вказаний субєкт у листі №14-10/02 від 21.04.2010 р. стверджує про включення до податкових декларацій з податку на додану вартість зобовязання, повязані із вказаними операціями. Посилається на реальне виконання вказаних господарських операцій. Позивач вважає, що правомірно відніс до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену за договором SAP 45-кп/2009. Такі платежі не є роялті, а оплатою товару. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні. Ствердив, зокрема, що контрагент позивача ПП «Союзавтоцентр»не задекларував у складі податкового зобовязання суми, включені позивачем до податкового кредиту, місцезнаходження ПП «Союзавтоцентр»не встановлено, а свідоцтво платника ПДВ №100240204 від 20.08.2009 р. було анульовано 29.04.2010 р., працівники та основні засоби у ПП «Союзавтоцентр»відсутні. До договору поставки нафтопродуктів №1/2-1-09/1140 від 11.12.2009 р., укладеного між позивачем (покупець) та ПП «Союзавтоцентр»(постачальник) не було представлено паспортів якості заводу-виробника, сертифікати відповідності, вантажосупроводжувальні документи. Тому такі операції були розцінені як безтоварні, правочини укладеними без мети настання правових наслідків та нікчемні. Вважає, що включати суми до податкового кредиту позивач може лише у випадку фактичного надходження податку від контрагентів до бюджету. За договором SAP 45-кп/2009 про надання прав користування програмним забезпеченням SAP та надання послуг з підтримки, укладеним між позивачем (замовник) та ТзОВ «САП Україна»(виконавець), позивач отримав за плату лише право користування програмним забезпеченням SAP. Така плата визначена в п. 1.30. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»як роялті, яка не обкладається податком на додану вартість. Просить у позові відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Актом №245/23-4/31729918 від 14.05.2010 р. «Про результати виїзної позапланової документальної перевірки ПАТ «Концерн Галнафтогаз», код ЄДРПОУ 31729918 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по деклараціях за липень 2009 р., жовтень 2009 р., грудень 2009 р., лютий 2010 р.”, було встановлено порушення п. п. 1.3., 1.7., 1.8., 3.2.7., 4.1., 4.2., 7.2.3., 7.2.8., 7.4.1., 7.4.2., 7.4.3. Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 16869213 грн., у т.ч. у липні 2009 р. 38069 грн., жовтні 2009 р. 932539 грн., грудні 2009 р. 2518342 грн., лютому 2010 р. 13380263 грн. З цієї підстави було винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 08.04.2011 р. №0000050803/6738 на загальну суму 21322472,28 грн., у т.ч. збільшено зобовязання за основним платежем на суму 15810330,38 грн., штрафні (фінансові) санкції 5512141,9 грн., яке оскаржується позивачем в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 15799934,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5505509,10 грн.

Як випливає зі змісту акту, оскаржувані порушення відповідач вбачає у включенні до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених позивачем за договором SAP 45-кп/2009 про надання прав користування програмним забезпеченням SAP та надання послуг з підтримки (в сумі 740748,29 грн.) та за операціями з поставки нафтопродуктів від ПП «Союзавтоцентр».

30.06.2009 р. між позивачем (замовник) та ТзОВ «САП Україна»(виконавець) був укладений договір SAP 45-кп/2009 про надання прав на користування Програмним забезпеченням SAP та надання послуг з підтримки (надалі - Договір).

Предметом вказаного договору є надання права користування програмним забезпеченням, в тому числі, право на відтворення програмного забезпечення шляхом збереження такого програмного забезпечення, право на здійснення відповідної кількості інсталяцій та надання послуг.

Згідно п.1.2 зазначеного договору програмним забезпеченням SAP вважається програмне забезпечення, зазначене в Додатку 1 до договору, що складається з машинних програм та пов'язаних з ними письмових документів, розроблених Виконавцем для Замовника відповідно до договору. При цьому зазначено, що інструментальні засоби розробки програмного забезпечення не є частиною програмного забезпечення яке передається як предмет договору.

В п.1.12 договору закріплене право користування Замовником - як можливість вилучати корисні властивості програмного забезпечення SAP для задоволення господарських потреб та інтересів Замовника, що є позивачем у справі. Згідно умов договору права користування програмним забезпеченням надаються на необмежений у часовому вимірі строк після оплати повної вартості прав користування.

В п. 4.2.1 договору визначена повна вартість прав користування. На ціну цієї вартості постачальником також нараховано ПДВ у розмірі 740 748,29 грн.

Крім того, ст. 6 Договору передбачена можливість передачі Замовником прав користування третій особі, за певних умов, що визначені Договором, тобто при виконанні відповідних процедур, Замовник - позивач має право на відчуження придбаного права користування.

Статтею 8 Договору закріплено право Замовника на відтворення програмного забезпечення SAP та здійснення відповідних інсталяцій та модифікацій, а сама передача прав користування оформлюється актом передачі прав, та має ознаки надання послуг та виконання робіт.

Крім того, Договором передбачена гарантія на програмне забезпечення, права щодо користування яким були надані замовнику.

Отже, зі змісту Договору вбачається, що Позивач замовив та сплатив впровадження та передачу в користування сукупності технічних засобів з програмного забезпечення своєї господарської діяльності. При цьому, як випливає з п. 8.4 Договору, в обмін на проведену Замовником оплату, Виконавець надає йому фактичну можливість вивантаження програмного забезпечення шляхом направлення листа про умови вивантаження із зазначенням Інтернет-адреси, логіну та паролю для доступу до програмного забезпечення.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що дане програмне забезпечення було прийняте за актом прийому-передачі (додаток №6 до договору № SAP 45-кп/2009), вартість послуги за право користування програмним забезпеченням сплачена позивачем в сумі 4 444 489,73 грн. ( в тому числі ПДВ 740 748,29 грн.) повністю, вказаний основний засіб поставлений на баланс товариства як нематеріальний актив, що підтверджено наданими суду належними документальними доказами.

Судом не можуть бути прийняті до уваги як доказ правомірності позиції податкового органу щодо кваліфікації платежів за право користування програмним забезпеченням, листи ДПА України, на які міститься посилання в запереченнях на позовну заяву, оскільки ці листи не мають сили нормативно-правового акта, а лише містять оприлюднення офіційного розуміння податковими органами окремих положень законодавства у межах їх компетенції з питань оподаткування з метою обґрунтування їх рішень у разі проведення апеляційних процедур.

Твердження відповідача, з посиланням на п. 1.30 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», про те, що платіж, здійснений позивачем на користь ТОВ «САП Україна»за договором, потрібно вважати роялті, не приймається судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно п.1.30 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР: «Роялті - платежі будь-якого виду, одержані як винагорода за користування або за надання права на користування будь-яким авторським правом на літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп'ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо чи телевізійного мовлення; за придбання будь-якого патенту, зареєстрованого знака на товари і послуги чи торгової марки, дизайну, секретного креслення, моделі, формули, процесу, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау)».

Тобто, роялті за своєю правовою природою є винагородою за отримання права користування авторськими правами на той чи інший об'єкт. Як зазначалося вище, із аналізу норм договору, що був укладений між позивачем та ТОВ «САП Україна», предметом договору не було надання права користування авторськими правами. Натомість в обмін на проведення Замовником оплати за право використовувати програмне забезпечення у своїй господарській діяльності, Виконавець надав йому доступ до цього програмного забезпечення через власний Інтернет-ресурс і зобов'язався забезпечувати підтримку і сервісне обслуговування такого програмного забезпечення.

Відповідно до частини 1 статті 440 ЦК України, майновими правами інтелектуальної власності на твір є право на використання твору, виключне право дозволяти використання твору, право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання, а також інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом. Статтею 441 ЦК встановлено, що використанням твору є його опублікування (випуск у світ), відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі, переклад, переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни, включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо, публічне виконання, продаж, передання в найм (оренду) тощо, імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо. Використанням твору є також інші дії, встановлені законом.

Перелік дій, які вважаються використанням твору, наведений також у статті 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Разом з тим, зазначені норми не ототожнюють використання твору із користуванням примірником твору з метою отримання його корисних властивостей. Застосування примірника комп'ютерної програми за її прямим призначенням, з метою отримання її корисних властивостей, не слід вважати використанням твору в контексті реалізації майнових авторських прав. Таке використання є експлуатацією правомірно набутого примірника комп'ютерної програми.

Про нетотожність понять «користування примірником комп'ютерної програми»та передачу авторських прав на використання комп'ютерної програми свідчать також положення статті 24 Закону України «Про авторське право та суміжні права», що закріплює право власника примірника комп'ютерної програми на її вільне копіювання, модифікацію і декомпіляцію.

Відповідно до пункту 5.4 Договору, Замовнику передаються тільки ті права та повноваження, які прямо вказані в даному Договорі та Додатках до нього. Оскільки, жодне із положень Договору не передбачає передачу Виконавцем Замовнику будь - яких майнових авторських прав на це Програмне забезпечення, то твердження Відповідача про те, що така передача відбулася, є безпідставним.

На додаток, у статті 19 «Авторське право»Договору наголошується, що Виконавець залишається «абсолютним власником»Програмного забезпечення SAP, всі права інтелектуальної власності на це програмне забезпечення (включаючи авторське право) після підписання Договору залишаються за ним, а отже, жодне із них не передається Замовнику.

Таким чином, авторські права на Програмне забезпечення SAP за Договором Замовнику не передавалися. Замовник отримав в користування примірник програми, який він може використовувати лише шляхом отримання корисних властивостей такого об'єкта, а усі авторські права залишилися у Виконавця.

Про неправомірність кваліфікації платежу за Договором № SAP 45-кп/2009 в якості роялті свідчить також той факт, що статтею 6 Договору, викладеною сторонами в новій редакції згідно Додаткової угоди № 1 до Договору, передбачено право Замовника здійснювати перепродаж своїх прав на використання програмного забезпечення SAP третім особам.

Як вбачається з наданого позивачем листа ДПА України за № 7632/6/31-0015 від 10 серпня 2005 року про надання роз'яснення на звернення ТОВ «САП Україна»щодо кваліфікації платежів за договором про надання права користування програмним забезпеченням як роялті, необхідності нарахування та сплати податкових зобов'язань з ПДВ та права на податковий кредит щодо таких платежів, ДПА України надано роз'яснення, що здійснення операцій по наданню права користування програмним забезпеченням SAP за аналогічним за змістом договором, ТОВ «САП Україна»(Виконавець) при здійсненні таких операцій має застосовувати ПДВ за ставкою 20 відсотків, а Замовник - відносити до складу свого податкового кредиту суму ПДВ сплачену Замовнику в складі платежів за надане право користування програмним забезпеченням.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1.30 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР не вважаються роялті платежі за отримання об'єктів власності, визначених у частині першій цього пункту, у володіння або розпорядження чи власність особи або якщо умови користування такими об'єктами власності надають право користувачу продати або відчужити іншим способом такий об'єкт власності або оприлюднити (розголосити) секретні креслення, моделі, формули, процеси, права на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау), за винятком випадків, коли таке оприлюднення (розголошування) є обов'язковим згідно із законодавством України.

Згідно п.1.4 ст. 1 Закону України № 168/97-ВР, поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Згідно п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 вказаного Закону об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Зважаючи на викладене, враховуючи зміст договору № SAP 45-кп/2009, суд приходить до висновку, що предмет зазначеної операції для цілей оподаткування ПДВ, згідно норм Закону України «Про податок на додану вартість»потрібно кваліфікувати не як платіж за авторське право «роялті», а як поставку послуг, що є об'єктом оподаткування ПДВ, а отже сплата Позивачем ПДВ в складі платежів за надане право користування програмним забезпеченням, згідно умов договору на адресу ТОВ «САП Україна»та отримання відповідної податкової накладної від контрагента, дає право на включення цієї суми до податкового кредиту та відображення її в відповідній податковій декларації в відповідності до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

11.12.2009 р. між позивачем (покупець) та ПП «Союзавтоцентр»(постачальник) був укладений договір поставки нафтопродуктів №1/2-1-09/1140, за яким постачальник зобовязався поставити у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобовязався прийняти і оплатити їх (п. 2.1.). Якість продукції повинна відповідати вимогам державних стандартів або технічних умов, що підтверджується паспортом якості виробника та / або сертифікатом відповідності (п. 5.1.). Постачальник може здійснювати поставку продукції на умовах FCA (пункт відвантаження) або EXW (місце зберігання). Конкретні умови поставки вказуються в заявці покупця та фіксуються в тексті відповідного додатку до договору, при цьому, фактичним вантажоодержувачем може бути як покупець, так і вказані ним треті сторони (п. 6.1.). Датою поставки вважається дата відмітки станції відвантаження на відповідній залізничній накладній (квитанції), при передачі на умовах FCA, а при передачі на умовах EXW дата, вказана в актах прийому-передачі продукції (п. 7.4.). На кожну поставку товару сторонами договору укладались відповідні додатки, у яких зазначалось, що товар передається на терміналах ПАТ «Концерн Галнафтогаз». Крім того, між тими ж сторонами на аналогічних умовах був укладений договір поставки нафтопродуктів №1/2-1-09/382 від 27.11.2009 р.

Факт отримання продукції за цими договорами позивач підтверджує актами прийому-передачі продукції, податковими накладними, сума податку на додану вартість у яких була включена позивачем до податкового кредиту. За вказану продукцію позивач проводив розрахунки у відповідності до умов договорів, що підтверджується актом вексельного платежу №121-06/30-12 від 30.12.2009 р., актом прийому-передачі векселя від 30.12.2009 р., платіжними дорученнями №146515 від 15.01.2010 р. Твердження відповідача про відсутність паспортів якості заводу-виробника, сертифікатів відповідності, спростовується матеріалами справи, до яких копії вказаних документів були долучені. Фактична поставка товару підтверджується відповідними залізничними накладними.

Враховуючи наведене, твердження відповідача про фіктивний характер зазначених договорів є припущенням відповідача, не доведеним у встановленому порядку належними доказами, у той час як фактичне виконання сторонами договорів їх умов підтверджується матеріалами справи. Не знаходить підтвердження в матеріалах справи і посилання на недекларування ПП «Союзавтоцентр»своїх податкових зобовязань з наведених операцій. Як вбачається з листа ПП “Союзавтоцентр” від 21.04.2010 р. №14-10/02, такі суми були задекларовані останнім. При цьому, щодо ПП «Союзавтоцентр»була складена довідка про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Союзавтоцентр»(код за ЄДРПОУ 31109555) і своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість з питань правильності нарахування, повноти за період з 01.12.2009 року по 30.04.2010 року №73/1-23-20-31109555 від 18.04.2011 р. Довідкою підтверджується наявність значних основних засобів, включення податкових зобовязань з операцій з позивачем до декларацій.

Згідно із ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Однак таких ознак нікчемності з матеріалів справи не вбачається. Порушення однією із сторін правочину вимог законодавства щодо подання звітності не тягне за собою нікчемності правочину та спрямованість правочину на порушення публічного порядку.

Відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до вимог п.2.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України за №88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Згідно із п.2.4 вказаного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Долучені до матеріалів справи документи, які підтверджують фактичне виконання господарських зобовязань встановленим вимогам відповідають.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»в редакції, чинній на дату існування відповідних відносин, податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Згідно із пп. 7.2.1., п. 7.2 ст. 7 вказаного закону платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками визначені реквізити. З матеріалів справи вбачається відповідність податкових накладних зазначеним вимогам.

Згідно п.п. 7.4.1. вказаного закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з :придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Відповідно до п. 7.4.4. закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у визначених законом випадках. Згідно із п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду. Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З вищенаведеного вбачається, що для виникнення права на бюджетне відшкодування необхідними є: 1) наявність у платника відємного значення суми податку; 2) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7, 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), при цьому такі витрати повинні бути підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Таким чином, податкові накладні, докази оплати є документами, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість в ціні товару, та дають йому право на включення відповідних сум до податкового кредиту, а також на отримання бюджетного відшкодування у порядку, передбаченому п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Отже, позивач, одержавши у встановленому порядку податкову накладну, відповідно до п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»правомірно включив суму податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частина друга пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлює відповідальність платника податку тільки у випадку включення в податковий кредит сум ПДВ, не підтверджених податковими накладними. При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість»не передбачає обов'язку або права одного платника податків контролювати показники податкової звітності іншого платника податків.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, у відповідача, у даному випадку відсутні правові підстави для винесення оскаржуваних рішень, оскільки чинне на дату їх винесення законодавство не встановлює підстав для таких дій.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню. На підставі вищенаведеного, керуючись статтями 6-12, 69 -71, 86, 137, 158, 159-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові від 08.04.2011 р. №0000050803/6738 в частині збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 15 799 934,62 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 5 505 509,10 грн.

3.Стягнути з Державного бюджету на користь ПАТ “Концерн Галнафтогаз” (м. Львів, вул. Пластова 1; ЄДРПОУ 31729918) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Костів М.В.

З оригіналом згідно

Суддя Костів М.В.

Повний текст постанови складено 30.09.2011 року.