Постанова № 18392275, 21.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 р. № 2а-7016/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд,

у складі:

головуючого-суддіЛанкевича А.З.

секретар судового засіданняГіщинська С.Я.

за участі

представників

позивачаМельничука В.А.,

Шиби Л.П

відповідачаБілоуса А.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом Приватного підприємства «Магніт»до Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив :

Львівським окружним адміністративним судом отримано позовну заяву, в якій позивач просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 07 червня 2011 року №0000372303 та №0000362303.

Посилається на те, що за результатами проведеної відповідачем планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року, складено Акт №1337/23-3/33705946 від 20 травня 2011 року, в якому зазначені необгрунтовані висновки про допущені зі сторони позивача порушення вимог пп.1.22.1 п.1.22, п.1.23, п.1.25 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість». Зазначає, що на підставі вищенаведеного Акту відповідачем 07 червня 2011 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000362303, яким позивачу визначено суму зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 612 959 грн., та №0000372303, яким позивачу визначено суму зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 989 312 грн. Стверджує, що таким правомірно на підставі первинних документів визначено суму валового доходу, валових витрат та сформовано податковий кредит.

Від відповідача надійшли письмові заперечення проти позову, в яких він просить в позові відмовити, посилається на те, що таким проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено Акт перевірки №1337/23-3/33705946 від 20 травня 2011 року. Вказує на те, що позивачем безпідставно занижено валовий дохід в 4 кварталі 2010 року на суму 389 435 грн. Так, встановлено, що за позивачем числиться сума кредиторської заборгованості, що виникла згідно договору поставки укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ільметсервіс», за якою минув строк позовної давності, а відтак така є безповоротною фінансовою допомогою. Оскільки позивачем не здійснено компенсації вартості товарів вищевказаному постачальнику та фактично не понесено витрат на їх придбання, таким безпідставно занижено суму валового доходу з отриманої фінансової допомоги та не проведено зменшення валових витрат на суму вартості оприбуткованих товарів. Крім того, стверджує, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ сплачені в вартості отриманих товарів згідно договорів укладених з його контрагентами - Приватним підприємством «Сігма-Сервіс»та Приватним підприємством «Алакран». Вважає, що такі правочини є удаваними та укладеними без мети реального настання правових наслідків. Зазначає, що вказані котрагенти за зареєстрованими адресами не знаходяться, в таких відсутні основні фонди та виробничі потужності. Посилається на те, що позивачем на час перевірки не представлено усіх первинних документів, які б підтверджували товарність господарських операцій за участі вказаних контрагентів. Стверджує, що відповідачем правомірно та обґрунтовано винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Зазначає, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Представники позивача, в судовому засіданні, позовні вимоги підтримали повністю, просять їх задоволити, посилаються на підстави викладені в позовній заяві.

Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні з підстав викладених в письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

В період з 27 квітня по 13 травня 2011 року на підставі направлення №000290/23-3 від 27 квітня 2011 року працівниками Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області проведена планова виїзна перевірка Приватного підприємства «Магніт»з питань дотримання останнім вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його господарської діяльності з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено Акт перевірки №1337/23-3/33705946 від 20 травня 2011 року.

Як вбачається з висновків вищенаведеного Акту перевірки, зокрема, що стосується даного позову, відповідачем встановлено порушення зі сторони позивача вимог: пп.1.22.1 п.1.22, п.1.23, п.1.25 ст.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого позивачем занижено зобовязання з податку на прибуток в розмірі 791450 грн.; пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 490 367 грн.

Відповідач на підтвердження своєї позиції щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та обґрунтованості висновків перевірки, вказує на те, що за позивачем числилась кредиторська заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Ільмет-сервіс»за одержаний сталевий брухт в сумі 389434, 70 грн., однак згідно наявних в податкового органу відомостей, ТзОВ «Ільмет-сервіс»24 грудня 2007 року знято з обліку в якості платника податку та 11 січня 2008 року скасовано державну реєстрацію. А відтак, сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності, є безповоротною фінансовою допомогою. Оскільки позивачем не здійснено компенсації вартості товарів вищевказаному постачальнику та фактично не понесено витрат на їх придбання, таким безпідставно занижено суму валового доходу з отриманої фінансової допомоги та не проведено зменшення валових витрат на суму вартості оприбуткованих товарів. Крім того, перевіркою встановлено, що позивач здійснював взаєморозрахунки з Приватним підприємством «Сігма-Сервіс»та Приватним підприємством «Алакран». Так, за результатами опрацювання наявних в податкового органу відомостей, встановлено відхилення значення податкового кредиту позивача з податковими зобовязаннями Приватного підприємства «Сігма-Сервіс»на суму 347386 грн. та Приватного підприємства «Алакран» на суму 142981, 50 грн. За зареєстрованими адресами вищенаведені контрагенти позивача не знаходяться, в таких відсутні основні фонди та виробничі потужності. Стверджує, що позивачем на час перевірки не представлено усіх необхідних первинних документів щодо господарських операцій з вищенаведеними контрагентами, зокрема не представлено специфікацій до договорів, журналів реєстрації посвідчень та безпосередньо посвідчень на відрядження працівників підприємства, актів приймання-передачі товару, довіреностей/журналів реєстрації довіреностей на отримання металобрухту від ПП «Алакран»та ПП «Сігма-Сервіс», дорожніх відомостей, товарно-транспортних накладних. Усе це, на думку відповідача, свідчить про удаваність правочинів, вчинених з метою безпідставного формування позивачем податкового кредиту та збільшення розміру валових витрат підприємства.

На підставі вищезазначеного Акту перевірки відповідачем 07 червня 2011 року винесено податкові повідомлення-рішення №0000362303, яким позивачу визначено суму зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 612 959 грн., з яких 490 367 грн. за основним платежем і 122 592 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, та №0000372303, яким позивачу визначено суму зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 989 312 грн., з яких 791 450 грн. за основним платежем і 197 862 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно пп.4.1.6 п.4.1 ст.4 вищенаведеного Закону, валових доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, зокрема, у вигляді сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

У відповідності до п.1.12 ст.1 вищенаведеного Закону, безоплатно надані товари (роботи, послуги) це товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 вищенаведеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 вищенаведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.11 вищенаведеного Закону передбачено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до ч.3 ст.205 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.

В ст.256 Цивільного Кодексу України надано визначення поняття позовної давності, зокрема зазначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 вищенаведеного Кодексу передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.1 ч.1 ст.512 вищенаведкного Кодексу, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частинами 1 та 3 ст.264 вищенаведеного Кодексу передбачено, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з умов договору №26/07 укладеного 25 серпня 2007 року між Приватним підприємством «Магніт»(покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ільметсервіс-2»(продавець), продавець зобовязується продати, а покупець прийняти і оплатити брухт сталевий.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Ільметсервіс-2» виписано і вручено позивачу податкові та видаткові накладні на суму 389434, 70 грн. щодо господарських операцій згідно вищенаведного договору, копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно договору ДГ-31/19 від 30 листопада 2007 року ТзОВ «ІльметСервіс-2»відступило право вимоги в сумі 389434, 70 грн. ПП «Сігма Груп»; ПП «Сігма Груп»за договором ДГ-04 від 31 серпня 2009 року відступило право вимоги ПП «Віста Плюс»; ПП «Віста Плюс»за договором №000000009 від 31 серпня 2010 року відступило право вимоги ПП «Інтех сервіс»; ПП «Інтех сервіс»за договором №00003 від 25 жовтня 2010 року відступило право вимоги ТзОВ «ТД Металпром».

Як вбачається з листів позивача, адресованих керівникам усіх вищенаведених субєктів господарювання, такий за фактом кожної переуступки суму боргу перед кредиторами визнавав у повній мірі.

Платіжним дорученням №1305 від 13 липня 2011 року підтверджується факт сплати позивачем заборгованості перед ТзОВ «ТД Металпром»в сумі 389434, 70 грн.

Враховуючи вищенаведене, станом на час перевірки строк позовної давності за кредиторською заборгованістю в сумі 389434, 70 грн. не закінчився, а відтак висновки перевірки про допущення позивачем порушень податкового законодавства в частині визначення суми зобовязання з податку на прибуток підприємств, зокрема розміру валових доходу і витрат, щодо вказаних операції не знайшли свого підтвердження.

Підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону Україн «Про податок на додану вартість», чинному на час існування правовідносин з приводу яких виник спір, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пп.7.4.5. п.7.4 та пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 вищенаведеного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.1.3 ст.1 вищенаведеного Закону, платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

В пункті 10.2 ст.10 вищенаведеного Закону зазначено, платники податку, визначені у підпунктах "а", "в", "г", "д" пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що відсутність в субєкта господарювання виробничих потужностей, транспортних засобів та великого штату працівників, на що посилається відповідач, не може бути достатнім підтвердженням його висновків про неможливість ведення підприємницької діяльності таким субєктом, оскільки вказані ресурси можуть залучатися на підставі договорів підряду. А наявні у податкового органу відомості про ймовірні випадки порушення субєктами господарювання вимог податкового законодавства при заповненні податкових декларацій та несплата податку на додану вартість продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік», є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно визначення наведеного в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В матеріалах справи містяться первинні документи, що підтверджують товарність операцій здійснених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ільмет-сервіс»та його контрагентами - Приватним підприємством «Сігма-Сервіс»та Приватним підприємством «Алакран», зокрема податкові та видаткові накладні, відповідні договори, укладені між такими субєктами господарювання.

Щодо посилання органу державної податкової служби на відсутність товарно-транспортних накладних, судом встановлено, що Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363, в частині обовязковості складання товарно-транспортних накладних на сьогодні не є чинними на підставі рішення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємсництва від 24 лютого 2006 року №27.

Форма товарно-транспортної накладної встановлена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля».

Однак, даний наказ не було внесено до державного реєстру нормативно-правових актів, у звязку з чим його норми носять рекомендаційний характер.

Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 05 серпня 2011 року закрито провадження у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності Журбицької Уляни Михайлівни, головного бухгалтера ПП «Магніт», за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення; встановлено відсутність порушень податкового законодавства ПП «Магніт»за перевірений період.

Згідно постанови Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 01 серпня 2011 року закрито провадження у справі щодо притягнення до адміністративної відповідальності Михайленка Сергія Зеновійовича, директора ПП «Магніт», за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Частиною 1 ст.72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

А відтак, вищенаведені встановлені судом обставини ставлять під сумнів та спростовують висновки перевірки в частині встановлених порушень податкового законодавства.

Статтею 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

З вищенаведеного вбачається, що нікчемним є договір лише у випадках прямо передбачених законом.

Однак, відповідач не надав суду достатніх та належних доказів з яких можливо було б встановити спрямованість вищезгаданих договорів проти публічного порядку, що могло б слугувати підставою для розцінення таких нікчемними.

Судом також береться до уваги той факт, що договори, які на думку відповідача є нікчемними, в судовому порядку недійсним не визнавалися.

На пропозицію суду відповідач не навів жодних інших обставин на підтвердження своїх тверджень про безтоварність операцій з виконання договорів укладених позивачем з його контрагентами.

Тому, зазначені в Акті перевірки висновки про безтоварність операцій, з виконання договірних зобовязань між позивачем та його вищенаведеними контрагентами є нічим іншим як припущеннями, оскільки зроблені без наявності достатніх та відповідних на те доказів.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що позивачем правомірно за перевірений період сформовано податковий кредит, визначено суми зобовязання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість, а відтак позовні вимоги підлягають до задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідача - скасуванню.

На підставі ст.94 вищенаведеного Кодексу із урахуванням того, що рішення ухвалене на користь позивача, який не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позов задоволити в повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Стрийському районі Львівської області від 07 червня 2011 року №№0000372303, 0000362303.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Магніт» 3 (три) грн. 40 коп. витрат понесених останнім на сплату судового збору.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений вищенаведеним Кодексом, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Повний текст постанови виготовлено 26 вересня 2011 року.

ГоловуючийЛанкевич А.З.