Постанова № 18392021, 21.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 р. м. Львів№ 2а-7295/11/1370

11 год. 55 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Янчак П.О., представника позивача Станкевич А.О., представника відповідача Кармелюк Т.Б, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «СП Фукс Мастила Україна»до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова про зобовязання вчинити дії,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СП Фукс Мастила Україна»(далі ТзОВ «СП Фукс Мастила Україна» ) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова з уточненими позовними вимогами: зобовязати відповідача вчинити певні дії, а саме: включити суми ПДВ у розмірі 148100 грн. - за договором купівлі - продажу нежитлового приміщення та суму у розмірі 32500 грн. - за договором купівлі - продажу обладнання на загальну суму 180600 грн. до податкового кредиту.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що дії відповідача суперечать вимогам п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ( далі ПК України) , оскільки у вчинених позивачем правочинах сума продажу майна включає ПДВ. Також зазначає наступне: під час укладення чи виконання умов договорів не було порушено жодних нормативно - правових актів та відповідно до ст. 198 ПК України позивач має право віднести суми ПДВ до податкового кредиту. Проте відповідач - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на скаргу на дії ДП «Пандора Інвес»з проханням дозволити позивачу включити суми ПДВ у розмірі 180600 грн. до податкового кредиту позивачу відмовив.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву поданих 21.09.2011 року у судовому засіданні. Спростовуючи твердження позивача зазначив, що відповідно до п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не можна включити ПДВ до податкового кредиту за договором купівлі продажу нежитлового приміщення та обладнання укладеного із ДП «Пандора Інвест»Гібралтарської компанії «Пандора Оверсіз Лімітед», оскільки 26.11.2010 року анульовано свідоцтво платника ПДВ останнього. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку, в порядку передбаченому чинним законодавством. А податкова накладна є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

ТзОВ «СП Фукс Мастила Україна» (ідентифікаційний код 20843516) зареєстровано як юридична особа Виконавчим комітетом Львівської міської ради.

Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2011 року між ТзОВ «СП Фукс Мастила Україна»та ДП «Пандора Інвест»Гібралтарської компанії «Пандора Оверсіз Лімітед»був укладений договір купівлі продажу нежитлового приміщення на суму 888600 грн. в тому числі ПДВ 148100 грн. та договір купівлі - продажу обладнання №24/03/11 на суму 195000 грн. в тому числі ПДВ 32500 грн.

ТзОВ «СП Фукс Мастила Україна»провело розрахунок за зазначене обладнання, про що сторони договору 25.03.2011 року підписали видаткову накладну, акт прийому - передачі нежитлового приміщення. Контрагент ДП «Пандора Інвест»не надав позивачу податкові накладні за зазначеними правочинами. З проханням видати податкові накладні на суму ПДВ 148100 грн. за договором купівлі-продажу нежитлового приміщення та на суму ПДВ 32500 грн. за договором купівлі-продажу обладнання, ТзОВ «СП Фукс Мастила Україна»скерувало контрагенту лист № 01/312 від 21.04.2011 року. Проте, ДП «Пандора Інвест»факсимільним звязком направило копію набраного платіжного доручення № 01 від 28.03.2011 року. про сплату ПДВ у сумі 180600 грн.

10.05.2011 року позивач подав скаргу за № 01/359 до ДПІ у Шевченківському районі м. Львова на дії поставщика з проханням дозволити позивачу включити суми ПДВ у розмірі 180600 грн. до податкового кредиту. ДПІ у Шевченківському районі м. Львова листом № 12716/15-207 від 19.05.2011 року відмовила ТзОВ «СП Фукс Мастила Україна»посилаючись при цьому на п.198.6 ст. 198 ПК України.

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог з наступних міркувань:

Відповідно до пп. 14.1.182 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (чинний з 01.01.2011 року) (далі - ПК України) податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операції з придбання або виготовлення товарів та послуг (п.198.1 ст. 198 ПК України) .

Пункт 198.2 ст. 198 ПК України передбачає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів або послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів або послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушеннями вимог чи не підтвердженні митними деклараціями ( іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 ПК України , а саме: а) транспортний квиток, готельний рахунок або рахунок, який виставляється платнику податків за послуги звязку, інші послуги, вартість яких визначається за показниками приладів обліку, що містять загальну суму платежу та податковий номер продавця , крім тих, форма яких встановлена міжнародними стандартами; б) касові чеки, які містять форму отриманих товарів або послуг,загальну суму нарахованого податку (з визначеного фіксального номера та податкового номера постачальника). При цьому з метою такого нарахування загальна сума отриманих товарів або послуг не може перевищувати 200 грн. за день ( без урахування податку). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними вище документами , платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, ні видаткова накладна, ні акт прийому-передачі, ні платіжні доручення не відносяться до тих документів, які надають право включення суми податку на додану вартість до податкового кредиту. Як вбачається із матеріалів справи у даній ситуації, потрібно було покупцю - ТзОВ «СП Фукс Мастила Україна»отримати належним чином оформлену накладну (відсутність якої сторонами не оспорюється). Стаття 201 ПК України передбачає вимоги для податкової накладної, а саме повинна бути підписана уповноваженою платником особою та скріпленою печаткою податкову накладну, у якій зазначається в окремих рядках: порядковий номер, дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, імя та по батькові, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів або послуг; податковий номер платника податку (подавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платника податку; опис товарів або послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно - правового договору. Податкова накладна виписуються у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у покупця товарів або послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку передбаченому статтею 183 ПК України.

Пункт 201.10 статті 201 ПК України зазначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів або послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів або послуг платник податку продавець товару або послуг зобовязаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в єдиному реєстрі податкових накладних. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів або послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обовязку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобовязань за відповідний звітний період.

Суд не бере до уваги те, що позивач звертався до органу податкової служби з скаргою на дії контрагента ДП «Пандора Інвест», який відмовився надати податкові накладні, оскільки відповідно до інформаційної бази АІС ОР платнику ДП «Пандора Інвест»Гібралтарської компанії «Пандора Оверсіз Лімітед» 26.11.2010 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість. А відповідно до п. 184.5 ст.184 ПК України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних. Проте, договори, які укладені між сторонами датуються 2011 роком.

За наведених фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТзОВ «СП Фукс Мастила Україна»є необґрунтованими, ґрунтуються не невірному тлумаченні нормативних положень закону, а тому підстав для їх задоволення немає.

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст. 94 КАС України, такі покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163, 167 КАС України, суд

постановив:

У задоволені позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання повного тексту постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 26 вересня 2011 року.

Суддя Сподарик Н.І.