Постанова № 18390972, 22.09.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2011 р. справа № 2а/0570/12147/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12:25

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Єфіменко О.В.

при секретаріТютюннику М.О.

з участю представника позивача Антонової Н.О.,

з участю представника відповідача Александрової І.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Право Плюс» до управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про визнання недійсними та скасування вимог та рішення, -

в с т а н о в и в :

У липні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Право Плюс» (далі ТОВ «Право плюс») звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначило, що управлінням Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області (далі - УПФУ) неправомірно прийняті дві вимоги про сплату боргу від 04.01.2011, оскільки підприємством своєчасно сплачувались страхові внески, а відповідач самостійно зарахував платежі в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій. Крім того, 16 березня 2011 року на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058) прийняте рішення № 164 про застосування щодо позивача фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2009 рік, яким на нього накладено фінансові санкції в розмірі 9460,08 грн. Вважає, що воно прийняте за порушення норм та на підставі норм, які згідно із Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 8 липня 2010 року (далі Закон № 2464) виключені.

Тому просить визнати недійсним та скасувати: вимогу від 04.01.2011 № Ю-19, якою відповідач вимагає сплатити недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 39,60 грн.; вимогу від 04.01.2011 № Ю-19, якою відповідач вимагає сплатити недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в розмірі 4413,55 грн.; рішення від 16.03.2011 № 164 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2009 рік, яким застосовано фінансові санкції в розмірі 9460,08 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити.

Представник відповідача надала письмові заперечення на адміністративний позов № 7754/05 від 05.08.2011, у яких зазначила, зокрема, те, що УПФУ діяло відповідно до вимог Закону України № 1058 та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663 (далі Інструкція № 21-1). Зазначила, що на законодавчому рівні передбачений механізм зарахування сум, що надходять від страхувальника, в рахунок сплати недоїмки по страховим внескам, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення та механізм накладення фінансових санкцій та пені спрямований на дотримання страхувальниками платіжної дисципліни.

Оскаржувані вимоги від 4 січня 2011 року та рішення від 16 березня 2011 року винесені на підставі ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який на 1 квітня 2011 року втратив чинність у відповідності до Закону № 2464.

Відповідно до п. 6 та п. 7 Прикінцевих положень Закону № 2464 на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом. Просила в задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечувала з підстав зазначених у письмових запереченнях та просила суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Право плюс» (ідентифікаційний код 33858722) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Макіївської міської ради Донецької області 07.11.2005, номер запису про державну реєстрацію у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 1273102 0000 003112, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 722609; знаходиться на обліку в УПФУ як платник страхових внесків за реєстраційним номером № 05-35-03-1895.

УПФУ є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього ст. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058), Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 384/2011 (далі - Положення).

У відповідності до п. 12 Прикінцевих положень Закону № 1058, у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Згідно п.п. 1, 3 Положення Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

4 січня 2011 року УПФУ прийнята вимога № Ю-19 про сплату боргу заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафів (фінансових санкцій) та пені, в якій визначено сума боргу зі сплати страхових внесків в розмірі 2716,82 грн., застосовані до позивача штрафні санкції у розмірі 1432,31 грн. та нарахована пеня у розмірі 264,42 грн.

Також 4 січня 2011 року УПФУ прийнята вимога № Ю-19 про сплату боргу заборгованості зі сплати страхових внесків, штрафів (фінансових санкцій) та пені, в якій визначено сума боргу зі сплати страхових внесків в розмірі 39,60 грн.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон № 2464, яким введено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку вказаного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до ч. 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до Законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Так як заборгованість зазначена у спірних вимогах № Ю-19 утворилась за 2009 та 2010 роки, що підтверджується карткою особового рахунку, тому суд застосовує в даних правовідносинах норми законодавства, що діяли до набрання чинності Законом № 2464.

Відповідно до ч. 5 ст. 20 Закону №1058 страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків.

Згідно з ч. 6 ст. 20 цього Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Відповідно до п.6 ч.2 ст.17 Закону № 1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Роботодавці - підприємства, установи і організації, створені відповідно до Законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами) є страхувальниками відповідно до п.1 ст.14 Закону № 1058. Згідно абзацу 3 ч. 6 ст. 20 зазначеного Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, який для зазначених страхувальників складає календарний місяць.

Частиною 2 ст. 106 Закону № 1058, встановлено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

У відповідності до ч. 5 ст. 106 зазначеного Закону, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Частиною 8 ст. 106 зазначеного Закону, встановлено, що на недоїмку нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до п.2 ч. 9 ст. 106 зазначеного Закону виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників фінансові санкції - штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Отже, вищезазначеними нормами передбачений механізм зарахування сум, що надходять від страхувальника, в рахунок сплати недоїмки по страховим внескам, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення, у звязку із чим доводи позивача про неправомірне зарахування відповідачем сум страхувальника в рахунок погашення заборгованості за попередні періоди, судом не приймаються до уваги.

Таким чином, суд приходить висновку, що УПФУ правомірно прийнята вимога від 04.01.2011 № Ю-19, якою відповідач вимагає сплатити недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 39,60 грн. та вимога від 04.01.2011 № Ю-19, якою відповідач вимагає сплатити недоїмку зі сплати страхових внесків, фінансових санкцій (штрафів) та пені на загальнообовязкове державне пенсійне страхування в сумі 4413,55 грн. Отже, позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення від 16.03.2011 № 164 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2009 рік, яким застосовано фінансові санкції в сумі 9460,08 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 березня 2011 року УПФУ було прийнято рішення № 164 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2009 рік, до позивача, яким застосовано штрафні санкції у розмірі 9460,08 грн. Відповідачем як підставу для застосування штрафу до позивача застосовано п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обовязковими до виконання на території України.

У рішенні Конституційного Суду України №1-рп/99 від 9 лютого 1999 року зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч.1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Також, п. 22 ч.1 ст. 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаєтьсявиключно законами.

Конституцій Суд України у рішенні від 30 травня 2001 року № 7-рп/2001 у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частини першої, третьої статті 2, частини першої статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про відповідальність юридичних осіб) зазначає про те, що Конституція України встановила, що склад правопорушення як підстава притягнення особи до юридичної відповідальності та заходи державно-примусового впливу за його вчинення визначаються виключно законом, а не будь-яким іншим нормативно-правовим актом, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення, та бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (ст.ст. 58, 61, п.п. 1, 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України).

Аналіз викладених конституційних положень дає підстави дійти висновку, що за своїм змістом п. 22 ч. 1 ст. 92 Конституції України спрямований не на встановлення переліку видів юридичної відповідальності. Ним визначено, що виключно законами України мають врегульовуватись засади цивільно-правової відповідальності (загальні підстави, умови, форми відповідальності тощо), підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності - діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. У такий спосіб Конституція України заборонила врегульовувати зазначені питання підзаконними нормативно-правовими актами та встановила, що лише Верховна Рада України у відповідному законі має право визначати, яке правопорушення визнається, зокрема, адміністративним правопорушенням чи злочином, та міру відповідальності за нього.

З набранням чинності 1 січня 2011 року Закону № 2464, згідно підпункту «й» п. 12 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» втратили чинність норми частини першої - девятої статті 106 Закону № 1058.

Тобто, норми, на підставі якої відповідачем до позивача оскаржуваними рішеннями застосовані штрафні санкції та нарахована пеня, втратили чинність 1 січня 2011 року.

Суд також звертає увагу, що згідно абз. 5 п. 7 розділу VIII Прикінцевих та Перехідних положень Закону №2464 передбачено, що стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

Згідно зазначеної норми, законодавцем передбачено лише порядок стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій, однак застосування штрафних санкцій та нарахування пені за законодавством, яке втратило чинність ним не передбачено.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, виходячи із вказаних норм Конституції України та загальновизнаних принципів права, суд приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, в якому як підставою для його прийняття відповідач керувався п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058, яка на момент прийняття цього рішення втратила чинність, діяв не на підставі, та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищезазначене, оскільки відповідачем при застосуванні штрафних санкцій позивачу всупереч Конституції України застосовано норми, які втратили чинність, суд вважає, що позовна вимога про визнання недійсним та скасування рішення від 16 березня 2011 року № 164 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2009 рік, яким на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону № 1058 застосовано фінансові санкції в розмірі 9460,08 грн. - підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 23, 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Право Плюс» до управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області про визнання недійсними та скасування вимог та рішення - задовольнити частково.

Визнати недійсним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України в Гірницькому районі м. Макіївки Донецької області від 16 березня 2011 року № 164 про застосування фінансових санкцій за несвоєчасне подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку за 2009 рік, яким на підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» вирішено застосувати фінансові санкції в розмірі 9460,08 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Присудити Товариству з обмеженою відповідальністю «Право Плюс» здійснені ним документально підтверджені судові витрати частково в розмірі 1 (одна) грн. 13 коп. з Державного бюджету України.

Вступну та резолютивну частини постанови проголошено в судовому засіданні 22 вересня 2011 року.

Повний текст постанови виготовлено 27 вересня 2011 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови.

Суддя Єфіменко О.В.