Рішення № 18390773, 08.09.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2011 року справа № 5020-1251/2011 Господарський суду міста Севастополя Харченко І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1251/2011

за позовом: Відділу Державної служби охорони при УМВС України в м.Севастополі

до Товариства з обмеженою відповідністю «Тонус Інвест»

про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 2918,69 грн,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність №1 від 07.02.2011, інспектор організаційно-аналітичного відділу;

відповідача не зявився;

Суть спору:

10.08.2011 Відділ Державної служби охорони при УМВС України в м. Севастополі звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідністю «Тонус Інвест»про стягнення заборгованості за надані послуги за договором №12-6218/09 від 27.03.2009 спостереження за тривожною сигналізацією термінового виклику наряду охорони по GSM - каналу в розмірі 2918,69 грн, яка складається з суми основного боргу 2572,86 грн, пені 148,61 грн, штрафу 7% за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 180,10 грн, інфляційного відшкодування 17,12 грн.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 11.08.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 08.09.2011.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання, що було призначено ухвалою суду про порушення провадження у справі від 11.08.2011 не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.

Зазначена ухвала суду була надіслана за місцезнаходженням відповідача, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, проте була повернена поштовим відділенням звязку із довідкою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання»(арк.с.19-21).

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Згідно із статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" місцезнаходження юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

Таким чином, місцезнаходження (місце проживання) відповідача визначається за даними його державної реєстрації як суб'єкта господарювання.

На підставі зазначеного, про дату, час та місце розгляду справи судом відповідача було повідомлено своєчасно та належним чином.

До початку судового засідання від позивача надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про зменшення розміру позовних вимог у звязку з оплатою відповідачем суми основного боргу, просить стягнути з відповідача заборгованість за надані послуги в розмірі 345,83 грн, яка складається з суми пені 148,61 грн, штрафу 7% за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 180,10 грн, інфляційного відшкодування 17,12 грн (арк.с.22-23).

Відповідач правом, наданим статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався: не подав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представника позивача,

в с т а н о в и в:

27.03.2009 між позивачем (Виконавець) та відповідачем (Замовник) був укладений договір №12-6218/09 спостереження за тривожною сигналізацією термінового виклику наряду охорони по GSM - каналу (далі Договір) (арк.с.7-9). Договір укладений терміном на 12 місяців та вступає в дію з 01.04.2009. В силу пункту 7.2 Договору на цей час він є діючим.

Відповідно до умов Договору, відповідач доручає, а позивач здійснює за допомогою ПЦО спостереження за сигналізацією, встановленою на обєктах відповідача, перелік та адреси яких зазначені в Дислокації (Додаток 1 до Договору), обслуговування цієї сигналізації, а також терміновий виїзд НО на обєкт у випадку надходження на ПЦО сигналу про спрацювання сигналізації для встановлення причин спрацювання.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що оплата за надані послуги здійснюється відповідачем щомісячно до 15-го числа місяця в якому здійснювались заходи спостереження шляхом перерахування відповідачем обумовленої суми коштів на рахунок позивача.

Як зазначив позивач, зобовязання щодо оплати наданих послуг відповідач виконував неналежним чином, у звязку з чим у період з травня по липень 2011 року заборгованість останнього склала 2 572,86 грн, що не заперечувалось відповідачем при підписанні акту звірення взаємних розрахунків станом на 31.07.2011 (арк.с.11).

Дана обставина обумовила звернення позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провивши оцінку поданим доказам, заслухавши представника позивача, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступного.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що за своєю правовою природою та ознаками укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.

Частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до актів прийому-здачі виконаних робіт/послуг №Ог-0017891 за травень 2011 року, №Ог-0022150 за червень 2011 року, №Ог-0026517 за липень 2011 року, підписаних сторонами без заперечень, загальна вартість наданих відповідачу послуг складає 2872,86 грн (арк.с. 12).

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В процесі розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог до 345,83 грн та просить стягнути з відповідача суму пені 148,61 грн, штрафу 7% за прострочення платежу понад 30 днів в сумі 180,10 грн, інфляційне відшкодування 17,12 грн (арк.с22-23).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач зобовязався здійснювати за надані послуги щомісячно до 15-го числа місяця в якому здійснювались заходи спостереження шляхом перерахування обумовленої суми коштів на рахунок позивачам.

Проте, в порушення зазначених умов Договору, відповідач оплатив заборгованості за надані послуги за період з травня по липень 2011 року лише 17.08.2011, що підтверджується випискою банку (арк.с.27).

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Як вбачається з довідки №336912 від 20.05.2010 про включення до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Відділ державної служби охорони при УМВС України в м. Севастополі є державною організацією (арк.с.16), тобто він належить до державного сектору економіки.

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що у випадку несвоєчасної оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченої оплати за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцяти днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від суми простроченої оплати згідно статті 231 Господарського кодексу України.

Статтею 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунки пені та штрафу, суд встановив, що розрахунок пені здійснений за період з 16.05.2011 по 15.08.2011, що відповідає вимогам діючого законодавства, зокрема, положень частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі (арк.с.10).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційне відшкодування в сумі 17,12 грн за прострочення виконання грошового зобовязання.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, зобовязаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційного відшкодування (арк.с.10), суд дійшов висновку про те, що він здійснений позивачем без урахування рекомендацій Верховного Суду України (лист від 03.04.97 N62-97р "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ"), у звязку з чим, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми інфляційного відшкодування такими, що підлягають задоволенню частково в сумі 02,67 грн, виходячи з наступного розрахунку суду:

Період нарахування:

заборгованість за травень 2011 року в сумі 667,97 грн - з 01.06.2011 по 15.08.2011

заборгованість за червень 2011 року 936,92 грн з 01.07.2011 по 15.08.2011

заборгованість за липень 2011 року 967,97 грн - з 01.08.2011 по 15.08.2011

Величини індексів інфляції у зазначений період:

червень100,4

липень98,7

серпень99,6

Як вбачається з вищезазначеної таблиці, у липні та серпні 2011 року величини індексів інфляції нижче 100%, тому зазначені місяці судом у розрахунку не враховуються.

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу

01.06.2011 - 30.06.2011667.971.0042.67

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 331,38 грн, у тому числі пеня 148,61 грн, штраф 7% за прострочення платежу понад 30 днів - 180,10 грн, інфляційне відшкодування 02,67 грн.

Витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України у повному обсязі покладаються на відповідача оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись статтями 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тонус Інвест» (99029, м.Севастополь, пр. Ген. Острякова, 89 кв. 19, ідентифікаційний код 36127301) на користь Відділу державної служби охорони при УМВС України в м. Севастополі (99011, м. Севастополь, вул. Ялтинська, 4, ідентифікаційний код 14319030) заборгованість за надані послуги за договором №12-6218/09 від 27.03.2009 спостереження за тривожною сигналізацією термінового виклику наряду охорони по GSM - каналу в сумі 331,38 грн, у тому числі пеню 148,61 грн, штраф 7% за прострочення платежу понад 30 днів - 180,10 грн, інфляційне відшкодування 02,67грн, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 102,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.В частині позовних вимог про стягнення інфляційного відшкодування в сумі 14,45 грн відмовити.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 13.09.2011.