Рішення № 18390710, 01.09.2011, Господарський суд м. Севастополя

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 вересня 2011 року справа № 5020-1203/2011

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Харченка І.А., розглянувши матеріали справи №5020-1203/2011

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Си Крафт Україна”

про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 38 533,84 грн.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність №141/03-УМ-10 від 14.07.2010;

відповідача не зявився;

Суть спору:

02.08.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд” звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Си Крафт Україна” про стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 38 533,84 грн, у тому числі 36294,07 грн основного боргу, 2239,77 грн пені.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 03.08.2011 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено на 01.09.2011.

У судове засідання відповідач явку уповноваженого представника не забезпечив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (арк.с.49), про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзив на позов не подав.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представника позивача,

в с т а н о в и в:

13.09.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд” в особі директора з роздрібної торгівлі південного регіонального управління мережі «Сільпо», який є суборендарем нижчевказаних приміщень за договором суборенди, (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Си Крафт Україна” (Суборендар) був укладений договір №105В суборенди частини нежитлового приміщення (далі Договір) (арк.с.10-16), відповідно до умов якого Орендар передає, а Суборендар приймає у тимчасове користування частину нежитлового приміщення площею 600,00 кв.м у торговельному обєкті Орендаря, розташованого в м. Севастополі, по вул. Вакуленчука, 2 (2 поверх), а також устаткування, позначене в акті приймання-передачі, з метою організації торгівлі товарами (роботами, послугами), що є власністю Суборендаря та позначені в Додатках №2, 3 до Договору. Строк дії Договору встановлений до 11.01.2011.

13.09.2010 зазначені приміщення було передано Орендарем (далі - Позивач) Суборендарю (далі Відповідач) за актом приймання-передачі (підписаний обома сторонами без зауважень (арк.с.17).

Відповідно до розділу 3 Договору розмір місячної плати за суборенду (з 1 числа поточного календарного місяця по 1 число наступного календарного місяця) становить 24000,00 грн. Вказаний розмір плати за суборенду є базовою ставкою, яка не враховує витрати Позивача, повязані із утриманням обєкту суборенди, у тому числі зі сплатою комунальних послуг, податків та обовязкових платежів. У випадку, якщо оплата додаткових послуг не включається в суму плати з суборенди, Відповідач оплачує ці послуги відповідно до виставлених Позивачем рахунків на протязі трьох календарних днів з моменту отримання рахунку. Плата за оренду підлягає щомісячної індексації відповідно до індексу інфляції, встановленого та оприлюдненого Державним комітетом статистки України. Якщо індекс інфляції за відповідний місяць буде нижчим ніж 100%, він враховується сторонами на рівні 100% по відношенню до попереднього місяця.

За неповний календарний місяць оплата проводиться пропорційно за кожний календарний день суборенди. Поточна оплата за суборенду сплачується Позивачеві авансом до пятого числа поточного місяця за наступний місяць.

Додатковою угодою від 01.01.2011 до Договору сторони домовились, що з 01.01.2011 місячна плата за суборенду складає 27000,00 грн (арк.с.31).

У звязку із закінченням строку Договору, 11.01.2011 Відповідач передав, а Позивач прийняв за актом приймання-передачі (підписаний обома сторонами без зауважень) нежитлові приміщення площею 600,00 кв.м, що розташовані в м. Севастополі, по вул. Вакуленчука, 2 (2 поверх) (арк.с.32).

Проте, як зазначає Позивач, зобовязання щодо оплати суборенди Відповідач виконав неналежним чином, у звязку з чим за ним склалась заборгованість за період з листопада 2010 року по 11.01.2011 в сумі 36294,07 грн.

04.04.2011 Позивач на адресу Відповідача надіслав претензію №115 з вимагаю сплатити суму заборгованості, про те відповіді не отримав (арк.с.34).

Дана обставина обумовила звернення Позивача до господарського суду з відповідними вимогами.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши та провівши оцінку поданим доказам, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю виходячи з наступного.

Договір недійсним не визнаний та за своєю правовою природою і ознаками є договором оренди нерухомого майна.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що набрали чинність з 01.01.2004.

Відповідно до частини першої статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об'єктом оренди може бути, зокрема, нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб'єктам господарювання (частина третя статті 283 Господарського кодексу України). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статті 525 та 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічне положення стосовно господарських зобовязань міститься в частині першій статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.4 Договору визначено, що поточна оплата за суборенду сплачується Позивачеві авансом до пятого числа поточного місяця за наступний місяць.

Відповідно до частини четвертої статті 631 Цивільного кодексу України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не подав суду доказів оплати суборенди за період з листопада 2010 року по 11.01.2011.

Враховуючи те, що своєчасне внесення плати за суборенду приміщень є одним з основних обовязків Відповідача, належне виконання якого вимагається законом та договором, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивач з цим позовом до суду, Відповідач має заборгованість в розмірі 36294,07 грн.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується порушення Відповідачем умов Договору, у звязку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 36294,07 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610, частини третій статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Позивач також просить стягнути з Відповідача пеню за прострочку оплати суборенди за період з 06.11.2010 по 06.05.2011 у розмірі 2239,77 грн.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів субєктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Статтею 549 Цивільного кодексу України пеня визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостої статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасного перерахування сум, зазначених у розділі 3 Договору та страхового платежу, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми оплати за кожен день прострочення платежу.

Постановою Правління Національного банку України від 09.08.2010 №377 «Про регулювання грошово-кредитного ринку»розмір облікової ставки Національного банка України за період прострочення платежів по орендної платі та відшкодування витрат за користування комунальними послугами за Договором з 10.08.2010 встановлений 7,75.

Перевіривши здійснений Позивачем розрахунок пені (арк.с. 4), суд дійшов висновку про те, що він вірний та відповідає вимогам чинного законодавства України, у звязку з чим суд вважає позовні вимоги в частині стягнення з Відповідача пені в сумі 2239,77 грн такими, що підлягають задоволенню.

Витрати Позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача у повному обсязі.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України,

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Си Крафт Україна” (99011, м. Севастополь, вул. Радянська, 8 кв. 15, ідентифікаційний код 31656431) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фоззі-Фуд” (08132, Київська область, м. Вишневе, вул. Промислова, 5, ідентифікаційний код 32294926, п/р 26004301349401 в Київської філії АБ «Південний», МФО 320917) заборгованість по орендній платі у розмірі 38 533,84 грн, у тому числі 36294,07 грн основної борг, 2239,77 грн пеня, а також витрати по сплаті державного мита у розмірі 385,34 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя І.А. Харченко

Рішення оформлено відповідно

до вимог статті 84 ГПК України

і підписано 06.09.2011.