Рішення № 18390282, 15.09.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" вересня 2011 р.Справа № 5013/403/11 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Кабакової В.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 5013/403/11

за позовом: комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, Кіровоградська область, м. Олександрія,

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, Кіровоградська область, м. Олександрія,

про стягнення 641,55 грн,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2, довіреність від 10.01.2011 № 22;

від відповідача - участі не брали.

Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості в сумі 641,55 грн, з яких 306,57 грн боргу за спожиту теплову енергію, 306,57 грн пені, збитки від інфляції у розмірі 21,25 грн та 3 % річних у розмірі 7,16 грн.

Ухвалою від 12.04.2011 господарським судом за заявою відповідача було зупинено провадження у даній справі до вирішення пов'язаної з нею справи № 5013/67/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради про визнання недійсним договору, яка розглядається Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Ухвалою від 02.08.2011 провадження у справі поновлено.

Присутній у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не прибув, причини неявки не повідомив, хоча належним чином повідомлений про дату час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, направленого за вказаною представником у заяві про зупинення провадження у справі адресою для листування (Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Ленінського Комсомолу, 19).

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу № 5013/403/11 в судовому засіданні 15.09.2011 за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

В судовому засіданні проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (енергопостачальна організація) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) 01.03.2008 укладено договір № 602 на постачання теплової енергії окремих приміщень, розташованих в опалювальній будівлі (далі - договір № 602 від 01.03.2008), за умовами якого енергопостачальна організація прийняла на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію у відповідності з діючими нормами теплопостачання, а споживач зобов'язався оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам (цінам) в терміни, передбачені цим договором.

У відповідності до пункту 10.1 договору № 602 від 01.03.2008 року договір укладається строком на один рік, вступає в силу з дня його підписання обома сторонами і діє до 01.03.2009 року. Договір вважається продовженим на наступний термін, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його розірвання.

За поясненнями позивача (а.с. 50), договір № 602 від 01.03.2008 пролонгований до 12.08.2010, так як акт-припис про самовільне відключення опалювальних приладів складений 12.08.2010, що є датою розірвання договору (а.с. 27).

Пунктом 6.1 договору № 602 від 01.03.2008 сторони узгодили, що оплата за спожиту теплову енергію виконується в грошовій формі згідно з тарифами (цінами), затвердженими виконавчим комітетом Олександрійської міської ради, та включає в себе абонентську плату, яка визначає вартість обслуговування одиниці приєднаного теплового навантаження згідно технічних умов на приєднання споживача, - щомісячно протягом року та вартість фактично спожитої теплової енергії - щомісячно протягом опалювального сезону.

Відповідно до пункту 6.2 договору № 602 від 01.03.2008 про зміни тарифів протягом терміну дії договору енергопостачальна організація зобов'язується письмово сповістити споживача протягом 15 днів після дати затвердження нових тарифів.

Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 797 "Про затвердження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та централізоване постачання гарячої води (підігрів) для бюджетних організацій і установ, госпрозрахункових підприємств та інших споживачів (крім населення)" від 12.11.2009 затверджено тарифи на постачання теплової енергії для госпрозрахункових підприємств та інших споживачів (крім населення). Дане рішення вступило в дію з 1 січня 2010 року (а.с. 25-26).

На виконання пункту 6.2 договору № 602 від 01.03.2008 позивачем було повідомлено відповідача про зміну тарифів на послуги теплопостачання (а.с. 52).

Крім того, рішення Олександрійської міської ради від 12.11.2009 № 797 опубліковано у засобах масової інформації, зокрема, надано копію публікації від 18.11.2009 у газеті "Вільне слово".

Згідно з пунктами 6.3-6.4 договору № 602 від 01.03.2008 розрахунковим періодом є календарний місяць; споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду виконує передоплату в грошовій формі шляхом перерахування на рахунок енергопостачальної організації 100 відсотків вартості, вказаної в цьому договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

У відповідності до розрахунків позивача та рахунків-фактур, які згідно реєстрів рахунків отримані відповідачем (а.с. 14 - 22), за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 за період з травня 2010 по 12.08.2010 рахується заборгованість за поставлену теплову енергію на загальну суму 306,57 грн, а саме: за травень - липень 2010 року по 90,51 грн та за серпень 2010 року в сумі 35,04 грн.

Як вбачається із матеріалів справи взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав, за поставлену теплову енергію в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем за період з травня 2010 року по 12.08.2010 у сумі 306,57 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з вимогами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму; покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

В силу вимог статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 602 від 01.03.2008 в матеріалах справи відсутні, а тому позовні вимоги щодо стягнення 306,57 грн основного боргу заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Водночас, позивач стверджує, що своїми діями відповідач порушив умови вказаного договору та вимоги Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" на підставі чого йому нараховано пеню у розмірі 306,57 грн.

Пунктом 6.8 договору № 602 від 01.03.2008 року передбачено, що за несвоєчасну оплату споживач сплачує пеню в розмірі 1% (один відсоток) з простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 100% (ста відсотків) загальної суми заборгованості - для підприємств, організацій і закладів, суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності і господарювання.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зокрема, юридичні особи.

Згідно частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частина 6 статті 231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Статтею 13 вказаного Закону передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються, зокрема, на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Таким чином, Закон України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" є спеціальним в сфері теплопостачання, порівняно з загальним Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно положень частини 2 статті 67, частини 4 статті 179 Господарського кодексу України, частини 3 статті 6, статті 627 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору та визначені його умов, крім випадків, коли не допускається відступлення в силу закону.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 28.04.2010 по 28.10.2010 в сумі 306,57 грн відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору і, відповідно, вимога про стягнення яких підлягає задоволенню.

Задовольняючи вимогу про стягнення пені, господарським судом враховано належне виконання з боку позивача умов договору, недотримання відповідачем узгодженого між сторонами терміну оплати за спожиту теплову енергію, відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили про вжиття відповідачем усіх залежних від нього заходів до виконання зобов'язання та недопущення його порушення.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 21,25 грн збитків від інфляції за період з травня 2010 року по лютий 2011 року та 7,16 грн 3% річних за період з 01.05.2010 по 21.03.2011, оскільки на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 641,55 грн заборгованості, з яких 306,57 грн основного боргу, 306,57 грн пені, 21,25 грн збитків від інфляції, 7,16 грн 3 % річних.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (28000, АДРЕСА_1, відомості про рахунки відсутні, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28008, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 50 років Жовтня, 32-А, р/р 2600930127281 ВАТ "Ощадбанк № 3070" м. Олександрія, МФО 323806, ідентифікаційний код 00185330) - 306,57 грн основного боргу, 306,57 грн пені, 21,25 грн інфляційних втрат, 7,16 грн 3 % річних, 102 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Суддя В.Г.Кабакова

Повне рішення складено 20.09.2011.