Рішення № 18390051, 05.09.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" вересня 2011 р.Справа № 5013/1264/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Гордієнко А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1264/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг", м. Київ

до відповідача: Приватного підприємства "СПАР", м. Кіровоград

про стягнення 122 321,81 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 37-2 від 12.05.2011р.;

від відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 23 від 25.08.2011р.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву про стягнення з приватного підприємства "СПАР" заборгованості в сумі 169 738,36 грн., з якої: 159 845,16 грн. сума основного боргу, 4 990,91 грн. пені, 1 382,94 грн. 3 % річних та 3 519,35 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору фінансового лізингу № 1197 від 16.12.2010 р. щодо своєчасної сплати лізингових платежів.

01.08.2011р. позивачем подано заяву про зменшення суми позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача борг в сумі 141 454,60 грн., з якого: 131 561,40 грн. сума основного боргу, 4 990,91 грн. пені, 1 382,94 грн. 3 % річних та 3 519,35 грн. інфляційних втрат (т.1 а.с. 127-128).

Заявою від 02.09.2011р. позивач зменшив суму позовних вимог та просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 122 321,81 грн., з якої: 117 419,52 грн. основна сума боргу, 1 382,94 грн. 3% річних та 3 519,35 грн. інфляційні втрати (т. ІІ а.с. 41-42).

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог розуміється зміна (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову. В разі зменшення позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір (п. 17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 р. № 01-8/2351).

Враховуючи вищенаведене, господарський суд розглядає справу з урахуванням заяви позивача від 02.09.2011р. про зменшення розміру позовних вимог.

Розгляд справи в судових засіданнях 04.08.2011р. та 25.08.2011р. відкладався, з підстав, зазначених в ухвалах господарського суду.

В судовому засіданні 05.09.2011р. представник позивача позовні вимоги, з урахуванням заяви про зменшення від 02.09.2011р., підтримав.

Відповідачем позов заперечено частково, а саме в частині нарахування інфляційних та 3% річних, про що до господарського суду подано відзив (т. ІІ а.с. 2-3).

Дослідивши наявні матеріали справи та оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

16.12.2010 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (Лізингодавець) та приватним підприємством "СПАР" (Лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № 1197 (далі-договір), за умовами якого Лізингодавець на підставі замовлення на транспортні засоби зобов'язується купити та передати Лізингоодержувачу в строкове платне користування транспортні засоби на умовах фінансового лізингу (далі - лізинг), а Лізингоодержувач зобов'язується вчасно та у повному обсязі відповідно до Плану лізингу сплачувати на користь Лізингодавця Лізингові платежі, а також виконувати інші зобов'язання, визначені цим договором (п. 2.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору за переданий у лізинг транспортний засіб з дати надання до завершення строку лізингу Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати Лізингодавцю Лізингові платежі.

Сторонами погоджено, що Лізингодавець до 10 числа місяця, в якому здійснюється оплата Лізингового платежу, надсилає Лізингоодержувачу рахунок-фактуру поштою. Лізингоодержувач зобов'язаний належним чином здійснювати оплату Лізингових платежів незалежно від того, чи отримано ним рахунок-фактуру. Розмір та строки сплати Лізингоодержувачем Лізингових платежів Лізингодавцю встановлюється в плані лізингу (п. 5.2. договору).

На виконання вказаного пункту договору сторонами підписано відповідні плани лізингу № 1197/00001 та №1197/00002 від 13.12.2010р., якими визначено графік сплати лізингових платежів (т. І 60-62, 67-70).

Оплата вартості послуг Лізингодавця здійснюється в українських гривнях (п. 5.4. договору).

Згідно п. 5.18 договору датою виконання Лізингоодержувачем грошових зобов'язань за цим договором є дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Лізингодавця, а у випадку коли оплата здійснюється на підставі рахунку-фактури - дата зарахування на поточний рахунок, вказаний у рахунку-фактурі.

Правові та економічні засади фінансового лізингу визначені Законом України від 16.12.1997 N 723/97-ВР "Про фінансовий лізинг" (зі змінами та доповненнями). За цим Законом фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 2 даного Закону встановлено, що відносини, які виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач на підставі замовлень на транспортні засоби № 1197/00001 від 16.12.2010р. та № 1197/00002 від 16.12.2010р. передав відповідачу наступні транспортні засоби: Ford Cargo 1830Т 7.3 D, шасі НОМЕР_1, державний реєстраційний НОМЕР_2 та Ford Cargo 1830Т 7.3 D, шасі НОМЕР_3, державний реєстраційний НОМЕР_4.

Факт передачі вказаних транспортних засобів та прийняття їх відповідачем підтверджується актами приймання-передачі № 1197/00001 від 16.12.2010р. та № 1197/00002 від 16.12.2010р., які підписані сторонами без будь-яких претензій та скріплені печатками підприємств (т. І а.с. 63-64, 70-71, т. ІІ а.с. 25-26).

На виконання умов договору позивачем виставлено та надіслано відповідачу рахунки-фактури для оплати лізингових платежів (т. І а.с. 74-87, 134-142, т. ІІ а.с. 24).

Поряд з цим, відповідачем свої зобов'язання щодо належної оплати лізингових платежів у відповідності до узгоджених планів не виконано.

За розрахунком позивача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, заборгованість відповідача за період з 20.12.2010р. по 07.07.2011р. становить 117 419,52 грн.

Відповідачем вказана заборгованість не заперечена.

За приписами статей 11, 509, 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно п.п. 5.10, 7.18 договору відповідач зобов'язався вчасно та у повному обсязі виконувати грошові зобов'язання за цим договором, термін виконання яких настав, у тому числі у випадку неможливості користування транспортним засобом та незалежно від результатів його господарської діяльності.

З огляду на викладене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повної сплати відповідачем лізингових платежів за період з 20.12.2010р. по 07.07.2011р., заявлена позивачем сума лізингових платежів в розмірі 117 419,52 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Підлягають також стягненню з відповідача заявлені позивачем 3 % річних в сумі 1 382,94 грн. та інфляційні нарахування, які становлять 3 519,35 грн., у відповідності з наведеним розрахунком (т. І а.с. 12-14).

Так, частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідач у відзиві на позов посилається на відсутність його вини в прострочені виконання зобов'язання, а тому відповідач не повинен нести відповідальність у вигляді сплати нарахованих позивачем 3 % річних та інфляційних.

Відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно статті 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем обґрунтованих пояснень стосовно відсутності його вини в порушенні зобов'язання по своєчасній та повній оплаті лізингових платежів не наведено, доказів відсутності вини не надано.

В силу частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на вказані норми законодавства господарський суд вважає заперечення відповідача не обґрунтованими та такими, що не підтвердженні належними доказами.

З урахуванням наведеного вище та наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" про стягнення з приватного підприємства "СПАР" - 117 419,52 грн. основної суми боргу, 1 382,94 грн. 3% річних та 3 519,35 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "СПАР" (25006, м. Кіровоград, вул. Червоногвардійська, 79, ідентифікаційний код 23901036) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Лізинг" (юридична адреса: 03062, м. Київ, просп. Перемоги, 67; фактична адреса: 03680, м. Київ, вул. І. Лепсе, 4, ідентифікаційний код 32774741) заборгованість в сумі 122 321,81 грн., з якої: 117 419,52 грн. сума основного боргу, 1 382,94 грн. 3 % річних та 3 519,35 грн. інфляційних втрат, а також державне мито в сумі 1 223,22 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська

Повне рішення складено 12.09.2011р.