Рішення № 18389975, 06.09.2011, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" вересня 2011 р.Справа № 5013/1328/11 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. при секретарі судового засідання Гордієнко А.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1328/11

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Парадіз", м. Сімферополь

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ерланос і Ко", м. Кіровоград

про стягнення 8 865,08 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 довіреність № б/н від 07.01.2011р.;

від відповідача - участі не брали.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік Парадіз" звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Ерланос і Ко" заборгованості в сумі 36 865,08 грн., з якої: 34 930,21 грн. основна заборгованість, 251,55 грн. 3 % річних, 383,64 грн. індекс інфляції та 1 299,68 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки № ДЛП-пост-0794 від 27.12.2010р. щодо оплати вартості отриманого товару.

Заявами від 05.08.2011р. та від 06.09.2011р. товариство з обмеженою відповідальністю "Логістік Парадіз" зменшив розмір позовних вимог на суму 28 000,00 грн. та просить стягнути з відповідача борг в сумі 8 865,08 грн., з якого: 6 930,21 грн. сума основного боргу, 251,55 грн. 3% річних, 383,64 грн. інфляційних та 1 299,68 грн. пені (а.с. 50-51, 87).

Згідно ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог розуміється зміна (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову. В разі зменшення позовних вимог, має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір (п. 17 інформаційного листа ВГСУ від 20.10.2006 р. № 01-8/2351).

Враховуючи вищенаведене, господарський суд розглядає справу з урахуванням зменшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 06.09.2011р. представник позивача позовні вимоги, з урахуванням їх зменшення, підтримав.

Відповідач участі повноважного представника в судові засідання по даній справі не забезпечив, витребуваних документів до суду не подав, хоча належним чином сповіщався про дату, час і місце проведення судових засідань, що підтверджується повідомленнями органу поштового зв'язку від 29.07.2011р. та від 23.08.2011р. (а.с. 39, 48).

Будь-які обґрунтовані пояснення відповідача щодо документально підтверджених причин неможливості явки і подання документів до суду не надходили.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторони - це право, а не обовязок, справа може розглядатись без їх участі, якщо незявлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст. 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

З урахуванням наведеного, враховуючи належне повідомлення відповідача про дату судового засідання, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача та за наявними у справі документами.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Логістік Парадіз" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ерланос і Ко" (Покупець) укладено договір поставки № ДЛП-пост-0794 від 27.12.2010р. (далі - Договір).

За умовами укладеного Договору Постачальник, в період дії договору зобов'язується поставляти та передавати у власність Покупця будівельні, оздоблювальні та супутні матеріали, господарські товари, освітлювальне обладнання та інструменти (далі - товар), а Покупець - прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах даного договору (п. 1.1. Договору).

Пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що датою поставки є дата отримання Покупцем товару відповідно до належно оформлених товаросупровідних документів, підписаних сторонами.

Відповідно до п. 3.1. Договору Покупець здійснює оплату за поставлений товар по цінам, вказаних у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п.п. 4.1., 4.1.1. Договору Покупець здійснює оплату товару Постачальнику шляхом перерахування суми платежу на протязі 21 календарного дня від дати, вказаної в накладній на поточний рахунок Постачальника.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2011р.

Додатком від 18.02.2011р. до договору поставки № ДЛП-пост-0794 визначено осіб, які уповноважені отримувати товар, подавати, отримувати та підписувати необхідні документи, в т.ч. накладні від імені Покупця (а.с. 29).

Згідно ст. 264 Господарського кодексу України матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.

В силу ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Згідно з ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до приписів ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору поставки №ДЛП-пост-0794 від 27.12.2010р. за видатковими накладними № 33396 та № 33400 від 31.03.2011р., № 42645 від 18.04.2011р., № 45637 від 26.04.2011р. поставлено, а відповідачем отримано товар на загальну суму 34 954,00 грн. (а.с. 30-33).

Вищевказані видаткові накладні підписані повноважними представниками сторін.

Проте, за повідомленням позивача, відповідач своє грошове зобов'язання належним чином не виконав, за отриманий товар розрахувався частково, залишок заборгованості за розрахунком позивача становить 6 930,21 грн. (а.с. 34-36, 53-86).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на зазначене, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повної сплати відповідачем вартості отриманого товару та неподання їх на вимогу суду, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача вартості отриманого ним товару в розмірі 6 930,21 грн. Позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Водночас, за ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

На підставі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст. 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений ст. 1 цього закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 9.4. Договору сторони погодили, що в разі невиконання грошових зобов'язань Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

Позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню в розмірі 1 299,68 грн., яка ним нарахована за наступні періоди:

з 22.04.2011 р. по 20.07.2011 р. на суму заборгованості 25 836,21 грн. в розмірі 987,44 грн.;

з 22.04.2011 р. по 20.07.2011 р. на суму заборгованості 4 654,00 грн. в розмірі 177,87 грн.;

з 10.05.2011р. по 20.07.2011р. на суму заборгованості 4 032,00 грн. в розмірі 123,28 грн.

з 18.05.2011р. по 20.07.2011р. на суму заборгованості 408,00 грн. в розмірі 11,09 грн.

Наведене вище та матеріали справи підтверджують правомірність нарахування позивачем пені в сумі 1 299,68 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення пені є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказане право кредитора є самостійним способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Наявність підстав для стягнення зазначених платежів не потребує обов'язкового їх зазначення в умовах договору.

Згідно обґрунтованого розрахунку (а.с. 5), позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 383,64 грн., що нараховані за період травень - червень 2011р. на суму боргу 25 836,21 грн. в розмірі 310,03 грн., за період травень - червень 2011р. на суму боргу 4 654,00 грн. в розмірі 55,85 грн., за червень 2011р. на суму боргу 4 032,00 грн. в розмірі 16,13 грн. та за червень 2011р. на суму боргу 408,00 грн. в розмірі 1,63 грн.

А також 3 % річних в сумі 251,55 грн. за періоди:

з 22.04.2011 р. по 20.07.2011 р. на суму заборгованості 25 836,21 грн. в розмірі 191,12 грн.;

з 22.04.2011 р. по 20.07.2011 р. на суму заборгованості 4 654,00 грн. в розмірі 34,43 грн.;

з 10.05.2011р. по 20.07.2011р. на суму заборгованості 4 032,00 грн. в розмірі 23,86 грн.;

з 18.05.2011р. по 20.07.2011р. на суму заборгованості 408,00 грн. в розмірі 2,15 грн.

Таким чином, інфляційні в сумі 383,64 грн. та 3 % річних в сумі 251,55 грн. нараховані позивачем правомірно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням наведеного вище, позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Парадіз" підлягають повному задоволенню на суму 8 865,08 грн., з якої: 6 930,21 грн. сума основного боргу, 251,55 грн. 3% річних, 383,64 грн. інфляційних та 1 299,68 грн. пені.

У відповідності до норм ст. 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Крім того, позивачем при зверненні до суду з позовом сплачено державне мито в сумі 368,90 грн., що перевищує розмір державного мита, встановленого законодавством на час подання позову.

За даних обставин, надмірно сплачене позивачем державне мито в розмірі 0,25 грн. підлягає поверненню на підставі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. за № 7-93 "Про державне мито".

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ерланос і Ко" (25030, м. Кіровоград, просп. Університетський, 25, ідентифікаційний код 36298950, п/р 26001215627500 в АО "УкрСиббанк", МФО 351005) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Логістік Парадіз" (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 59, ідентифікаційний код 36275336, п/р 26008301083401 в філії АБ "Південний" в м. Сімферополь, МФО 384652) заборгованість 8 865,08 грн., з якої: 6 930,21 грн. сума основного боргу, 251,55 грн. 3% річних, 383,64 грн. інфляційних та 1 299,68 грн. пені, а також державне мито в сумі 102 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Логістік Парадіз" (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 59, ідентифікаційний код 36275336, п/р 26008301083401 в філії АБ "Південний" в м. Сімферополь, МФО 384652) з державного бюджету надмірно сплачене державне мито в сумі 0,25 грн., сплачене згідно квитанції № 2826667 від 19.07.2011 р.

Квитанція № 2826667 від 19.07.2011 р. залишається в матеріалах справи № 5013/1328/11.

Довідку видати.

Згідно ч. 5 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.В. Тимошевська

Повне рішення складено 12.09.2011р.