Постанова № 18389783, 20.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2011 р. Справа № 5013/580/11

Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:

Малетича М.М. - головуючий,

Жукової Л.В.,

Мамонтової О.М.,

розглянувши касаційну скаргудочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішеннягосподарського суду Кіровоградської області від 24.05.2011 р.

та постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 р.

у справі № 5013/580/11 господарського суду Кіровоградської області

за позовомдочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

докомунального підприємства "Теплоенергетик"

простягнення 6 086 228,98 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники від:

позивача: ОСОБА_1 (дов. від 23.12.2010р.)

відповідача: не зявилися;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2011р. (суддя Мохонько К.М.), позовні вимоги Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (надалі ДК "Газ України", скаржник) були задоволені частково, стягнуто з комунального підприємства "Теплоенергетик" (надалі відповідач) основний борг, інфляційні та 3 % річних в повному обсязі, зменшено розмір пені з 368052,76 грн. до 100000 грн.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2011р. (головуючий суддя: Прокопенко А.Є., судді: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.), рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2011р. у справі №5013/580/11 залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями у справі, ДК "Газ України" звернулася з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить скасувати в частині зменшення пені рішення місцевого господарського суду, постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задовольнити повністю. Касаційна скарга вмотивована неправильним застосуванням та порушенням норм матеріального (ст.233 ГК України, ст.ст.549-552 ЦК України) та процесуального права (ст.ст. 42, 43, 83, 84 ГПК України), неповним дослідження усіх істотних обставин справи судами попередніх інстанцій.

Відповідачем був поданий до суду відзив на касаційну скаргу, в якій останній просить залишити оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій без змін, зважаючи на їх законність та обґрунтованість.

Заслухавши представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами у справі укладений договір поставки природного газу № 06/09-1420 БО-18 від 23.09.09р. За умовами договору постачальник (ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") зобов'язується передати у власність покупцю природний газ, а покупець (КП "Теплоенергетик") зобов'язується прийняти та оплатити газ. Постачальник передає покупцю з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року природний газ в обсязі 6900 тис. куб. м. Приймання-передачу газу поставленого постачальником покупцеві у відповідному місяці поставки, оформлюється актом приймання-передачі газу, в якому зазначаються фактичні обсяги спожитого газу, його фактична ціна та вартість. Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу. Договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє в частині поставки газу з 1 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року, а в частині розрахунків за газ до їх повного здійснення. Договір підписаний представниками сторін та посвідчений печатками підприємств.

В додатковій угоді від 21.12.2009р. сторони змінили період поставки газу з 1 січня по 30 квітня 2010 року та збільшили обсяг газу до 9760 тис. куб. м. Додаткова угода підписана представниками сторін та посвідчена печатками.

Згідно ч. 1 ст. 193, 265 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до твердження ДК "Газ Україна", господарський суд приймаючи рішення, та апеляційний суд, здійснюючи перегляд рішення в апеляційній інстанції, неправомірно застосували до правовідносин між сторонами ст. 551 ЦК України щодо права суду зменшувати розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. На думку скаржника, зазначена правова норма не підлягає застосуванню, оскільки неустойка нараховується на прострочене грошове зобовязання, а наявність чи відсутність збитків сторін спору, зокрема скаржника, суди попередніх інстанцій не оцінювали. Крім того, ДК "Газ України" вважає, що приймаючи рішення про зменшення пені, місцевим господарським судом не було виконано імперативні вимоги ст. 233 Господарського кодексу України, а саме не враховано ступінь виконання зобовязання боржником, майновий стан боржника і кредитора, не досліджено інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. В свою чергу апеляційний суд, повторно переглядаючи справу, не звернув увагу на вищевказані порушення та залишив в силі, на думку скаржника, незаконне рішення господарського суду Кіровоградської області щодо зменшення розміру пені.

Колегія суддів, погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, вважає за необхідне зазначити наступне.

Загальні засади відповідальності за господарське правопорушення передбачені нормами як Господарського так і Цивільного кодексів України. Водночас господарська відповідальність, як і будь який інший вид юридичної відповідальності, має індивідуальний характер, та в кожному окремому випадку залежить від особливостей правовідносин між господарюючими субєктами.

Крім того, відповідно до рекомендацій Вищого господарського суду від 29.12.2008, № 04-5/277 "Про внесення змін і доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України, президії Вищого господарського суду України і рекомендацій президії Вищого господарського суду України" вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З матеріалів справи вбачається що господарський суд, зменшуючи розмір пені, обґрунтовано взяв до уваги ступінь виконання основного зобовязання, який становив 80 % (сплачено 19481893 грн. 84 коп. з 24155710 грн. 39 коп. до подання позову до суду), стягнення додатково до суми боргу 1044359 грн. 67 коп. інфляційних втрат та 3% річних, важливість збереження стабільної роботи підприємства відповідача, інші докази, зокрема реєстр договорів реструктуризації заборгованості абонентів на 2009 рік, копії звітів про фінансові результати діяльності за 2009-2010 роки.

Крім того, судом було враховано що компенсація різниці тарифів мала б бути сплачена відповідачу з державного бюджету, однак компенсація цих коштів не відбулася внаслідок неприйняття відповідного правового акту органом державної влади. При цьому Кабінет Міністрів України не може вважатися контрагентом боржника, оскільки між ним та відповідачем не існує господарських правовідносин.

Відтак колегія суддів вважає необґрунтованим твердження скаржника щодо невиконання господарськими судами попередніх інстанцій імперативних вимог ст. 233 ГК України, оскільки висновки суду, викладені в мотивувальній частині оскаржуваних рішення і постанови є достатніми та обґрунтованими.

Крім того, висновки ДП "Газ Україна" щодо неповязаності нарахування неустойки від збитків сторін також є безпідставними. Зокрема, відповідно до ч.2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобовязання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Зазначена правова норма прямо передбачає взаємоповязанність зменшення неустойки від відсутності збитків у кредитора. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо завдання порушеним відповідачем зобовязання збитків кредитору. При цьому колегія суддів вважає доцільним зазначити, що клопотання відповідача зменшити розмір пені до 100000 грн., було викладено в письмових запереченнях відповідача, під час розгляду справи в судовому засіданні, відтак ДК "Газ України" не був позбавлений можливості надати суду докази розміру збитків, завданих йому відповідачем, оскільки розмір збитків відповідно до ч.2 ст. 623 ЦК України доказується кредитором. Посилання скаржника на наявність боргу перед НАК "Нафтогаз України" в розмірі 31 млрд. 740 тис. грн., а також жорсткі умови контрактів з іноземними газопостачальниками не доводять наявність збитків ДК "Газ України" та їх розмір внаслідок порушення виконання грошового зобовязання відповідачем.

Решта доводів скаржника, викладені у касаційній скарзі зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, натомість обґрунтованих доводів про порушення судами норм процесуального та матеріального права скаржником суду касаційної інстанції не наведено.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій всебічно оцінені всі обставини справи в їх сукупності, проаналізовано причини невиконання зобовязання відповідачем, майновий стан останнього тощо, а також враховано відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів щодо завдання порушенням зобовязання збитків позивачу, у звязку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу дочірньої компанії "Газ України" національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 р. у справі № 5013/580/11 залишити без змін.

Головуючий Малетич М.М.

Судді Жукова Л.В.

Мамонтова О.М.