Рішення № 18384530, 19.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/14319.09.11 За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»

про відшкодування матеріальної шкоди 2740,73 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 дов. № б/н від 03.11.2010 р.

від відповідача: не зявилися

СУТЬ СПОРУ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Соверен" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(відповідач) про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 98 167,58 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Соверен" на підставі договору страхування транспортного засобу № 1-269-005/10 від 06.07.2010 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля «Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить громадянці ОСОБА_3, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2 та якого визнано винним у скоєні ДТП, застрахована Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВЕ/1840252), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2011 р. порушено провадження у справі № 39/143 та призначено справу до розгляду на 19.09.2011 р. о 14:40 год.

16.09.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав документи на виконання вимог ухвали суду.

16.09.2011 р. позивач через відділ діловодства суду подав клопотання про витребування доказів.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 р., підтримав подане ним клопотання про витребування доказів. Клопотання позивача судом відхилене, як необґрунтоване.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 19.09.2011 р., не зявився, відзив на позов з підтверджуючими документами на виконання вимог ухвали суду від 05.09.2011 р. не подав і не надіслав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/143 від 05.09.2011 р. та примірником повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції було направлено відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75).

Направлення вказаної ухвали суду відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали, а її отримання відповідачем 13.09.2011 р. - повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103014641037.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/143 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 19.09.2011 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі незявлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 19.09.2011 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні, призначеному на 19.09.2011 р., надав суду усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов, позовні вимоги підтримав повністю.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 19.09.2011 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Частиною 2 ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення з відповідача збитків, заподіяних внаслідок дорожньо транспортної пригоди, в порядку регресу в розмірі 2740,73 грн.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обовязкове страхування) (ч. 2 ст. 352 Господарського кодексу України).

Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обовязкових видів страхування, що здійснюються в Україні.

Статтею 979 Цивільного кодексу України також передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування», договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

06.07.2010 р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Соверен" (позивач, страховик) та громадянкою Грицай Тетяною Олексіївною (страхувальник) було укладено договір страхування транспортного засобу № 1-269-005/10.

Відповідно до п. 2.1. договору у позивача був застрахований автомобіль «Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_1, рік випуску 2007.

Відповідно до п. 3.1.2. договору, до страхових випадків, зокрема, відноситься дорожньо транспортна пригода (ДТП).

20.10.2010 р. в м. Києві на вул. Ямській сталася дорожньо транспортна пригода (надалі ДТП) за участю автомобіля «Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить громадянці ОСОБА_3, яким керувала ОСОБА_3 та автомобіля "ВАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2. Наведене підтверджується довідкою ВДАІ Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, виданою громадянці ОСОБА_3.

ДТП сталася в результаті порушення громадянином ОСОБА_2 ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі КУпАП), що підтверджується постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 04.11.2010 р. у адміністративній справі № 3-12133/10, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним за ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.

На підставі страхового акту № 05/11-36 Т від 24.05.2011 р. Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Соверен", виконуючи свої зобов'язання за договором страхування транспортного засобу № 1-269-005/10 від 06.07.2010 р., сплатило своєму страхувальнику - громадянці ОСОБА_3 через ФОП ОСОБА_4 суму страхового відшкодування в розмірі 3250,73 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 277 від 27.05.2011 року.

Статтею 27 Закону України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" перейшло в межах суми 3250,73 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "ВАЗ", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Nissan Note», реєстраційний номер НОМЕР_1, застрахована Відкритим акціонерним товариством "Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», що підтверджується полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1840252.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином, особами відповідальними за завдані громадянці ОСОБА_3 збитки, у спірному випадку є Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВЕ/1840252.

З урахуванням наведеного, суд вважає, до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування у сумі 3250,73 грн. за договором комплексного страхування на транспорті № 1-269-005/10 від 06.07.2010 р., перейшло право вимоги, відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки внаслідок ДТП в сумі 2740,73 грн. (3250,73 грн. сума виплаченого страхування 510,00 грн. франшиза = 2740,73 грн.).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 2740,73 грн. документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються відповідача.

Враховуючи, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому витрати по сплаті державного мита в розмірі 102,00 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75; код ЄДРПОУ 00034186) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Соверен" (01034, м. Київ, вул. О.Гончара, 24, офіс 5А, код ЄДРПОУ 25264645) 2740,73 грн. (дві тисячі сімсот сорок гривень 73 коп.) страхового відшкодування, 102,00 грн. (сто дві гривні 00 коп.) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

2. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання повного тексту рішення: 22.09.2011 р.