Рішення № 18384280, 22.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/30022.09.11 За позовом Прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі

1)Київської міської державної адміністрації

2)Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація”

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Яран»

про стягнення 49 983,84 грн

Суддя: Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від прокуратури: Лядецька Л.В. за посвідченням;

від позивачів: 1) не зявився;

2) ОСОБА_1. представник за довіреністю № 155/1/03-2503 від 10.06.2011;

від відповідача: не зявився.

В судовому засіданні 22.09.11 в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

обставини справи :

На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов прокурора Дніпровського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської державної адміністрації та комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація” до товариства з обмеженою відповідальністю «Яран»про стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 49983,84 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокуратура зазначає, що 14.03.2006 року між комунальним підприємством „Київжитлоспецексплуатація” та товариством з обмеженою відповідальністю «Яран»було укладено договір оренди № 04/2209, на підставі якого відповідач отримав у строкове, платне користування комунальне майно нежиле приміщення площею 506,0 кв.м. по бульв. Перова, 23 Б літ. А в м. Києві.

Відповідно до п.3.5 договору орендна плата сплачується починаючи з дати підписання сторонами акта приймання-передачі, і останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні обєкту оренди або дати примусового виселення.

За доводами прокуратури в період з 01.11.10 по 31.05.11 відповідачу нарахована сума боргу за користування майном у розмірі 49983,84 грн, яка на момент подачі позову до суду відповідачем не сплачена.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.08.11 було порушено провадження у справі № 40/300 за вказаною позовною заявою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 22.09.11 р.

Представники прокуратури та позивача-2 в судове засідання 22.09.11 зявились, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконали, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

У судове засідання 22.09.2011 представники позивача-1 та відповідача не зявились, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 09.08.11 не виконали, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляли, хоча про час і місце судових засідань були повідомлені належним чином.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представників прокуратури та позивача-2, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

Між Комунальним підприємством «Київжитлоспецексплуатація»(позивач-2) та товариством з обмеженою відповідальністю „Яран” (відповідач) 14.03.06 було укладено договір про внесення змін та доповнень до договору від 01.03.05 № 415 оренди нежилого приміщення будинку № 23-б літ. А на бульв. Перова (далі договір), відповідно до якого договір № 415 було викладено в новій редакції та присвоєно № 04/2209.

Відповідно до умов Договору орендодавець (позивач-2) передає, а орендар (відповідач) приймає в оренду нежиле приміщення загальною площею 506,00 кв.м. в будинку № 23-б літ. А на бульв. Перова для розміщення ательє для пошиву та ремонту одягу.

Строк дії Договору встановлено з 14.03.06 по 12.03.2007р. (пункт 9.1 договору). Додатковою угодою від 13.03.07 сторони внесли зміни до п. 9.1 договору, встановивши строк дії договору до 22.12.07.

Відповідно до п. 4.2. договору оренди № 04/2209 орендар зобовязується своєчасно і в повному обсязі вносити орендну оплату.

Згідно з п. 3.1 договору оренди за користування обєктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі ст. 23 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, п.3.1 та додатку № 2 до договору оренди від 01.05.05 № 415, місячний розмір якої станом на 14.03.06 становить 3178,99 грн.

Відповідно до п.3.2 договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

14.03.06 орендодавець на виконання зобовязань за договором оренди № 04/2209 за актом прийому-передачі передав орендарю нежитлове приміщення загальною площею 506,00 кв.м. в будинку № 23-б літ. А на бульв. Перова.

Відповідно до п.7.5 договору у разі закінчення строку договору або при його розірванні орендар зобовязаний за актом приймання-передачі повернути обєкт оренди орендодавцю у стані, в якому перебував обєкт оренди на момент передачі його в оренду з урахуванням всіх здійснених орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від обєкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу на період дії договору оренди.

Орендна плата сплачується орендарем, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні обєкта оренди орендодавцеві (п.3.5 договору).

Як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконував зобовязання за договором № 04/2209 щодо сплати орендної плати за користування орендованим приміщенням після закінчення терміну дії договору оренди. За твердженням позивача-2, що підтверджується матеріалами справи, заборгованість відповідача за користування майном після закінчення терміну дії договору станом на момент вирішення спору становить 49983,84 грн.

Факт наявності заборгованості за період з 01.11.10 по 31.05.11 у розмірі 49983,84 грн підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою нарахувань за фактичне користування нежилим приміщенням ТОВ „Яран”, що надана позивачем-2.

Листом від 14.06.11 № 155/1/11-2542 позивач-2 звертався до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за фактичне користування приміщенням у буд.. 23 Б літ. А на бульв. Перова, однак вимоги позивача були залишені відповідачем без задоволення.

Факт наявності заборгованості зі сплати орендних платежів відповідачем не спростовано, доказів сплати вказаних орендних платежів відповідачем суду не надано.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” орендар зобовязаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частина перша статті 19 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” встановлює для орендаря обовязок за користування обєктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобовязання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

На підставі доказів, що забезпечені позивачем-2, суд прийшов до висновку, що позивач-2 належним чином виконав зобовязання за договором оренди № 04/2209, а відповідач порушив зобовязання щодо своєчасності та повноти здійснення орендних платежів за весь час користування нежилими приміщеннями.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги прокуратури про стягнення заборгованості з плати за фактичне користування приміщенням в сумі 49983,84 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача в доход бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яран" (02139 м. Київ, вул. Курнатовського, 4-Б, кв. 55, ідентифікаційний код 19022441) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» (01034 м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; ідентифікаційний код 03366500) 49 983 (сорок девять тисяч девятсот вісімдесят три) грн 84 коп. заборгованості.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Яран" (02139 м. Київ, вул. Курнатовського, 4-Б, кв. 55, ідентифікаційний код 19022441) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, до Державного бюджету України державне мито в сумі 499 (чотириста девяноста дев'ять) грн 84 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 22.09.2011 р.