Ухвала суду № 18383381, 22.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"22" вересня 2011 р. Справа № 3/114 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Капацин Н.В. доповідача у справі

суддів :Грека Б.М.,

Кривди Д.С.

розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЕКОС-92"

на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 28.12.2010р.

у справі№ 3/114

господарського судуРівненської області

за позовомПриватного багатогалузевого підприємства "ПВС"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЕКОС-92"

простягнення 437 844 грн. В С Т А Н О В И В:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України, не приймається до розгляду і підлягає поверненню скаржнику відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі статтею 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Порядок і розмір сплати державного мита в Україні встановлено Декретом Кабінету Міністрів України “Про державне мито” та Інструкцією про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженою наказом державної податкової інспекції України від 22.04.1993 №15.

Згідно зі статтею 3 пункту 2 підпункту а, б Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито” державне мито сплачується в наступних розмірах: із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; а із позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 3 пункту 2 підпункту “г” із апеляційних і касаційних скарг на рішення та постанови, а також заявпро перегляд їх за нововиявленими обставинами розмір державного мита складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

До касаційної скарги додано фотокопії квитанцій № 478 від 26.06.2009р. та № 647 від 01.07.2009 із зазначенням неправильних реквізитів рахунку для зарахування державного мита, а саме: номеру рахунку (31116095700002), одержувача (ВДК м. Рівне) МФО (933017), банку одержувача (УДК в Рівненській області), відсутній код отримувача.

Пункт 14 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита при сплаті державного мита готівкою до документа, щодо якого вчиняється відповідна дія, додається оригінал квитанції кредитної установи, яка прийняла платіж.

За повідомленням Державного казначейства України реквізити рахунків для зарахування до державного бюджету державного мита за подачу касаційних скарг до Вищого господарського суду України є такими:

-Одержувач: ВДК у Печерському районі

-Ідентифікаційний код: 26077922

-Банк одержувача: УДК у м. Києві

-МФО: 820019

-Розрахунковий рахунок: 31116095600007

-Код економічної класифікації доходів 22090200 “Державне мито, не віднесене до інших категорій”. Символ звітності банку (095)

З матеріалів справи вбачається, що державне мито, сплачене відповідачем за подачу зустрічного позову до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Оскільки до скарги не додано документів, що підтверджують сплату державного мита у встановленому порядку та розмірі,тому відсутні підстави для порушення касаційного провадження у справі, і касаційна скарга підлягає поверненню на підста ві пункту 4 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 111 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга за змістом повинна містити вимоги особи, що подала скаргу, із зазначенням суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права. Тобто, має чітко викладатися зміст порушення норм законодавчих актів та вказуватися конкретні їх пункти та статті.

Заявником не обґрунтовано в касаційній скарзі суті порушення або неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права в оскаржуваній постанові.

Після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 6 частини 1 статті 111-3 ГПК України касаційна скарга може бути подана повторно. Таке подання має здійснюватись з клопотанням про відновлення строку.

При повторному зверненні з касаційною скаргою відповідачу уточнити вимоги касаційної скарги, щодо оскарження процесуальних документів попередніх інстанцій та надати докази надіслання її копії іншій стороні у справі (оригінал фіскального чеку).

Враховуючи викладене, керуючись пунктами 4, 6 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "ЕКОС-92" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.12.2010р. повернути скаржнику.

Головуючий - суддяН.В. Капацин

СуддіБ.М. Грек

Д.С. Кривда