Постанова № 18383050, 20.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2011 р. Справа № 5013/599/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Панової І.Ю.,

суддів:Білошкап О.В.,

Хандуріна М.І. (доповідач),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ліквідатора закритого акціонерного товариства спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями "Регіональний агропромисловий центр" арбітражного керуючого Белашова К.В. на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2011

на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2011

у справі

господарського суду№ 5013/599/11

Кіровоградської області

за позовомПриватного підприємства "Ареал"

доЗакритого акціонерного товариства спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями "Регіональний агропромисловий центр"

про застосування наслідків недійсності правочину, стягнення 62 312,88 грн.,

за участю представників сторін: не з'явились;

встановив:

15.04.2011 позивач - Приватне підприємство "Ареал" звернувся до суду з позовом до відповідача - Закритого акціонерного товариства спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями "Регіональний агропромисловий центр" про застосування наслідків недійсності правочину, а саме стягнення коштів у розмірі 45000 грн., оплачених ПП на виконання договору, визнаного рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.07.2010 недійсним.

Відповідач у відзиві на позов не визнає його в повному обсязі, та просить застосувати правові наслідки спливу позовної давності і відмовити з цієї підстави в задоволенні позовних вимог повністю.

24.05.2011 позивач звернувся до суду із заявою про збільшення розміру позовних вимог, просить стягнути з відповідача 45000 грн. основного боргу, 3572,88 грн. 3% річних, 13740 грн. інфляційних збитків, всього 62313,88 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2011 (суддя Шевчук О.Б.) позов задоволено частково. Стягнуто ЗАТ спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями "Регіональний агропромисловий центр" на користь ПП "Ареал" 45000,00 грн., державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 (колегія суддів Крутовський В.І. головуючий, Дмитренко А.К., Прокопенко А.Є.) рішення господарського суду Кіровоградської області від 24.05.2011 залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що в силу вимог ч. 3 ст. 1212 ЦК України відповідач зобов'язаний повернути позивачу 45000 грн., які були сплачені на виконання договору купівлі-продажу, який рішенням господарського суду визнаний недійсним з моменту його вчинення. Разом з тим, правові підстави для твердження про прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання та стягнення з останнього річних та інфляційних відсутні. Крім того, суди визнали причини пропуску позовної давності поважними, оскільки рішення про визнання недійсним договору переглядалися в касаційному порядку та за нововиявленими обставинами.

В касаційній скарзі ліквідатор ЗАТ спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями "Регіональний агропромисловий центр" арбітражного керуючого Белашов К.В. просить рішення господарського суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким застосувати правові наслідки спливу позовної давності, відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування посилається на не неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ч. 5 ст. 267 ЦК України, порушення норм процесуального права, а саме ст. 83 ГПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні по даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 111-7 ГПК України Вищий господарський суд України переглядає за касаційною скаргою рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 23.01.2007 між ЗАТ спільним українсько-англійським підприємством з іноземними інвестиціями "Регіональний агропромисловий центр" (продавець) та Приватним підприємством "Ареал" (покупець) укладено договір купівлі-продажу будівлі № б/н, відповідно до умов якого продавець передав у власність покупцю нежитлову цегельну будівлю під літ. "А", а покупець прийняв у власність та сплатив 45000 грн.

Відповідно до п. 2.1 договору продаж нежитлової будівлі за домовленістю продавця та покупця вчинено за 45000 грн., з яких покупець сплатив продавцю до підписання договору 21955 грн., а решту 23045 грн. покупець зобов'язується сплатити продавцю до 26.01.2007.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.07.2007 у справі № 2/194 визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № б/н від 23.01.2007 з моменту його вчинення. Рішення мотивоване тим, що на момент підписання договору повноваження у директора позивача були відсутні.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.10.2007 та постановою Вищого господарського суду України від 05.02.2008 у справі № 2/194 рішення господарського суду Кіровоградської області від 18.07.2007 залишено без змін.

Згідно з абзацом другим частини першої ст. 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Іншими словами, метою реституції є повернення сторін в первісний стан до вчинення недійсного правочину. Наслідки недійсності правочину залежать від того, які саме дії були здійснені сторонами на виконання такого правочину. Тому суд, приймаючи рішення про застосування наслідків недійсності правочину, повинен повно і всебічно з'ясувати обставини, що мають значення для застосування таких наслідків, та неухильно дотримуватись положень статті 43 ГПК України щодо створення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідних умов для встановлення таких фактичних обставин справи на засадах змагальності сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, судами встановлено, що банківської випискою та копіями квитанцій до прибуткового касового ордера, довідко. № 02-68 від 26.01.2007 підтверджено проведення розрахунків за придбаний об'єкт нерухомості в сумі 45000 грн. (а.с. 18, 46, 44-45, 17).

Оскільки договір-купівлі-продажу від 23.01.2007 визнано недійсним з моменту його вчинення, а тому суди дійшли обгрунтованого висновку про те, що відповідач в силу вищезазначених норм зобов'язаний повернути позивачу 45000 грн., які були сплачені позивачем на виконання цього договору. Разом з тим, суди вірно зазначили про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних збитків, оскільки ст. 216 та ст. 121 ЦК України не визначено строку, протягом якого сторона має право повернути контрагенту виконане за недійсним правочином.

Що стосується заяви відповідача про застосування позовної давності, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

За приписом частини третьої ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з оскаржуваних судових рішень, відповідачем подано заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності.

Разом з тим, відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Поважність причин пропуску повинна встановлюватись судом у кожному окремому випадку з урахуванням обставин конкретної справи, які свідчать про відсутність у заявника обєктивної можливості здійснити захист своїх прав або інтересів.

Частиною першою ст. 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, суди попередніх інстанцій встановили, що позивач про порушення свого права довідався 17.10.2007 (постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду) - з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.07.2010 у справі № 2/194, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № б/н від 23.01.2007, укладений між ЗАТ спільним українсько-англійським підприємством з іноземними інвестиціями "Регіональний агропромисловий центр" та Приватним підприємством "Ареал".

За таких обставин, суди попередніх інстанцій обґрунтовано визнали причини пропуску позовної давності поважними, оскільки позивач, не погоджуючись з рішенням господарського суду Кіровоградської області від 18.07.2007, оскаржував його в касаційному порядку, а також звертався до господарського суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, що і спричинило пропущення строку позовної давності.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального законодавства, доводи касаційної скарги правильності викладених у ній висновків не спростовують, у звязку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Ліквідатора закритого акціонерного товариства спільного українсько-англійського підприємства з іноземними інвестиціями "Регіональний агропромисловий центр" арбітражного керуючого Белашова К.В. залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 07.07.2011 у справі № 5013/599/11 залишити без змін.

Головуючий Панова І.Ю.

Судді Білошкап О.В.

Хандурін М.І.