Постанова № 18382987, 21.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2011 р. Справа № 30/350 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Кривда Д.С. головуючий

Грек Б.М.

Капацин Н.В.

за участю представників:

позивачане зявились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

відповідачів1) Григорчук В.І., представник

Однодворець В.К., представник

2) Бойчак В.О., представник

Ланець А.М., представник

3) не зявились (про час та місце судового

засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуДержавної екологічної інспекції в місті Києві

на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року

у справі№ 30/350 господарського суду міста Києва

за позовомДержавної екологічної інспекції в місті Києві

до1.Національного банку України,

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Територіальне міжгосподарче об'єднання "Ліко Холдінг",

3.Товариства з обмеженою відповідальністю "Анатолія"

простягнення 678113, 10 грн., ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Секретаря четвертої судової палати Вищого господарського суду України від 20.09.2011 року сформовано колегію суддів в такому складі: суддя Кривда Д.С. головуючий (доповідач), судді Грек Б.М., Капацин Н.В. для перегляду у касаційному порядку постанови Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року у справі № 30/350 господарського суду міста Києва.

Державна екологічна інспекція в місті Києві звернулася до господарського суду міста Києва з позовом до Національного банку України, Товариства з обмеженою відповідальністю “Територіальне між-господарче обєднання “Ліко-Холдінг” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Анатолія” про стягнення з відповідачів на користь позивача солідарно збитки, завдані державі внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства в розмірі 678113,10 грн. на спеціальний рахунок місцевого бюджету за реквізитами: одержувач УДК в Голосіївському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077879, банк ГУДКУ у м. Києві, р/р 33115331700002, МФО 820019, код бюджетної класифікації 24062100.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.02.2011 року (суддя Ващенко Т.М.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року (судді: Сулім В.В. головуючий, Дзюбко П.О., Сотніков С.В.) у справі № 30/350 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, Державна екологічна інспекція в місті Києві звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, Земельного кодексу України, Закону України "Про охорону земель", Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Заявник зазначає, що перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства проводилась у відповідності з вимогами чинного законодавства; факт засмічення земельної ділянки підтверджується матеріалами справи; рішення та постанова винесені без дослідження всіх матеріалів справи.

Відповідач-1 та відповідач-2 надали відзиви на касаційну скаргу та просять рішення та постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Відводів складу суду не заявлено.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, Державною екологічною інспекцією в м. Києві було проведено позапланову перевірку дотримання вимог чинного природоохоронного законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМО “Ліко-Холдінг” за адресою: вул. Академіка Вільямса, 10, Голосіївський район, м. Київ, про що було складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 19.07.2010 року.

В результаті зазначеної вище перевірки було встановлено, що на території земельної ділянки Національного Банку України площею 1,2773 га виявлено засмічення побутовими відходами площею 1,5 м * 4 м, висотою 0,3 м. Виявлено засмічення території, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю “ТМО “Ліко-Холдінг” будівельними відходами.

В зазначеному вище акті встановлено, що на території, яка відноситься до Національного Банку України і території Товариства з обмеженою відповідальністю “ТМО “Ліко-Холдінг” веде будівництво підрядник - Товариство з обмеженою відповідальністю “Анатолія”, яке й призвело до засмічення всієї території.

Зазначені висновки підтверджені також в акті обстеження засміченої земельної ділянки від 19.07.2010 року.

На підставі висновків перевірки, позивачем складено припис про усунення порушень від 19.07.2010 року та винесено постанову про накладення адміністративного стягнення, яким головного інженера Товариства з обмеженою відповідальністю “Анатолія” ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення та накладено адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З урахуванням викладеного, позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідачів солідарно збитків, завданих державі внаслідок порушення природоохоронного законодавства, розрахованих на підставі Методики визначення розміру шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позову суди зазначили, що позапланова перевірка відповідача-2 проводилась позивачем 19.07.2010 року за вимогою Національного Банку України, при цьому, доказів видання наказу на проведення цієї позапланової перевірки, згоди Державної екологічної інспекції України на проведення цієї перевірки позивач ані суду першої інстанції ані суду апеляційної інстанції не надав. Крім того, перевірка проводилась позивачем за відсутності керівника відповідача-2 або його уповноваженої особи.

На підставі викладеного суди дійшли висновку, що перевірка проведена позивачем з порушеннями норм ст. 3, 4, 6. 7 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, розділів 2, 3, 4 Порядку організації та проведення перевірок субєктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.09.2008 року № 464, а тому поданий позивачем акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 19.07.2010 року не може бути належним доказом порушення відповідачем-2 природоохоронного законодавства, а вказані в ньому відомості спростовуються матеріалами справи.

Постановою Подільського районного суду м. Києва від 20.01.2011 року була скасована постанова №000344 Старшого державного інспектора з ОНПС в м. Києва про накладення адміністративного стягнення, накладення штрафу на Генерального директора відповідача 2 ОСОБА_2 відповідно до статті 1885 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідно до якої відповідача 2 було визнано винним у невиконанні приписів, акту перевірки 19.07.2010р.

Крім того, судами враховано, що відповідно до Договору оренди земельної ділянки від 23.03.2006 року, укладеного між Київською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю ТМО “Ліко-Холдінг” (орендар), відповідач-2 є орендарем земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Вільямса, 7. Однак, перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства проводилась позивачем на земельній ділянці, яка розташована по вул. Вільямса, 10, в м. Києві, до якої відповідач-2 та відповідач-3 не мають відношення взагалі.

Відповідно до частини 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди передбачені статтями 22, 1166 та 1187 Цивільного кодексу України.

Зазначені підстави застосовуються і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Отже, Для відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природно-ресурсного, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки необхідна наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю), шкодою та виною відповідача.

З урахуванням встановлених матеріалами справи обставин, господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позивачем не доведено суду факту нанесення збитків відповідачами у справі.

Також колегія суддів зазначає, що Законом України "Про відходи" визначено правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної із запобіганням або зменшенням обсягів утворення відходів, їх збиранням, обробленням, утилізацією та видаленням, знешкодженням та захороненням, а також з відверненням негативного впливу відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини на території України.

Статтею 12 вказаного Закону встановлено, що відходи, щодо яких не встановлено власника або власник яких невідомий, вважаються безхазяйними.

У разі потреби для визначення власника безхазяйних відходів та їх оцінки можуть залучатися правоохоронні органи, відповідні спеціалісти і експерти.

Однак, матеріали справи взагалі не містять доказів того, яким чином позивачем було встановлено власника відходів, які знаходяться на земельній ділянці по вул. Вільямса, 10.

Враховуючи викладене, господарські суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

З огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної екологічної інспекції в місті Києві залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 21.06.2011 року у справі № 30/350 господарського суду міста Києва залишити без змін.

Головуючий Д. Кривда

Судді Б. Грек

Н. Капацин