Постанова № 18382878, 21.09.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" вересня 2011 р. Справа № 5021/446/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,

суддіКондратової І.Д.,

суддіМалетича М.М.,

за участю представників сторін від позивачане з'явився; від відповідача ОСОБА_1- представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Еко-С"

на рішення Господарського суду Сумської області від 18.04.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р.

у справі № 5021/446/2011 Господарського суду Сумської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Еко-С"

доПублічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі Сумського управління Центрального регіонального департаменту АТ "УкрСиббанк"

провизнання окремої частини кредитного договору № 11162446000 від 05.06.2007 р. нікчемною Розпорядженням секретаря судової палати Могила С.К. № 03.10-05/234 від 20.09.2011 р. у зв'язку з перебуванням на лікарняному судді Вовка І.В. внесено зміни до складу суду, для розгляду касаційної скарги у справі № 5021/446/2011 призначено колегію суддів у складі : головуючий суддя Гончарук П.А., судді : Кондратова І.Д., Малетич М.М.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-С" звернулося до Господарського суду Сумської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" в особі Сумського управління Центрального регіонального департаменту АТ "УкрСиббанк" про визнання окремої частини кредитного договору № 11162446000 від 05.06.2007 р. нікчемною.

Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.04.2011р. (суддя Моїсеєнко В.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. (колегія суддів у складі : Здоровко Л.М. (головуючий суддя), судді Плахов О.В., Шутенко І.А.) в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко-С" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права (ст. ст. 215, 216, 236, 654, 1055 Цивільного кодексу (надалі ЦК) України, просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 18.04.2011р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2011р., прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 18.04.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. у справі № 5021/446/2011без змін.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-С" в судове засідання не з'явився, позивач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду, в зв'язку з відрядженням його представника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, розглянувши клопотання про відкладення, вважає за необхідне зазначити, що згідно ст. 28 Господарського процесуального кодексу (надалі ГПК) України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Отже, керівник позивача з урахуванням того, що про дату судового засідання було попереджено заздалегідь, не був обмежений у праві взяти участь у судовому засіданні особисто або надати довіреність іншим особам з урахуванням відомостей про те, що певні обставини можуть перешкодити конкретному представнику взяти участь у судовому засіданні касаційної інстанції.

У зв'язку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що у позивача було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні, а тому підстав для відкладення розгляду справи не вбачає.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши згідно ч. 2 ст.1115, ч.1 ст.1117 Господарського процесуального кодексу (надалі ГПК) України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-С" не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 05.06.2007р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еко-С" (надалі позичальник) та Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (надалі банк) укладений кредитний договір № 11162446000, за умовами якого банк надав позивачу кредит в розмірі 880 000,00 грн., строком до 04.06.2018р. зі сплатою процентної ставки у розмірі: 17,5 % річних за період з 05.06.2007р. по 04.09.2007р.; 19,5% річних за період з 05.09.2007р. по 04.06.2018р., якщо не встановлена інша ставка згідно умов цього договору; пп. 1.3.2. за користування кредитними коштами понад встановлений договором строк процентна ставка встановлюється у розмірі: 27,5% річних за період з 05.06.2007р. по 04.09.2007р.; 29,5% річних за період з 05.09.2007р. по 04.06.2018р.

Судом попередніх інстанції з'ясовано, що 24.12.2008р. відповідач надіслав на адресу позивача лист № 2087/139/4/655, в якому повідомив, що керуючись умовами укладеного між сторонами кредитного договору №11162446000 від 05.06.2007р., а також ст. 651 ЦК України, у звязку з порушення умов договору, а саме передбаченого договором обовязку забезпечувати щомісячні надходження на свої поточні рахунки в АКІБ "УкрСиббанк" з метою підтвердження свого фінансового стану на рівні, достатньому для забезпечення виконання зобовязань за договором, змінює процентну ставку за користування кредитними коштами (сумою основного боргу), за вказаним договором з 08.01.2008р. збільшує її на 10% від діючої за договором на момент відправки цього листа. Вказаний лист було отримано уповноваженим представником позивача 25.12.2008р., що підтверджується належно засвідченою копією поштового повідомлення. Відповідач не надав доказів на спростування обставин, які викладені в листі № 2087/139/4/655 від 24.12.2008 р.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача про визнання нікчемним п. 1.3.1 кредитного договору № 11162446000 від 05.06.2007р. в редакції: "за користування кредитними коштами за цим Договором встановлюється процентна ставка в розмірі: 21,5% -31.07.2008р., 31% - з 23.01.2009р." з підстав недотримання письмової форми правочину та визнання таким, що діє п. 1.3.1 у редакції кредитного договору № 11162446000 від 05.06.2007р.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач, звертаючись з позовом, не довів суду наявність тих обставин, з якими закон повязує визнання окремої частини кредитного договору нікчемною.

Колегія суддів Вищого господарського суду вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ст. ст. 536 та 1054 ЦК України необхідною умовою кредитного договору є розмір процентної ставки, тобто це є істотною умовою, щодо якої сторони повинні дійти згоди в належній формі.

Належною формою кредитного договору на підставі ч. 1 ст. 1055 ЦК України є письмова форма. Наслідком недодержання письмової форми такого договору є його нікчемність (ч. 1 ст. 218, ч. 2 ст. 1055 ЦК України).

Згідно п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК загальною умовою чинності правочину є його вчинення у формі, встановленій законом.

Колегією суддів враховано, що за приписами частини першої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Статтею 651 цього Кодексу передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Колегія суддів враховує, що спірні правовідносини щодо збільшення розміру процентної ставки виникли до набрання чинності Законом України N 661-VI від 12 грудня 2008 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", а отже заборона на збільшення банком в односторонньому порядку встановленого договором розміру процентів на спірні правовідносини не розповсюджується.

Умовами договору, як встановлено судами попередніх інстанцій, було передбачено, що протягом дії цього договору банк може змінити розмір процентної ставки в сторону збільшення у разі настання будь-якої із наступних обставин: а) порушення позичальником вимог п. 4.8 цього до договору; та/або б) здійснення поточних коливань процентних ставок за вкладами та/або кредитами, або настання змін у грошово-кредитній політиці НБУ (наприклад, девальвація курсу гривні до курсу долара США, встановленого НБУ на дату укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки; підвищення ставки на 3 % пункту по банківських кредитах "овернайт" НБУ з дати укладення цього договору чи останнього перегляду процентної ставки (п. 9.2. кредитного договору). При цьому, при настанні обставини, передбаченої підпунктом "а" п.9.2. договору, банк може збільшити розмір процентної ставки в наступному порядку: банк не пізніше ніж за 14 (чотирнадцять) календарних днів до дати збільшення розміру процентної ставки повідомляє позичальника про встановлення нової процентної ставки, із зазначенням її розміру та дати початку дії такої ставки, шляхом направлення поштою відповідного рекомендованого листа (далі і за текстом договору - Повідомлення-1) за адресою позичальника, що вказана-у розділі 12 цього договору, або за іншою адресою, яку позичальник письмово повідомив банку при зміні адреси; такий новий розмір процентної ставки за цим договором банк починає застосовувати з дати, що буде вказана у Повідомленні-1 до позичальника, до всієї строкової суми основного боргу позичальника за договором без укладання сторонами відповідної угоди про внесення змін до цього договору. У разі незгоди із таким новим розміром процентної ставки, Позичальник має право: у строк не пізніше останнього робочого дня, що передує даті початку дії нової ставки, вказаної у Повідомленні-1, достроково повернути банку всю суму кредитних коштів, отриманих за договором, сплатити йому в повному обсязі плату за кредит та здійснити інші платежі за договором на рахунок, вказаний у п. 1.2.2 договору.

З урахуванням вищенаведеного, можна зробити висновок, що письмова форма договору про внесення змін договору є дотриманою, якщо закріплена у листі банку, одержання якого підтверджується матеріалами, та за умови наявності у банку право змінювати договір в односторонньому порядку. Як встановлено судами попередніх інстанцій, зазначені умови при збільшенні розміру процентної ставки банком були дотримані, а відтак доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-С", викладені в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються як необґрунтовані та такі, що не спростовують зроблених судами висновків.

Колегія суддів відзначає, під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами на підставі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятих у справі рішення першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-С" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Сумської області від 18.04.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.06.2011 р. у справі № 5021/446/2011без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А.

СуддяКондратова І.Д.

СуддяМалетич М.М.