Рішення № 18379452, 21.07.2011, Мирноградський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Димитровський міський суд Донецької області)

Справа № 2-801/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2011 року м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Трифонової І.О.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Бояр С.О.,

представника третьої особи Бабіч Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_4 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта «Центральна» про відшкодування моральної шкоди, повязаної з травмою отриманою на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта «Центральна»про відшкодування моральної шкоди, повязаної з травмою на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 04.08.1989 р. працюючи на шахті «Центральна» прохідником дільниці УПР-1. при конанні наряду, з рами крепі Південного вантажного ходка з верхньої сторони випала глуда породи, яка травмувала його в область хребта. Після чого він був доставлений у травматологічне відділення Димитровської центральної міської лікарні, де встановлено діагноз закритий неускладнений компресійний перелом тіла Д12 поперекового хребта.

По даному факту на підприємстві складено акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві №45 від 04.08.1989 р.

Після травми з 04.08.1989 р. по 04.10.1989 р. він перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Димитровской центральної міської лікарні де йому була надана перша медична допомога. З 05.10.1989 р. він був виписаний на амбулаторне лікування до врача травматолога. Після виходу з лікарняного деякий час, відповідно до вимог ст. 170 КЗпП України, його було переведено на легшу роботу на поверхні.

02.04.1990 р. по даній травмі Міжрайонна травматологічна МСЕК встановила йому 60% стійкої втрати працездатності.

16.04.1991 р. на черговому пересвідчені по даній травмі МСЕК встановила йому 25% стійкої втрати працездатності.

20.09.1993 р. на черговому пересвідчені по даній травмі МСЕК встановила йому 25% втрати працездатності.

08.12 1995 року на черговому пересвідчені по даній травмі Міжрайонна МСЕКвстановилайому25% стійкої втрати працездатності.

27 січня 1998 року, 11 січня 2000 року, 12 грудня 2001 року на черговому пересвідчені по даній травмі МСЕК встановила йому 25% стійкої втрати працездатності. 19 грудня 2003 року на черговому пересвідчені по даній травмі Донецька міжрайонна МСЕК № 1 встановила йому 25% стійкої втрати працездатності без строку.

Позивач вважає, що внаслідок зазначеної травми йому заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчував фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, психологічний дискомфорт і значне порушення щиросердечного спокою яке він випробовую до дійсного моменту.

Враховуючи вище викладене позивач вважає, що з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на його користь слід стягнути 150 000 грн. як відшкодування моральної шкоди, отриманої у звязку з травмою на виробництві.

У судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволені позовних вимог.

Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля»позовні вимоги не визнав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

04 cерпня 1989 року працюючи на шахті «Центральна» прохідником дільниці УПР-1. при конанні наряду, з рами крепі Південного вантажного ходка з верхньої сторони випала глуда породи, яка травмувала його в область хребта. Після чого він був доставлений у травматологічне відділення Димитровської центральної міської лікарні, де встановлено діагноз закритий неускладнений компресійний перелом тіла Д12 поперекового хребта.

По даному факту на підприємстві складено акт форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві №45 від 04.08.1989 р.

Після травми з 04.08.1989 р. по 04.10.1989 р. він перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні Димитровской центральної міської лікарні де йому була надана перша медична допомога. З 05.10.1989 р. він був виписаний на амбулаторне лікування до врача травматолога. Після виходу з лікарняного деякий час, відповідно до вимог ст. 170 КЗпП України, його було переведено на легшу роботу на поверхні.

02.04.1990 р. по даній травмі Міжрайонна травматологічна МСЕК встановила йому 60% стійкої втрати працездатності.

16.04.1991 р. на черговому пересвідчені по даній травмі МСЕК встановила йому 25% стійкої втрати працездатності.

20.09.1993 р. на черговому пересвідчені по даній травмі МСЕК встановила йому 25% втрати працездатності.

08.12 1995 року на черговому пересвідчені по даній травмі Міжрайонна МСЕКвстановилайому25% стійкої втрати працездатності.

27 січня 1998 року, 11 січня 2000 року, 12 грудня 2001 року на черговому пересвідчені по даній травмі МСЕК встановила йому 25% стійкої втрати працездатності. 19 грудня 2003 року на черговому пересвідчені по даній травмі Донецька міжрайонна МСЕК № 1 встановила йому 25% стійкої втрати працездатності без строку.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв ` язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоровя або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в звязку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 25 % працездатності в звязку з травмою повязоної з виробництвом. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_4 отримав травму на виробництві і при цьому мала місце протиправність дій відповідача Відокремленному підрозділі «шахта ім. О.Г.Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля», повязаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, «Правил безпеки у вугільних шахтах”, що стало причиною нещасного випадку.

Вищезазначене законодавство, а також розяснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001 року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_4 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 25%.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь позивача в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 (тридцять тисяч) грн .

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоровя. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоровя, повязаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

На підставі викладеного , керуючись ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта «Центральна» про відшкодування моральної шкоди, повязаної з професійним захворюванням на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_4 30 000 (тридцять тисяч грн.) в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: