Ухвала суду № 18371696, 07.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"07" вересня 2011 р. м. КиївК/9991/19818/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Ланченко Л.В., Островича С.Е., Пилипчук Н.Г., Федорова М.О,

секретар судового засідання Подолянко Р.О.,

за участю:

представника Генеральної прокуратури України Чубенка В.,

розглянувши в у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси

та касаційну скаргу Прокуратури Одеської області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року

у справі № 2-а-4169/10/1570

за позовом Приватного підприємства «Сі-Лайн»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси

за участю Прокуратури Приморського району міста Одеси

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Сі-Лайн»(далі позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси (далі відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 06 квітня 2010 року № 0002322310/0.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року позов задоволено повністю. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Приморському районі м. Одеси від 06 квітня 2010 року № 0002322310/0, яким ПП «Сі-Лайн»визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 889228,00 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції по цьому податку у розмірі 300304,00 грн.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі Прокуратура Одеської області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

В касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні представника Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційних скарг щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена планова виїзна перевірка ПП «Сі-Лайн»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01жовтня 2008 року по 30 вересня 2009 року, за результатами якої було складено акт №4309/23-4/34444729 від 24 березня 2010 року.

В акті перевірки було встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог пункту 1.32 статті 1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпунктів 7.3.1, 7.3.2, 7.3.4 пункту 7.3 статті 7, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ПП «Сі-Лайн»було занижено податок на прибуток: за 1 квартал 2009 року на 23764,00 грн., за 1 півріччя 2009 року на 311412,00 грн. (в т.ч. заниження за 2 квартал 2009 року на 287648,00 грн.), за 3 квартали 2009 року на 889288,00 грн. (в т.ч. заниження за 3 квартал 2009 року на 577876,00 грн.).

06 квітня 2010 року ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002322310/0, яким згідно з підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», визначила ПП «Сі-Лайн»суму податкового зобовязання за платежем: податок на прибуток у розмірі 1189592,00,00 грн., у тому числі основний платіж 889288,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції 300304,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того що, формування позивачем валових витрат при імпортних операціях виходячи з балансової вартості іноземної валюти відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Колегія суддів з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій погоджується, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПП «Сі-Лайн»(покупець) були укладені контракти у сфері зовнішньо-економічної діяльності із нерезидентами, а саме: з фірмою «Toscana Group Limited», Нова Зеландія (продавець) контракт купівлі-продажу № TGL-SL-02 від 09 червня 2008 року, з фірмою «Electrum Limited», Китай (продавець) контракт купівлі-продажу № 178/30/28, з фірмою «Orbis Group L.C.», США (продавець) контракт купівлі-продажу № OG-SL-01, відповідно до умов яких оплата за товар здійснюється шляхом перерахування доларів США на банківські рахунки продавця за поставлений товар на підставі інвойсу, який є невідємною частиною контракту, чи передплатою (пункт 4.1 статті 4 контрактів).

На виконання зазначених контрактів контрагентами позивача поставлялись товари, що підтверджується вантажними митними деклараціями (т.1 арк. справи 208-220, т.3 арк. справи 1-77, 88-160, 176-225), з відміток банку на яких вбачається, що позивачем купувалась іноземна валюта (долари США) пізніше, ніж поставлявся товар, що також підтверджується виписками Морського транспортного банку по валютному рахунку позивача (т. 1 арк. справи 199-204, т.3 арк. справи 35-48).

Згідно з пунктом 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.3 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що валовий доход включає доходи від операцій, передбачених статтею 7 цього Закону.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами є дата оприбуткування платником податку товарів (а при їх імпорті - також робіт (послуг), супутніх чи допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їх фактичного отримання від таких осіб, незалежно від наявності їх оплати (у тому числі часткової або авансової).

Відповідно до підпункту 7.3.2 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Тобто витрати, понесені платником у зв'язку з придбанням товарів та послуг, вартість яких відноситься до складу валових витрат, визначаються в сумі балансової вартості іноземної валюти.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у зв'язку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Відповідно до підпункту 7.3.4 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі купівлі іноземної валюти за гривні валові витрати або валові доходи платника податку не змінюються. Сума гривень, сплачена платником податку у зв'язку з такою купівлею (без урахування комісійних або вартості інших послуг осіб, що здійснюють конверсійні (обмінні) операції за дорученням платника податку), вважається балансовою вартістю такої іноземної валюти. У разі купівлі однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту балансова вартість придбаної іноземної валюти визначається на рівні балансової вартості іноземної валюти, що була продана.

Приписи підпункту 7.3.6 пункту 7.3 статті Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлюють, що платник податку самостійно обирає метод оцінки балансової вартості іноземної валюти за середньозваженою вартістю або ідентифікованою вартістю. Зміна методу оцінки балансової вартості іноземної валюти протягом податкового року для цілей податкового обліку не дозволяється.

Сукупний аналіз норм, якими регламентовано оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті, та Правила ведення податкового обліку, зокрема, підпункт 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яким визначається дата збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій з особами, які є нерезидентами, беручи до уваги, що за обставинами даної справи при імпорті товарів першою подією було отримання товару, а датою збільшення валових витрат є дата оприбуткування товарів, але визначити розмір валових витрат по розрахунку з нерезидентом є неможливим, так як балансова вартість валюти стане відома тільки після проведення фактичного розрахунку, суд касаційної інстанції погоджується з висновкми судів попередніх інстанцій, що позивачем фактично проведено коригування валових витрат після проведення оплати нерезиденту, тобто доведення валових витрат до рівня справжньої балансової вартості валюти.

Таким чином, формування позивачем валових витрат при імпортних операціях та валових доходів при експортних, виходячи з балансової вартості іноземної валюти, відповідає вимогам Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо включення позивачем (замовник) до складу валових витрат суми 95057,00 грн., яка була направлена на оплату вартості транспортно-експедиторського обслуговування зовнішньо-торгівельних і транзитних шляхів за договором № 01.02-01, укладеним 01 лютого 2007 року з ТОВ «Сімакс Транспорт»(експедитор), та за договором № 01.15-04, укладеним 15 квітня 2008 року з ПП «Скілд»(експедитор), колегія суддів важчає за потрібне зазначити.

Умовами вказаних договорів № 01.02-01 від 01 лютого 2007 року та № 01.15-04 від 15 квітня 2008 року встановлено, що експедитор, який дії за дорученням та за рахунок замовника, приймає на себе зобовязання по організації від свого імені або від імені замовника перевезень узгодженим видом транспорту, перевалки, зберігання, транспортно-екпедиторського обслуговування зовнішньо-торгівельних і транзитних шляхів замовника через південні порти України (Одеса, Іллічівськ), а також надання інших послуг за взаємним узгодженням (пункт 1.1 статті 1 договорів); відшкодування вартості перевезення вантажів та інші витрати, повязані з опрацюванням вантажів, а також оплата винагороди експедитору за транспортно-екпедиційне обслуговування зовнішньо-торгівельних і транзитних вантажів замовник здійснює згідно виставлених рахунків. Рахунки виставляються по факту виконання робіт (пункт 3.1 статті 3 договорів).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що транспортно-експедиторські послуги надавались позивачу вказаними підприємствами у звязку з надходженням на митну територію України товару, поставленого позивачу за зовнішньо-економічними контрактами з фірмою «Toscana Group Limited», Нова Зеландія, з фірмою «Electrum Limited», Китай з фірмою «Orbis Group L.C.», США.

Факт надання транспортно-експедиторських послуг підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) та виставленими рахунками-фактурами (т.1 арк. справи 88-109, т.2 арк. справи 84-87, 137-140, 161-175, 249-250, т.3 арк. справи 1-28).

Факт оплати вартості наданих послуг підтверджується випискою Морського транспортного банку (т.2 арк. справи 225-248).

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток за рахунок валових витрат.

З огляду на те, що надання позивачу транспортно-експедиторських послуг повязане з поставкою ПП «Сі-Лайн» товарів за зовнішньо-економічними контрактами з фірмою «Toscana Group Limited», Нова Зеландія, з фірмою «Electrum Limited», Китай з фірмою «Orbis Group L.C.», США, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, що послуги за договорами № 01.02-01 від 01 лютого 2007 року та № 01.15-04 від 15 квітня 2008 року, повязані із здійсненням позивачем його господарської діяльності, а отже ПП «Сі-Лайн»правомірно віднесло вартість вказаних послуг до складу валових витрат.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність донарахування податковим органом позивачу податкового зобовязання по податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи касаційної скарги вищевикладеного не спростовують.

Разом з цим, Прокуратура Одеської області надіслала до суду касаційної інстанції довідку з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, у якій вказано, що станом на 25 травня 2001 року, до відомостей щодо юридичної особи ПП «Сі-Лайн»22 листопада 2010 року внесено запис № 9 про державну реєстрацію припинення юридичної особи у звязку з визнанням її банкрутом.

Відповідно до частини 2 статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України касаційної інстанції визнає законні судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що втратили законну силу, і закриває провадження у справі, якщо після їх ухвалення виникли обставини, які є підставою для закриття провадження у справі, та ці судові рішення ще не виконані.

Згідно пункту 5 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі у разі ліквідації підприємства, установи, організації, яка була стороною у справі.

Враховуючи вищевикладене, законні постанова Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року визнаються такими, що втратили законну силу із закриттям провадження у справі.

Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 157, ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2 ст. 228, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси та касаційну скаргу Прокуратури Одеської області задовольнити частково.

Визнати законні постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2010 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року такими, що втратили законну силу.

Провадження у справі № 2-а-4169/10/1570 за позовом Приватного підприємства «Сі-Лайн»до Державної податкової інспекції у Приморському районі міста Одеси, за участю Прокуратури Приморського району міста Одеси, про скасування податкового повідомлення-рішення закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ Л.В. Ланченко

______ С.Е. Острович

______ Н.Г. Пилипчук

______ М.О. Федоров