Ухвала суду № 18371465, 20.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2011 року м. КиївК-13905/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідачаРибченка А.О.

суддів: Голубєвої Г.К.

Карася О.В.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції

на постанову Господарського суду Рівненської області від 24 липня 2007 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2008 року

у справі № 20/253

за позовом Приватного підприємства «Холод Плюс»

до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Рівненської області від 24 липня 2007 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2008 року, позов Приватного підприємства «Холод Плюс»(далі позивач) до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції (далі відповідач) задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0001292342/0 від 19 грудня 2006 року, № 0001292342/1 від 24 лютого 2007 року, № 0001292342/2 від 10 травня 2007 року та № 0001302342/0 від 19 грудня 2006 року, № 0001302342/1 від 24 лютого 2007 року, № 0001302342/2 від 10 травня 2007 року. Присуджено ПП «Холод Плюс»з Державного бюджету України 3,40 грн. витрат по державному миту (судовому збору).

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, Костопільська МДПІ, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постановлені у справі судові рішення та прийняти нове про відмову в позові.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постанову Господарського суду Рівненської області від 24 липня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2008 року без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ПП «Холод Плюс»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 22 серпня 2005 року по 30 вересня 2006 року, за результатами якої складено акт № 60/23-33627554 від 08 грудня 2006 року.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001292342/0 від 19 грудня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 17 841,30 грн. (12 741,00 грн. основний платіж, 5 100,30 грн. штрафні (фінансові) санкції), та № 0001302342/0 від 19 грудня 2006 року, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 17 838,00 грн. (11 892,00 грн. основний платіж, 5 946,00 грн. штрафні (фінансові) санкції).

За результатами адміністративного оскарження, скарги позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Також, прийнято податкові повідомлення-рішення № 0001292342/1 від 24 лютого 2007 року, № 0001292342/2 від 10 травня 2007 року та № 0001302342/1 від 24 лютого 2007 року, № 0001302342/2 від 10 травня 2007 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпунктів 1.20.1, 1.20.2 пункту 1.20, пункту 1.32, пункту 1.5 статті 1, підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5, підпунктів 7.4.1, 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 334/94-ВР) та пунктів 4.1, 4.2 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з неправомірним віднесенням до складу валових витрат та податкового кредиту витрат та, відповідно, сум податку на додану вартість, що не повязані з господарською діяльністю позивача.

Зазначений висновок податковим органом зроблено у звязку з тим, що ПП «Холод Плюс»реалізувало сало для юридичних та фізичних осіб за різними цінами. При цьому, для юридичних осіб ціна була більшою, ніж для фізичних осіб. Договори, укладені між позивачем та юридичними, а також фізичним особами, на перевірку не надано, у звязку з чим відповідач був позбавлений можливості співставити умови реалізації ідентичних (однорідних) товарів, врахувати умови договорів, а також інші обєктивні обставини, що могли вплинути на формування цін.

Крім того, судами встановлено, що відповідачем направлено запити до Регіонального представництва торгово-промислової палати України в Рівненській області та Головного управління статистики в Рівненській області з проханням надати інформацію щодо оптових цін на сало (окремо виробленого в Україні та окремо імпортованого на територію України), що діяли в Рівненській області протягом четвертого кварталу 2005 року.

В свою чергу, Регіональне представництво торгово-промислової палати України в Рівненській області листом повідомило відповідача, що не може надати інформацію про оптові ціни на сало в Україні у звязку з відсутністю такої інформації, а згідно листа Головного управління статистики в Рівненській області інформація про оптові ціни на товари в Головному управлінні статистики відсутня.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону № 334/94-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обовязкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обовязкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого звязку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в звязку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Згідно з підпунктом 1.20.2 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші обєктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між неповязаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низьколіквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Підпунктом 1.20.8 пункту 1.20 статті 1 Закону № 334/94-ВР встановлено, що обовязок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно, оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що відповідачем в даному випадку не доведено, що ціни реалізації сала ПП «Холод Плюс»не відповідають рівню звичайних цін, у звязку з чим висновки акту перевірки є необґрунтованими, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення неправомірними.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції відхилити, а постанову Господарського суду Рівненської області від 24 липня 2007 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2008 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіГолубєва Г.К.

Карась О.В.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.

Суддя А.О. Рибченко