Постанова № 18371383, 13.09.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" вересня 2011 р. м. КиївК-14823/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Усенко Є.А.

Федорова М.О.

Шипуліної Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Приватного підприємства «Олігархія»

на постанову Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2006 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11 червня 2007 року

у справі № 5/2814-13/338А

за позовом Приватного підприємства «Олігархія»

до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Олігархія»(далі позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі - відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001532310/0/9026 від 10 травня 2006 року.

Постановою Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 11 червня 2007 року, в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями у справі, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з підстав порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2006 року, ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11 червня 2007 року та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Представники сторін в судове засідання не зявились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В звязку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну позапланову документальну перевірку ПП «Олігархія»з питань взаємовідносин та стану розрахунків з Приватним підприємцем ОСОБА_5 Приватним підприємцем ОСОБА_6 Приватним підприємством «Лімекс-В» за серпень 2003 року, ПП ОСОБА_5 Приватним підприємцем ОСОБА_7 ПП ОСОБА_6 Малим приватним підприємством «Контр»за серпень 2003 року, ПП ОСОБА_5 Приватним підприємством «Магніфікет» УА Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротап» за вересень 2003 року, ПП ОСОБА_5 Приватним підприємцем ОСОБА_8 Приватним підприємцем ОСОБА_9 за вересень 2003 року, ПП ОСОБА_5 ПП ОСОБА_8 ПП ОСОБА_9 за жовтень 2003 року, за результатами якої складено акт № 143/23-0/32484225 від 10 травня 2006 року.

На підставі зазначено акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001532310/0/9026 від 10 травня 2006 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на 381 108,22 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 190554,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4, підпункту 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон № 168/97-ВР) у звязку з непідтвердженням правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень 2003 року.

Зменшуючи суму бюджетного відшкодування, ДПІ у Личаківському районі м. Львова дійшла висновку, що податковий кредит сформовано позивачем при відсутності підтвердження надмірної сплати до бюджету податку на додану вартість його контрагентами по ланцюгу постачання.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій виходили з того, що включенню до податкового кредиту підлягають лише ті суми податку на додану вартість, які фактично сплачені до бюджету.

Проте, з такими висновками судів погодитись не можна, з огляду на наступне.

Відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна видається платником податку в разі продажу товарів (робіт, послуг) покупцю на його вимогу.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ПП «Олігархія»включено до складу податкового кредиту з податку на додану вартість суми, сплачені в ціні придбаних у контрагентів товарів, на підставі належним чином оформлених податкових накладних.

В свою чергу, відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.1 статті 10 Закону № 168/97-ВР платники податку несуть відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення податку до бюджету відповідно до законодавства України.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, законним вважається рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

З огляду на викладене, порушення судами норм матеріального права є підставою для скасування постановлених у справі судових рішень та прийняття нової постанови про задоволення позову.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Олігархія»задовольнити.

Скасувати постанову Господарського суду Львівської області від 28 листопада 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 11 червня 2007 року.

Прийняти у справі нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0001532310/0/9026 від 10 травня 2006 року.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийРибченко А.О.

СуддіКарась О.В.

Усенко Є.А.

Федоров М.О.

Шипуліна Т.М.