Ухвала суду № 18363830, 11.08.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

"11" серпня 2011 р.                               м. Київ                                        К-232/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                                  Степашка О.І.

Суддів                                                            Костенка М.І.

                                                                      Маринчак Н.Є.

Островича С.Е.

Усенко Є.А.

при секретарі                                                   Бадріашвілі К.С.

за участю представників:

відповідача-2 –Заворотньої О.Л.

прокуратури –Чубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 05.06.2007

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007

у справі №2/2239-А

за позовом          Закритого акціонерного товариства “Інтерлит”

до          1.Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому

          2.Головного Управління державного казначейства України у Хмельницькій області

за участю           Прокуратури Хмельницької області

про          стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

ВСТАНОВИВ:

Закрите акціонерне товариство “Інтерлит” звернулось до суду з позовом про стягнення з Державного бюджету України суму бюджетного відшкодування в розмірі 459785 грн.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 05.06.2007, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007, позов задоволено; стягнуто з Державного бюджету України на користь ЗАТ “Інтерлит” суму бюджетного відшкодування в розмірі 459785 грн.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Хмельницькому просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, за результатами проведених виїзних позапланових перевірок з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника податку за листопад та грудень 2006 року, складено, відповідно, акт перевірки від 12.02.2007 № 679/23-3/22777924, в якому встановлено необґрунтоване завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2006 року в сумі 91549,00 грн.; щодо решти суми бюджетного відшкодування в розмірі 288756 грн. зроблено висновок про неможливість підтвердження даної суми бюджетного відшкодування в зв’язку з необхідністю дослідження сплати ПДВу ланцюгу постачанняпо основних постачальниках; та довідку від 22.03.2007 № 1719/23-3/22777924, в якій зроблено висновок про неможливість підтвердити заявлену до стягнення суму бюджетного відшкодування за грудень 2006 року в розмірі 171029,00 грн., що пов’язано із необхідністю дослідження ланцюгів постачання по основних постачальниках, щодо підтвердження факту сплати податку на додану вартість до бюджету продавцем.

На підставі вказаного акту податковим органом прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення, про зняття з податкового кредиту суми в розмірі 91549 грн.

Згідно довідок про результати проведення зустрічних перевірок на підприємствах ТОВ “Поділля Вторкольормет” (м. Хмельницький), а також ТОВ “СМС” (м. Донецьк) підтвердити сплату даними підприємствами ПДВ до бюджету не видається за можливе.

Щодо результатів проведення перевірок на інших підприємствах –контрагентах ЗАТ “Інтерлит”, відомості відсутні.

В зв’язку з вищенаведеним, позивачем подано позов до суду про стягнення 459785 грн. бюджетного відшкодування.

Судами зазначено, що всі заявлені до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість документально підтверджені, що також підтверджується актами перевірок.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно п. 1.8. ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” бюджетне відшкодування –сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв’язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п. 1.7. ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1. п. 7.4., пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 вказаного Закону (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит –сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов’язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.2. п. 7.2. ст. 7 вказаного Закону якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1. цього пункту, має від’ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); залишок від’ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Необхідно відмітити, що пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” право платника податку на податковий кредит ставить в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету.

Посилання відповідача на те, що суми сплаченого та зарахованого до Державного бюджету України податку на додану вартість в першу чергу використовуються для бюджетного відшкодування, а тому обов’язковою підставою включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість є сплата таких сум до бюджету на підставі пп. 7.7.5. п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є помилковими.

Таким чином, визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість в даному випадку є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, яка позивачем здійснена, що встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується податковим органом. При цьому будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку –покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з’ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницькому залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 05.06.2007 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Суддя О.І. Степашко