Ухвала суду № 18360443, 16.06.2011, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" червня 2011 р. м. КиївК-19670/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючогоКонюшка К.В.

суддів:Бим М.Є.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Харченка В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.04.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 року

у справі № 2а-2416/09/1/0170 (2-а-2416/09/1/0170)

за позовом Кооперативного підприємства «Виробниче управління Кримспоживспілки»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

В С Т А Н О В И В:

У січні 2009 року Кооперативне підприємство «Виробниче управління Кримспоживспілки»звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.04.2009 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення від 05.08.2008 року № 0000812200 про нарахування пені в сумі 4381,13 грн. та № 0000822200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340 грн.

Не погоджуючись зі вказаними судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція в м. Сімферополі АР Крим оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі скаржник просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.04.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 року з мотивів порушення цими судами норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у позові.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, установленому пунктом першим частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за наслідками проведеної податковим органом перевірки складено Акт від 28.07.2008 року № 5641/23-2/31829312 (далі Акт перевірки), в якому зроблено висновок про порушення позивачем статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року № 185-94-ВР (далі Закон № 185-94-ВР) та статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю»від 19.02.1993 року № 15-93 (далі Декрет № 15-93).

Порушення наведених норм, за висновками Акта перевірки, полягає у несвоєчасному надходженні виручки в іноземній валюті за експортований товар у сумі 2780,61 дол. США за контрактом № Э-1 від 07.08.2007 року, укладеним з ТОВ «ЛЕЛО+»(Грузія) та у порушенні терміну декларування майна за межами України.

На підставі Акта перевірки податковим органом прийнято рішення від 05.08.2008 року № 0000812200 про нарахування пені в сумі 4381,13 грн. та № 0000822200 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340 грн.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог з таких підстав.

Відповідно до статті 9 Декрету № 15-93 валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Статтею 1 Закону № 185-94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем був укладений контракт № Э-1 від 07.08.2007 року з ТОВ «ЛЕЛО+»(Грузія), а також з ПП ОСОБА_1, який діяв в інтересах покупця за договором комісії, за умовами якого Кооперативне підприємство «Виробниче управління Кримспоживспілки»продає, а ТОВ «ЛЕЛО+»купує та оплачує борошно пшеничне вищого та першого ґатунку у кількості та за цінами, визначеними у додатках. Ціна товару визначається у специфікації та включає затрати по доставці товару на умовах СРТ в редакції Інкотермс 2000. Загальна сума контракту визначена у розмірі 500000 доларів США.

Судами також встановлено, що у період з серпня по вересень 2007 року від комісіонера ПП ОСОБА_1 на розподільчий рахунок згідно контракту надійшли кошти на загальну суму 103580 доларів США, які зараховані на поточний рахунок Кооперативного підприємства «Виробниче управління Кримспоживспілки».

Проте, у вантажних митних деклараціях помилково зазначено загальну суму експортованого товару в розмірі 106360,61 доларів США (було включено вартість перевалки товару), на підставі чого податковим органом зроблено висновок про наявність у позивача дебіторської заборгованості у сумі 2780,61 доларів США.

Відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України від 09.07.1997 року № 307 (у редакції наказу Державної митної служби України від 07.11.2007 року № 933) фактурна вартість - ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку-фактурі (рахунку-проформі).

Отже, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку відносно того, що фактурну вартість товару слід визначати на підставі рахунків-фактур.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що дійсна фактурна вартість експортованого товару, зазначена в рахунках-фактурах, складає загальну суму 102320 доларів США.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що кошти, які надійшли на рахунок позивача (103580 доларів США) перевищують дійсну фактурну вартість експортованого товару (102320 доларів США).

Таким чином, помилковим є висновок податкового органу щодо порушення терміну зарахування виручки у іноземній валюті та відносно наявності у позивача валютних цінностей за межами України.

За таких обставин суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не відповідають фактичним обставинам та спростовуються вище переліченими нормами права, у звязку з чим відсутні підстави для її задоволення та скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень.

Згідно з частиною 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.04.2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.03.2010 року у даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України у строк та у порядку, визначеними статтями 237 2391 КАС України.

ГоловуючийКонюшко К.В.

СуддіБим М.Є.

Гончар Л.Я.

Гордійчук М.П.

Харченко В.В.

З оригіналом згідно

секретар судового засідання: Савченко А.В.