Рішення № 18348010, 07.09.2011, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

№2025/2-291/11

РІШЕННЯ

іменем України

07 вересня 2011 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі головуючого судді Ткаченко О.А., за участю секретаря Авраменко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства “АІСЕ Україна” до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

встановив:

Позивач звернувся до суду 22 грудня 2010 року з позовом до відповідача про стягнення боргу, посилаючись на те, що 31 січня 2006 року між ПАТ “АІСЕ Україна” та відповідачем 1 ОСОБА_1 було укладено угоду № 123187. Позивач належним чином виконував умови угоди і у грудні 2007 року відповідач 1 отримав автомобіль ЗАЗ 110307, 2007 року випуску і зареєстрував його на своє імя у ВРЕР №12 ГУМВС України у Харківській області. ОСОБА_1 зобовязався в свою чергу оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 84 щомісячних повних внесків. Відповідач 1 починаючи з вересня 2009 року по травень 2010 року порушував вимоги угоди в частині повноти сплати внесків, після чого взагалі припинив сплату внесків. 17 травня 2010 року на адресу ОСОБА_1 було направлено вимогу одноразової сплати всієї суми заборгованості за угодою не пізніше 27 травня 2010 року. Станом на грудень 2010 року вимога не виконана, борг не погашено і сума заборгованості відповідача перед позивачем за угодою становить: чисті внески 7402,52 грн. та адміністративні витрати 2569,56 грн.

Розмір боргу відповідача 1 перед позивачем за угодою складає 42 внески в оплату адміністративних витрат та 16,9405% від актуальної ціни автомобіля, встановленої виробником у травня 2010 року.

Після отримання автомобіля відповідач ОСОБА_1 скористався наданим йому п.4.13 ст.4 додатку №2 правом і листом від 30.01.2010 року звернувся до позивача з заявою про повернення його оригінального графіку внесків шляхом розподілення сплачених авансових внесків на усі наступні та несплачені повні внески з метою пропорційного зменшення їх розміру, станом на січень 2010 року до закінчення графіку внесків відповідача 1 залишалося 42 повних внесків та було сплачено 28 авансових внески, внаслідок розподілення 28 авансових внесків на 42 повних внесків, що залишилися згідно графіка внесків відповідача 1, всі наступні повні внески були зменшені на 66,6667% (28 авансових внески/42 внесків х100%), і відповідно, склали 33,3333% від повного внеску, розмір якого визначено відповідно до умов угоди (100%-66,6667% = 33,3333%).

Станом на січень 2010 року відповідачем 1 було сплачено 81,9988% чистих відсотків. Залишок по сплаті відповідачем чистих внесків за угодою становив 18,0012% (100%-81,9988%). До кінця графіка внесків залишилося 42 внески (84 внески-42внески). Для розрахунку відсотку чистого внеску, який мав сплачувати ОСОБА_1 після отримання автомобіля, необхідно поділити 18,0012% (залишок внесків за угодою у відсотках) на 42 внески, які залишилися до сплати відповідно до графіка внесків. Отримано розмір чистого внеску відповідача 1 після отримання автомобіля та здійснення процедури розподілення авансових внесків: 18,0012%/42=0,4286% від ціни автомобіля у поточному місяці. Розмір внеску з адміністративних витрат склав відповідно 0,1167% (0,35% х 33,3333%) від ціни автомобіля замість 0,35%.

23.07.2008 року дистриб'ютор автомобіля Славута АТ “УкрАвто” повідомив ПрАТ “АІСЕ Україна” про те, що з липня 2008 року припиняється виробництво автомобілів Славута.

У відповідності до п.10.1 ст.10 додатку №2 до угоди, якщо протягом терміну дії угоди виробник та/або імпортер здійснить заміну або припинить імпортувати або виробляти модель автомобіля, зазначену у додатку №1, фірма зобовязується замінити її новою моделлю або іншим автомобілем. Керуючись цим положенням, у серпні 2008 року позивач здійснив заміну автомобіля Славута на автомобіль ВАЗ-2107.

Згідно п.10.2 ст.10 додатку №2 до угоди, якщо різниця між ціною нової моделі та ціною автомобіля, зазначеного у додатку №1 перевищує 10%, то в цьому разі розмір несплачених повних внесків учасників системи, які вже отримали попередню модель, сплачуватимуть щомісячні внески, розраховані згідно ціною автомобіля, яка діяла на останньому асигнаційному акті ,коли така попередня модель присуджувалася, та буде відповідно змінюватися в процентному відношенні відповідно до ціни нової моделі.

Ціна автомобіля Славута у липні 2008 року становила 30050 грн., а автомобіля ВАЗ-2107 34350 грн., процентне співвідношення між цінами вказаних автомобілів станом на липень 2008 року складало 87,4818%.

Відповідно до п.4.5 додатку №2 до угоди, у разі порушення терміну сплати, зазначеного у статті 4 п.4.3, учасник сплачує прострочений повний внесок у розмірі повного внеску, що діє на момент сплати простроченого платежу.

Станом на травень 2010 року ціна автомобіля ВАЗ-2107 становила 49950 грн. Розрахункова ціна автомобіля Славута станом на травень 2010 року, відповідно до якої, має розраховуватися щомісячний внесок за угодою №123187, у відповідності до положень п.10.2 ст.10 додатку №2 до угоди, з врахуванням коефіцієнту процентного співвідоншення (87,4818%) становила 43697,16 грн.

Відповідно, загальний розмір заборгованості складає 9972,08 грн., з яких чисті внески 7402,52 грн., що складає 16,9405% від ціни автомобіля (43,697,16 грн. х 16,9405 %), адміністративні витрати 2569,56 грн. (43697,16 грн. х 0,1167 % + ПДВ) х 42 внески.

Згідно положень п.п.11.1 -11.4 відповідачем 1 ОСОБА_1 було надано позивачу гарантію забезпечення виконання ним зобовязань за угодою №123187 гарантію поручителя. 10 грудня 2007 року між позивачем та відповідачем 2 було укладено договір поруки, за яким Поручитель, ОСОБА_2 зобовязується солідарно відповідати перед позивачем за виконання відповідачем 1 в повному обсязі зобовязань.

В звязку з викладеним позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів суму боргу у розмірі 9972,08 грн. Крім цього позивач просить стягнути солідарно з відповідачів судові витрати у розмірі 99,72 грн. при подачі позовної заяви та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача Павленко С.В. уточнив позовні вимоги позивача та просив стягнути з відповідачів суму боргу у розмірі 8859,38 грн. та судовий збір у розмірі 99,72 грн. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов ПАТ «АІСЕ Україна»не визнав, та просив суд відмовити в його задоволенні, на його думку він не повинен сплачувати гроші на користь товариства з яким не укладав угоди, оскільки він укладав угоду з ЗАТ «АІСЕ Україна», якого на теперішній час вже не існує, також зазначив, що сума внесків, які він сплачує постійно збільшується, крім цього ніякого автомобіля марки ВАЗ-2107, як позивач вказує в позові він не отримував.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому позовні вимоги позивача визнав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

31.12.2006 року, між позивачем та відповідачем укладено угоду №123187 та підписано додатки №№1,2 до неї, які є невідємними частинами угоди, про надання системи послуг спрямованих, на придбання автомобіля через систему Автоплан, організовану позивачем. Позивач належним чином виконував свої обовязки за угодою і у грудні 2007 року відповідач 1 ОСОБА_1 отримав автомобіль ЗАЗ 110307, кузов №НОМЕР_1, 2007 року випуску і зареєстрував його на своє імя у ВРЕР №12 ГУМВС України в Харківській області (реєстраційний номер НОМЕР_2), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та відповідно до умов угоди зобовязалась сплатити вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг, шляхом сплати 84-х щомісячних внесків (а.с.6,7,8-11).

Згідно ст.4 додатку №2 до угоди, ОСОБА_1 зобовязався сплатити 100% вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 84-х щомісячних внесків.

Статтями 3 та 4 додатку №2 до угоди встановлено, що розрахунок розміру внесків здійснюється відповідно до ціни автомобіля, зазначеного у додатку №1, що діє в місяці сплати внеску. Ціна автомобіля, відповідно до умов договору встановлюється щомісяця продавцем або виробником.

ОСОБА_1 протягом березня 2006 року серпня 2009 року сплачував щомісячні внески, однак в порушення ст.4 угоди, додатку №1 та ст.4 додатку №2, починаючи з вересня 2009 року по травень 2010 року порушував умови угоди в частині повноти сплати внесків, після чого взагалі припинив сплату внесків.

Відповідно ксерокопії протоколу №60 позачергових загальних зборів акціонерів ЗАТ «АІСЕ Україна»від 22.02.2010 року, на підставі п.5 розділу ХVІІ «Прикінцевих та перехідних положень»ЗУ «Про акціонерні товариства»Закрите акціонерне товариство «АІСЕ Україна»зареєструвало зміни в назві організаційно-правової форми як Приватне акціонерне товариство «АІСЕ Україна»(а.с.109-110).

Згідно платіжної вимоги від 17.05.2010 року вбачається, що ПАТ «АІСЕ Україна»направила ОСОБА_1 платіжну вимогу з повідомленням про втрату права виконання його платіжних зобовязань шляхом внесення щомісячних повних внесків по угоді №123187 від 31.01.2006 року та зобовязав одноразово сплатити всю суму заборгованості, яка складає 9972,08 грн. і попереджено, що у разі невиконання цієї платіжної вимоги у зазначений термін, ПАТ «АІСЕ Україна, буде змушене використати передбачені чинним законодавством України механізми примусового стягнення з ОСОБА_1 заборгованості (накладення арешту та звернення стягнення на належне рухоме та/або нерухоме майно, утримання певних сум з його доходів та інше (а.с.13).

Пунктом 4.5 ст.4 додатку №2 до угоди встановлено у разі порушення терміну сплати, зазначеного у п.4.3 учасник системи сплачує прострочені повні внески у розмірі внеску, що діє на момент сплати простроченого платежу.

Представником позивача доведено, що заборгованість ОСОБА_1 складає 8859,38 грн.

Що стосується заперечення відповідача ОСОБА_1 щодо збільшення суми сплати внесків, то в статтях 3 та 4 додатку №2 до угоди чітко встановлено, що розрахунок розміру внесків здійснюється відповідно до ціни автомобіля, зазначеного у додатку №1, що діє в місяці сплати внеску. Ціна автомобіля, відповідно до умов договору встановлюється щомісяця продавцем або виробником.

Відповідно до п.10.1 ст.10 додатку №2 до угоди, якщо протягом терміну дії угоди виробник та /або імпортер здійснить заміну або припинить імпортувати або виробляти модель автомобіля, зазначену у додатку №1, фірма зобовязується замінити її новою моделлю або іншим автомобілем. Ціна нової моделі або автомобіля буде дійсною для розрахунку повного внеску для сплати усіма учасниками групи.

Згідно п.10.2 ст.10 додатку №2 до угоди, якщо різниця між ціною нової моделі та ціною автомобіля, зазначеного у додатку №1 перевищує 10%, то в цьому разі розмір несплачених повних внесків учасників системи, які вже отримали попередню модель, сплачуватимуть щомісячні внески, розраховані згідно ціною автомобіля, яка діяла на останньому асигнаційному акті, коли така попередня модель присуджувалася, та буде відповідно змінюватися в процентному відношенні відповідно до ціни нової моделі.

Судом було також зясовано, що вищевказана угода була забезпечена договором поруки від 10.12.2007 року (а.с.19), укладеним між позивачем та ОСОБА_2. Згідно якого поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань за угодою в тому ж розмірі що й боржник, в тому числі виконання обовязків щомісячно сплачувати передбачені угодою повні внески, які складаються з сум чистого внеску, адміністративних витрат та страхового внеску, а також виконання обовязків сплачувати інші платежі, передбачені угодою, однак з боку відповідача також були порушені умови договору поруки.

Згідно п.1.1 договору поруки від 10.12.2007 року, ОСОБА_2 (поручитель) зобовязується відповідати перед кредитором в повному обсязі за виконання боржником (ОСОБА_1) зобовязань, що виникають з угоди.

В разі невиконання боржником зобовязань за угодою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники (п.1.2 договору поруки).

У позовній заяві позивачем заявлено про проведення солідарного стягнення з боржників на користь позивача вказаних сум за угодою.

Згідно ст.541 Цивільного Кодексу України, солідарний обовязок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобовязання.

У разі солідарного обовязку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обовязку частково або в повному обсязі від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо, що відповідає вимогам ст.543 Цивільного Кодексу України.

У порушення норм закону та умов договору відповідачі зобовязання за вказаним договором належним чином не виконали.

Як випливає із положення ч.4 ст.559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Відповідно до п.4.1 договору поруки, зобовязання за цим договором припиняються одночасно з припиненням забезпечених порукою зобовязань боржника.

Оскільки строки виконання зобовязання за угодою визначені моментом вимоги ,сторони погодились, що відповідальність кожного із спів поручителів за договором поруки припиняється лише після повного виконання боржником або спів поручителями всіх зобовязань перед кредитором, що виникають з угоди.

Згідно до ст.1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Уклавши угоду, сторони взяли на себе певні зобовязання.

Відносно викладеного, необхідно зазначити, що згідно зі ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, на підставі викладеного, суд знаходить позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до п.6 ч.1 ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Судові витрати суд розподіляє відповідно до ч.1 ст.88 ЦПК України, та стягує з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПрАТ “АІСЕ Україна” витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 106,61 гривень та судовий збір (державне мито) в сумі 88,59 гривень.

Керуючись ст.ст.10,11,57,60,81,88,130,174,209,212,213-215,224-226,227,228,233 ЦПК України, ст.ст.11,14,526,559,610,611,1054 ЦК України, ч.5 Розділу 11 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного Процесуального Кодексу України, суд,

вирішив:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства “АІСЕ Україна” задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_5, на користь Приватного акціонерного товариства “АІСЕ Україна”(юридична адреса: 01601, м.Київ, вул.Воровського, будинок 24, корпус 1, 3-й поверх, розрахунковий рахунок 26002000335000 в ПАТ “КІБ Креді Агріколь”, МФО 300379, код ЄДРПОУ 21691356) суму боргу за угодою №123187 від 31.01.2006 року в розмірі 9972 (девять тисяч девятсот сімдесят дві) гривні 08 копійок.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства “АІСЕ Україна” (юридична адреса: 01601, м.Київ, вул.Воровського, будинок 24, корпус 1, 3-й поверх, розрахунковий рахунок 26002000335000 в ПАТ “КІБ Креді Агріколь”, МФО 300379, код ЄДРПОУ 21691356) судовий збір (державне мито) у розмірі 99 (девяносто девять) гривень 72 копійки та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи в Лозівському міськрайонному суді Харківської області у розмірі 120 (сто двадцять) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повний текст рішення виготовлений 12.09.2011 року.

Суддя О.А. Ткаченко