Постанова № 18346523, 13.09.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 вересня 2011 року 10:57 № 2а-11422/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 18.08.2011 р. № 08ВК-д)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 30.03.2011 р. № 3805/9/10-209)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн-Принт Україна»

доДержавної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03.02.2011 року № 0000472307,- ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Дизайн-Принт Україна»з позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 03.02.2011 року № 0000472307, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з ПДВ за основним платежем на суму 180543 грн. та визначено штрафні санкції у розмірі 45136 грн., які (рішення) ухвалені за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Астро-Інформ»за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 року.

Позивач вважає зазначені рішення такими, що ухвалені всупереч вимогам Закону України «Про податок на додану вартість»та вказує, що спірні суми податкового кредиту сформовані за результатами реально вчинених господарських операцій, що підтверджується сукупністю первинних документів, податковою накладною. Правочини з цим контрагентом не визнані недійсними і підстав вважати їх нікчемними не має, а отже, на думку позивача, у відповідача не було підстав для висновку про безпідставність формування позивачем спірної суми податкового кредиту.

Відповідач просив відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що, як зазначено в акті перевірки, за результатами аналізу даних автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом позивача та задекларованими податковими зобовязаннями його контрагента ТОВ «Астро-Інформ»за період квітня червня 2010 року. У звязку з тим, що, на думку ДПІ, контрагент позивача не декларував податкових зобовязань за операціями з позивачем, податковий орган прийшов до висновку, що покупець (позивач) не має права на формування спірних сум податкового кредиту.

Інших підстав ухвалення оскаржуваного рішення відповідач в акті перевірки не визначено.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 13 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Згідно Закону України «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції на час проведення перевірки) завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Дизайн-Принт Україна»(код з ЄДР 36589758; адреса: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 17 кв. 6) з питань правильності нарахування та своєчасності сплати ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Астро-Інформ»(код з ЄДР 36844995) за період з 01.04.2010 року по 30.06.2010 р.

За результатами перевірки складено Акт перевірки № 892/23-7/36589758 від 10.11.2010 року (далі Акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що позивач участі у проведенні перевірки не брав та для участі у проведенні перевірки не запрошувався, будь-яких документів від нього у звязку з проведенням перевірки не витребовувалось. Наведене спростовує доводи ДПІ в Акті перевірки та в запереченнях до позову, що позивач не надавав документи по спірним операціям, оскільки, як зазначено вище, ДПІ взагалі не витребовувало від нього первинні документи.

Тобто, перевірка проводилась виключно за даними «автоматизованого співставлення»податкового кредиту та податкових зобовязань у розрізі контрагентів без дослідження та аналізу первинних та інших супроводжуючих спірні операції документів.

09 листопада 2010 року позивачу лише направлено повідомлення про необхідність прибуття до ДПІ вже для ознайомлення та підписання Акту перевірки.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п/п. 7.2.3., 7.2.4., 7.2.6., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело, на думку ДПІ, до заниження податку на додану вартість всього на 180543, у т.ч. за квітень 2010 р. на 72514 грн., за травень 2010 р. на суму 108029 грн., за червень 2010 року зменшено р. 26 декларації з ПДВ в сумі 10755 грн.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що, як зазначено вище, за результатами аналізу даних автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено відхилення між задекларованим податковим кредитом позивача та задекларованими податковими зобовязаннями його контрагента ТОВ «Астро-Інформ»за період квітня червня 2010 року. ТОВ «Астро-Інформ»- обсяг поставки згідно системи автоматизованого співставлення додатку № 5 декларації з ПДВ за квітень 2010 року 0 грн., за травень 2010 р. 0 грн., за червень 2010 року 0 грн. З акту перевірки вбачається, що ТОВ «Астро-Інформ»було подано податкові декларації за даний період, а саме: № 417292 від 30.09.2010 року за квітень 2010 р., № 417293 від 30.09.2010 року за травень 2010 року, № 417297 від 30.09.2010 року, де і задекларовані нульові показники податкових зобовязань за взаємовідносинами з позивачем.

При цьому, як зазначено в Акті перевірки, позивачем включено до податкового кредиту ПДВ у сумі 72514,2 грн. у квітні 2010 року, у травні 2010 р. 118783,72 грн., в червні 2010 року 40481,67 грн.

У звязку з тим, що ТОВ «Астро-Інформ»не декларував, на думку ДПІ, податкових зобовязань за операціями з позивачем та не сплачував податок до бюджету, позивач, на думку податкового органу, не має підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

На підставі Акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.02.2011 року № 0000472307.

Під час розгляду справи судом встановлено, що спірні суми податкового кредиту сформовані за результатами вчинення позивачем наступних операцій, первинні документи за якими ДПІ під час перевірки не досліджувались та не оцінювались.

Так, 01.02.2010 року між позивачем (Замовник) та виконавцем - ТОВ «Астро-Інформ»(код 36844995, м. Київ. Вул. Богомольця 7/14, оф. 182) укладено договір № 01/10-10 відповідно до якого виконавець зобовязався виконувати роботи та надавати послуги у сфері підготовки рекламних матеріалів. Строк дії договору - до 31.12.2010 року.

Відповідно до доповнення № 1 до договору визначено зразки печатки позивача та відомості про матеріально-відповідальну особу при оформленні операцій за договором.

Згідно із рахунком-фактурою № 02043 від 01.04.2010 року до оплати виставлено (1) пакування магніту у конверт в кількості 600600 одиниць послуги по ціні 0,25 грн. за одиницю послуги на суму 150150 грн.; (2) проклейка скотчем в кількості 1112100 одиниць послуг по ціні 0,11 грн. за одиницю послуги на суму 122331,00 грн.; (3) сортування в кількості 600600 одиниць послуги по ціні 0,15 грн. за одиницю послуги на суму 90090 грн., а всього послуг на загальну 435085,20 грн. з ПДВ 72514,20 грн. Сторонами підписано акт № 02043 від 01.04.2010 р. про виконання цих замовлених послуг на суму 435085,20 грн. з ПДВ. 01 квітня 2010 року ТОВ «Астро-Інформ»видано позивачу податкову накладну № 2043 від 01.04.2010 р. на загальну суму послуг 435085,20 грн. з ПДВ 72514,20 грн.

Відповідно до рахунку-фактури № 05053 від 05.05.2010 року виставлено до оплати: (1) пакування пазлів на магніті у конверт у кількості 760000 одиниць послуг по ціні 0,25 грн. на суму 190000 грн.; (2) проклейка скотчу у кількості 800000 одиниць послуг по ціні 0,11 грн. за одиницю послуги на суму 88000 грн.; (3) сортування у кількості 760000 одиниць послуг по ціні 0,15 грн. за одиницю послуги на суму 114000 грн., а всього послуг на суму 470400 грн. з ПДВ 78400 грн. Сторонами підписано акт № 05053 від 02.06.2010 року про виконання цих замовлених послуг на суму 470400 грн. з ПДВ. 05 травня 2010 року контрагентом видано позивачу податкову накладну № 5053 від 05.05.2010 року на суму послуг у розмірі 470400 грн. з ПДВ 78400 грн.

Відповідно до рахунку-фактури № 06051 від 06.05.2010 року виставлено до оплати вартість послуг: (1) по висічці у кількості 2127273 одиниць послуги по ціні 0,04 грн. за одиницю послуги вартістю 96666,67 грн.; (2) проклеювання плак. Квас Тарас в кількості 29325 одиниць послуги по ціні 0,17 грн. за одиницю послуги на суму 4985,25 грн.; (3) трафаретний друк в кількості 88000 одиниць послуги по ціні 0,67 грн. за одиницю послуги на суму 58666,67 грн.; (4) каширування листів в кількості 20000 одиниць послуги по ціні 2,08 грн. за одиницю послуги на суму 41600 грн., а всього вартістю послуг 242302,30 грн. з ПДВ 40383,71 грн. Сторонами підписано акт № 06051 від 06.05.2010 року про виконання цих замовлених послуг на суму 242302,30 грн. з ПДВ. Контрагентом видано позивачу податкову накладну № 6051 від 06.05.2010 року на вартість зазначених вище послуг у розмірі 242302,30 грн. з ПДВ 40373,71 грн.

Відповідно до рахунку фактури № 04/06/3 від 02.06.2010 року до оплати виставлено вартість послуг з пакування пазлів на магніті у конверт в кількості 348500 шт. по ціні за одиницю послуги 0,25 грн. без ПДВ на суму 87125 грн., а також сортування цієї продукції по ціні 0,15 грн. за одиницю послуги на суму 52275 грн., а всього 167280 грн. з ПДВ 27880 грн. Сторонами підписано акт № 04/06/3 від 02.06.2010 року про виконання цих замовлених послуг на суму 167280 грн. з ПДВ. 02 червня 2010 року позивачу видано податкову накладну № 6051 щодо зазначених вище послуг на суму 167280 грн. з ПДВ 27880 грн.

Окрім того, відповідно до рахунку № 02/06/3 від 02.06.2010 року до оплати виставлено вартість послуг з проклеювання скотчем в кількості 591000 одиниць послуг по ціні 0,11 грн. за одиницю послуги на суму 65008,33 грн. без ПДВ. Вартість з ПДВ 78010 грн. (ПДВ 13001,67 грн.) Сторонами підписано акт № 02/06/3 від 02.06.2010 року про виконання цих замовлених послуг на суму 78010 грн. з ПДВ. 02 червня 2010 року позивачу видано податкову накладну № 2063 від 02.06.2010 року щодо надання наведених вище послуг з вартістю 78010 грн. з ПДВ 13001,67 грн. Факт оплати спірних операцій сторонами не заперечується.

Суть операцій, як пояснює позивач та не спростував під час розгляду відповідач, полягає у тому, що позивач отримує великі замовлення на виготовленні рекламної продукції щодо пакування (інших аналогічних виробів) від виробників продуктів харчування, які здійснюють реалізацію продуктів під торговими марками, зокрема, Данон (Актівія), Квас Тарас. Окремі операції щодо підготовки цих рекламних (пакувальних) матеріалів доручалося, зокрема, ТОВ «Астро-Інформ».

Як вбачається з Витягу з ЄДР щодо позивача до основних видів діяльності позивача належить «інша поліграфічна діяльність», «видання книг», «виготовлення друкованих форм», «надання інших послуг у поліграфічній діяльності», «брошурувально-палітурна та оздоблювана діяльність».

Окрім цього, як вбачається з Витягу з ЄДР стосовно ТОВ «Астро-Інформ», одним з видів діяльності цього підприємства є рекламна діяльність.

Отже, замовлення вищенаведених послуг відповідає основним видам діяльності позивача та звичайній господарській діяльності сторін спірних операцій.

На підтвердження фактичного виконання операцій позивачем під час розгляду справи додатково надано зразки рекламної продукції, яка є предметом надання послуг за вищенаведеними операціями (магніти в подарунок до йогуртів, тощо).

Окрім того, щодо подальшого руху виготовленої продукції, позивачем надано первинні документи та податкові накладні за період квітня червня 2010 року з ТОВ «Данон», ВАТ «Пиво-безалкогольний комбінат «Славутич» щодо поставки цим підприємствам результатів робіт у т.ч. за угодою позивача з ТОВ «Астро-Інформ». ДПІ не ставить у звязку з цим під сумнів формування позивачем сум податкових зобовязань за вихідними операціями, тобто фактично погоджується з реальністю вихідних операцій, здійснення яких неможливо без фактичного здійснення вхідних операцій (операцій з придбання роботі/послуг).

В контексті відображення у податковому обліку контрагента спірних операцій, позивачем надано також копії Додатків № 5: (1) до уточнюючого розрахунку ТОВ «Астро-Інформ»від 14.10.2010 р. (вх. ДПІ 449207) де визначено податкові зобовязання за квітень 2010 року за взаємовідносинами з позивачем у розмірі 72514,20 грн.; (2) до уточнюючого розрахунку ТОВ «Астро-Інформ»від 14.10.2010 р. (вх. ДПІ 449223) де визначено податкові зобовязання за травень 2010 року за взаємовідносинами з позивачем у розмірі 118783,72 грн.; до уточнюючого розрахунку ТОВ «Астро-Інформ»від 14.10.2010 р. (вх. ДПІ 449189) де визначено податкові зобовязання за червень 2010 року за взаємовідносинами з позивачем у розмірі 40881,67 грн.

Відповідач, як в Акті перевірки, так і у запереченнях на позов не заперечував фактичне здійснення цих операцій з вищезгаданим контрагентом і під час розгляду відповідачем, в порядку виконання обовязку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано будь-яких доказів та не зазначено будь-яких обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій.

В контексті наведеного суд також зазначає, що під час розгляду справи відповідач не навів жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності сторін цих операцій, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б в сукупності могли свідчити, про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки робіт/послуг, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагенту були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Беручи до уваги встановлені судом обставини та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

В період формування позивачем спірних сум податкового кредиту, правовідносини, що виникали у зв'язку з формуванням платником податку податкового кредиту, регулювалися статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі Закон про ПДВ).

Так, в контексті спірних відносин, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є, зокрема, операції платників податку з поставки робіт/послуг.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням, зокрема, робіт/послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Отже, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає лише окремі випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду, це: не повязаність здійсненої операції з господарською діяльністю покупця (відсутність ділової мети, розумних економічних причин для здійснення певних операцій), фіктивність операцій, відсутність поставки, та відсутність у платника податків на момент перевірки податкових накладних або її видача її особою, яка не є платником ПДВ.

В свою чергу пунктом 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037, визначено один випадок недійсності податкової накладної, а отже і неможливості формування на її підставі податкового кредиту якщо вона заповнена іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку, тобто якщо вона заповнена особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі.

При цьому, відповідно до підпункту 7.2.8 Закон України "Про податок на додану вартість" за наявності оригіналу податкової накладної, навіть у випадку невключення її до реєстру отриманих податкових накладних, наведене не є підставою для відмови у зарахуванні суми податку, визначеної у такій податковій накладній, до складу податкового кредиту такого платника податку, на що вказує ДПА України у своєму листі від 14.10.2010 р. № 502/4/16-1510.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що податкові накладні видані за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, за правилом «першої події», що відповідає вимогам і правилам п/п. 3.1.1, п. 4.1., п. 4.5., п/п. 6.1.1. Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції на час їх видачі та виникнення спірних правовідносин).

Зазначені податкові накладні за формою та змістом відповідають вимогам, встановленим наведеним Законом та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 165 затвердженим в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 р. за № 233/2037 стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі.

Первинні документи відповідають вимогам щодо первинних документів, визначеним у Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій та видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що підтверджується у т.ч. інформацією з офіційного сайту ДПА України, а отже видача ним податкових накладних, за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не спростовано, є правомірним.

При цьому, суд окремо зазначає, що само по собі співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту на рівні ДПА в розумінні наведених норм Закону про ПДВ не є підставою для позбавлення платника податків на податковий кредит (не є правомірним доказом завищення податкового кредиту) у разі, якщо контрагент-продавець не задекларував податкові зобовязання по певним операціям з покупцем, а отже невизнання ДПІ податкового кредиту за результатами «співставлення»не відповідає вимогам закону та є протиправним, а податкові повідомлення-рішення, ухвалені відповідачем за результатами такого «співставлення»є незаконними.

При цьому, щодо даної конкретної ситуації, суд зазначає, що як вбачається з матеріалів справи контрагент позивача дійсно несвоєчасно подав податкові декларації за спірний період та уточнюючі розрахунки щодо податкових зобовязань за операціями з позивачем, проте, це не є підставою для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту за операціями, фактичне здійснення яких відповідачем не спростовано та під час перевірки під сумнів не ставилось.

У звязку з цим, оцінюючи доводи ДПІ щодо того, що вищезгадані уточнюючі розрахунки мають статус «до відома», суд зазначає, що ДПІ не навело правових норм, які в період подання цих розрахунків давали право податковому органу встановлювати такий статус документів.

В період їх подання діяли приписи п/п. 4.1.2. Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", відповідно до яких податковому органу надавалось право не визнати податковою звітністю податкові декларації, про що платнику податків повинно бути направлено відповідне повідомлення рекомендованим листом з повідомленням про вручення (п. 4.3. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997 р. № 166 (із змінами), зареєстрованого в МЮ України 30.06.2005 р. за № 702/10982). Проте, під час розгляду справи представником ДПІ не надано доказів невизнання уточнюючих розрахунків контрагента позивача, як і доказів направлення і вручення йому відповідних повідомлень, так і непереборних обставин, які перешкоджали ДПІ надати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову.

Суд, вирішуючи спір, також враховує, що відповідачем не надано актів зустрічних перевірок контрагента позивача, які б свідчили про протиправний характер вищезгаданих господарських операцій або взагалі діяльності цих осіб.

В контексті доводів відповідача про те, що контрагент позивача не задекларував суми податкових зобовязань, суд зазначає, що відповідно до статті 10 Закону України "Про податок на додану вартість" та статей 1 і 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (чинними на час здійснення та декларування позивачем результатів спірних операцій) ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, можливі порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків, а сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем.

Таким чином, при фактичному здійсненні оподатковуваних операцій, наявності у позивача сукупності всіх первинних документів, що супроводжували дані операції у податковому та бухгалтерському обліку, у т.ч. податкових накладних, підстав для невизнання права позивача на податковий кредит не має.

В даному випадку відповідачем не наведено обставин та не надано доказів на їх підтвердження, які б відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»унеможливлювали або ставили під сумнів законність формування позивачем податкового кредиту за вищезгаданими операціями, реальність вчинення яких відповідачем не спростовано під час розгляду справи.

Перевірка, як зазначено вище, взагалі проводилась без участі позивача, без витребування та дослідження первинних документів та документів податкової звітності.

Відповідачем взагалі не наведено будь-яких конкретних фактів порушень позивачем податкового законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з вищенаведеного в сукупності, суд приходить до висновку, що позивач здійснював податковий облік та формував податковий кредит відповідно до вимог чинного законодавства України, а отже правових підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту не має, що в свою чергу свідчить про те, що висновки відповідача в акті перевірки та, відповідно, і оскаржуване рішення, не враховують фактичних обставин взаємовідносин позивача з його контрагентом та вищезазначених приписів законодавства, а отже оскаржуване рішення є протиправним.

В даному випадку, за результатами розгляду справи відповідачем не доведено законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення у звязку з чим суд приходить до висновку про задоволення позову з урахуванням наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання нечинним рішення. З огляду на це, беручи до уваги характер спірних взаємовідносин та оскаржуваного акту, положення ч. 2 ст. 11 КАС України, суд приходить до висновку про визнання оскаржуваного рішення протиправним та скасування спірного рішення. На поверненні судового збору (державного мита) позивач не наполягав.

Керуючись вимогами ст. ст. 11, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дизайн-Принт Україна»(код з ЄДР 36589758; м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, 17 кв. 6) до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0000472307 від 03.02.2011 року.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови суду складено та підписано 16 вересня 2011 року.