Постанова № 18345798, 22.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

22.09.2011р. справа № 2а- 9854/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участі

секретаря судового засідання - Алексєєнко О.В.,

представників

позивача - Пономаренко Г.О.,

відповідача - Кізілов О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

ТОВ ПКФ "Дельта"

до ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова

проскасування податкового повідомлення-рішення, - встановив:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційна фірма “Дельта”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, від 27.02.2009 р. №0000342330/0 та №0000332330/0 в повному обсязі.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Викладені в акті перевірки від 10.02.2009р. №594/233/22618580 висновки субєкта владних повноважень є помилковими. Господарські правовідносини між ТОВ БКФ “Дельта” та контрагентом даного субєкта господарювання ТОВ «ПБК “Вертикаль”, зобовязання за господарськими правовідносинами виконані сторонами правочинів в повному обсязі, первинні документи складені належним чином, витрати по оплаті вартості робіт ТОВ БКФ “Дельта” фактично понесені, відтак, відсутні підстави для судження про порушення ТОВ БКФ “Дельта” закону та отримання податкової вигоди. Винесені на підставі помилкових висновків спірні податкові повідомлення рішення підлягають скасуванню як такі, що суперечать закону. В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги і доводи заявленого позову, просив суд прийняти рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі міста Харкова, з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив наступне. За висновками акту від 10.02.2009р. №594/233/22618580 ТОВ БКФ “Дельта” допущено порушення ст.3, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1, п.7.4. п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, а саме: в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість безпідставно відображені фінансові показники господарських операцій з ТОВ «ПБК «Вертикаль», які відбувались в межах нікчемних правочинів. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в задоволенні позову.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи спірні податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова №0000342330/0 від 27.02.2009 р. про визначення грошового зобовязання з ПДВ в загальному розмірі 71.883,00 грн. (47.922,00грн. основний платіж та 23.961,00 грн. фінансові санкції) та № 0000332330/0 від 27.02.2009р. про визначення грошового зобовязання з податку на прибуток на загальну суму 82.019,00 грн. (59.902,00грн. основний платіж та 22117,00грн. фінансові санкції) були винесені субєктом владних повноважень з посиланням на акт від 10.02.2009р. №594/233/22618580 за результатами зустрічної документальної невиїзної перевірки позивача.

За висновками, викладеними субєктом владних повноважень в згаданому акті, в діяльності ТОВ БКФ “Дельта” податковим органом виявлено порушення ст.3, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п.7.4.1 п.7.4, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, а саме: в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість безпідставно відображені фінансові показники господарських операцій з ТОВ «ПБК «Вертикаль», які відбувались в межах нікчемних правочинів.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів субєкта владних повноважень покладених в основу спірних спірних правових актів індивідуальної дії та суджень субєкта владних повноважень, котрі відображені в акті від 10.02.2009р. №594/233/22618580, на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд наголошує на такому.

Як вбачається з наявних у справі документів, 02.01.2008 р. між позивачем (в якості підрядника) та ТОВ «ПБК «Вертикаль»(в якості субпідрядника) було укладено договір №0706-06-01, предметом якого є виконання робіт з реконструкції літнього кінотеатру з добудовою рекреаційно-оздоровчого корпусу санаторію «Гурзуфський»(демонтажу прохідного каналу та мереж водопостачання та теплопостачання) на суму 179.804,40грн.; 15.05.2008 р. між позивачем (в якості підрядника) та ТОВ «ПБК «Вертикаль»(в якості субпідрядника) було укладено договір №14, предметом якого є виконання робіт з ремонту приміщень 1, 2, 4, 5, 7, 8-го поверхів корпусу «Бриз»санаторію «Гурзуфський»на суму 98.114,40грн.

В ході розгляду справи з пояснень представника відповідача, котрі в цій частині повністю узгоджуються з матеріалами справи, судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами правочинів, укладених між позивачем та контрагентом - ТОВ «ПБК «Вертикаль», до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за переліченими вище правочинами ДПІ ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має.

Оглянувши зміст перелічених правочинів, суд відзначає, що предметом даних правочинів є виконання будівельних та демонтажних робіт, тобто здійснення господарської діяльності, яка в силу норм Закону України “Про ліцензування господарської діяльності”, Закону України “Про архітектурну діяльність”, Закону України “Про основи містобудування” підлягає ліцензуванню, а також поставка товару (будівельних матеріалів).

На вимогу суду відповідачем надано до матеріалів справи копію листа Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про те, що ТОВ «ПБК «Вертикаль»отримало ліцензію серії АВ №357583, згідно з якою має право на проведення господарської діяльності, повязаної з проведенням ремонтних та демонтажних робіт.

За правилами Порядку ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві (затверджено постановою КМУ від 05.12.2007р. №1396; далі за текстом Порядок №1396), Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (затверджено наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009р. №47, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.03.2009р. за №226/16242; далі за текстом Ліцензійні умови №47) видачі субєкту господарювання ліцензії на провадження господарської діяльності у сфері будівництва передує процедура перевірки відповідним субєктом владних повноважень органом ліцензування відповідності такого субєкта господарювання визначеним законодавством організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам.

До суду відповідачем не подано жодних доказів незаконності отримання ТОВ «ПБК «Вертикаль»ліцензії на здійснення господарської діяльності в сфері будівництва. Жодних доказів встановлення компетентним субєктом права, яким у спірних правовідносинах щодо будівельної діяльності є органи державної архітектурно-будівельної інспекції, фактів невідповідності ТОВ «ПБК «Вертикаль»організаційним, кваліфікаційним, технологічним умовам відповідачем до суду не подано. Відповідачем до суду також не подано жодних фактичних даних, які б засвідчували відсутність в дійсності обєктів, на яких здійснювались спірні господарські операції або відсутність результатів таких господарських операцій.

Оцінивши наявні в справі докази, суд відмічає, що сторонами не заперечується, а матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за переліченими вище договорами будівельного підряду та поставки товару. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи актів приймання виконаних робіт №1 від 31.01.2008 р. за договором підряду №0706-06-01 та №1 від 05.06.2008 р. за договором підряду №14 від 15.05.2008 р., видаткової накладної від 30.10.2007 р. на суму 9614,80 грн. та податкових накладних №1530 від 30.10.2007 р., №6221 від 05.06.2008 р., №1173 від 31.01.2008 р. не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України “Про ПДВ”, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Приєднані до справи копії платіжних документів засвідчують факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості робіт за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. З огляду на приписи Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” та Закону України “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом” суд робить висновок про те, що операції субєктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб через банківські установи. Наявні у справі документи засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та контрагента позивача спільного інтересу щодо їх отримання (що могло б мати місце в разі повязаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

З приводу викладеного в акті судження субєкта владних повноважень щодо нікчемності спірних правочинів суд зауважує, що згідно з ч.2 ст.228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним, а згідно з ч.1 ст.228 згаданого кодексу правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Перевіряючи обгрунтованість судження податкового органу про нікчемність спірних правочинів, суд вважає за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»(далі за текстом - Постанова Пленуму ВСУ №9). В силу положень п.18 Постанови Пленуму ВСУ № 9, перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народуземлею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст.228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

В ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків за ознаками складу злочину, передбаченого ст.191 КК України або ст.212 КК України, хоча саме діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною перелічених злочинів.

З приводу судження суб'єкта владних повноважень про нікчемність спірних правочинів суд також відмічає, що в силу положень Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»позивач та його контрагенти є окремими субєктами права зі статусом юридичної особи, а відтак за змістом Закону України «Про податок на додану вартість»і Податкового кодексу України позивач та контрагенти позивача є окремими платниками податку на додану вартість. За таких обставин, межі юридичної відповідальності кожного платника ПДВ, яка (слід розуміти відповідальність) відповідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер, поширюються на діяння, що визнаються законом протиправними та були вчинені саме цим платником. Притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за діяння, що було вчинено іншою особою, згідно з законом є неможливим.

На підтвердження реальності укладених з контрагентом правочинів позивачем надано суду копії первинних документів та копії розрахункових документів, копію повідомлення про акцепт тендерної пропозиції по договору на закупівлю робіт з «Реконструкції будівель, споруд та обладнання ДП Санаторій «Гурзуфський»(обєкт, на якому виконувались роботи), матеріали перевірки органів контрольно-ревізійної служби України з приводу реальності виконаних робіт, копії актів технічного огляду та контрольного обміру робіт, відомості про нерухоме державне майно ДП «Санаторій «Гурзуфський», титули перехідної будови.

Статтею 86 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.86); ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.86); суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст.86).

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем за правилами ч.2 ст.71 КАС України не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за спірними правочинами, відповідачем не доведено неможливості проведення господарських операцій з урахуванням фізичних характеристик товару, просторових та часових факторів, економічних чинників.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про виконання зобовязань сторонами спірних правочинів, доказів того, що у спірних правовідносинах позивач та його контрагент є пов'язаними особами, були обізнані з обставинами організації господарської діяльності один одного, діяли взаємоузгоджено та зловмисно, маючи на меті завдати шкоди інтересам Держави, мали інший матеріальний інтерес, ніж виконання зобов'язань за спірними правочинами, вчинені правочини об'єктивно не були потрібні для організації господарської діяльності платників податків, відповідач до суду не подав.

Таким чином, суд робить висновок, що судження відповідача про нікчемність правочинів є помилковим, оскільки базується лише на припущеннях, що суперечить вимогам ч.3 ст.2 КАС України, акт перевірки не містить належних та допустимих доказів вчинення платником податків порушення Закону України "Про ПДВ", судження суб'єкта владних повноважень про наявність порушення мотивовано виключно посиланням на нікчемність правочинів без зазначення в чому конкретно полягав намір платника податків на безпідставне одержання податкової вигоди.

Додатково суд бере до уваги, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті від 10.02.2009р. №594/233/22618580, висновок субєкта владних повноважень про нікчемність укладених між ТОВ БКФ “Дельта” та контрагентом - ТОВ “ПБК “Вертикаль” правочинів вмотивований виключно посиланням на лист ДПА у Харківській області від 31.10.2008 р. №15939/7/23-412 за результатами планової документальної перевірки ТОВ “ПБК “Вертикаль” (акт ДПІ в Московському районі міста Харкова від 08.10.2008 р. №4729/23/32948799). Інших доводів та доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача ознак безтоварності господарської операції, відповідач не надав суду.

Проте висновки відповідача, викладені в акті перевірки, спростовуються додатковими доказами позивача, наданими ним з урахуванням вимог Ухвали Вищого адміністративного суду України від 08.06.2011 р. по даній справі.

Так, з наданих позивачем до матеріалів справи доказів судом зясовано, що роботи згідно з договором підряду №0706-06-01 від0 2.01.2008 р., укладеним між ТОВ БКФ «Дельта»та ТОВ «ПБК «Вертикаль»на суму 179804,40 грн. з демонтажу прохідного каналу та мереж водопостачання та теплопостачання є частиною відповідно до всього обєму робіт, які позивач виконав для Генерального замовника - ДП «Санаторій «Гурзуфський» за договором №253 від 09.01.2008 р. Право на виконання цих робіт позивач придбав шляхом участі в тендері, про свідчать повідомлення голови тендерного комітету ДП «Санаторій «Гурзуфський»від 25.12.2007 р. №01-17/260 та протокол №10 від 25.12.2007 р. засідання тендерного комітету щодо розкриття тендерних пропозицій. Факт виконання та здачі позивачем робіт відповідного лоту №1 договору підряду №253 від 09.01.2008 р. підтверджується: зведеними кошторисними розрахунками вартості будівництва від 09.01.2008 р., які є Додатками №1/1, 1/2 до договору №253; договірними цінами від 09.01.2008 р., які є Додатками №2/1, 2/2 до договору №253; Титулами перехідної будови (обєкта) на 2008 р. від 04.01.2008 р., які погоджені заступником керівника Державного управління справами при президенті України та затверджені ДП «Санаторій «Гурзуфський»; актами приймання-передачі обєкта від 09.01.2008 р. для початку виконання робіт за договором №253; довідками про вартість виконаних робіт за жовтень 2008 р.,; актами виконаних робіт №1 та №4 за жовтень 2008 р., підписаними ДП «Санаторій «Гурзуфський» та позивачем; Державним актом робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом споруджень від 29.12.2008 р.; платіжними дорученнями ДП «Санаторій «Гурзуфський»про оплату договору №253 від 09.01.08 р. ;документами КРУ в АРК проведення ревізії фінансово-господарської діяльності ТОВ БКФ «Дельта» за час здійснення ремонтно-будівельних робіт проведених в ДП «Санаторій «Гурзуфський», актами контрольних обмірів КРУ ; відомостями про нерухоме державне майно станом на 01.04.2011 р. ДП «Санаторій «Гурзуфський», відповідно до яких виконані позивачем роботи та реконструйовані обєкти станом на 11.04.2011 року знаходяться на балансі ДП «Санаторій «Гурзуфський».

Крім того, договір підряду №14 від 15.05.2008 р., укладений між ТОВ БКФ «Дельта»та ТОВ «ПБК «Вертикаль»на суму 98114,40 грн., відповідно до якого ТОВ «ПБК «Вертикаль»виконувало лише ремонт приміщень 1,2,4,5,7,8-го поверхів корпусу «Бриз»ДП Санаторій «Гурзуфський» є також частиною відповідно до всього обєму робіт, які позивач виконав для Генерального замовника - ДП «Санаторій «Гурзуфський»на виконання договору №160 від 16.05.2008 р. вартістю 159182,40 грн., укладеному між ДП «Санаторій «Гурзуфський»та ТОВ БКФ «Дельта». Факт виконання позивачем робіт відповідного договору підряду №160 від 16.05.2008 р. підтверджується: довідкою про вартість виконаних робіт за червень 2008 р.;актом виконаних робіт №1 за червень 2008 р., підписаними ДП «Санаторій «Гурзуфський»та позивачем;податковою накладною №05,05 від 04.06.2008 р. , виданою ТОВ БКФ «Дельта»; Державним актом робочої комісії про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом будівель від 30.06.2008 р.; банківськими виписками позивача за 8.07.2008 р. та 15.08.2008 р., відповідно до яких ДП «Санаторій «Гурзуфський»здійснив оплату ТОВ БКФ «Дельта»за договором №160 від 16.05.2008 р. на загальну суму 159182,33 грн.

Таким чином, виконані субпідрядником - ТОВ «ПБК «Вертикаль»роботи за договорами №0706-06-01 від 2.01.2008 та №14 від 15.05.2008 р., були передані підрядником - позивачем у складі всього обєму виконаних ним робіт замовнику ДП «Санаторій «Гурзуфський» на виконання умов лоту№1 договору підряду №253 від 09.01.2008 р. та договору підряду №160 від 16.05.2008 р., тобто в розумінні п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»використані позивачем у власній господарській діяльності.

За мотивами відповідача, що викладені в акті перевірки, єдиною підставою для висновку про порушення норм Закону України «Про ПДВ», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є судження стосовно нікчемності спірних правочинів.

Враховуючи, що обгрунтованість та правомірність судження субєкта владних повноважень про нікчемність правочинів не знайшла свого підтвердження добутимим судом по справі доказами, а інших фактичних мотивів субєктом владних повноважень в основу спірних податкових повідомлень-рішень не покладено, то слід дійти висновку про недоведеність факту порушення платником податків вимог закону.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки в ході судового розгляду знайшов підтвердження факт порушення спірним податковим повідомленням-рішенням прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити.

Розподіл судових витрат по справі потрібно провести за правилами ч.1 ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю будівельно-комерційна фірма “Дельта” до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про скасування рішеннь задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 27.02.2009 р. №0000342330/0 та №0000332330/0 в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Постанова у повному обсязі виготовлена 26.09.2011 р.

Суддя Сліденко А.В.