Постанова № 18345284, 08.09.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2011 р. № 2а- 5585/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.,

суддів - Ізовітової Вакім О.В., Піскун В.О.

при секретарі судового засідання Басовій Н.М.,

за участю представників сторін:

позивача - Загребельного Г.С.

відповідача - Черніченко І.Ю.

прокуратури - Суходубової І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу"

доСпеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові

проскасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Котельні лікарняного комплексу», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд скасувати податкові повідомлення рішення №0000090818, №0000080818 від 21.04.11р., винесені Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Харкові (далі СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові).

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав наступне.

Так, він посилається на те, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові не було додержано вимог діючого законодавства України при проведенні перевірки, не було дотримано вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються обєктивними даними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Представник відповідача, СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», за що у відповідності до Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачу були визначені відповідні податкові зобовязання.

Представник прокуратури у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, колегія суддів вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Судом встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Котельні лікарняного комплексу» з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Техенергоресурс» за період червень грудень 2008року., січень 2009 року.

За результатами проведеної перевірки, було складено акт перевірки від 05.04.2011р. за № 917/18-010/31555944.

У відповідності до висновку акту перевірки від 05.04.2011р. за №917/18-010/31555944 СДПІ зазначається, що перевіркою встановлено наступні порушення:

- ч. 1 ст. 203, статті 215, пункту 1 статті 216 та статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійсненим нашим підприємством та ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Техенергоресурс».

- пп. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР, зі змінами та доповненнями, ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» зайво включено до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по придбанню у ТОВ «Електроспецтех» послуг на загальну суму 663439 грн.

- п. 3.1. с. 3 та п.п.5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5, п.п.8.4.1., п.8.4, п.п.8.1.1., п.п.8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено суму валових витрат на загальну суму 1215880 грн., чим занижено податок на прибуток на суму 303970 грн.

В мотивувальній частині акту перевірки зазначається, що позивач мав взаємовідносини з ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Техенергоресурс».

В ході проведення перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ТОВ «Електроспецтех» та ТОВ «Техенергоресурс», було встановлено, що необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Таким чином, правочини укладені від імені ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача». На підставі викладеного всі правочині між позивачем та ТОВ «Електроспецтех» і ТОВ «Техенергоресурс» є нікчемними.

Таким чином, правочини укладені та такі, що виконувалися, від імені ТОВ «Електроспецтех» і ТОВ «Техенергоресурс» з підприємством позивача не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.

За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки та винесено податкові повідомлення рішення за №0000090818 від 21.04.11р. на загальну суму 829298,75 грн. та № 0000080818 від 21.04.11р. на загальну суму 379962,50 грн.

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності складання акту перевірки, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Судом встановлено, що перевіркою, проведеною відповідним податковим органом були встановлені вищезазначені порушення податкового законодавства.

Так, висновок відповідача, викладений в акті перевірки, не містить обґрунтованих даних, які відповідно до приписів чинного законодавства України дають підстави вважати, що дійсно товариством допущені вищезазначені порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» та ТОВ «Електроспецтех» було укладено договори на виконання підрядних робіт, а саме договір підряду б/н від 01.02.07, договір підряду за №5/08-05 від 05.08.08, договір підряду за №04/12-05 від 04.12.08, договір підряду від 01.08.08, договір підряду за №20/11-05 від 20.11.08 та договір підряду б/н від 01.06.07р.

Суд зазначає, що виконання умов договорів підтверджується наступними документами, а саме: локальними кошторисами, актами прийму виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, які маються в матеріалах справи (т.1 арк. спр. 177-248, т.2 арк. спр. 2-247).

Докази сплати по зазначеним договорам підтверджуються наданими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку та платіжними дорученнями.

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» та ТОВ «Техенергоресурс» було укладено договір підряду б/н від 01.07.08 та договір підряду за №12/08-01 від 12.08.08р.

Суд зазначає, що виконання умов договорів підтверджується локальними кошторисами, актами прийму виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, податковими накладними, які маються в матеріалах справи ( т.3 арк. спр. 145-250, т.4 арк. спр. 2-35 ).

Докази сплати по зазначеним договорам підтверджуються наданими до матеріалів справи виписками з банківського рахунку та платіжними дорученнями (т.3 арк. спр. 102-144, т.4 арк. спр. 36-45 ).

Також, судом було встановлено, що частина робот була виконана для ремонту власних приміщень, а частина по договорам субпідряду, що підтверджується наданими до матеріалів справи документами.

Про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні» і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до Наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 26.06.2002 року №375/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» будівельні організації та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, складають акт приймання виконаних підрядних робіт (ф.№КБ-2в), а із залученням усіх інших джерел фінансування довідку про вартість виконаних підрядних робіт (ф. № КБ-3).

Акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість таких робіт складаються для визначення їх обсягів та проведення розрахунків.

Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні.

На момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується відповідачем.

На момент укладення угод та виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Ні в акті перевірки, ні при розгляді справи відповідачем не надано доказів, які б вказували на невідповідність вказаних угод актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, суд зазначає, що висновок відповідача про те, що у контрагентів позивача ТОВ «Техенергоресрс» та ТОВ «Електроспецтех» не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення субєктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи.

Так, позивачем до матеріалів справи були надані належним чином завірені копії ліцензії на проведення будівельних робіт виданих ТОВ «Техенергоресрус» та ТОВ «Електроспецтех» ( т. 1 арк. спр. 157-175 ).

Відповідно до Закону України №1775 від 01.06.2000р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постанови №1396 від 05.12.2007р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві», а також Наказу №47 від 27.01.2009р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності» ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» діяло на підставі ліцензій для провадження діяльності повязану з будівництвом будівель видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Суд зазначає, що доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач до суду не надав.

Виходячи з цього у відповідача не має законних підстав вважати, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.

Крім цього, суд зазначає, що виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за перевіряє мий період підтверджена податковими накладними.

При цьому, твердження відповідача стосовно того, що наявність у ТОВ позивача вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження субєкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Так, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Також, суд зазначає, що єдиною підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення відповідно до мотивувальній частині акту перевірки позивача, відповідач - посилається на акти перевірок контрагентів позивача, а саме на акт перевірки ТОВ «Техенергоресурс» від 23.11.10р. за №3057/23-03-05/34566971 та акт перевірки ТОВ «Електроспецтех» від 23.11.10р. за №3058/23-03-05/34689962, складені ДПІ, в яких перебувають на обліку підприємства.

Відповідно до висновків актів перевірок ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» зазнається, що всі укладені правочини між ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» з контрагентами покупцями, продавцями мають ознаки нікчемності.

У звязку з актами перевірок контрагентів позивача, якими було визнано нікчемними всі правочини укладені між ТОВ «Техенергоресурс» та ТОВ «Електроспецтех» з контрагентами покупцями, продавцями, а оскільки позивач мав взаємовідносини з вказаними підприємствами, відповідач вважає всі укладені правочини між ТОВ «Техенергоресурс», ТОВ «Електроспецтех» з однієї сторони та ТОВ «Котельні лікарняного комплексу» з іншої сторони нікчемними.

Відповідно до наданих до матеріалів справи рішень судів, судом було встановлено, що відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.10р. по справі № 2а-12792/10/2070, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.11р. було визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Техенергоресурс» (код ЄДРПОУ 34566972) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.07р. по 30.09.10р. на підставі якої був складений акт перевірки від 23.11.10р. за № 3057/23-03-05/34566971 (т.1 арк. спр. 143-156 ).

Також, суд зазначає, що відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 17.01.11р. по справі № 2а-11736/10/2070, яка була залишена без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.04.11р. було визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Електроспецтех» (код ЄДРПОУ: 34689962) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.07р. по 30.09.10р., на підставі якої був складений акт перевірки від 23.11.10р. за № 3058/23-03-05/34689962 ( т.1 арк. спр. 133-142 ).

У звязку з викладеним, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на акти перевірок контрагентів позивача є неправомірними, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено посилання при проведенні перевірки та при складанні актів перевірок органами ДПС на акти перевірок контрагентів підприємства яке перевіряється та дії співробітників ДПІ по проведенню перевірки та по складанню вказаних актів перевірок були визнано судами неправомірними.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Таким чином, відповідна сторона - СДПІ по роботі з ВПП у м. Харкові не дотримала вимоги закону про захист охороняємих прав та інтересів юридичної особи у сфері публічно-правових відносин, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому її рішення як суб'єкта владних повноважень є неправомірними.

При таких обставинах, оскаржувані рішення не можуть вважатися законними і обґрунтованими та на думку суду маються правові підстави для задоволення адміністративного позову.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19. Конституції України, ст.ст. 9, 71, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Харкові винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Котельні лікарняного комплексу", а саме: № 0000090818, № 0000080818 від 21.04.2011р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 13 вересня 2011 року.

Головуючий суддя Заічко О.В.

Судді Ізовітова - Вакім О.В.

Піскун В.О.