Постанова № 18343710, 14.07.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/1940/2011

14 липня 2011 року 9год. 46хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шевчук С.М. за участю секретаря судового засідання Бєлкіної Д.С. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Опанасюк А. О.

відповідача: представник Мамай І.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс"

доДержавна податкова інспекція у м. Рівне

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТзОВ госпрозрахункова фірма «Камаз Транс Сервіс» звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень рішень від 21.04.2010року за №0000252344, №0000242344.

В судовому засіданні представник позивача, позов підтримав та надав пояснення, які співпадають з позицією, викладеною в позовній заяві, а зокрема зазначив, що відповідач безпідставно не врахував у складі податкового кредиту грудня 2010року суму ПДВ в розмірі 1915грн. по операціям з поставки ТзОВ «Євротурбина» для позивача двох турбокомпресорів. Зазначає, що правомірність такого декларування, підтверджено в ході перевірки податковими накладними та платіжними документами про оплату товару та сплату сум ПДВ. Обставини щодо фактичного отримання названого товару підтверджено видатковими накладними. У звязку з наведеним вважає, що операції з названим контрагентом є товарними, а відповідач безпідставно зменшив позивачу (податковим повідомленням рішенням №0000252344 від 21.04.2011року) суму бюджетного відшкодування з ПДВ за січень 2011року в розмірі 1915грн.

Також представник зазначив, що позивач не погоджується із податковим повідомленням-рішенням №0000242344 від 21.04.2011року, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011року в розмірі 682020грн. внаслідок встановлення відповідачем в акті перевірки обставин щодо завищення залишку відємного значення (рядка 26) декларації з ПДВ за січень 2011року у звязку з тим, що відповідач вважає, що позивач не вправі по закінченню 1095 днів, що настає за днем переплати або отримання права на таке відшкодування заявити до відшкодування або використати для погашення податкових зобовязань залишок переплати сум ПДВ, що виникло по декларації за січень 2008року в результаті збільшення податкового кредиту січня 2008року на суму погашених векселів. Погашення яких відбулося шляхом включення до податкових зобовязань у декларації за грудень 2007року, а не коштами. Обґрунтовуючи безпідставність названих доводів, представник позивача вказав, що акт перевірки не містить посилань на первинні або інші документи зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджує наявність зазначених фактів. Зазначає, що позивачем не пропущено строк для відшкодування сум ПДВ, що виникли внаслідок погашення таких векселів. При цьому вказує, що Закон «Про податок на додану вартість» та «Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість не містить підстав для списання наявного податкового кредиту та залишку відємного значення. Просив позов задоволити.

Відповідач проти задоволення позову заперечує, про що подав письмові заперечення. Представник відповідача надав пояснення, які співпадають з позицією, викладеною в запереченнях вказує, що в ході перевірки встановлено, що позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ за операціями з ТзОВ «Євротурбина», оскільки названий контрагент позивача відсутній за місцем державної реєстрації, у нього відсутні необхідні трудові, транспортні, виробничі ресурси, складські приміщення, земельні ділянки, що доводить нереальність задекларованих платником операцій. Що ТзОВ «Євротурбина» є учасником транзитних фінансових потоків за участю контрагентів, його діяльність спрямована на формування податкової вигоди через посередників, економічний ефект від такої участі ТзОВ «Євротурбина» не отримується. Встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів названим контрагентом на адресу позивача немає можливості. Також представник відповідача вказав, що відповідач вважає, що позивач не вправі по закінченню 1095 днів (що настає за днем переплати або отримання права на таке відшкодування) заявити до відшкодування або використати для погашення податкових зобовязань залишок переплати сум ПДВ, що виникло по декларації за січень 2008року в результаті збільшення податкового кредиту січня 2008року на суму погашених векселів. Погашення яких відбулося шляхом включення до податкових зобовязань у декларації за грудень 2007року, а не коштами. У звязку з названим позивачу зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011рокув розмірі 682020грн. Просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов слід задоволити частково.

Суд виходив з такого.

За результатами проведення позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2011року, що декларувалось в грудні 2010року, складено акт перевірки №408/23-300/03567150 від 11.04.2011року.

Названим актом перевірки, встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту грудня 2010року суму ПДВ в розмірі 1915грн. по операціям з поставки ТзОВ «Євротурбина» для позивача двох турбокомпресорів. Правомірність такого декларування суми податкового кредиту позивач в ході перевірки підтверджував податковими накладними №71204 від 07.12.2010року, №221204 від 22.12.2010року та платіжними документами про оплату товару та сплату сум ПДВ. Обставини щодо фактичного отримання названого товару позивач підтверджував видатковими накладними №71202 від 07.12.2010року, №221204 від 22.12.2010року, складеними за участю названого контрагента.

Листом ДПІ у Комінтернівському районі м. Харків від 11.03.2011 року №1562/7/15-414 направлено відповідачу (за його попереднім запитом) акт перевірки від 10.03.2011року №216/15-409/35070857 ТзОВ «Євротурбина» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2010року по 31.01.2011року.

Відповідно до якого, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харків встановлено, що ТзОВ «Євротурбина» було зареєстровано платником ПДВ з 19.06.2007року по 20.01.2011року. В поданій до податкового органу декларації з ПДВ за грудень 2011року ТзОВ «Євротурбина» задекларувала податкові зобовязання з позивачем на суму 1915грн. Також ДПІ у Комінтернівському районі м. Харків встановлено, що ТзОВ «Євротурбина» відсутнє за місцем державної реєстрації, у нього відсутні необхідні трудові, транспортні, виробничі ресурси, складські приміщення, земельні ділянки, що доводить нереальність задекларованих названим платником операцій. Що ТзОВ «Євротурбина» є учасником транзитних фінансових потоків за участю контрагентів, його діяльність спрямована на формування податкової вигоди для платників (які не виконують свої податкові зобовязання, у випадках коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру), економічний ефект від такої участі ТзОВ «Євротурбина» не отримується. Операції ТзОВ «Євротурбина» мають ознаки нікчемності правочинів. Встановити реальність та товарність здійснених операцій по поставці товарів названим контрагентом з позивачем матеріалами перевірки не підтверджується.

Викладені обставини, відповідачем підтверджено відповідними копіями документів, що містяться в матеріалах справи.

На підставі названих висновків та акту перевірки №408/23-300/03567150 від 11.04.2011року, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000252344 від 21.04.2011року, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування заявлену в декларації з ПДВ за січень 2011року в розмірі 1915грн. (внаслідок віднесення ПДВ з названої вище операції до складу податкового кредиту грудня 2010року).

Зважаючи на територіальну віддаленість позивача від контрагента - ТзОВ «Євротурбина», обємність товару зобумовленого в накладних, ухвалою суду проголошеною в судовому засіданні зобовязано позивача надати додаткові докази, щодо фактичної поставки - переміщення, транспортування для позивача згаданих турбокомпресорів від ТзОВ «Євротурбина».

Вказаних доказів позивач суду не надав, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що позивач такими доказами не володіє, а шляхів поставки таких турбокомпресорів з м. Харків (ТзОВ «Євротурбина») не знає.

Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивач покликаючись на товарність згаданих вище операцій, в супереч положенням названої норми права, позивач не довів обставин щодо фактичної поставки названого товару для нього саме ТзОВ «Євротурбина».

Зважаючи на встановлені ДПІ у Комінтернівському районі м. Харків обставини щодо відсутності у ТзОВ «Євротурбина» необхідних трудових, транспортних, виробничих ресурсів, складських приміщень, земельних ділянок, відсутності документів, що свідчать про фактичний рух (транспортування, переміщення товару від ТзОВ «Євротурбина» (м.Харків) до позивача (м.Рівне), суд вважає, що надані позивачем докази щодо оприбуткування турбокомпресорів та використання їх в господарській діяльності позивача достеменно не вказують, що поставку таких турбокомпресорів здійснено саме ТзОВ «Євротурбина», а не іншими субєктами.

Отож, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення рішення від 21.04.2010року за №0000252344.

2. Актом перевірки позивача №408/23-300/03567150 від 11.04.2011року також встановлено, що по декларації позивача ПДВ за лютий 2008року, різниця між сумою податкового зобовязання та податкового кредиту у лютому 2008року мало відємне значення в сумі 367470грн. назване відємне значення на момент перевірки є відсутнім, так як використане позивачем при заявлені бюджетного відшкодування за березень 2008року.

Відємне значення в сумі 680120грн виникло по декларації за січень 2008року в результаті збільшення податкового кредиту січня 2008року на суму погашених податкових векселів, погашення яких відбулося шляхом включення до податкових зобовязань у декларації за грудень 2007року, а не коштами. Згідно з поданою декларацією з ПДВ за січень 2008року різниця між сумою податкового зобовязання та сумою податкового кредиту (р. 21) у січні 2008року мала відємне значення в сумі 1117704грн. Назване відємне значення використано позивачем при заявлені бюджетного відшкодування ПДВ згідно поданої декларації за лютий 2008року в розмірі 396666грн., за березень 2008року в сумі 21277грн.,за квітень 2008 року в сумі 7117,за травень 2008року в сумі 1279 грн., за червень 2008року в сумі 1000грн., а також перекрито позитивними нарахуваннями згідно поданої декларації з ПДВ за травень 2009року в сумі 10245грн.

В рядку 26 декларації з ПДВ за січень 2011року позивач задекларував відємне значення на суму 620180грн.

Названі обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються наявними в справі доказами.

Відповідач, покликаючись на ст. 257 Цивільного Кодексу України, положення п. 15.3 ст. 15 Закону №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», п. 102.5 ст. 102 ПК України вказав, що платник не може заявити до відшкодування або використати для погашення податкових зобовязань залишок відємного значення з ПДВ в розмірі «680 120грн.», що виникло по декларації за січень 2008року. На цій підставі, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем положень п. 102.5 ст. 102, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України та завищення залишку відємного значення (рядка 26) по декларації з ПДВ за січень 2011року на суму «680180грн».

На підставі названих висновків викладених в акті перевірки №408/23-300/03567150 від 11.04.2011року, відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000242344 від 21.04.2011року, яким зменшено для позивача розмір відємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011року в розмірі 682 020грн.

З декларації позивача з ПДВ за січень 2011року та довідки (щодо залишку відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за січень 2011року вбачається, що позивачем (в рядку 26) задекларовано залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду в розмірі 680 120грн. (яке виникло у звітний період - лютий 2008року).

При вирішенні даного спору судом враховано наступне.

Підпунктом 7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість» встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З врахуванням обумовленого, в декларації з ПДВ за січень 2008року, позивачем задекларовано відємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду в розмірі 1117704грн та зараховано вказану суму до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (рядок 21, 22.2 декларації).

Згідно з п.п. 7.7.2. п. 7.7 названої статті Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Виходячи з положень названої норми права, в декларації з ПДВ за лютий 2008року, позивач задекларував в рядку 23 залишок відємного значення попереднього звітного періоду (січня 2008року), що включається до складу податкового кредиту поточного звітного періоду (лютого 2008року) в розмірі 1117704грн. При цьому, в рядку 26 відображено 721038грн., як залишок відємного значення, який після бюджетного відшкодування (рядок 24-ряд 25 декларації) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З наведеного слідує, що бюджетному відшкодуванню підлягає лише частина такого відємного значення яка дорівнює сумі фактично сплаченій платником податку іншим особам в зазначеному періоді.

В даному випадку, як слідує з акту перевірки відємне значення виникло у позивача в січні 2008року в результаті збільшення податкового кредиту січня 2008року на суму погашених податкових векселів, погашення яких відбулося шляхом включення до податкових зобовязань у декларації за грудень 2007року, а не коштами.

За таких обставин, відповідно до положень абзацу «б» п.п. 7.7.2. п. 7.7 Закону «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент декларування) залишок відємного значення в розмірі 721038грн (за вирахуванням сум, що підлягали бюджетному відшкодуванню) включаються платником до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Законом України від 20.05.2010 р. N 2275-VI були внесені зміни до абзацу "б" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону країни «Про податок на додану вартість», де зокрема також було передбачено, що:

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

- залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

- залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року.

Таким чином, законодавець розмежував, у яких випадках платник має право бюджетне відшкодування відємного значення та випадки коли платник податків має право на віднесення такого відємного значення лише до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 15.3 ст. 15 Закону №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому, Закон України «Про податок на додану вартість» та Закон України №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» не містять жодних обмежень у часі щодо можливості віднесення платниками податків відємного значення (яке за нормами Закону «Про ПДВ» не підлягало бюджетному відшкодуванню, та яке не є переплатою) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Положення вищенаведених нормативних актів втратили чинність згідно з Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI.

Відтак, при формування показників декларації з ПДВ за січень 2011 року повинні враховуватись платниками податку положення Податкового кодексу України

Відповідно до пунктів 200.1, 200.2, 200.3, 200.4 ст. 200 розділу 5 Податкового кодексу України (що введений в дію з 01.01.2011року), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (п.200.2).

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3).

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (п. 200.4).

З обумовленого слідує, що суми, відємного значення, які не підпадають під ознаки сум, що можуть бути відшкодовані платнику податків з бюджету, підлягають лише віднесенню до складу податкового кредиту наступного періоду.

Таким чином законодавець знову ж таки розрізняє випадки коли відємне значення підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податків та коли таке відємне значення підлягає лише зарахуванню до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пунктом 102.5. ст.100 розділу 2 Податкового Кодексу України (на порушення якого покликається відповідач) передбачено, що заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування у випадках, передбачених цим Кодексом, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, що настає за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

При цьому, як вбачається з наведених положень Податкового Кодексу України, названі норми права не регламентують обмежень в часі щодо можливості віднесення платниками податків відємного значення (яке за нормами Закону «Про ПДВ» та ст. 200 розділу 5 Податкового Кодексу України не підлягало бюджетному відшкодуванню, та яке не є переплатою) до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Крім того, відповідно з матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що задекларована позивачем сума відємного значення в рядку 26 декларації з ПДВ за січень 2011року не є та не була сумою бюджетного відшкодування (в розумінні абзацу "а" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та абзацу «а» пункту 200.4 ст. 200 розділу 5 Податкового Кодексу України) відносно якої позивач подавав або мав право подавати заяви про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань або про їх відшкодування.

Відтак, положення строків давності визначених пунктом 15.3 ст. 15 Закону №2181 «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та пунктом 102.5. ст.100 розділу 2 Податкового Кодексу України не поширюються на включення залишків від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду позивача.

Стосовно ж покликань, позивача на порушення позивачем ст. 257 Цивільного Кодексу України, то положення названої норми права регулює питання строку позовної давності. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).

Таким чином, положення ст. 257 Цивільного Кодексу України не поширюється на включення залишків від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду позивача.

Крім того, як було встановлено вище, відємне значення суми податку на додану вартість виникло за результатами складання та подання позивачем (в лютому 2008року) до податкового органу декларації з податку на додану вартість за січень 2008року. Визначені пунктом 15.3 ст. 15 Закону №2181 та пунктом 102.5. ст.100 розділу 2 Податкового Кодексу України 1095 днів по даним заявленим названій вище декларації, що подана позивачем в лютому 2008року у січні 2011року є такими, що не закінчилися.

Відтак, позивач в будь-якому випадку, мав право на віднесення до рядка 26 декларації з ПДВ за січень 2011року залишку відємного значення (який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду) в розмірі 680 120грн., що виник при поданні (в лютому 2008року) декларації з ПДВ за січень 2008року.

Отож доводи податкового органу, які лягли в основу зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 682 020грн. за січень 2011року не узгоджуються з нормами матеріального права є надуманими та безпідставними.

Згідно ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як наслідок, оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000242344/0 від 21.04.2011року не можна вважати законними. Позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до положень ст. 94 КАС України, витрати понесені позивачем при сплаті судового збору присуджуються пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення від 21.04.2010року №0000242344.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю госпрозрахункова фірма "Камаз-Транс-Сервіс" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1,70грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шевчук С.М.