Постанова № 18342846, 15.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2011 р. № 2а-3565/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-суддіМартинюка В.Я.

з участю секретаря судових засіданьКукси В.А.

представників:

від позивача Працьовитий А.В., Лучко П.Я., Черньова Н.Й.,

від відповідача Ортинська Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства (надалі ЗАТ) «Електро»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Сихівському районі м.Львова про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

ЗАТ «Електро»звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.10.2010 року за №0002622321/0 та від 10.01.2011 року за №0002622321/1, прийнятих ДПІ у Сихівському районі м.Львова.

Позивач вважає, що висновки в акті перевірки стосовно неправомірного включення Центральною виконавчою дирекцією ЗАТ «Електро»до складу валових витрат нарахувань по орендній платі за землю та податку з власників транспортних засобів, нарахування та сплату по яким здійснювало ЗАТ «Електро», не відповідають вимогам чинного законодавства. Також, продовжує позивач, товариство не завищувало витрат на амортизаційні відрахування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач в запереченні на позовну заяву вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, а тому в задоволенні позову про визнання їх ничинними та скасування слід відмовити.

Представник відповідача дав аналогічні пояснення, просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд даючи правову оцінку спірним правовідносинам виходив з наступного.

За результатами планової виїзної перевірки Центральної виконавчої дирекції ЗАТ «Електро»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.07.2007 року по 30.06.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 19.07.2007 року по 30.06.2010 року складено акт від 11.10.2010 року за №2572/23-2/34461634 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.10.2010 року за №0002622321/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 40322 грн. 00 коп., в тому числі основний платіж 26881 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції 13441 грн. 00 коп.

За наслідками процедури адміністративного оскарження органом державної податкової служби було надіслано податкове повідомлення-рішення від 10.01.2011 року за №0002622321/1.

Перевіркою встановлено порушення позивачем підп.5.2.1, 5.2.5 п.5.2 ст.5, підп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року за №334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) внаслідок чого Центральною виконавчою дирекцією ЗАТ «Електро»занижено податок на прибуток на суму 26881 грн. 00 коп. та завищено відємне значення обєкта оподаткування з податку на прибуток за 2009 рік на суму 47194 грн. 00 коп.

Згідно з ст.4 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991 року за №1251-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).

Відповідно до підп.2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платниками податку є з числа резидентів - суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Як передбачено підп.2.1.3 цього ж пункту, платниками податку також є філії, відділення та інші відокремлені підрозділи платників податку (далі філії), зазначених у підпункті 2.1.1 цього пункту, що не мають статусу юридичної особи, розташовані на території іншої, ніж такий платник податку, територіальної громади.

Платник податку, який має такі філії, може прийняти рішення щодо сплати консолідованого податку та сплачувати податок до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій, а також до бюджету територіальної громади за своїм місцезнаходженням, визначений згідно з нормами цього Закону та зменшений на суму податку, сплаченого до бюджетів територіальних громад за місцезнаходженням філій.

Сума податку на прибуток філій за відповідний звітний (податковий) період визначається розрахунково виходячи із загальної суми податку, нарахованого платником податку, розподіленого пропорційно питомій вазі суми валових витрат філій та амортизаційних відрахувань, нарахованих по основних фондах такого платника податку, які розташовані за місцезнаходженням філії, у загальній сумі валових витрат та амортизаційних відрахувань цього платника податку.

В матеріалах справи наявний наказ ЗАТ «Електро»за №7П від 17.07.2007 року згідно якого директора Центральної виробничої дирекції ЗАТ «Електро»зобовязано забезпечити сплату у бюджет податку на землю за користування земельною ділянкою в м.Львові по вул.Пимоненка, 3 та податку із транспортних засобів з 01.07.2007 року за рахунок коштів Центральної виконавчої дирекції ЗАТ «Електро»з віднесенням на валові витрати.

Як вбачається з довідки ДПІ у Галицькому районі м.Львова від 19.07.2007 року за №16093, Центральна виконавча дирекція ЗАТ «Електро»узята на облік платників податків 19.07.2007 року за №23160.

Згідно з визначенням п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 цієї ж статті передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

До складу валових витрат включаються також, у відповідності до підп.5.2.5 п.5.2 ст.5 цього Закону, суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України "Про систему оподаткування" (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Як вбачається з акта перевірки, перевіряючими встановлено завищення задекларованих Центральною виконавчою дирекцією ЗАТ «Електро»показників у рядку 04.6 Декларації «Сума податків, зборів (обовязкових платежів)»на суму 118177 грн. 00 коп. Так, Центральна виконавча дирекція ЗАТ «Електро»здійснювала включення до складу валових витрат нарахування по орендній платі за землю, податку з власників транспортних засобів , нарахування та сплату по яким здійснював ЗАТ «Електро».

Відповідно до ст.1 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів»від 11.12.1991 року за №1963-XII (в редакції чинній на момент вчинення спірних правовідносин), платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи (далі - юридичні особи), а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства (далі - фізичні особи), які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до статті 2 цього Закону є об'єктами оподаткування.

Таким чином, спеціальним законодавством визначено, що платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є виключно юридичні особи, які зареєстровані як платники зазначеного податку.

При цьому, наявний в матеріалах справи наказ ЗАТ «Електро»за №7П від 17.07.2007 року не є тим документом, який визначає платника податків, оскільки вищенаведеним Законом не передбачено можливості передачі юридичною особою обовязку щодо сплати податку своїм структурним підрозділам.

Згідно з ст.5 Закону України «Про плату за землю»від 03.07.1992 рокуза №2535-XII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), суб'єктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

В матеріалах справи наявний Державний акт на право постійного користування землею, виданий 04.04.2000 року ЗАТ «Електро»та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №1-1 №113.

А відтак, платником податку на землю, згідно з вимог вищенаведеного Закону, являється постійний користувач землі ЗАТ «Електро».

Отже, враховуючи те, що відповідно до норм чинного законодавства Центральна виконавча дирекція ЗАТ «Електро», як філія юридичної особи ЗАТ «Електро», не являється самостійним платником податку з власників транспортних засобів та плати за землю, останньою безпідставно було віднесено до складу валових витрат сплачені суми вказаних видів податків.

Крім того, в матеріалах справи наявні платіжні доручення з яких вбачається, що суми згаданих податків сплачувались в одному випадку юридичною особою, а в іншому структурним підрозділом.

При цьому, суд звертає увагу на те, що органом державної податкової служби в акті перевірки до неправомірно нарахованих валових витрат віднесено також нарахування по земельному податку в сумі 36168 грн. 00 коп., включені по уточнюючому розрахунку податкових зобовязань у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок до декларації з податку на прибуток підприємств за 2009 рік та по рядку 05.2 декларації з подату на прибуток за І півріччя 2010 року.

Проте, як вбачається з рядка 2 вищенаведеного уточнюючого розрахунку помилка була допущена в рядку 04.1 декларації в якому відображаються витрати на придбання товарів (робіт, послуг), а по рядку 05.2 декларації відображаються самостійно виявлені помилки за результатами минулих звітних періодів.

Таким чином, суд вважає, що перевіряючими безпідставно було знято з валових витрат платника 36168 грн. 00 коп., оскільки дана сума згідно наявних матеріалів справи не відносилась до витрат повязаних зі сплатою податків чи інших обовязкових платежів, як наслідок органом державної податкової служби безпідставно визначено платнику податків податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в розмірі 9042 коп. 00 коп.

Щодо правомірності визначення амортизаційних витрат.

Відповідно до підп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», амортизації підлягають витрати на:

- придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення;

- самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів;

- проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів;

- капітальні поліпшення землі, не пов'язані з будівництвом, а саме: іригація, осушення, збагачення та інші подібні капітальні поліпшення землі.

Підпунктом 8.6.1 п.8.6 цієї ж статті визначено, що норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної з груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в такому розмірі (в розрахунку на податковий квартал): група 1 - 2 відсотки; група 2 - 10 відсотків; група 3 - 6 відсотків; група 4 - 15 відсотків.

Платник податку може прийняти рішення про застосування інших норм амортизації, що не перевищують норм, визначених цим підпунктом.

Зазначене рішення:

приймається платником податку до початку звітного податкового року та не може бути змінене протягом такого року;

доводиться до відома податкового органу разом із поданням декларації за перший квартал такого звітного податкового року.

Для платників податку, визнаних монополістами згідно із законом, сума амортизаційних відрахувань не є обов'язковою складовою тарифів, інших видів цін на їх послуги.

Згідно з висновків перевіряючих, Центральною виконавчою дирекцією ЗАТ «Електро»завищено амортизаційні відрахування на загальну суму 10549 грн., в тому числі за І квартал 2010 року на суму 5383 грн. 00 коп., за ІІ квартал 2010 року на суму 5166 грн.

Як вбачається з пояснень представників позивача та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами позивача було допущено помилку при визначенні вартості основних фондів та при обранні норми амортизації для відповідних груп основних фондів.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що помилка у визначенні суми амортизаційних відрахувань не вплинула на суму податку на прибуток підприємств, що підлягає сплаті до бюджету.

А відтак, суд погоджується з висновками органу державної податкової служби про завищення позивачем суми амортизаційних відрахувань на загальну суму 10549 грн. 00 коп.

З врахуванням вищенаведених обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є підставні та обгрунтовані в частині скасування податкового повідомлення-рішення щодо визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток: за основним платежем 9042 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 1808 грн. 40 грн., а тому в цій частині позов підлягає до задоволення. В іншій частині в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Також, враховуючи те, що за результатами процедури адміністративного оскарження, у відповідності до підп.1 п.9 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА у Львівській області від 11.12.1996 року за №29 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.12.1996 року за №723/1748 (чинного на момент розгляду скарг платника податків), первинне податкове повідомлення-рішення було залишено без змін та прийнято нове податкове повідомлення рішення, суд скасовує дані податкові повідомлення-рішення в частині задоволених позовних вимог.

Окрім того, з врахуванням вимог ч.2 ст.162 КАС України, суд вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування оспорюваних актів індивідуальної дії в частині задоволених позовних вимог.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Сихівському районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення від 29.10.2010 року за №0002622321/0 та від 10.01.2011 року за №0002622321/1 в частині визначення суми податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 10850 грн. 40 коп., в тому числі за основним платежем 9042 грн. 00 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями 1808 грн. 40 грн.

3.В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Електро»(код ЄДРПОУ 00132486), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Пимоненка, 3, 1 грн. 82 коп. судового збору.

5.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

6. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 15 вересня 2011 року.

Суддя В.Я.Мартинюк