Постанова № 18342812, 20.09.2011, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2011 р. № 2а-6510/11/1370

ТзОВ "Західноукраїнська корпорація "Бізнес медіа активи" (ТзОВ "Б.М.А.")

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

з участю секретаря судового засідання Кукси В.А.

від позивача Мельник С.І.;

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (надалі ТзОВ) «Західноукраїнська корпорація «Бізнес медіа активи»до Державної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Галицькому районі м.Львова про визнання нечинним (скасування) податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ «Західноукраїнська корпорація «Бізнес медіа активи»звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі м.Львова про визнання нечинним (скасування) податкових повідомлень-рішень від 15.02.2011 року за №0000212321/0 та за №0000222321/0.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки органу державної податкової служби про відсутність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували фактичне виконання послуг та використання їх у господарській діяльності, безбідставні та не грунтуються на нормах чинного законодавства. Також, відповідач, приймаючи оспорювані рішення, не міг керуватись лише припущеннями щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, а його позиція про те, що ці договори очевидно суперечать інтересам держави і суспільства, не підкріплена належними доказами та рішенням суду про визнання їх такими.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з тих самих міркувань, просить позов задоволити.

Відповідач у запереченні на позовну заяву вважає, що правочини, які укладені між позивачем та його контрагентами є нікчемними в силу ст.228 ЦК України, а тому платник податків протиправно сформував податковий кредит та валові витрати.

Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами планової виїзної документальної перевірки ТзОВ «Західноукраїнська корпорація «Бізнес медіа активи»»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 19.02.2009 року по 30.09.2010 року ДПІ у Галицькому районі м.Львова складено акт за №146/23-209/36361875 від 02.02.2011 року та прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.02.2011 року за №0000212321/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 150000 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежем 120000 грн. 00 коп. та штрафні (фінансові) санкції 30000 грн. 00 коп., та податкове повідомлення рішення від 15.02.2011 року за №0000222321/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 187500 грн. 00 коп., в тому числі за основним платежів 150000 грн. та штрафні (фінансові) санкції 37500 грн. 00 коп.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- п.5.1, підп.5.2.1 п.5.2, підп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занижено податок на прибуток всього на суму 150000 грн., в тому числі в І кварталі 2010 року на суму 39583 грн. 00 коп. і ІІ кварталі 2010 року на суму 110417 грн. 00 коп.;

- підп.7.4.1 п.7.4.4, п.7.4 Закону України «Про податок на додану вартість»,в результаті чого занижено податкові зобовязання з податку на додану вартість всього на суму 120000 грн. 00 коп., в тому числі в лютому 2010 року на суму 1667 грн. 00 коп., в березні 2010 року на суму 30000 грн. 00 коп., в квітні 2010 року на суму 60000 грн. 00 коп., в травні 2010 року на суму 28333 грн. 00 коп.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

16.07.2009 року між позивачем (надалі Виконавець) та ЗАТ «Телерадіокомпанія «Україна»(надалі Замовник) укладено договір №091102, згідно якого Виконавець зобовязується надати Замовнику на нижчевикладених умовах послуги з організації трансляції футбольних матчів за допомогою семикамерної пересувної телевізійної станції з можливістю тьох повторів надалі Обладнання Виконавця згідно переліку, вказаному в Додатку до Договору, а також надалі інші відеоінформаційні послуги, які передбачаються у Замовленні, що оформляється Додатком до цього Договору та є його невідємною частиною, а Замовник зобовязується оплатити Виконавцю надані ним послуги.

15.02.2010 року між позивачем (виконавець) та ТзОВ «Премєр-ліга»(замовник) укладено договір за №01/12/10/100158, згідно якого Виконавець зобовязується надати Замовнику на нижчевикладених умовах послуги з організації багатокамерної відеозйомки та супутникової трансляції футбольних матчів (далі Послуги) за допомогою пересувної телевізійної станції з використанням не менше 7 камер (з них не менше 3 камер з довгофокусним обєктивом) та трьох повторів (надалі «Обладнання Виконавця»), а також надати інші відеоінформаційні послуги, які передбачаються у Замовленні, що оформляються Додатком до цього Договору та є його невідємною частиною, а Замовник зобовязується оплатити Виконавцю надані ним послуги.

На виконання вищенаведених договорів між ТзОВ «Західноукраїнська корпорація «Бізнес Медіа Активи»(Замовник) та ПП «Домус плюс»(надалі Виконавець) було укладено:

- договір №2/02 від 01.03.2010 року відповідно до умов якого Виконавець зобовязується надати Замовнику на нижчевикладених умовах послуги по технічному забезпеченню трансляції матчів, а Замовник зобовязується оплатити Виконавцю надані ним послуги;

- договір №1/01 від 01.02.2010 року відповідно до умов якого Виконавець зобовязується надати Замовнику на нижчевикладених умовах послуги по творчому забезпеченню трансляції матчів, а Замовник зобовязується оплатити Виконавцю надані ним послуги.

Також, між ТзОВ «Західноукраїнська корпорація «Бізнес Медіа Активи»(Замовник) та ТзОВ «Екопласт-Львів»(Виконавець) було укладено:

- договір №7/06 від 01.04.2010 року згідно якого Виконавець зобовязується надати Замовнику на нижчевикладених умовах послуги по творчому забезпеченню трансляції матчів, а Замовник зобовязується оплатити Виконавцю надані ним послуги;

- договір №8/06 від 01.04.2010 року згідно якого Виконавець зобовязується надати Замовнику на нижчевикладених умовах послуги по технічному забезпеченню трансляції матчів, а Замовник зобовязується оплатити Виконавцю надані ним послуги.

На підтвердження виконання вищенаведених договорів позивачем надано додатки до них, акти здачі прийняття робіт, податкові накладні, виписки з банківського рахунку, що підтверджують надання та оплату послуг по технічному та творчому забезпеченню трансляції футбольних матчів.

Щодо порушень порядку оподаткування податку на прибуток формування валових витрат.

Як передбачено п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до вимог підп.5.2.1 п.5.2 цієї ж статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Частиною 4 підпункту 5.3.9 п.5.3 цієї ж статті передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

А тому, наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами (акти здачі прийняття робіт та податкові накладні) підтверджується реальність надання послуг ПП «Домус плюс»та ТзОВ «Екопласт-Львів»з подальшим їх використанням позивачем у своїй господарській діяльності та спростовують висновки органу державної податкової служби про неправомірність включення витрат на оплату таких послуг до складу валових витрат підприємства.

Щодо порушень оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, чиноного на момент оподаткування згаданих господарських операцій, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а”, „в”, „г”, „д” п.10.1 ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 згаданого Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Дана позиція суду викладена також у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі “БУЛВЕС” АД проти Болгарії” (заява № 3991/03) в якому суд зазначив, що такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 26.09.2006 року.

У відповідності до вимог підп.7.2.6 п.7.2 ст.7 згаданого Закону, зокрема, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Щодо посилань органу державної податкової служби на нікчемність правочинів та безтоварність господарських операцій.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Дана позиція викладена у Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійснии».

З врахуванням того, що орган державної податкової служби при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки покликався саме на ст.228 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Таким чином, висновки відповідача, викладені в акті перевірки, не є достатньо обґрунтованими та не знайшли свого підтвердження зібраними у справі належними та допустимими доказами, а тому, у суду відсутні правові підстави вважати податкове повідомлення-рішення яким визначено грошове зобовязання з податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Окрім того, у відповідності до вимог ч.2 ст.162 КАС України, суд вважає за необхідне в резолютивній частині постанови зазначити про протиправність та скасування оспорюваних актів індивідуальної дії.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати, прийняті Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м.Львова, податкові повідомлення-рішення від 15.02.2011 року за №0000212321/0 та за №0000222321/0.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західноукраїнська корпорація «Бізнес медіа активи», що знаходиться за адресою м.Львів, вул.Вороного, 3, (код ЄДРПОУ 36361875) 3 грн. 40 коп. судового збору.

4.Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 20.09.2011 року.

Суддя В.Я.Мартинюк