Постанова № 18340810, 21.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 року 2а-3594/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства виробниче обєднання «Автотранспортник»до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року до Київського окружного адміністративного суду звернулось Публічне акціонерне товариство виробниче обєднання «Автотранспортник» (далі позивач, ПАТ «Автотранспортник») з позовом до Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області (далі відповідач, Фастівська ОДПІ, податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2011 №0000112302 та №0000132302, якими зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ) в розмірі 31940 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 7985 грн. і зменшено розмір відємного значення суми ПДВ у розмірі 29140 грн. та нараховано штрафні санкції в сумі 7285 грн., відповідно (далі спірні податкові повідомлення-рішення).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач вважає безпідставним застосування відповідачем 20-відсоткової ставки оподаткування ПДВ до наданих позивачем послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом, оскільки чинним законодавством передбачено оподаткування вказаних операцій за нульовою ставкою. Здійснення позивачем послуг з міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом підтверджується копіями міжнародних автомобільних накладних (міжнародних товарно-транспортних накладних) (далі - СМR), подорожніми листами вантажного автомобіля у міжнародному сполученні, ф. N 1 (міжнародна), з відмітками приймаючих сторін. В той же час, позивач зазначає, що чинним податковим законодавством не встановлено необхідність наявності у перевізника оригіналу саме СМR.

Крім того, на думку позивача, відповідачем в порушення пункту 7 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України (далі - ПК України) нараховано штрафні санкції у розмірі 25% від суми донарахованого податкового зобовязання, тоді як вказаною нормою передбачено застосування штрафних санкцій за порушення податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 30.06.2011 в розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, просив суд в задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що перевізник (позивач) для підтвердження нульової ставки оподаткування за операціями міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом зобовязаний мати оригінал міжнародної товарно-транспортної накладної, оформленої та заповненої згідно з вимогами ст. 6 Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення товарів від 19.05.1956, до якої Україна приєдналась Законом України від 1 серпня 2006 року N 57-V (далі Конвенція) та акт, оформлений перевізником і замовником, про фактичне надання послуг з перевезення. Оскільки позивач під час перевірки не надав оригінали міжнародних товарно-транспортних накладних, то вказані операції підлягають оподаткуванню з ПДВ за 20-відсотковою ставкою.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Закрите акціонерне товариство «Автотранспортник»зареєстроване 11.03.1994 у виконавчому комітеті Фастівської міської ради, свідоцтво про державну реєстрацію від 11.03.1994 №31, код субєкта господарювання за ЄДРПОУ 20572715. На податковий облік в органах державної податкової служби взято 18.03.1994 за №369.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України 25.07.2011 виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області здійснено останній реєстраційний запис, яким змінено найменування позивача з Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник»на Публічне акціонерне товариство виробниче обєднання «Автотранспортник». Відповідно до клопотання позивача від 22.08.2011 №379 усною ухвалою суду від 23.08.2011 первісного позивача Закрите акціонерне товариство «Автотранспортник»замінено на належного - Публічне акціонерне товариство виробниче обєднання «Автотранспортник».

Судом встановлено, що в результаті проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за квітень 2011 року відповідачем складено акт від 01.07.2011 №232/35/2302-20572715.

Перевіркою встановлено, що позивач здійснював міжнародні автоперевезення на підставі укладених договорів та відповідно до заявок. За фактом здійснення міжнародного перевезення повинен оформлятися акт виконаних робіт до міжнародної товарно-транспортної накладної та подорожнього листа вантажного автомобіля в міжнародному сполученні, на що виписується рахунок-фактура.

Згідно з документами, наданими до перевірки, відповідачем встановлено відсутність оригіналів міжнародних товарно-транспортних накладних, які, на думку відповідача, є підставою та підтвердженням застосування нульової ставки ПДВ за операціями, передбаченими абз. а) пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України, та в деяких випадках відсутні акти виконаних робіт і в подорожніх листах вантажного автомобіля в міжнародному сполучені відсутні печатки приймаючих сторін згідно з маршрутом слідування.

Таким чином, відповідачем зроблено висновок, що вказані операції підлягають оподаткуванню відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України за ставкою 20 % згідно з п. 10 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України.

Виходячи з викладеного, контролюючий орган встановив, що позивач неправомірно занизив обсяг операцій, які оподатковуються за ставкою 20 % в розмірі 305400 грн., в т.ч. за березень 2011 року в розмірі 159700 грн. та за квітень 2011 року в розмірі 145700 грн., у звязку з чим занижено суму ПДВ у березні 2011 року в розмірі 31940 грн. та квітні 2011 року на суму 29140 грн.

Судом встановлено, що в поясненнях від 22.06.2011 №289 на запит контролюючого органу позивач повідомив наступні причини наявності не всіх оригіналів СМR. Даний факт пояснюється специфікою перевезення через експедитора. Оскільки оплату за виконані перевезення експедитор здійснює виключно на підставі оригіналу СМR, то позивач змушений віддавати йому оригінал, залишаючи собі копію. Крім того, при перетині кордону, працівники митниці часто відмовляють у відмітці додаткового оригіналу, посилаючись на велике завантаження.

Відповідно до вказаного акта перевірки та виявлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 №0000112302 про зменшення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку з податку на додану вартість, заявлену за квітень2011 року, на 31940 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 7985 грн., а також податкове повідомлення-рішення від 18.07.2011 №0000132302 про зменшення розміру відємного значення суми податку на додану вартість в декларації за квітень 2011 року на 29140 грн. та нарахування штрафних санкцій в сумі 7285 грн.

Позивач, вважаючи, що відсутність оригіналу та наявність лише копій СМR не може тягнути за собою не підтвердження нульової ставки оподаткування наданих підприємством послуг міжнародного перевезення, оскаржує вказані податкові повідомлення-рішення в судовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Пунктом 10 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України встановлено, що за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість, що виникли: з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20 відсотків.

Згідно з п. 187.1. ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В той же час, пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України визначає, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання, зокрема, таких послуг як міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. Для цілей цього підпункту перевезення вважається міжнародним, якщо таке перевезення здійснюється за єдиним міжнародним перевізним документом.

Податковий кодекс України не визначає, який саме документ вважається єдиним міжнародним перевізним документом, що підтверджує нульову ставку оподаткування.

В той же час, відповідно до ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від 1 липня 2004 року N 1955-IVперевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Такими документами можуть бути, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR) та інші документи, визначені законами України.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Згідно з ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»від 5 квітня 2001 року N 2344-III документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах для автомобільного перевізника є ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до спільного наказу Мінтрансу та Мінстату від 29.12.1995 №488/346 «Про затвердження типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля»типовою формою первинного обліку роботи вантажного автомобіля є подорожній лист вантажного автомобіля у міжнародному сполученні", ф. N 1 (міжнародна).

Оригінали саме вказаних подорожніх листів надано позивачем на підтвердження нульової ставки оподаткування здійснених операцій з міжнародного перевезення вантажів.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16 липня 1999 року N 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 3 вказаного Закону зазначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Тобто, чинним законодавством визначено, що первинні документи, на підставі яких здійснюється бухгалтерський облік, необхідні для отримання повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Крім того, суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення встановлюється накладною. Відсутність, неправильність або втрата накладної (CMR) не відображаються ні на існуванні, ні на дійсності договору перевезення, до якого застосовується вказана Конвенція.

Стаття 5 Конвенції зазначає, що накладна складається в трьох оригінальних екземплярах, підписаних відправником та особою, яка транспортує вантаж. Перший екземпляр накладної передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій зберігається у відповідального за вантаж.

Судом встановлено, що в даних спірних відносинах треті екземпляри оригіналів (CMR) на момент перевірки знаходилися в експедитора, проте їх відсутність не свідчить про недійсність договорів міжнародного перевезення, на виконання яких позивач надав послуги.

Крім того, в судовому засіданні представником позивача надано для огляду та оцінки копії СМR, які надавалися контролюючому органу під час проведення перевірки. За результатами дослідження вказаних документів судом засвідчено наявність оригіналів штампів і печаток митниці та отримувачів на них. Вказане, також, свідчить про факт здійснення позивачем операцій з міжнародного перевезення.

Також, суд звертає увагу на те, що відповідачем не заперечуються факти надання позивачем послуг міжнародного перевезення протягом березня-квітня 2011 року, оподаткування яких відповідно до пп. 195.1.3 п. 195.1 ст. 195 ПК України здійснюється за нульовою ставкою. Це підтверджується нарахуванням на вказані операції ПДВ за 20 відсотковою ставкою на підставі актів виконаних робіт.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пункт 200.6 статті 200 ПК України встановлює, що платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Пунктом 200.7 статті 200 ПК України встановлено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Судом встановлено, що на виконання вказаного положення позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2011 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 75549 грн. Проте, у звязку із зменшенням суми бюджетного відшкодування податковим органом на 31940 грн. (податкове повідомлення-рішення №0000112302), позивачу відшкодовано 43609 грн., що підтверджується платіжним дорученням №97 від 12.07.2011. Також, позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2011 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування в сумі 77 243 грн. Проте, у звязку із зменшенням розміру відємного значення суми податку на додану вартість податковим органом на 29 140 грн. (податкове повідомлення-рішення №0000132302), позивачу відшкодовано 48 103 грн., що підтверджується платіжним дорученням №100 від 18.07.2011.

З викладеного вище вбачається, що позивачем вчинено всі передбачені чинним законодавством дії для обґрунтованого отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, заслухавши позиції та аргументи представників сторін, беручи до уваги ту обставину, що факти здійснення позивачем операцій, які підлягають оподаткуванню з ПДВ за нульовою ставкою, відповідачем не заперечуються та підтверджуються наявними у справі матеріалами; обовязковість наявності у позивача оригіналів саме міжнародних товарно-транспортних накладних, як первинних документів, що дають право на оподаткування з ПДВ за нульовою ставкою, відповідачем не доведена; суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог, а саме: скасування податкових повідомлень-рішень та відшкодування ПДВ у повному обсязі відповідно до поданих позивачем заяв за квітень-травень 2011 року.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Фастівської обєднаної державної податкової інспекції Київської області від 18 липня 2011 року №0000112302 та №0000132302.

Зобовязати Фастівську обєднану державну податкову інспекцію Київської області відшкодувати на рахунок банку Публічного акціонерного товариства виробниче обєднання «Автотранспортник» податок на додану вартість у сумі 31940 (тридцять одна тисяча девятсот сорок) грн. 00 коп., заявлений до відшкодування у декларації за квітень 2011 року, та податок на додану вартість у сумі 29140 (двадцять девять тисяч сто сорок) грн. 00 коп., заявлений до відшкодування у декларації за травень 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства виробниче обєднання «Автотранспортник» (код ЄДРПОУ 20572715) судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Постанова у повному обсязі виготовлена 26 вересня 2011 року.