Постанова № 18340775, 21.09.2011, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2011 року 2а-3443/11/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., за участю секретаря судового засідання Волощука О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»(далі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області (далі відповідач) про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011 р. №0000322301 про донарахування податку на додану вартість у сумі 445915 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на законних підставах і правильно сформував податковий кредит з ПДВ, а висновки податкового органу вважає безпідставними, оскільки операції з поставки товарів між ним і Товариством з обмеженою відповідальністю “Агротрейд” мали реальний характер і це підтверджується документально: рахунками на оплату товарів; банківськими виписками про оплату товару, видатковими та податковими накладними на товар; товарно-транспортними накладними тощо.

Також, позивач зазначає, що контролюючі органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача позов не визнав, проти позовних вимог заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях проти позову.

Зокрема, заперечення відповідача полягають у тому, що податкові зобовязання позивачу донараховано відповідно до положень чинного законодавства, оскільки господарські операції позивача з ТОВ «Агротрейд», на підставі яких збільшено податковий кредит, мають характер фіктивності, спрямовані на незаконне зменшення податкового зобовязання позивача, а укладений між вказаними субєктами господарювання правочин є таким, що суперечить моральним засадам суспільства, спрямований на заволодіння дохідної частини бюджету, тобто є нікчемним.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.

Публічне акціонерне товариство “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів” є юридичною особою, що зареєстрована 13.06.1996 р. Миронівською районною державною адміністрацією Київської області (код ЄДРПОУ 00951770), як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Миронівському районі Київської області з 19.06.1996 р., зареєстроване як платник податку на додану вартість з 20.06.1997 р. (свідоцтво № 13933598).

У червні 2011 року посадовими особами Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю “Агротрейд” за період серпень-жовтень 2010 року (акт перевірки від 16.06.2011 р. №285/23-011/00951770).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від03.04.1997 р. №168/97-ВР “Про податок на додану вартість” (далі Закон №168/97-ВР), ч. 1 ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, що виявилось у завищенні сум податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 445 915 грн. 16 коп., у тому числі за періоди: вересень 2010року на суму 80072,61грн.; жовтень 2010 року на суму 352560,9 грн.; грудень 2010 року на суму 13281,65 грн.

Як вбачається з акта перевірки, перелічені порушення повязуються з придбанням позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротрейд” товарів соняшника впродовж серпня жовтня 2010 року.

На думку посадових осіб відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю “Агротрейд” не мало фактичної можливості здійснювати господарські операції з поставки товару, оскільки згідно з “Деталізованою інформацією по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкового кредиту та податкових зобов'язань в розрізі контрагентів на рівні ДПА України” цей контрагент позивача у своїй податковій звітності з ПДВ відобразив факти придбання товарів, робіт (послуг) від ПП «Ніко-Ойл», у якого, в свою чергу, в податковій звітності з ПДВ встановлено розбіжність з податкового кредиту по декларації за вересень 2010 р. на суму 23,7 млн. грн. та за жовтень 2010 р. на суму 28,1 млн. грн.

У звязку із зазначеним посадовими особами податкового органу зроблено висновок про те, що операції з поставки товарів, робіт (послуг) від ПП «Ніко-Ойл»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротрейд” мають ознаки “безтоварних”, оскільки ПП «Ніко-Ойл»не має необхідних основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, обладнання, земельних ділянок, персоналу тощо) для здійснення господарських операцій з купівлі-продажу сільгосппродукції у обсягах, що задекларовані, а, також, встановлено, що вказаний субєкт підприємництва за місцем знаходження не значиться.

Враховуючи, що у ТОВ «Агропрайд»та ПП «Ніко-Ойл»відсутні на балансі транспортні засоби, до перевірки не надано жодного підтверджуючого документу про факт перевезення ТМЦ, немає можливості встановити факт перевезення, вид транспорту, яким воно здійснювалось, розмір витрат, особу, яка понесла дані витрати, взагалі можливість здійснення таких операцій з врахуванням віддаленості контрагентів один від одного.

У ході перевірки даних підприємств не надано документи, які передбачено законодавчими актами, а саме: посвідчення якості, товаро-транспортні накладні, акти виконаних робіт з транспортування тощо.

З наведених фактів зроблено висновок про те, що діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротрейд” була спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з незаконним отриманням податкової вигоди, правочини, укладені між ТОВ “Агротрейд” і ПП «Ніко-Ойл», суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, є нікчемними.

В ході перевірки податковими органами встановлено укладання ТОВ «Агротрейд»нікчемних правочинів, в т. ч. з ПП «Ніко-Ойл», без мети настання реальних наслідків по операціях з придбання товарів від постачальників. Враховуючи те, що ТОВ «Агротрейд»товари не придбавало, то й не могло поставити товар на адресу покупців, зокрема, позивача.

У звязку з цим, на думку посадових осіб податкового органу, є нікчемними також і усі правочини за ланцюгом постачання, у тому числі й укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агротрейд” та позивачем.

На підставі вказаних відомостей ревізорами податкового органу зроблено висновок про те, що позивачем незаконно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість у сумі 445915,16 грн. на підставі нікчемних правочинів, укладених з Товариством з обмеженою відповідальністю “Агротрейд”, тому податковий кредит підлягає коригуванню в сторону зменшення.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.07.2011 р. №0000322301, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобовязань наступних періодів) з податку на додану вартість за на підставі декларацій за вересень, жовтень, грудень 2010 року в розмірі 445915,16 грн.

Судом встановлено, що впродовж серпня - жовтня 2010 року позивач придбавав у Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротрейд” товар соняшник та пшеницю. Придбання товару здійснювалось на виконання умов угоди, про що виписано ряд податкових накладних та актів виконаних робіт протягом серпня-жовтня 2010 року. Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки постачальника Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротрейд”.

Так, у період з серпня по жовтень 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Агротрейд” виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 2675491,01 грн., в т.ч. ПДВ - 445915,16 грн.

Згідно з банківськими виписками позивач перерахував на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротрейд” відповідно до податкових накладних кошти на загальну суму 2675491,01 грн., у тому числі й суми податку на додану вартість у складі ціни придбання.

Поставка і транспортування товарів здійснювалась силами Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротрейд” на склади позивача, факти поставок товару оформлялися видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, що підписувались уповноваженими особами вказаного контрагента та позивача.

На підставі даних акта перевірки судом встановлено, що суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту за період вересень, жовтень, грудень 2010 року.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались законами України “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок на додану вартість”, “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” та положеннями Цивільного кодексу України щодо недійсності правочинів.

Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (ч. 2 ст. 215 ЦК України).

В силу статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вже зазначалось судом, рішення про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість прийнято податковим органом у звязку з включенням до складу податкового кредиту сум податку, сплачених позивачем Товариству з обмеженою відповідальністю “Агротрейд” у складі ціни придбання товару на підставі правочинів, які податковий орган вважає нікчемними. При цьому, висновок податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується на твердженнях про безтоварність господарської операції, відсутністю наміру учасників правочину досягти реальних правових наслідків, а також оцінкою ланцюга постачання товару.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності суду факту постачання товару за господарською операцією, за результатами здійснення яких податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом, факт поставки товарів позивачу з боку Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротрейд” та оплати їх вартості підтверджується документально банківськими виписками, господарські операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності; право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість підтверджується податковими накладними.

Це означає, що висновок податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю “Агротрейд”, є безпідставним.

Твердження податкового органу про нікчемність правочинів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю “Агротрейд” і ПП “Ніко-Ойл”, судом до уваги не приймаються як такі, що не мають значення для даної справи, адже виходять за межі предмету доказування та стосуються осіб, які не беруть участі в даній справі.

Крім того, суд зазначає, що обовязок сплачувати податки та відповідальність за порушення чинного законодавства є персоніфікованою. Це означає, що на особу не може покладатися відповідальність за порушення, вчинені іншими особами.

З приводу визначення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Платники податку на додану вартість, об'єкт, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначаються Законом №168/97-ВР.

В силу підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

При цьому, податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом.Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу положень підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону №168/97-ВР).

Як вже зазначалось, до складу валових витрат позивач включив суми податку на додану вартість, сплачені ним у складі ціни придбання товарів (робіт, послуг), підтверджені податковими накладними.

Твердження податкового органу про відсутність факту поставки товарів на користь позивача у судовому засіданні були спростовані.

Таким чином, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 1.7, 1.8 статті 1, підпунктів 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, статей 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України, є безпідставними.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, заслухавши позиції та аргументи представників сторін, беручи до уваги ту обставину, що обґрунтованість та законність прийняття податкового повідомлення-рішення від 04.07.2011 р. №0000322301 відповідачем суду не доведена; наявність фактів порушення позивачем податкового законодавства не доведена, а отже наявні всі підстави для визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення; суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовних вимог та скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області від 4 липня 2011 року №0000322301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства “Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів” (код ЄДРПОУ 00951770) судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Спиридонова В.О.

Постанова у повному обсязі виготовлена 23 вересня 2011 року.