Постанова № 18339663, 21.06.2010, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2010 року                               Справа № 2а-2827/10/0870

(10 год. 05 хв.)

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ЩербакаА.А., при секретарі Запара О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком» про стягнення адміністративно – господарських санкцій та пені у розмірі 8092 грн. 71 коп. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009 році.

У позовній заяві Фонд зазначив, що відповідачем не виконується норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Беручи до уваги зазначену обставину позивачем були нараховані штрафні санкції, які не були сплачені ТОВ «Автоком» у встановлений термін. Просить стягнути суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 8092 грн. 71коп..

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила задовольнити їх у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечила у повному обсязі. Надала письмові заперечення, у яких вказала, що відповідачем вжито усіх передбачених законодавством заходів щодо створення робочих місця для працевлаштування інвалідів у 2009 році, а тому, на ТОВ «Автоком» не може бути покладена відповідальність передбачена ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Вказує, що цим законом передбачений обов’язок Державної служби зайнятості та Фонду соціального захисту інвалідів направляти інвалідів до підприємств та установ для працевлаштування. Зазначає, що ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» обов’язки роботодавця щодо забезпечення права інвалідів на працевлаштування, вважає що вони виконані ТОВ «Автоком» у повному обсязі. Крім того, на підприємці протягом 2009 року, а саме з 05.05.2008 по30.04.2009 працював інвалід, ОСОБА_1. Просить відмовити у задоволенні адміністративного позову у повному обсязі

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що ТОВ «Автоком» (ЄДРПОУ 32889833) відноситься до суб’єктів підприємницької діяльності, яким, відповідно до ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлюється норматив робочих місць по працевлаштуванню інвалідів.

ТОВ «Автоком» подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зареєстрований за № 051082 (форма 10-ПІ річна-поштова). Відповідно до даних зазначеного звіту середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача становить 18 (рядок 01). Відповідачем у звіті вказано, що кількість інвалідів – штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст.. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» становить 1 особа (рядок 03). Згідно з даними звіту, середньооблікова кількість штатних працівників – інвалідів на підприємстві становить 1 (рядок 02).

Однак, вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку що відповідачем невірно заповнений рядок 02 звіту форми 10- ПІ виходячи з наступного. Як встановлено матеріалами справи, інвалід ОСОБА_1 працював у ТОВ «Автоком» у 2009 році з 01.01.2009 по 30.04.2009 року. Зазначена обставина підтверджується наказом про прийняття на роботу від 05.05.2008 №05/05-01 та наказом про звільнення з роботи №04/30-01 від 30.04.2009. таким чином, протягом 2009 року ОСОБА_1 працював у ТОВ «Автоком» 4 місяці

Згідно з положеннями п. 3.2.5 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 р. N 286 Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 р. за N 1442/11722Середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, яка працювала на підприємстві становить 0 осіб, а не 1, як було вказано у звіті форми 10-ПІ за 2009 рік. Тобто, правильною чисельністю, яка повинна бути зазначена у рядку 02 звіту 10-ПІ є 0 осіб. Отже, середньооблікова кількість штатних працівників – інвалідів на підприємстві є меншою за встановлений законом норматив.

Відповідно до даних звіту форми 10 – ПІ, середньорічна заробітна плата штатного працівника ТОВ «Автоком» становить 8011 грн. 11 коп.. Таким чином, відповідно до вимог ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сума адміністративно-господарських санкцій становить 8011, 11 х (1-0)= 8011 грн. 11 коп.

Відповідно до ч.8 ст.69 Господарського кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до Закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється Законом.

Згідно ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.4 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства подають інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідно до довідки Орджонікідзевського районного центру зайнятості м. Запоріжжя від 16.06.2010 №502, ТОВ «Автоком» (ЄДРПОУ 32889833) не надавало інформації про наявність вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом 2009 року. Зазначена обставина також не спростована представником відповідача у судовому засіданні.

Частиною 1 ст.20 Закону встановлено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Згідно з положень ч.4 ст. 20 зазначеного Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Відповідно до п.2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. N 70, роботодавці сплачують суму адміністративно-господарських санкцій відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) за місцем їх державної реєстрації як юридичних осіб або фізичних осіб - підприємців на балансовий рахунок 3510 в установах Національного банку, відкритий в органах Державного казначейства, або на балансовий рахунок 2510 в установах комерційних банків до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. П.4. зазначеного Порядку встановлює, що порушення строків сплати суми адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку за кожний календарний день прострочення.

Пункт 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15 травня 2007 р. N 223 встановлює, що у поданій позовній заяві за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів до відповідної судової інстанції відділення Фонду розраховує суму пені на дату її подання.

Відповідно до постанови Правління Національного Банку України «Про регулювання грошово-кредитного ринку» від 12 серпня 2009 року, облікова ставка НБУ становить 10,25%

Термін прострочення на дату подання позовної заяви становив 34 дні, таким чином, сума пені становить 81 грн. 60 коп..

Заперечення відповідача щодо того, що у діях відповідача відсутній склад господарського правопорушення, а тому на нього не може бути покладена відповідальність за невиконання органам зайнятості населення та соціального захисту інвалідів обов’язків щодо працевлаштування інвалідів не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Дійсно, відповідно до ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасник господарських правовідносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 цієї статті встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлені обов’язки підприємства щодо забезпечення права інвалідів на працевлаштування. Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Автоком усупереч положенням цієї статті не інформувало у встановленому законом порядку службу зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів, також відповідачем не надано жодних доказів виділення і створення спеціальних робочих місць для працевлаштування інвалідів. Отже, ТОВ «Автоком» не може бути звільнений від господарсько-правової відповідальності за відсутністю складу господарського правопорушення.

Згідно п.4 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що підприємством не виконано вимог чинного законодавства щодо нормативу робочих місць працевлаштування інвалідів у 2009 році в обсязі, встановленому законодавством. Таким чином, суд приходить до думки, що позовні вимоги про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій у розмірі 8011 грн. 11 коп. та пені у розмірі 81 грн. 60 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 94, 158, 161-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоком» (69035, м. Запоріжжя, вул. Рекордна 37 «б», ЄДРПОУ 32889833) на користь Державного бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя ( р\р 31219230700007 код ЄДРПОУ 34677145 ГУДКУ в Запорізькій області МФО 813015, 50070000 «платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2009 рік») суму адміністративно – господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2009році в розмірі 8092гр. 71коп. (вісім тисяч дев’яносто дві гривні сімдесят одну копійку).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження в десятиденний строк з дня складання постанови в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з одночасної подачею її копії до суду апеляційної інстанції, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. (якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови)

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження чи апеляційної скарги.

Повне рішення виготовлено 02 липня 2010 року.

Суддя А.А. Щербак