Постанова № 18338673, 14.09.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 0670/5722/11

категорія 8.2.1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2011 р. м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Липи В.А.,

при секретарі - Мельник К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Овруцький молочноконсервний комбінат" до Овруцької міжрайонної державної податкової інспекції, за участю прокуратури Житомирської області про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000212301 від 19.05.2011 року,-

встановив:

У червні 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Овруцький молочноконсервний комбінат" звернулось до суду з вказаним позовом. Просило визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000212301 від 19.05.2011 року на суму грошового зобов"язання по податку на додану вартість у розмірі 2 147 933 грн. 00 коп. та штрафні санкції у розмірі 536 983 грн. 00 коп. Зазначало, що за результатами документальної невиїзної перевірки ВАТ "Овруцький молочноконсервний комбінат" з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за лютий 2011 року державними податковими інспекторами був складений акт № 116/23-01-00418047 від 28.04.2011 року, в якому зафіксовано порушення з боку товариства вимог ст. ст. 216, 228 Цивільного кодексу України та п. п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року у сумі 2147933 грн. 00 коп. На підставі вказаного акту Овруцькою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212301 від 19.05.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 2684 916 грн. 00 коп. (2147933 грн. 00 коп. за основним платежем та 536983 грн. 00 коп. за штрафними санкціями). В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки податкового органу про операції по взаємовідносинах ВАТ "Овруцький молочноконсервний комбінат" з ТОВ "Астра-Мілк" не мали реального товарного характеру, про відсутність у товариства права на відображення податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Астра-Мілк" є безпідставними та недоведеними. Вважає, що висновки акту про здійснення правочинів без мети настання реальних наслідків не відповідають фактичним обставинам. Всі господарські операції за договорами, зазначеними в акті перевірки, оформлені належним чином відповідними первинними документами та відображені у податковій звітності. Крім того, позивач вказав на неправомірне нарахування штрафних санкцій, яке не відповідає пункту 7 підрозділу Х розділу ХХ Інших перехідних положень Податкового кодексу України. У зв'язку з чим, позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважає його незаконним та просить скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали та просили задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судовому засіданні позов не визнали, просили відмовити в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог. Надали письмові заперечення.

В порядку ст. 60 КАС України у розгляд справи, з метою захисту інтересів держави, вступила прокуратура Житомирської області.

Прокурор в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином. Про причини неявки до суду не повідомив.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали адміністративної справи, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України.

Права органів державної податкової служби визначені статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Зокрема, відповідно до п.1 вказаної статті, органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Овруцький молочноконсервний комбінат" як юридична особа зареєстроване Овруцькою районною державною адміністрацією 29.06.1995 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (Серія АОО № 136901) та як платник податків перебуває на податковому обліку в Овруцькій МДПІ, код ЄДРПОУ 0418047.

Згідно із копією свідоцтва № 09425964 серії НВ № 128261, наявної у матеріалах справи, ВАТ "Овруцький молочноконсервний комбінат" є платником податку на додану вартість з 10.07.1997 року.

Відповідно до наказу Овруцької МДПІ від 06.04.2011 року № 206 та на підставі ст. ст. 75, 78, 79 Податкового кодексу України, податковими інспекторами проведена невиїзна позапланова документальна перевірка Відкритого акціонерного товариства "Овруцький молочноконсервний комбінат" з питань правомірності нарахування податку на додану вартість за період з 01.02.2011 року по 28.02.2011 року, за результатами якої складено акт № 116/23-01-00418047 від 28.04.2011 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення товариством вимог ст. ст. 216, 228 Цивільного кодексу України, п. 198.1 та п. 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у сумі 2 147 933 грн. 00 коп. за лютий 2011 року.

На підставі акту перевірки видано податкове повідомлення-рішення № 0000212301 від 19.05.2011 року, яким товариству визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 684 916 грн. 00 коп., в т.ч. основний платіж - 2 147 933 грн. 00 коп. та 536 983 грн. 00 коп. - штрафної (фінансової) санкції.

Однак, суд не погоджується з таким висновком податкового органу та зазначає наступне.

Як встановлено в судовому засіданні, 18.01.2011 року між ВАТ "Овруцький молочноконсервний комбінат" (покупець) та ТОВ "Астра-Мілк" (продавець) були укладені попередні договори від 18.01.2011 року, відповідно до яких продавець зобов'язується передати товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Договорами визначено умови та строк поставки товару (а.с. 22-31).

Також між сторонами були укладені договори купівлі-продажу товарів № 20/02 від 20.02.2011 року, № 21/02 від 21.02.2011 року, № 2/02 від 22.02.2011 року, № 23/02 від 23.02.2011 року, № 24/02 від 24.02.2011 року, предметом яких є поставка позивачеві товару.

На виконання умов вказаних договорів ВАТ "Овруцький молочноконсервний комбінат" здійснено попередню оплату на загальну суму 12 887 600 грн. 00 коп., в т.ч. ПДВ - 2 147 933 грн. 33 коп., що підтверджується наданими позивачем копіями документів бухгалтерської звітності, а саме: рахунку № 2 від 21.02.2011 року, рахунок № 3 від 22.02.2011 року, рахунок № 4 від 23.02.2011 року, рахунок № 5 від 24.02.2011 року, рахунок № 6 від 25.02.2011 року, виписки з особового рахунку, платіжні доручення №№ 76-80 від 25.02.2011 року, податкові накладні №№ 1, 2, 3, 4, 5 від 25.02.2011 року.

Вказані документи містять призначення платежу, свідчать про фактичну оплату за товар та спростовують висновок податкового органу про не проведення позивачем розрахунків з ТОВ "Астра-Мілк"

Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Між тим, в акті перевірки перевіряючі дійшли висновку, що первинні документи, які надав позивач для перевірки не є безумовною підставою для віднесення сум до податкового кредиту у зв'язку з тим, що відомості, які містяться в таких податкових накладних, не містять всієї необхідної інформації, а саме не зазначено умови поставки товару, не вказано за що здійснюється попередня проплата.

Однак, згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ; назва документа (форми), код форми, дата і місце складання; зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі); посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг), дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Таким чином, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Відповідно до п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Здійснення господарських операцій, зазначених у Акті перевірки від 28.04.2011 року № 116/23-01-00418047, підтверджено відповідними первинними документами.

Щодо посилання податкового органу на нікчемність укладених правочинів між позивачем і ТОВ "Астра-Мілк", то слід зазначити наступне.

Підставою для недійсності правочину, відповідно до ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У Постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення договорів між ВАТ "Овруцький молочноконсервний комбінат" та ТОВ "Астра-Мілк" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Овруцькою МДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження фіктивності здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про фіктивність господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Також суд погоджується з доводами ВАТ "Овруцький молочноконсервний комбінат" щодо неправомірного застосування визначеної суми штрафних санкцій.

Так, податковий орган визначив штрафні санкції позивачеві на підставі норм Податкового кодексу України, який діє з 01.01.2011 року, за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 7 підрозділу Х розділу ХХ Податкового кодексу України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення.

Вказаною нормою чітко визначено період (проміжок часу), з яким слід пов`язувати виникнення, зміну або припинення відповідних правовідносин, виконання зобов`язань, тощо. Отже, штрафна санкція у розмірі не більше 1 гривні повинна застосовуватися за будь - яке порушення податкового законодавства, вчинене у період з 1 січня по 30 червня 2011 року.

Визначення “порушення податкового законодавства” в Податковому кодексі України не наведено, але є визначення “податкового правопорушення”.

Згідно із п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України, податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Аналіз положень глави 11 Податкового кодексу України дозволяє дійти висновку, що будь-яке порушення норм Кодексу є податковим правопорушенням, яке в свою чергу є синонімом “порушення податкового законодавства".

З огляду на вищенаведене та на те, що оскарженим податковим повідомленням-рішенням товариству були визначені штрафні санкції за заниження сум ПДВ та нараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість, суд приходить до висновку, що Овруцька МДПІ неправомірно визначила розмір штрафних санкцій, без врахування положень п. 7 підрозділу Х розділу ХХ Податкового кодексу України.

Також враховуючи приписи норм процесуального права, слід зазначити, що при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобовязання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Обставини, які слугували фактичною підставою для донарахування позивачу суми податкового зобовязання з податку на додану вартість, згідно спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідають вимогам Податкового кодексу України.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів суду правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, суд, перевіривши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджені доказами наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 КАС України, суд -

постановив:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати незаконним і скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000212301 від 19.05.2011 року на суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 2 147 933 грн. 00 коп. та штрафні санкції у розмірі 536983 грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:В.А. Липа

Повний текст постанови виготовлено: 19 вересня 2011 р.

присуджено до стягнення <сума >грн.

матеріальну шкоду <сума >грн.

моральну шкоду <сума >грн.