Постанова № 18337285, 05.09.2011, Вінницький окружний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2011 р. Справа № 2а/0270/3582/11

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Яремчука Костянтина Олександровича,

при секретарі судового засідання: Колос Мирославі Сергіївні

за участю представників сторін:

позивача : Луговського А.С., Миколюка О.А.

відповідача : Поповій О.В., Шаповаловій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка"

до: Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції

про: визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка" (далі ТОВ "Агропромпереробка") до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції (далі Гайсинська МДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000032300 та №0000042300 від 24 лютого 2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами планової виїзної перевірки дотримання ТОВ «Агропромпереробка» вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року відповідачем складено акт №141/2300/31613995 від 16 лютого 2011 року, в якому зафіксовані порушення Товариством вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а також підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

На підставі акту перевірки Гайсинською МДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000032300 від 24 лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 161250,13 гривень, а також №0000042300 від 24 лютого 2011 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 299760, гривень.

Позивач не погоджується з висновками податкового органу, викладеними у акті перевірки, а відповідно, і з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважає їх протиправними та просить скасувати.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.

Представники відповідача позов не визнали з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.98-99).

З ініціативи представників позивача в судовому засіданні в якості свідків були допитані ОСОБА_5, який є одним із учасників ТОВ «Агропромпереробка», та ОСОБА_6, який працює водієм у Товаристві. Свідок ОСОБА_5 пояснив, що з його ініціативи було досягнуто домовленостей із уповноваженою особою ТОВ «Інвест ЛТД» щодо поставки ячменю та аміачної селітри. Також повідомив, що він як один із засновників ТОВ «Агропромпереробка», здійснює контроль за окремими операціями даного Товариства та підтвердив те, що на виконання досягнутих домовленостей із ТОВ «Інвест ЛТД», на користь Товариства було відвантажено ячмінь та селітру в необхідній кількості.

Інший свідок ОСОБА_6 пояснив, що восени 2010 року ним здійснювались перевезення ячменю зі складів, що знаходились у місті Миколаєві, та відвантажувалися на склади ТОВ «Агропромпереробка». Таких поїздок було декілька.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд встановив наступне.

За результатами проведеної планової виїзної перевірки ТОВ «Агропромпереробка» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 року по 30.09.2010 року податковими інспекторами Гайсинської МДПІ складено акт №141/2300/31613995 від 16 лютого 2011 року.

У вказаному акті йдеться про порушення ТОВ «Агропромпереробка» вимог податкового законодавства. Зокрема, позивачем порушено вимоги підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження обєкта оподаткування на суму 314230 гривень, а саме 4-ий квартал 2009 року в сумі 314230 гривень, та занижено податок на прибуток в сумі 78558 гривень, а саме 4-ий квартал 2009 року в сумі 78558 гривень; пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині заниження обєкта оподаткування на суму 645000,5 гривень, а саме 3-ій квартал 2010 року в сумі 645000,5 гривень, та занижено податок на прибуток в сумі 161250 гривень, а саме 3-ій квартал 2010 року в сумі 161250 гривень; підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 129000,1 гривень, а саме вересень 2010 року на суму 129000,1 гривень.

Відповідно до акту перевірки, підставою для таких висновків податкових інспекторів слугувала інформація ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, з якої, начебто, випливає, що за результатами проведеної перевірки ТОВ «Інвест ЛТД» не підтверджується здійснення фінансово-господарських операцій між ТОВ «Інвест ЛТД» та ТОВ «Агропромпереробка». На підставі даних, що надійшли із ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва, податкові інспектори Гайсинської МДПІ прийшли до висновку, що ТОВ «Агропромпереробка» здійснювало операції з придбання товару, якого фактично не існувало. Зазначені обставини, на думку податкового органу, свідчать про відсутність у контрагентів намірів щодо реальних наслідків укладених правочинів.

На підставі зазначеного акту перевірки Гайсинською МДПІ прийнято оскаржувані податкові повідомлення рішення №0000032300 від 24 лютого 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість в загальній сумі 161250,13 гривень, у т.ч. 129000,1 гривень за основним платежем, 32250,03 гривень - за штрафними (фінансовими) санкціями, а також №0000042300 від 24 лютого 2011 року, яким Товариству збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток в загальному розмірі 299760, гривень, в т.ч. 239808 гривень за основним платежем, 59952 гривень за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погодившись із висновками, викладеними в акті перевірки, ТОВ «Агропромпереробка» оскаржило зазначені вище рішення до Державної податкової адміністрації у Вінницькій області та до Державної податкової адміністрації України. Проте, за результатами адміністративного перегляду даними органами відмовлено в задоволенні скарг Товариства, а рішення Гайсинської МДПІ залишено без змін.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходив з наступного.

Як випливає із матеріалів справи, у вересні місяці 2010 року між ТОВ «Агропромпереробка» (Покупець) та ТОВ «Інвест ЛТД» (Постачальник) було досягнуто усних домовленостей щодо поставки ячменю та аміачної селітри. При цьому, сторонами обумовлено, що ТОВ «Агропромпереробка» власним транспортом здійснюватиме перевезення придбаного товару із складів у місті Миколаєві.

На виконання умов вказаного договору ТОВ «Агропромпереробка» закупило у ТОВ «Інвест ЛТД» ячмінь в кількості 251,4 тони та аміачну селітру 129 тон. Факт придбання даних видів товару підтверджується видатковими накладними та рахунками-фактури. Посилання на дослідження цих документів містяться також і у акті перевірки на аркуші справи 28. Також ревізорами, що проводили перевірку, оглядалися документи, що підтверджують факт перерахування Товариством коштів за придбаний товар (а.с.59, зворотній бік).

Окремо судом в ході судового розгляду досліджувалися податкові накладні від 06 вересня 2010 року №448 та від 10 вересня 2010 року №449 (а.с.58).

В підтвердження здійснення перевезень купленого товару Товариством надано суду подорожні листи (а.с.104-119), у яких зазначено вид товару, що перевозився, маршрут транспортного засобу, що здійснював перевезення тощо. Представниками позивача суду надано також відомості обліку видання паливно-мастильних матеріалів (а.с.151,152), з яких вбачається дата та прізвище водія, що здійснював виїзд. В підтвердження факту перевезення ячменю власним транспортом ТОВ «Агропромпереробка» суд зважає на пояснення свідка ОСОБА_6 (водія), який в судовому засіданні вказав на всі обставини таких перевезень.

Особливу увагу судом звернено на витяг із журналу обліку руху товару по складу ТОВ «Агропромпереробка» (а.с.154), яким також підтверджується факт надходження до Товариства ячменю в кількості, обумовленій умовами договору між ТОВ «Агропромпереробка» та ТОВ «Інвест ЛТД», тобто 251,4 тони.

Разом з тим, визначальним фактором для формування податкового кредиту є подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника податку.

Так, судом встановлено, що частково придбаний ячмінь в подальшому було реалізовано ТОВ «Цехаве Корм ЛТД», з яким Товариство уклало договір поставки №07/09/10 від 07 вересня 2010 року.(а.с.150). Предметом даного договору визначено, що ТОВ «Агропромпереробка» зобовязується поставити, а ТОВ «Цехаве Корм ЛТД» прийняти і оплатити зернові культури (в тому числі ячмінь) в кількості, зазначеній у видаткових накладних. Строк дії даного договору зазначено до 31 грудня 2011 року.

В підтвердження реальності поставки ячменю на адресу ТОВ «Цехаве Корм ЛТД» представниками позивача надано суду накладні №130 від 11 жовтня 2010 року, №134 від 14 жовтня 2010 року, №144 від 18 жовтня 2010 року, №156 від 21 жовтня 2010 року, №160 від 25 жовтня 2010 року, №165 від 01 листопада 2010 року, №167 від 04 листопада 2010 року, №168 від 05 листопада 2010 року, №175 від 15 листопада 2010 року, №180 від 18 листопада 2010 року, №183 від 19 листопада 2010 року, №184 від 19 листопада 2010 року, №197 від 07 грудня 2010 року, №199 від 09 грудня 2010 року, №202 від 16 грудня 2010 року, №203 від 21 грудня 2010 року, №204 від 22 грудня 2010 року, №207 від 27 грудня 2010 року, №208 від 28 грудня 2010 року (а.с.69-87).

Із витягів журналу обліку руху товару по складу ТОВ «Агропромпереробка» (а.с.153, 154) випливає, що Товариством дійсно видавався на користь ТОВ «Цехаве Корм ЛТД» ячмінь. У даному витязі із журналу наявні дата такої видачі, документ, на підставі якого здійснено таку видачу, кількість ячменю, що відпущено зі складу тощо.

Інша частина ячменю була перероблена Товариством на дерть, що підтверджується довідками про виробництво комбікормів від 01 грудня 2010 року, від 15 грудня 2010 року, від 20 грудня 2010 року та від 24 грудня 2010 року (а.с.89-92). Окрім того, в матеріалах справи наявна довідка ТОВ «Агропромпереробка» (а.с.93), якою підтверджується факт наявності у Товаристві станом на 01 січня 2011 року дерті ячмінної в кількості 109380 кілограмів. Факт видачі ячменю зі складу для його переробки на комбікорм також підтверджується витягом із журналу обліку руху товару по складу ТОВ «Агропромпереробка» (а.с.153).

Що ж стосується використання Товариством придбаної аміачної селітри, то судом встановлено, що актом №2 по використанню мінеральних, органічних і бактеріальних добрив, ядохімікатів і гербіцидів (а.с.88) підтверджується внесення Товариством аміачної селітри в кількості 81058 кілограмів та 47942 кілограмів (в сукупності 129000 кілограмів) під зяблеву оранку на орендованих Товариством земельних ділянках (у акті зазначено 272 га та 240 га).

Таким чином, наведені вище обставини свідчать про необґрунтованість висновків податкових інспекторів, що здійснювали перевірку, з приводу нікчемності (недійсності) господарської операції між ТОВ «Агропромпереробка» та ТОВ «Інвест ЛТД».

Окрім того, з приводу обставин, що слугували підставою для таких висновків податкового органу, у акті перевірки зазначено лист від державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва, у якому йшлося про проведення перевірки ТОВ «Інвест ЛТД» та не підтвердження фінансово-господарських операцій з окремими контрагентами.

Проте, в судовому засіданні судом оглядався лист та акт перевірки ТОВ «Інвест ЛТД» (а.с.134-149), що складений державною податковою інспекцією у Центральному районі м. Миколаєва. В ході дослідження зазначеного акту перевірки судом встановлено, що він не містить будь-яких посилань на господарські відносини ТОВ «Інвест ЛТД» і ТОВ «Агропромпереробка», а відтак посилання на нього податкових інспекторів Гайсинської МДПІ є безпідставними.

Окремо з приводу висновків податкового органу про нікчемність правочину суд звертає увагу на таке.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Водночас, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого вказаною статтею міститься обовязкова ознака специфічна мета порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обовязковому доведенню.

Крім того, при кваліфікації правочину за цією статтею, має враховуватись вина, яка виражається у намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма повязує недійсність господарського зобовязання з наступним:

1) невідповідністю його змісту вимогам закону;

2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства;

3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності).

Відповідачем не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угод.

Більше того, в акті перевірки йдеться про нікчемність правочину. Проте, перевіряючими не зазначено, на підставі чого ними зроблено висновки про придбання ТОВ «Агропромпереробка» товару, якого не існувало. Зазначене свідчить про формальний підхід податкового органу до проведеної перевірки.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість висновку податкових інспекторів, що проводили перевірку, щодо визначення правочину, укладеного між ТОВ «Агропромпереробка» та ТОВ «Інвест ЛТД» як такого, що не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Не може слугувати підставою для визнання правочину нікчемним укладення його в усній формі, виходячи з наступного. Статтею 208 ЦК України визначено, що правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі. При цьому, правові наслідки недодержання вимог письмової форми правочину передбачені статтею 218 ЦК України, згідно із якою недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Разом з тим, положеннями про особливості договірних відносин з приводу купівлі-продажу (в тому числі поставки) законодавцем не визначено обовязковість додержання письмової форми при укладанні договорів купівлі-продажу (поставки), крім випадків, наведених у статті 657 ЦК України. Таким чином, в звязку з тим, що письмова форма договору купівлі-продажу (поставки) товару (продукції) не визначена як істотна умова наведених правочинів, тому суд приходить до висновку, що ТОВ «Агропромпереробка» та ТОВ «Інвест ЛТД» могли дійти усних домовленостей з приводу істотних умов господарської операції.

З приводу висновків податкового органу про допущені Товариством порушення вимог підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» суд зважає на таке.

У акті перевірки йдеться про порушення Товариством підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в звязку з не віднесенням до складу валового доходу безповоротної фінансової допомоги в сумі 1885400 гривень, яку останнє отримало від іншої юридичної особи ДАК «Хліб України».

Проте, суд не погоджується з такими висновками податкових інспекторів з огляду на наступне.

Статтею 4 зазначеного вище Закону наведено визначення валового доходу, під яким розуміється загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 цієї статті визначено, що валовий доход включає в себе, в тому числі суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім окремих випадків.

При цьому, відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 зазначеного вище Закону, під безповоротною фінансовою допомогою розуміється сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, що передбачено статтею 257 Цивільного кодексу України.

З матеріалів справи випливає, що кредиторська заборгованість на загальну суму 2100000 гривень у позивача виникла у 2004 році (згідно із банківських виписок у жовтні та листопаді 2004 року). Вказана сума коштів надійшла від ДАК «Хліб України» на рахунки Товариства в якості оплати вартості заставленого зерна.

Виходячи із положень підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статті 257 ЦК України, кредиторська заборгованість в сумі 2100000 гривень стає безповоротною фінансовою допомогою відповідно в жовтні та листопаді 2007 року, оскільки до того часу залишилася нестягнутою.

Саме в ці періоди (жовтні та листопаді 2007 року) Товариство повинно було включити суму безповоротної фінансової допомоги до валового доходу.

При цьому, в даному випадку застосуванню підлягають положення статті 102 Податкового кодексу України (пункту 102.1), якою визначено, що контролюючий орган має право самостійно визначити суму грошових зобовязань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобовязань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобовязань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобовязання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Відтак, враховуючи те, що податковим органом суму грошового зобовязання за порушення Товариством положень підпункту 4.1.6 пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено в у лютому місяці 2011 року (податковим повідомленням-рішенням №0000042300 від 24 лютого 2011 року), тобто після спливу 1095 днів з того моменту, коли платником податків слід було включити суму безповоротної фінансової допомоги до складу валових доходів, тому суд прийшов до висновку, що податковий орган незаконно нарахував позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток.

Таким чином, висновки податкових інспекторів, що здійснювали перевірку, щодо наявності в позивача станом на 30.09.2009 року кредиторської заборгованості не знайшли свого підтвердження.

Більше того, такі висновки не можуть заслуговувати на увагу з огляду також і на те, що у разі наявності у позивача станом на 30.09.2009 року кредиторської заборгованості, визнавати її безповоротною фінансовою допомогою можливо лише по закінченню строку позовної давності, тобто лише через три роки (який на момент перевірки ще не настав).

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку про безпідставність висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також варто зауважити на тому, що судом вживалися заходи щодо встановлення підстав виникнення зазначеної вище кредиторської заборгованості, в тому числі витребовувалися документи на підтвердження існування відповідних договірних відносин між ТОВ «Агропромпереробка» та ДАК «Хліб України». Проте, з пояснень представників позивача випливає, що документація з 2004 року у Товариства не збереглась. Відтак, правомірність кваліфікації податковим органом даного порушення судом здійснювалась на підставі документів, що наявні в матеріалах справи, та на підставі висновків податкових інспекторів, що здійснювали перевірку.

Відповідно до частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час, згідно із частиною 2 статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході судового розгляду відповідач не довів правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, більше того, обставини, що були підставою для їх прийняття спростовані матеріалами справи. З огляду на викладене, адміністративний позов підлягає задоволенню повністю.

Окрім того, з урахуванням положень частини 1 статті 94 КАС України на користь позивача підлягає стягненню 3,40 гривень судового збору, сплаченого за подання адміністративного позову до суду згідно платіжного доручення №1 від 22 липня 2011 року.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000042300, прийняте Гайсинською міжрайонною державною податковою інспекцією 24 лютого 2011 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000032300, прийняте Гайсинською міжрайонною державною податковою інспекцією 24 лютого 2011 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агропромпереробка" 3,40 гривень сплаченого судового збору.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

СуддяЯремчук Костянтин Олександрович

05.09.2011