Постанова № 18328841, 12.09.2011, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 1-27/11

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.09.2011 р.м. Київ

Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого суддіБондаренко Г. В.

при секретарях Кравцові С.В., Титенко Ю.А.,

з участю прокурорів Лісової О.О.,Ткачук Ю.Б., Куца О.О.

захисника ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Кіровоград, українця, громадянина України, який має вищу-економічну освіту, одруженого, має на утриманні малолітню дитину, працюючого директором ТОВ «Будінформінженерія», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, проте постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.01.2009 р. звільнений від кримінальної відповідальності за ст. 366 ч.1 КК України в звязку з застосуванням Закону України від 12.12.2008 р. «Про амністію»,

вироком Печерського районного суду м. Києві від 20.07.2011 року засуджений за ч. 5 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України та звільнений від призначеного покарання на підставі акту амністії, за ч. 2 ст. 366, ч. 3 ст. 212 КК України виправданий вирок не набрав законної сили,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України,

встановив:

ОСОБА_3, перебуваючи на посаді директора ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія», юридична адреса: м. Київ, провулок Охтирський, 3, фактична адреса: м. Київ, вулиця Новозабарська, 2/6, в силу покладених на нього організаційно-розпорядчих і адміністративно-господарських функцій, являючись службовою особою субєкта господарської діяльності, маючи реальну можливість здійснити правильне фіксування фактів здійснення всіх фінансово-господарських операцій у первинних документах, правильне відображення цих операцій по бухгалтерському та податковому обліку, а також достовірне відображення показників господарської діяльності ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія»в документах податкової звітності, не належним чином виконував свої службові обовязки директора підприємства, через несумлінне ставлення до них, не здійснював належне відображення господарських операцій в податковому обліку підприємства, вчинивши службову недбалість, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у вигляді ненадходження до бюджету податку на додану вартість за наслідків.

Так, ОСОБА_3, будучи директором ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія», в повноваження якого входило здійснення функцій пов'язаних з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов'язків, будучи службовою особою субєкта підприємницької діяльності, на яку покладено відповідальність за ведення бухгалтерського, податкового обліку та звітності, повинен був керуватись відповідними нормами діючого законодавства України, а саме:

згідно ст. 67 Конституції України обовязок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом;

згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

згідно з п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту;

згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами);

згідно з абзацом 2 п.п.7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

згідно ст. 11 Закону України “Про систему оподаткування” № 77/97-ВР від 18.02.97 р. відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обовязкових платежів) та додержання законів про оподаткування;

згідно п. 20.1 ст. 20 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” № 334/94-ВР від 28.12.1994 року зі змінами та доповненнями відповідальність за правильність нарахування, своєчасність сплати податку та дотримання податкового законодавства;

згідно п.п 4.1.4, п. 4.1, ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 року із змінами та доповненнями;

згідно п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 р. за № 168/97-ВР відповідальність за організацію бухгалтерського обліку, забезпечення контролю за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, складанням і поданням у встановлені терміни бухгалтерської звітності;

згідно п. 3 ст. 8 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” № 996-ХІV (в редакції від 16.07.1999р.) обовязок створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів, а також відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах.

В порушення цих норм чинного законодавства, ОСОБА_3, будучи службовою особою субєкту підприємницької діяльності директором ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія», неналежним чином виконував свої службові обовязки директора підприємства, через несумлінне ставлення до них, не здійснив належне відображення господарських операцій в податковому обліку підприємства, вчинивши службову недбалість, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам у вигляді ненадходження до бюджету податку на додану вартість за березень 2007 року у сумі 2006 053грн.

Так, протягом березня 2007 року на рахунок № 26004303878101, який належить ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія», від субєктів господарювання надійшли грошові кошти, в тому числі 20% суми ПДВ, за товари, роботи, послуги, які повинні були надійти до державного бюджету України.

ОСОБА_3 як службова особа підприємства, несумлінно ставлячись до своїх службових обовязків, не переконавшись в тому, що податкові накладні ТОВ «Весторгснап»виписані не службовою особою цього підприємства, при складанні податкової звітності ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія»врахував ці податкові накладні, віднісши суми до податкового кредиту, і таким чином занизив податкові зобовязання, які фактично підлягали сплаті в бюджет.

Згідно висновку експерта, підписи в податкових накладних ТОВ «Весторгснап», виданих в березні 2007 р. на адресу ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія», виконані не Ковпак А.О., а іншою особою.

ОСОБА_3 у податковій звітності податковій декларації з податку на додану вартість ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія»за податковий період березень 2007 року в розділі «Податковий кредит», рядок 10.1 «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою, в колонці Б «дозволений податковий кредит» відобразив суму 2006 053 грн. та в рядку 17 «Усього податкового кредиту»в колонці Б «дозволений податковий кредит»відобразив суму 2006 053 грн.

Факт заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 2006 053 грн. ТОВ «Українська промислова інформаційна компанія»встановлено податковою перевіркою, яку проведено співробітниками ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, за результатами якої складено акт перевірки №738/1-23-03-32042984 від 21.12.2007 р.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав в повному обсязі та показав, що він дійсно працював директором ТОВ «УПІК»і як директор ніс відповідальність за правильність подання податкових документів, в тому числі і декларацій. Між його товариством та ТОВ «Вестторгснап»було укладено договір на виконання підрядних робіт. Договір заключав він та, як він вважав директор іншого товариства Ковпак А.О. При укладенні договору документи на особу Ковпака він не перевіряв, взяв лише копії необхідних уставних документів ТОВ «Вестторгснап». Після виконання договору, йому повідомив замовник, що його все влаштовує. Йому були передані із ТОВ «Вестторгснап»необхідні податкові накладні і він на підставі їх подав декларацію за березень 2007 року. Він дійсно не звірив ким саме підписані надані йому документи, не звірив підпис Ковпака з наявними у нього документами і на підставі вказаних податкових документів вказав у декларації з ПДВ за податковий період березень 2007 року в розділі «Податковий кредит», рядок 10.1 «підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та нульовою ставкою, в колонці Б «дозволений податковий кредит»відобразив суму 2006 053 грн. та в рядку 17 «Усього податкового кредиту»в колонці Б «дозволений податковий кредит»відобразив суму 2006 053 грн. В подальшому в ході перевірки було встановлено, що він не мав права на даний податковий кредит. Щиро кається у своїй безпечності і недбалості.

Враховуючи те, що підсудний ОСОБА_3 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства злочину при обставинах, викладених у постанові про зміну обвинувачення, і попросив суд змінити загальний порядок дослідження доказів на порядок, передбачений ч. 3 ст.299 КПК України, беручи до уваги, що прокурор і захисник також не оспорювала фактичні обставини справи і підтримали заявлене підсудним клопотання про зміну порядку дослідження доказів, і судом встановлено, що учасники судового розгляду, в тому числі підсудний, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, розяснивши їм положення ч. 3 ст.299 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд постановив задовольнити клопотання підсудного, змінити порядок дослідження доказів та визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши підсудного та дослідивши матеріали кримінальної справи, що характеризують особу підсудного, прийшов до висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину при обставинах, викладених у постанові про зміну обвинувачення, доведена повністю.

Дії ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 367 КК України як службова недбалість, тобто неналежне виконання своїх службових обовязків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки охоронюваним законом державним інтересам.

На стадії заяв, доповнень, клопотань захисник підсудного заявив клопотання про звільнення ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності в звязку із актом амністії у відповідності до Закону України «Про амністію», підсудний в повному обсязі підтримав вказане клопотання захисника та вказав про те, що розуміє наслідки такого звільнення і що вказана підстава є не реабілітуючою.

Заслухавши думку прокурора, який не заперечував проти закриття кримінальної справи та звільнення підсудного від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії, суд приходить до висновку, що клопотання захисника підсудного слід задовольнити, а кримінальну справу закрити, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 282 КК України кримінальна справа в стадії судового розгляду закривається за наявності в тому числі підстав, передбачених ст. 6 КПК України, серед яких п. 4 передбачає акт амністії.

Згідно з вимогами ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в України»дія закону про амністію поширюється на злочини, вчинені до набрання ним чинності включно.

Як вбачається з матеріалів справи, злочин у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 був вчинений в березня 2007 року. Першим по часу після вчинення інкримінованого ОСОБА_3 злочину Закон України «Про амністію»був опублікований 9.06.2007 року і тому його вимоги ст.ст. 1, 6, поширюються на ОСОБА_3

Відповідно до вимог ст. 282 КПК України у випадках, коли кримінальна справа не була закрита раніше, оскільки обвинувачений чи підсудний заперечували проти її закриття з нереабілітуючих підстав, останній під час її судового розгляду вправі зняти своє заперечення і погодитись із закриттям справи з нереабілітуючих підстав. У таких випадках суд повинен справу закрити.

Враховуючи вказане вище, наявність клопотання захисника, яке підтримав підсудний, який усвідомлює наслідки закриття справи з нереабілітуючих підстав, беручи до уваги, що згідно п. «б»ст. 1, ст. 6 Закону України «Про амністію»від 19.04.2007 року (офіційно опублікованого 9.06.2007 року), від кримінальної відповідальності звільняються особи, не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, а кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні суду, але не розглянуті судами, про злочини, вчинені до набрання чинності цим законом, а також те, що дії вказаних вимог закону поширюється на підсудного ОСОБА_3., який на момент набрання чинності вказаним законом мав неповнолітню дитину, і відсутні обставини, що виключають застосування амністії, суд приходить до висновку про необхідність звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності на підставі акту амністії, а кримінальну справу відносно нього за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, закрити. Той факт, що до підсудного раніше застосовувався акт амністії, враховуючи те, що вчинений ним злочин, передбачений ч. 2 ст. 367 КК України, є необережним, не позбавляє суд можливості застосувати до нього вищевказаний закон про амністію.

Долю речових доказів вирішити у відповідності до вимог ст. 81 КПК України. Долю судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 93 КПК України.

Керуючись вимогами ст.ст. 6, 282 КПК України, ст. 44 КК України, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про амністію»2007 року, суддя-

постановила:

клопотання захисника підсудного ОСОБА_3 ОСОБА_2 задовольнити.

Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, - закрити.

Звільнити ОСОБА_3 від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України у звязку із застосування п. «б»ст. 1 Закону України «Про амністію»від 19.04.2007 року (офіційно опублікованого 9.06.2007 року).

Речові докази по справі:

документи, що зберігаються в матеріалах кримінальної справи № 71-00159 в:

т. 7 на а.с. 237, 1-236;

т. 2 на а.с. 214, 54-209;

т. 5 на а.с. 49,1-41;

т. 4 на а.с. 1-244;

т. 3 на а.с. 1-249;

т. 6 на а.с. 83, 20-82, 253, 207-250, 195,172-193, 168, 123-165 - зберігати при матеріалах кримінальної справи.

Стягнути із ОСОБА_3 судові витрати по справі:

вартість проведеної судово-почеркознавчої експертизи № 107 від 23.02.2010 року в сумі 1095,25 грн.;

вартість проведеної судово-почеркознавчої експертизи № 122 від 2.03.2010 року у сумі 1095,25 грн.;

вартість проведеної судово-почеркознавчої експертизи № 142 від 10.03.2010 року в сумі 1095,25 грн. на користь НДЕКЦ при ГУ МВС України в м. Києві, код 25575285, банк ГУДКУ у Київській області, МФО 821018, р/р 31253272210699, призначення платежів: послуги експерта.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити у виді підписки про невиїзд з постійного місця проживання.

Постанова суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 7 діб з дня її винесення.

Суддя Г. В. Бондаренко