Рішення № 183221, 10.10.2006, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2006 р.

Справа № 3/181

За позовом

Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 04116, м.Київ, вул. Шолуденка, 1,

До відповідача

Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль», 77305, Івано-Франківська область м. Калуш

Суддя: М.М.Фрич

При секретарі судового засідання: І.В.Толочко

ПРЕДСТАВНИКИ

Від позивача: Яковенко П. А. - головний юрисконсульт, (довіреність № 265/10 від 18.09.06 р.)

Від відповідача: Качан А. А. - начальник юридичного відділу, (довіреність № 1 від 04.01.06 р.)

Від відповідача: Костюк В. Б. - представник, (довіреність № 15 від 09.10.06 р.)

Суть спору: позивачем подано позовну заяву про стягнення з відповідача 1200000грн. 01коп. основного боргу, 141097грн. 77коп. пені, 259309грн. 61коп. інфляційних збитків, 100068грн. 86коп. 3 % річних.

Відповідач в судовому засіданні та у відзиві позовні вимоги в частині основної суми заборгованості в розмірі 1200000грн. 01коп. визнав та заявив клопотання про відстрочку сплати заборгованості на 1 рік з наступною розстрочкою сплати заборгованості рівними частками протягом одного року. При цьому ним заперечується нарахування пені, інфляційних та 3 % річних, вказуючи на ст. 232 Господарського кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до п. 1.1 укладеного між сторонами Договору на постачання природного газу № 06/05-303 від 01.04.2005 року (далі - Договір), Постачальник (Позивач) зобов»язався передати у власність Покупцю (Відповідачу) в 2005 році природний газ, а Покупець зобов»язався прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу.

Відповідно до п. 3.3 Договору, приймання-передача газу, поставленого Постачальником Покупцеві у відповідному місяці оформляється актом приймання-передачі газу.

Як вказав представник позивача, ним умови договору виконані належним чином. Так, на протязі квітня-травня 2005 року Відповідачу було передано газу на загальну суму 12988157,23грн., що підтверджується представленими в справі актами передачі-приймання природного газу за квітень-травень 2005 року, підписаними обома сторонами, які відповідно до п. 3.4 Договору, є підставою для остаточних розрахунків.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п.п 6.1.1-6.1.2 Договору, оплата за газ проводиться Покупцем виключно грошовими коштами в такому порядку: за квітень 2005р. - перша оплата в розмірі 50 % від вартості запланованого місячного обсягу проводиться протягом 3 банківський днів з моменту підписання даного договору. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 травня 2005 року. В інші місяці 2005р. - перша оплата в розмірі 50 % від вартості запланованих місячних обсягів проводиться не пізніше ніж за 5 банківських до початку місяця поставки газу. Остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, як вказав позивач, відповідач в порушення договірних зобов»язань за переданий природний газ розрахувався частково, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 1200000грн. 01коп. (згідно поданого розрахунку), що і є предметом позову.

За таких обставин, враховуючи неподання відповідачем доказів про оплату заборгованої суми у встановлені договором строки, визнання ним суми боргу, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимоги позивача про стягнення 1200000грн. 01коп основного боргу та наявність підстав для її задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховано 259309грн. 61коп. інфляційних збитків, 100068грн. 86коп. 3 % річних.

Зважаючи на те, що порушення строків виконання грошового зобов”язання мало місце, що підтверджується матеріалами справи і відповідачем не подано доказів у спростування вимог позивача, суд вважає обгрунтованими вимоги позивача щодо стягнення інфляційних збитків та 3 % річних та наявність підстав для задоволення позову в цій частині.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 141097грн. 77коп., то суд відмовляє в її задоволенні у зв»язку з пропуском строку позовної давності, вказуючи про цьому на наступне:

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому позивач заявив вимогу про стягнення пені за період з 07.03.2006 року по 06.09.2006року. А згідно умов Договору (п.п 6.1.1-6.1.2) остаточний розрахунок здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, zка мала місце в травні 2005 року (відповідно до Додаткової угоди № 1 від 29 квітня 2005 року

Щодо заявленого клопотання відповідача про відстрочку сплати заборгованості на 1 (один) рік з наступною розстрочкою сплати заборгованості рівними частками протягом одного року:

Згідно ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, залежно від обстави справи, суд може відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до п. 2 Роз”яснення Вищого Арбітражного Суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333 ”Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України”, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Тому, враховуючи вищесказане та беручи до уваги:

- пункт 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, який надає право господарському суду приймаючи рішення, розстрочити, відстрочити його виконання;

- здійснення відповідачем соціально-значимих функцій (передача, постачання теплової та електричної енергії споживачам);

- становище відповідача, що свідчить про існування обставин, які ускладнюють виконання рішення суду;

- доводи представника відповідача про відсутність фінансових можливостей для погашення всієї суми заборгованості одразу;

- що примусове виконання рішення суду може призвести до негативних наслідків в роботі підприємства саме напередодні опалювального сезону,

суд вважає за правильне частково задоволити заяву відповідача:

Відстрочити виконання рішення суду терміном на 1 (один) рік.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України, покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

З огляду на викладене та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 526, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань”, ст.ст. 49, 82-85, 121 ГПК України, суд -

вирішив

позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Калуська теплоелектроцентраль», Івано-Франківська область м. Калуш 77305 (п/р 26001301670731 в Промінвестбанку м. Калуш, МФО 336387, код ЄДРПОУ 32014831) на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" вул. Шолуденка, 1, м.Київ, 04116 (р/р 260083013814 в ГОУ ПІБ України, МФО 300012, код ЄДРПОУ 31301827) - 1200000грн. 01коп. основного боргу, 259309грн. 61коп. інфляційних збитків, 100068грн. 86коп. 3 % річних, 15593грн. 78коп. держмита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В частині стягнення пені в позові відмовити.

Наказ суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду відстрочити терміном на 1 (один) рік.

СУДДЯ М.М.Фрич

16.10.06

Виготовлено в Діловодстві

Кучер Н.М.