Рішення № 18299655, 12.09.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

Підлягає публікації в ЄДРСР

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" вересня 2011 р.Справа № 12/17-3077-2011 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ"; до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Інженерний Центр "Інфомир" про стягнення 384094,31 грн.;

Суддя Цісельський О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 30.03.2011р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" (надалі ТОВ "УЛК "ЛЕНД-ЛІЗ") звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Інженерний Центр "Інфомир" (далі по тексту ТОВ "НІЦ "Інфомир") 241 200,00 грн., що еквівалентно 30000 доларам США за курсом продажу долару США в ПАТ «Альфа Банк»на день укладення Договору - 08.12.2009року 8,04 гривень за один долар США., боргу за Договором безпроцентної цільової позики від 08 грудня 2009 року; 24 365,76 грн., що еквівалентно 3041,92 доларів США за курсом продажу долару США в ПАТ «Альфа Банк»на день розрахунку - 28.07.2011року 8,01гривень за один долар США пені за Договором безпроцентної цільової позики від 08 грудня 2009 року; 94967,88 грн., що еквівалентно 11856,16 доларів США за курсом продажу долару США в ПАТ «Альфа Банк»на день розрахунку - 28.07.2011 року 8,01 гривень за один долар США, процентів за користування чужими грошовими коштами за Договором безпроцентної цільової позики від 08 грудня 2009 року; 3336,60 грн., що еквівалентно 415,00 доларів США за курсом продажу долару США в ПАТ «Альфа Банк»на день розрахунку -28.07.2011 року 8,01 гривень за один долар США, додаткового штрафу за Договором безпроцентної цільової позики від 08 грудня 2009 року; 11396,15 грн., що еквівалентно 1422,74 доларів США за курсом продажу долару США в ПАТ «Альфа Банк»на день розрахунку - 28.07.2011 року 8,01гривень за один долар США, три проценти річних від простроченої суми, 8827,92 грн. збільшення суми боргу у зв'язку із інфляцією з урахуванням офіційно встановлених індексів інфляції.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.08.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, їй присвоєно № 12/17-3077-2011 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

09.09.2011р. суд отримав від позивача лист від 08.09.2011р. в додаток до якого було додано правове обґрунтування розрахунку позовних вимог у справі № 12/17-3077-2011.

Представник позивача в судових засіданнях на позовних вимогах наполягав, просив їх задовольнити.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 05.09.2011р. наданими суду позивачем, але в судове засідання не зявився, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, своє право на захист не використав.

Згідно п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8\1228 та п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8\123 до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

Між ТОВ "УЛК "ЛЕНД-ЛІЗ" (Позикодавець) та ТОВ "НІЦ "Інфомир" (Позичальник) 08 грудня 2009 року укладено договір безпроцентної цільової позики, посвідчений ОСОБА_2., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 08.12.2009 року та зареєстрований в реєстрі за номером 4647 (надалі Договір), згідно з яким Позивач зобов'язався надати Відповідачу безпроцентну позику в розмірі 241 200,00 гривень, що еквівалентно 30000 доларам США за курсом продажу долару США в ПАТ «Альфа Банк»на день надання позики - 08.12. 2009 року - 8.04 гривень за один долар США шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Відповідача, а Відповідач зобов'язався повернути всю суму позики до 28 грудня 2009 року, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача.

Позивач повністю виконав свої зобов'язання за Договором, а саме, згідно п. 6 вказаного Договору Позивач перерахував на поточний рахунок Відповідача грошові кошти в сумі, що вказана в Договорі, про що свідчить довідка обслуговуючого банку Позивача (ПАТ «Альфа Банк») вих. № 618-150-43-8479 від 02.09. 2011р. та платіжне доручення №2801 від 08.12.2009р.

В п. 4 Договору сторони визначили, що сума яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом долару СІЛА на момент повернення позики, якщо курс продажу долара США за гривню, по якому ПАТ «Альфа Банк»здійснює продаж доларів США, буде більшим ніж на момент укладення цього Договору. На день розрахунку заборгованості Відповідача 28 липня 2011р. курс продажу долара США за гривню, по якому ПАТ «Альфа Банк»здійснює продаж доларів США становить 8,01 гривень за долар США.

Зазначена сума не повернута до цього часу Відповідачем, про що свідчить також довідка обслуговуючого банку Позивача (ПАТ «Альфа Банк») вих. № 533-150-43-88413 від 02.08. 2011р. та довідка обслуговуючого банку Позивача (ПАТ «Альфа Банк») вих. № 618-150-43-8479 від 02.09. 2011р.

Відповідно до п. 12.1. Договору в разі прострочення строку повернення позики, або інших сум, які позичальник повинен перерахувати позикодавцю згідно з цим Договором, Позикодавець має право стягнути з Позичальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 12.2. Договору в разі прострочення строку повернення позики, або інших сум, які позичальник повинен перерахувати позикодавцю згідно з цим Договором, Позикодавець має право стягнути з Позичальника процент за користування чужими грошовими коштами в розмірі 25 відсотків річних від суми боргу за кожен день прострочки. Процент за користування чужими 1 грошовими коштами не є неустойкою. Неустойка сплачується окремо.

Відповідно до п. 12.3 Договору в разі, якщо прострочка повернення суми боргу триває більше ніж 2 (два) дні, Позикодавець має право стягнути з Позичальника додатковий штраф 415,00 (чотириста п'ятнадцять доларів США,00 центів) доларів США.

Таким чином, у зв'язку з невиконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором, станом на 28 липня 2011р., Позивач нарахував Відповідачу 24 365,76 грн. пені за Договором; 94967,88 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за Договором; 3336,60 грн. додаткового штрафу за Договором.

Крім того, Позивач нарахував Відповідачу за неналежне виконання своїх зобовязань 11396,15 грн. три проценти річних та 8827,92 грн. індексу інфляції.

У зв'язку з неналежним виконанням Відповідачем своїх зобовязань, Позивач був вимушений звернутись до господарського суду Одеської області з відповідним позовом для захисту своїх порушених прав.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. При цьому, зобовязання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст. 1046 Цивільного кодексу України (надалі ЦКУ) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦКУ позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором

Відповідно до п. 7 Договору, Позичальник повинен повернути усю суму позики до 28.12.2009р., шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позивача.

Згідно ч.3 ст. 1049 ЦКУ Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобовязання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами. Припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема з розрахунків приведених Позивачем в позовній заяві, Відповідачем в порушення вищезазначених приписів закону та договору, договірні зобовязання не виконались, внаслідок чого за Відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 241200 грн. основного боргу; 24365,76 грн. пені за Договором; 94967,88 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за Договором; 3336,60 грн. додаткового штрафу за Договором; 11396,15 грн. три проценти річних; 8827,92 грн. індексу інфляції.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести за рахунок Відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32,33,44,49,75,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО - ІНЖЕНЕНРНИЙ ЦЕНТР "ІНФОМИР" (65011, м. Одеса, вул. Успенська, буд. 32, код ЄДРПОУ 13891510) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Універсальна лізингова компанія "ЛЕНД-ЛІЗ" (65045, Україна, м. Одеса, вул. Катерининська 25, оф. 15, код ЄДРПОУ 31502612) 241200 грн. основного боргу; 24365,76 грн. пені за Договором; 94967,88 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами за Договором; 3336,60 грн. додаткового штрафу за Договором; 11396,15 грн. три проценти річних; 8827,92 грн. індексу інфляції; 3840,94 грн. державного мита; 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає чинності в порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Рішення підписане 19.09.2011 р.

Суддя Цісельський О.В.